ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/180/19

Провадження № 11-44заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (судді Пасічник С. С., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.) в адміністративній справі № 9901/180/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним рішення (в частині) та зобов`язання вчинити певні дії і

ВСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним рішення ВККС від 26 березня 2019 року в частині внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті ВККС у розділі «Новини», а саме в підрозділі «Призначено психологічне тестування для 67 суддів»;

- зобов`язати Комісію видалити його анкетні дані з графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті ВККС у розділі «Новини», а саме у підрозділі «Призначено психологічне тестування для 67 суддів».

Позов обґрунтував так. Відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) та розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402?VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) закінчились повноваження у восьми членів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), які брали участь у прийнятті оскаржуваного рішення. Відтак напрошується висновок, що всі дії ВККС, які вчинялись за участі поіменованих членів Комісії, є протиправними. Психологічне тестування, призначене Комісією, є незаконним, оскільки в Україні психологічна діяльність законодавчо не врегульована, а закон про психологічну діяльність відсутній. Психологічні тести, які використовує відповідач, є невалідними, неадаптованими та нестандартизованими; вони не апробовані центральними органами Товариства психологів України і не відповідають стандартам якості психологічних тестів; до того ж відповідно до Етичного кодексу психолога психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях; психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні, а звідси, з погляду позивача, психологічне тестування, до списку проходження якого його включили, є науковим дослідженням (експериментом). Оскільки згоди на проведення стосовно нього психологічних дослідів він не давав, то внесення його до списку осіб, які підлягають психологічному тестуванню, є протиправним.

У поданих до суду письмових поясненнях позивач покликається також на те, що внесенням його анкетних даних до списку суддів, стосовно яких заплановано проведення кваліфікаційного оцінювання, Комісія завдала шкоди його репутації як судді, оскільки в інших осіб можуть виникнути сумніви щодо його професійних та моральних якостей; наголошував на відсутності підстав для відбору та залучення спеціалістів до проведення тестів, інтерв`ю та формування висновків у межах кваліфікаційного оцінювання суддів. На підтвердження слушності своєї тези про неправомірність дій відповідача стосовно проведення кваліфікаційного оцінювання позивач посилається на останню практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейського суду.

2.Відповідач подав відзив, у якому з покликанням на Закон № 1402-VIII та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), вважає, що для цілей формування суддівського досьє Комісія може ухвалити рішення про запровадження та проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей і на підставі висновку про підсумки таких тестувань під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання (серед іншого) встановлювати відповідність судді визначеним критеріям. Доводить, що ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На спростування доводів позивача про закінчення на час прийняття оскаржуваного рішення повноважень у восьми членів Комісії відповідач послався, зокрема, на підпункти 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII, за якими члени ВККС, призначені з`їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом, а члени ВККС, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення, проте згідно з пунктом 26 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (який був прийнятий та набрав чинності в часі пізніше за Закон № 192-VIII) члени Комісії, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено). ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було призначено (обрано) членами Комісії строком на шість років на підставі статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), які на час реалізації своїх повноважень в Комісії з проведення кваліфікаціного оцінювання стосовно позивача не втратили їх.

Позивач не обґрунтував, у чому саме полягає його порушене право та яким чином розміщення Комісією в межах своїх повноважень на офіційному веб-сайті публічної інформації (внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення) порушує його права.

3.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням правового регулювання, визначеного Законом № 1402-VIII та Положенням № 143/зп-16, призначивши позивачу проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, комп`ютерного тестування та інтерв`ю з психологом, а також розмістивши відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, Комісія діяла у відповідності з Конституцією України, на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а отже, твердження позивача про незаконні дії ВККС є необґрунтованими та безпідставними.

Суд не взяв до уваги покликання позивача на відсутність підстав для використання визначених в оскаржуваному рішенні тестів та залучення до їх проведення і формування висновків спеціалістів.

Суд також зазначив, що позов не містить обґрунтувань, у чому саме, на думку позивача, полягає порушення його прав унаслідок розміщення Комісією на офіційному веб-сайті публічної інформації (щодо внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення).

Доводи позивача про сплив строку повноважень у восьми членів ВККС суд першої інстанції мотивував так, що усі восьмеро членів ВККС були призначені у період дії Закону № 2453-VІ, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Комісії складає шість років з дня набуття таких повноважень.

Законом № 192-VIII (підпункт 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення») строк повноважень члена ВККС скорочено до чотирьох років.

Однак 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень членів ВККС, набрав чинності Закон № 1402-VIII, пунктом 26 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим Законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тобто тим самим скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4/зп у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За загальним правилом та темпоральним критерієм, з моменту набрання чинності Законом № 1402-VIII застосуванню підлягає пункт 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; натомість пункт 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII, який встановлював строк виконання повноважень членами Комісії, призначеними до набрання чинності цим Законом, застосуванню не підлягає як акт, що діяв у часі раніше.

Конструкція пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII побудована таким чином, що для встановлення наявності або відсутності повноважень у членів ВККС необхідно встановити, на який строк їх було обрано (призначено).

Оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були призначені 25 вересня 2014 року, ОСОБА_10 - 25 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 , - 05 грудня 2014 року, ОСОБА_4 - 19 грудня 2014 року на строк у шість років, доводи позивача щодо відсутності у них повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення Верховний Суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна позиція викладена і в рішеннях Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 9901/117/19 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року, провадження № 11-678заі19) та від 25 квітня 2019 року у справі № 9901/66/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (провадження №11-582заі19) про залишення останнього без змін.

4. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що за відсутності в Україні закону про психологічну діяльність ВККС, викликаючи суддів для проведення психологічного тестування, діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А покликання суду першої інстанції на Конституцію України та на Закон № 1402-VIII безпідставні, оскільки останніми не регулюються відносини, що виникають у психологічній діяльності.

З покликанням на практику ЄСПЛ (справа «Вєренцов проти України») позивач вказав, що за відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, суд уже не встановлює, чи було втручання у права людини легітимним та необхідним у демократичному суспільстві, а відразу констатує порушення Конвенції. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, який зазначає суд першої інстанції, містить посилання на закон стосовно порядку перевірки оцінювання суддів, якого немає у законодавстві України, що призводить до невизначеності та порушення вимог Конституції України.

Зазначив, що в Україні не існує не тільки закону про психологічну діяльність, але й закону, яким регламентується порядок проведення оцінювання суддів.

Наголошує, що суд першої інстанції, порушуючи Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», не визнає й не приймає висновки ЄСПЛ у зазначеній справі, але констатує, що національним законодавством чітко врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, права та повноваження ВККС. Проте жодні посилання на нібито врегульованість спірних відносин загальними нормами права не можуть виправдати застосування психологічних тестувань, що не врегульовані спеціальними нормами.

Вважає необґрунтованими висновки суду про те, що до нього не застосовувались методики тестування, а тому встановлені обставини не стосуються предмета спору у цій справі, оскільки Комісія викликала його на психологічне тестування за відсутності закону.

Вказує, що його права на повагу гідності порушені саме з моменту виклику на принизливу процедуру незаконного психологічного тестування, тобто з моменту оприлюднення його анкетних даних на сайті ВККС.

Наявність такої інформації на офіційному сайті Комісії порушує його право на повагу до честі та гідності. ВККС цим самим зазначає, що нібито існують сумніви щодо його компетентності, дотримання професійної етики, доброчесності. З огляду на спосіб оприлюднення цієї інформації (через Інтернет) невизначена велика кількість людей, у тому числі як серед його рідних, близьких, знайомих, так і сторін у справах, які перебувають на розгляді, почне сумніватись у професійних та моральних якостях. Ці дії завдають шкоди його репутації як судді та порядної людини і є порушенням прав, передбачених сттатею 8 Конвенції.

Автор апеляційної скарги зазначив, що покликання в оскаржуваному рішенні суду на інші судові рішеня не мають під собою законних підстав, позаяк ці рішення не є типовими чи зразковими. Суд першої інстанції повинен був враховувати рішення ЄСПЛ чи Європейського суду, які винесли рішення під час розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції вибірково цитує міжнародні документи, зокрема Рекомендацію СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи.

ОСОБА_1 доводить, що він обраний народом на посаду судді шляхом голосування народних депутатів України (Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VІ), які своєю чергою обрані шляхом вільного волевиявлення. Однак склад ВККС не є обраний народом у розумінні статті 5 Конституції України, а тому не має повноважень приймати рішення про непідтвердження здатності судді, обраного народом, здійснювати правосуддя у відповідному суді.

5. Відзиву на апеляційну скаргу від ВККС до Великої Палати Верховного Суду не надходило.

6. У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, покликався на наведені в ній аргументи й просив її задовольнити.

7. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухала пояснення ОСОБА_1 , перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла такого висновку.

Обставини, які суд встановив у цій справі, стисло можна викласти так.

Президент України Указом від 07 червня 2007 року № 510/2007 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VI його обрано суддею цього ж суду безстроково.

07 червня 2018 року Комісія прийняла рішення № 133/зп-18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання 2 188 судів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1 (у вказаному додатку ОСОБА_1 значиться під № 228); встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди; визначила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

26 березня 2019 року Комісія, розглянувши питання призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення, прийняла рішення № 39/зп-19, згідно з яким відповідно до його пункту 11 призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей стосовно 67 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення за допомогою таких методик: 1) тест загальних (інтелектуальних) здібностей; HCS Integrity Check TM - оцінка інтегративності; BFQ-2 - опитувальник «Велика п`ятірка-2»; ММРІ-2 - Minnesota Multiphasic Personal Inventory - Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник, друге видання; 2) інтерв`ю з психологом для фіналізації консолідованого звіту за результатами всіх методик; а також затвердила графік його проведення.

У додатку 6 до вказаного рішення «Графік складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення» зазначено, що стосовно судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 призначено проведення комп`ютерного тестування на 09 квітня 2019 року та інтерв`ю з психологом на 20 квітня 2019 року.

27 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Комісії опубліковано інформацію щодо призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей стосовно 67 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення із зазначенням списку суддів, щодо яких призначено таке тестування, та графіка його проведення.

8. До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував такі норми та джерела права.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом; виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

У пункті 7 частини першої цього Закону передбачено, що ВВКС <…> проводить кваліфікаційне оцінювання.

За статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями; критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність; кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації; підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом; порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Відповідно до частини четвертої статті 84 цього Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді (кандидата на посаду судді), який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування, а відповідно до частин першої-третьої статті 85 цього Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди; рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС; іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією; порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС; тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації; ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи; для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання; рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.

9. Основні аспекти тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей визначено главою 4 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.

Пункти 1, 2 глави 4 розділу ІІ Положення №143/зп-16 передбачають, що:

- тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення та за визначеною у ньому методикою;

- рішення Комісії щодо проведення цих тестувань не може встановлюватися індивідуально стосовно певного судді чи групи суддів у межах проведення відповідної процедури кваліфікаційного оцінювання;

- метою тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей є оцінювання показників особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності судді (кандидата на посаду судді).

Пункт 3 глави 4 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 містить правила про те, що:

- критерії та показники, які визначаються за допомогою тестувань:

особиста компетентність оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні якості особистості: логічне мислення, абстрактне мислення, вербальне мислення, загальний показник; емотивні якості особистості: стресостійкість, емоційна стабільність, контроль емоцій, контроль імпульсів, патопсихологічні ризики; мотиваційно-вольові якості особистості: відповідальність, стійкість робочої мотивації, рішучість, дисциплінованість, кооперативність, здатність відстоювати власні переконання (підпункт 3.1); соціальна компетентність оцінюється (встановлюється) за такими показниками: комунікативність; організаторські здібності; управлінські властивості особистості; моральні риси особистості: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність (підпункт 3.2); професійна етика оцінюється (встановлюється) за показником «Морально-психологічні якості (інтегративність)», який визначається за такими складовими: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших (підпункт 3.3); доброчесність оцінюється (встановлюється) за показником «Загальна оцінка інтегративності (доброчесності)», який визначається за такими складовими: чесність і порядність. відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань (підпункт 3.4);

- ці показники оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань і за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Пункти 4 - 6 глави 4 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 прописують, що:

- методика проведення тестувань затверджується Комісією;

- результати тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей зберігаються у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді) відповідно до порядку формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді);

- результати тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді) не підлягають оприлюдненню та не є відкритими для загального доступу;

- результати тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді) є дійсними протягом одного року з дня ухвалення рішення Комісією за результатами відповідного кваліфікаційного оцінювання і враховуються у разі проведення кваліфікаційного оцінювання протягом цього періоду.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВККС, встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини першої якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів цього органу.

10. За частиною другою статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2, частини першої статті 9, частин першої, другої статті 77 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

11. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду погоджується його з висновками про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача щодо незаконності дій Комісії про призначення ОСОБА_1 проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема комп`ютерного тестування та інтерв`ю з психологом, а також щодо розміщення відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті, оскільки такі дії узгодужються з приписами Закону № 1402-VIII та Положення № 143/зп-16.

Правильним є висновок суду про те, що кваліфікаційне оцінювання запроваджено щодо усіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, серед них і позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що позивач не проходив тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, а отже, до нього і не застосовувались установлені оскаржуваним рішенням Комісії методики тестування.

При цьому адміністративний позов не містить також обґрунтувань того, у чому саме, на думку ОСОБА_1 , полягає порушення його прав внаслідок розміщення Комісією на офіційному веб-сайті публічної інформації (щодо внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення).

12. Суд першої інстанції правильно не надав правового значення покликанням ОСОБА_1 на відсутність підстав для використання визначених в оскаржуваному рішенні тестів та залучення до їх проведення і формування висновків спеціалістів, оскільки такі судження позивача не стосуються предмета спору у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись у цілому з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що позивач чітко обумовив межі позовних вимог, які зводяться лише до його незгоди із включенням його анкетних даних до списку осіб, щодо яких призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті ВККС, що, на думку ОСОБА_1 , порушує його право на повагу до честі та гідності. Водночас він належно не обґрунтував таких тверджень та не визначив конкретних підстав (проявів) порушення його честі та гідності, не зазначив, які наслідки настали від такого порушення.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач проходив (добровільно, за власним волевиявленням) кваліфікаційне оцінювання у межах оголошеного Комісією 02 серпня 2018 року конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (припинив участь на стадії складання іспиту - письмового анонімного тестування), тобто погодився з призначеними його етапами, в тому числі з передбаченим тестуванням особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

13. Покликання в апеляційній скарзі на те, що в Україні не існує не тільки закону про психологічну діяльність, але й закону, яким регламентується порядок проведення оцінювання суддів, Велика Палата Верховного Суду не вважає достатніми й переконливими аргументами для втручання в оскаржуване рішення.

Відповідно до частини п`ятої сттаті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС. На виконання вказаної норми Комісія затвердила Положення № 143/зп-16.

Пунктом 1 глави 4 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 визначено, що тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення та за визначеною у ньому методикою.

26 березня 2019 року Комісія прийняла рішення № 39/зп-19, згідно з пунктом 11 якого призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей стосовно 67 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення за допомогою таких методик: 1) тест загальних (інтелектуальних) здібностей; HCS Integrity Check TM - оцінка інтегративності; BFQ-2 - опитувальник «Велика п`ятірка-2»; ММРІ-2 - Minnesota Multiphasic Personal Inventory - Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник, друге видання; 2) інтерв`ю з психологом для фіналізації консолідованого звіту за результатами всіх методик; а також затвердила графік його проведення. Додатком 6 указаного рішення позивачу призначено проведення комп`ютерного тестування на 09 квітня 2019 року та інтерв`ю з психологом на 20 квітня 2019 року.

14. Велика Плата Верховного Суду вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що права на повагу гідності порушені саме з моменту виклику на принизливу процедуру незаконного психологічного тестування, тобто з моменту оприлюднення його анкетних даних на сайті ВККС, і що наявність такої інформації на на офіційному сайті Комісії порушує його право на повагу до честі та гідності та ці дії завдають шкоди його репутації як судді та порядної людини і є порушенням прав, передбачених сттатею 8 Конвенції, оскільки позивач належним чином не обґрунтував таких тверджень та не визначив конкретних підстав (проявів) вторгнення у сферу свого особистого і сімейного життя, його житло чи кореспонденцію, не зазначив, які наслідки настали від такого вторгнення, який їхній характер та ступінь дії.

У рішенні від 25 вересня 2018 року ЄСПЛ (справа «Денісов проти України») указав: «… З наведеної практики Суд доходить висновку, що трудові спори per se [власне] не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які такі спори можуть вплинути внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входить (i) «внутрішнє коло» заявника, (ii) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (iii) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках). При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8 Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя».

Контекст конкретних обставин цієї справи, обсяг і межі предмета судового перегляду, визначеного позивачем, конвенційні трактування випадку, коли застосований до скаржника (потерпілої особи) захід може визнаватися таким, що порушив його захищене право на особисте та сімейне життя, право на житло, а також брак доказів у цій справі на підтвердження втручання в приватне життя позивача, - усе це дає підстави для висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо настання відносно нього негативних наслідків, які проявились у втручанні в його приватне життя через призначення процедури кваліфікаційного оцінювання на визначених, однакових для усіх учасників, передбачуваних умовах одного з його етапів.

15. Посилання позивача на закінчення строку повноважень у восьми членів ВККС, на необхідність перевірки судом відповідності оспорюваного рішення Комісії вимогам статті 8 Конвенції як на підстави для визнання дій Комісії протиправними не можна визнати такими, що викликають обґрунтовані сумніви в законності оскаржуваного рішення, оскільки вони не входять до окресленого позивачем обсягу та суті спору й з огляду на це не можуть оцінюватися судом у межах цього спору. Ці обставини для стверджуваного позивачем порушення його прав не мають доказового значення, оскільки стосуються інших спірних правовідносин.

Таких же висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 9901/117/19 (провадження № 11-678заі19).

Інші міркування й твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Отож можна підсумувати, що суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне і законне рішення, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків цього суду не спростовують, а отже, підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року немає.

Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик