ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 537/331/20 Номер провадження 22-ц/814/171/21Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,
секретаря Ткаченко Т.І.,
за участі: адвоката Цвик М.В., адвоката Масюк В.В., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької гімназії №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального некомерційного медичного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» м. Кременчука про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в :
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, зазначивши, що навесні 2019 року вона звернулася до директора Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради з письмовою заявою про прийом її неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1-го класу зазначеного навчального закладу. Зазначила, що до заяви додала повний комплект документів необхідний для вступу дитини до школи: копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленої форми. Разом з тим, 02 вересня 2019 року керівництво школи повідомило її про те, що її донька не зарахована до першого класу. На запит позивача повідомлено, що для зарахування дитини до школи не вистачає документів, усно її повідомили, що не вистачає довідки форми 0-63, у наданій нею довідці 086-1/о зазначено, що дитина не отримала деяких профілактичних щеплень. 09 вересня 2019 року позивач звернулася до головного лікаря КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» міста Кременчука із зверненням про порушення з боку працівників поліклініки відповідних норм заповнення форми 0-86-1/о та з проханням усунути недоліки, оскільки у даній довідці не передбачено внесення відомостей про наявність будь-яких щеплень у дитини. У задоволенні звернення їй було відмовлено з посиланням на вимоги ч.1ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». З аналогічним зверненням вона зверталася до Кременчуцького міського управління охорони здоров`я та департаменту освіти Кременчуцької міської ради. Вказувала, що керівником навчального закладу пропонувалося їй скористатися альтернативними формами навчання, проте для цього вона не вбачає підстав. Вважає, що відповідач Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради позбавив її доньку конституційного права на навчання, а їїправа вибору форми навчання.
У зв`язку з наведеним просила суд визнати дії відповідачів незаконними, зобов`язати КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» міста Кременчука видати довідку форми № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду», затвердженунаказом Міністерства охорони здоров`я України 16.08.2010 № 682, зобов`язати директора Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради видати наказ про зарахування її доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до першого класу ЗОШ № 1 та стягнути з відповідачів на її користь у солідарному порядку судові витрати в рівних частках.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржилапозивач,яка вапеляційній скарзі,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногоі процесуальногоправа,просить скасуватиоскаржуване рішенняі ухвалитинове,яким позовзадовольнити.Вважає,видана відповідачем довідка форми № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду»не відповідає вимогам закону, оскільки чинним законодавством не передбачено внесення до вказаної довідки відомостей про наявність чи відсутність щеплень у дитини.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 навесні 2019 року звернулася до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради із письмовою заявою, де просила зарахувати її неповнолітню доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до першого класу навчального закладу. Вказані факти визнаються усіма учасниками процесу.
27 серпня 2019 ОСОБА_1 також зверталася з заявою до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради, де просила прийняти довідку № 917 на ім`я ОСОБА_2 і повторно письмово просила зарахувати її доньку до навчального закладу та заборонила витребовувати з медичних установ інформацію про її дитину.
Судом також встановлено, що листом від 28 серпня 2019 року № 01-23/427 Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Кременчуцької міської ради повідомила ОСОБА_1 про ненадання нею усіх документів, необхідних для зарахування її дитини до першого класу навчального закладу, та доведено до відома, що у наданій довідці форми 086-1/о зазначено про відсутність у дитини щеплень через відмову батьків, до довідки не додано додатку, а саме відомостей про щеплення. Цим же листом навчальним закладом роз`яснено змістст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», порядок допуску дітей, які не мають профілактичних щеплень, до закладів освіти та повідомлено про право батьків, які відмовилися від вакцинації, обрати альтернативну форму навчання: дистанційну, індивідуальну, домашню (сімейну) тощо.
Листом від 13 вересня 2019 року № 1202/10б КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» міста Кременчука роз`яснено, що форма № 086-1/о заповнюється лікарем закладу охорони здоров`я, в якому безпосередньо спостерігається учень, та подається батьками або іншим законним представником учня до загальноосвітнього навчального закладу. Вказаним листом підтверджено, що довідка вказаної форми була видана із зазначенням, що у дитини позивача відсутні щеплення, відповідно до графіку щеплень.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у діях відповідачів не вбачається порушень закону, що призвали до порушення конституційних прав позивача та її дитини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
На державу покладено обов`язок забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, стаття 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Закон від 19.11.1992 №2801-XII) визначає, що громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною першоюстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Відповідно до частини першої, другоїстатті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування навчального закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного навчального закладу та відвідувати його.
Згідно з положеннями частини шостоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині.
Згідно з п. 4 розділу 2 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОЗ України від 29 листопада 2002 року № 434, питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідемстанції згідно розділу III ст. 15 вимогЗакону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається. що позивачем не був дотриманий встановлений законом порядок звернення до консиліуму відповідних лікарів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки керівництво навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписівстатті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов`язкових щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу.
Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачами права на освіту її дитини не спростовують законності рішення суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ст.3ЗаконуУкраїни«Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Відповідно до ст.9ЗаконуУкраїни«Про освіту» особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. Основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.
При цьому, відповідно до ст.53 вказаного Законуздобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля.
Згідно зістаттею 12 Закону України «Про охорону дитинства»батьки несуть відповідальність за стан здоров`я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, судова колегія враховує. що право дитини на здобуття освіти не порушене, позаяк для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, встановлені альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання в тому числі в навчальному закладі. Позивачем таке право реалізоване шляхом переведення дитини на екстернатну форму навчання.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що індивідуальне право відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, протиставляється загальному праву інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, як перед направленням дитини для здобуття освіти, так і під час навчання відповідно до календарю щеплень, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано ст. 3, 27, 49 Конституції України.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004р. №15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першоїст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у пп. 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України.
Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).
Тож суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що держава, встановивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в т.ч. самої не щепленої дитини.
В той же час, в силу приписів ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» керівники дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів не мають права відмовити відвідувати такий заклад дітям, у яких відсутні обов`язкові профілактичні щеплення. Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу такими дітьми вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії відповідного закладу охорони здоров`я.
Твердження скаржника, що дитина має право на отримання очної освіти як більш якісної, не є переконливим, до того ж вона не позбавлена права вирішити питання щодо можливості очного навчання дитини шляхом звернення за відповідним висновком ЛКК.
Колегія суддів також звертає увагу, що за аналогічних обставин Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 682/1692/17) зазначив, що керівництво дошкільного навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписівстатті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов`язкових щеплень).
Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняКрюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді: Т.О. Кривчун
О. В. Чумак
