Єдиний унікальний номер 233/3734/20
Номер провадження 22-ц/804/476/21
Номер провадження 22-ц/804/476/21
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Ротар Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року(ухваленого під головуванням судді Левчук О.О. у м. Костянтинівка Донецької області, повний текст складено 09 грудня 2020 року) у цивільній справі №233/3734/20 за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Комунтранс» Костянтинівської міської ради про захист прав споживачів, визнання дій відповідача протиправними та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням обов`язків з прибирання твердих побутових відходів, ним з 01.08.2002 року були припинені фактичні (при відсутності письмового договору) правовідносини з міським комунальним підприємством «Комунтранс» Костянтинівської міської ради, на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.08.2006 року у справі №2-953/2006, за яким дії державного міського комунального підприємства «Комунтранс» в частині відмови від розірвання правовідносин про надання послуг з прибирання твердих побутових відходів та нарахування оплати за надання цих послуг визнані протиправними.
Приблизно в 2010 році поштове відділення №6 м Костянтинівки, де він сплачує житлово-комунальні послуги, проінформувало його про появу в Реєстрі знову його заборгованості за нібито надані послуги з прибирання твердих побутових відходів. Після його звернення до Костянтинівської міської ради «заборгованість» зникла. 29 травня 2020 року він виявив в своїй поштовій скриньці письмове повідомлення на свою адресу про необхідність сплатити МКП «Комунтранс» 122,20 грн. за прибирання твердих побутових відходів. 30 травня 2020 року при оплаті житлово-комунальних послуг в поштовому відділенні №6, на його прохання йому повідомили, що його заборгованість становить 425,28 грн. за прибирання твердих побутових відходів. Він намагався з`ясувати в абонентній службі МКП «Комунтранс» причину нарахування заборгованості за ненадані послуги, але відповіді не отримав. Він 14 років не сплачує за послуги, в яких не має потреби і якими не користується і не повинен значитись в базі даних як споживач послуг з прибирання твердих побутових відходів, раз і назавжди, хто б не працював в абонентній службі МКП «Комунтранс», до його особистого волевиявлення щодо укладення письмового договору.
Він ніколи не укладав письмовий договір з МКП «Комунтранс» на прибирання твердих побутових відходів. Йому ніхто і ніколи не пропонував його укласти.
10 червня 2020 року йому повідомили про наявність у нього заборгованості перед МКП «Комунтранс» в розмірі 425,28грн. із зазначенням його особового рахунку НОМЕР_1 . Таким чином, відповідач перетворив його право свободи в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, звичаю ділового обороту, вимог розумності та справедливості, - в обов`язок, що суперечить ст.ст.627, 642, 651, 653 ЦК України; п.13 ч.1 ст.7, ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» про надання житлово- комунальних послуг виключно на договірних засадах, про право споживача комунальних послуг розірвати договір відповідно до чинного законодавства.
Про відмову в отриманні комунальної послуги на прибирання твердих побутових відходів він повідомив письмово відповідача і Костянтинівську міську раду більш ніж 15 років тому. Крім того, діями по нарахуванню вигаданої заборгованості за невикористання послуги відповідач заподіяв йому моральну шкоду. Отримання таких повідомлень та розміщення відомостей про борг в реєстрах, недоступних йому, принижує честь і гідність перед співробітниками поштового відділення і іншими громадянами; призводить до підвищення тиску, появи аритмії, душевних страждань та зверненню в різні інстанції.
Моральну шкоду завдану йому діями відповідача він оцінює в один мільйон гривень.
Оскільки між ним та відповідачем не укладено ніяких договорів про надання послуг з прибирання твердих побутових відходів, йому незрозуміло наявність у нього заборгованості за період з 01.01.2018 року по 31.05.2020 рік у сумі 604,20 грн., в зв`язку із чим вважає дії відповідача щодо нарахування оплати за не отримані послуги та надсилання на його адресу листів з вимогою оплати протиправними.
Просив визнати дії комунального підприємства «Комунтранс» Костянтинівської міської ради по нарахуванню йому заборгованості за ненадані послуги за період з 01.01.2018 року по теперішній час протиправними; анулювати, як необґрунтовано нараховані, всі суми його заборгованості відповідачем; визнати з 01.08.2002 року відсутність його правовідносин з МКП «Комунтранс» Костянтинівської міської ради з негайною виїмкою його реквізитів з Реєстру споживачів послуг з прибирання твердих побутових відходів; стягнути з міського комунального підприємства «Комунтранс» Костянтинівської міської ради на його користь один мільйон гривень в якості відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 04 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та доказам наданими позивачем до суду першої інстанції.
Посилаючись на ті ж підстави, що й у позовній заяві зазначає, що він з 2006 року не користується послугами з твердих побутових відходів на підставі рішення суду від 03.08.2006 року №2-953/2006. Однак 29 травня 2020 року на його адресу надійшло повідомлення від МКП «Комунтранс» про сплату за прибирання твердих побутових відходів за травень 2020 року у розмірі 122,20 грн. Під час з`ясування обставин із постачальником зазначених послуг позивачу було повідомлено про наявність у нього заборгованості з 01.01.2018 року по 31.05.2020 року в розмірі понад 600 грн. Після цього на його адресу продовжували надходити повідомлення, зокрема й щодо сплати за прибирання твердих побутових відходів за липень 2020 року у розмірі 29,26 грн. Зазначені незаконні дії відповідача спричинили йому душевні страждання та порушення звичного способу життя, а також принижують честь та гідність його і його сім`ї.
Однак суд першої інстанції у порушення норм процесуального права, не звернув увагу на те, що задоволене в ухвалі від 15.10.2020 року клопотання про витребування доказів у відповідача не було виконано останнім та ним не надано пояснень щодо неможливості його виконання. Апелянт наголошує, що відповідач не приймає жодних заходів на укладення з ним письмового договору у встановленому законом порядку, однак пред`являє до нього вимоги щодо сплати за послуги які надає як зі споживача таких послуг.
Звертає увагу на неналежне подання відповідачем доказів у справі та прийняття їх судом у порушення вимог процесуальних норм, а також не надання належної правової оцінки доказам позивача.
ОСОБА_1 не погоджається із посиланням суду першої інстанції у своєму рішенні на позицію Великої палати Верховного Суду викладену у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, оскільки на його думку правовідносини у цій справі є відмінними від правовідносин у справі №233/3734/20 та стосуються не виконання споживачем комунальних послуг своїх обов`язків. А у розглянутій справі він не є споживачем послуг з вивезення побутових відходів, оскільки він не укладав з відповідачем договорів щодо надання таких послуг та не отримував їх. Крім того відповідачем не наданого жодного доказу протилежного, а саме фактичного споживання таких послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , представник Міського комунального підприємства «Комунтранс» Костянтинівської міської ради -не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с.208)
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
У той же час статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.05.2012 року.
Відповідно до копії квитанції на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів за квітень 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 нараховано 29,76 грн. та разом із заборгованістю у розмірі 92,44 грн. до сплати складає 122,20 грн..
Згідно із виписки за особовим рахунком № НОМЕР_1 з січня 2018 року по грудень 2019 року за адресом: АДРЕСА_1 значилась заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 514,56 грн. Станом на травень 2020 року визначена заборгованість у розмірі 89,64 грн. (а.с.12-17)
Згідно із копією квитанції на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів за липень 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 нараховано 29,76 грн..
Сторони підтвердили, що між ними не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, а саме з вивезення твердих побутових відходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те,що йому відповідачем безпідставно проводиться нарахування заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів,так як зазначені послуги не надаються. А тому просив визнати дії відповідача по нарахуванню заборгованості неправомірними та анулювати суму заборгованості ,визнати відсутність договірних відносин з відповідачем та виключити його реквізити із Реєстру споживачів послуг по вивезенню твердих побутових відходів.
Проте, з урахуванням положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про визнання дій відповідача по нарахуванню заборгованості неправомірними , зобов`язання виключити заборгованість за житлово-комунальні послуги та виключення особового рахунку з ОСОБА_2 .
Доводи позивача можуть бути визнані як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо стягнення заборгованості, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку наявності чи відсутності договірних відносин між сторонами та доведеності надання споживачеві послуг і обґрунтованості проведених нарахувань.
Згідно із виписки за особовим рахунком № НОМЕР_1 з січня 2018 року по грудень 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 визначена заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів. Зазначена виписка є лише фіксацією нарахованих сум, тому саме по собі нарахування відповідачем сум за спожиті комунальні послуги, оскарження дій відповідача з приводу зазначених в рахунку сум, які не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.
Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення відповідача з позовом про стягнення суми заборгованості з позивача.
Тобто на момент звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом до суду відсутній спір та відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.
За встановлених обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв`язку із обранням позивачем не того способу захисту, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано надані позивачем докази конкретних порушень його прав, що є, на думку апелянта, незаконним, оскільки він послуги від відповідача на вказану суму заборгованості не отримував.
Так, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем спосіб захисту своїх прав не передбачений законом. Вимога про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити певні дії, та зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок оплати за надані комунальні послуги, не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а у цьому випадку таке не мало місце.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодного доказу наявності дій з боку відповідача, які порушують його права, як власника будинку.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від визнання дій по нарахуванню заборгованості неправомірними, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та не відповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.368, 375, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 04 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року.
Судді:
