Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
11 лютого 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з ДУ «Городоцький ВЦ №131», матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник засудженого просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно оскаржуваної ухвали, в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, відмовлено.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник засудженого вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. На її думку, наявність у засудженого дисциплінарних стягнень протягом строку відбування покарання не може однозначно свідчити про те, що процес виправлення та перевиховання засудженого не був постійним та послідовним. Також вказує, що апелянт визнається таким, що не має стягнень, згідно положень ч.7 ст.69 КВК України. Вважає, що засуджений своїм ставленням до праці та дотриманням правил внутрішнього розпорядку довів своє виправлення на момент подання клопотання про застосування умовно-достроково звільнення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання, зазначив в оскаржуваній ухвалі, що наявність у засудженого ОСОБА_4 заохочення свідчить не про доведення засудженим свого виправлення, а підтверджують належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання. Його належна поведінка, дотримання порядку та умов відбування покарання є для нього обов`язком впродовж всього строку відбування покарання. Процес виправлення та перевиховання має бути постійним та послідовним. Кількість та види стягнень, застосованих до засудженого за час відбування покарання вказують про поведінку засудженого протягом інших періодів.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, міркування прокурора щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, обговоривши її доводи, дослідивши матеріали провадження в заявлених межах, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обгрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України та вмотивованим, тобто таким, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, при постановленні оскаржуваного судового рішення дотримався.
Згідно положень ч.1 ст.74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та, як в данному випадку, після фактичного відбуття засудженим дві третіх строку покарання призначеного за умисний тяжкий злочин.
Із матеріалів доданих до клопотання встановлено, що початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_4 ,призначеного згідновирокуЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від12.01.2017 - 01.09.2016,кінець строку-09.08.2021,2/3строку - 09.10.2019.
Після відбуття ОСОБА_4 більше двох третіх строку призначеного покарання, засуджений звернувся з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
За результатами розгляду вказаного клопотання, Рівненський районний суду Рівненської області прийняв рішення про відмову в задоволенні даного клопотання.
Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений ОСОБА_4 на даний момент не довів свого виправлення, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про виправлення та перевиховання останнього.
Згідно ч.2 ст. 130 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Як убачається з наявних в матеріалах судового провадження характеризуючих даних на засудженого:
- під час тримання в Луцькому слідчому ізоляторі (з 02.09.2016 до 25.02.2017) ОСОБА_4 чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заходи заохочення не застосовувались;
- з 25.02.2017 відбував покарання у ДУ "Цуманська виправна колонія № 84", де отримав два заохочення, до дисциплінарної відповідальності не притягувався;
- 18.02.2019 засуджений ОСОБА_4 прибув до ДУ "Городоцький виправний центр №131". На даний час у зазначеному виправному центрі засуджений характеризується позитивно, працевлаштований в будівельній бригаді, до роботи відноситься сумлінно, отримав два заохочення. Два рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення зняті у встановленому законом порядку.
Як слідує із апеляційної скарги захисника засудженого, в основу застосування положень ст.81 КК України вона посилається на ті обставини, що наявність у засудженого дисциплінарних стягнень протягом строку відбування покарання не може однозначно свідчити про те, що процес виправлення та перевиховання засудженого не був постійним та послідовним. Також вказує, що апелянт визнається таким, що не має стягнень, згідно положень ч.7 ст.69 КВК України. Вважає, що засуджений своїм ставленням до праці та дотриманням правил внутрішнього розпорядку довів своє виправлення на момент подання клопотання про застосування умовно-достроково звільнення.
Водночас колегія суддів такі доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, оскільки належна поведінка та сумлінне ставлення до праці засудженого є його обов`язком протягом всього строку відбування покарання. Однак, кількість та види стягненнь протягом всього періоду відбування покарання свідчать про відсутність підстав для застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення.
Висновки суду про те, що наявність у засудженого заохочень в сукупності із застосованими до засудженого раніше стягненнями, свідчать не про доведення засудженим свого виправлення, а підтверджують належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, на думку колегії суддів, є вмотивованими, а сукупність досліджених доказів, які оцінював суд першої інстанції, обґрунтовано дають зробити висновок, що підстави для визнання ОСОБА_4 таким, що довів своє виправлення, а також може бути звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково, на даний час відсутні.
Як закріплено у п.17 постанови Пленуму ВСУ №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання.
Вказаних роз`яснень, що висвітлив Пленум ВСУ та стосуються процедури та порядку розгляду справ даної категорії, суд першої інстанції у даному судовому провадженні дотримався в повному обсязі.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив дані про особу засудженого ОСОБА_4 , а саме його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, а тому висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі щодо відмови в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_4 , відповідають фактичним обставинам справи і судом правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а тому ухвала є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 411, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення цим судом та оскарженнню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
