П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/41/20

Провадження № 11-419заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (судді Гончарова І. А., Бившева Л. І., Олендер І. Я., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.) у справі № 9901/41/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРУ, у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо надання позивачці відповіді за результатами розгляду клопотання від 23 грудня 2019 року з порушенням встановленого Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) строку;

- визнати протиправними дії ВРУ щодо ненадання позивачці об`єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді з питань, порушених у клопотанні від 23 грудня 2019 року;

- зобов`язати відповідача у строк, установлений законом, надати позивачці об`єктивні та відповідно до чинного законодавства роз`яснення з питань, порушених у клопотанні від 23 грудня 2019 року;

- зобов`язати ВРУ вирішити питання, щодо якого ОСОБА_1 звернулася з клопотанням від 23 грудня 2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

2. Позов мотивовано тим, що 23 грудня 2019 року позивачка звернулася до ВРУ з клопотанням, у якому просила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номери 5110137500:14:002:0005 та 5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить у рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за вказаною адресою, з урахуванням вимог частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

3. Проте у встановлений Законом № 393/96-ВР місячний строк, що сплив 27 січня 2020 року, відповіді за результатами розгляду вказаного клопотання ОСОБА_1 не отримала. Натомість лише 06 лютого 2020 року на її адресу надійшов лист Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ВРУ (далі - Комітет) від 03 лютого 2020 року за вих. № 04-23/16-139.

4. ОСОБА_1 вважає, що за результатами розгляду клопотання ВРУ в установлений законом строк відповіді з питань, поставлених у зверненні від 23 грудня 2019 року, не надала, зокрема відповідач не надав об`єктивно та відповідно до вимог законодавства роз`яснень з приводу висвітлених ОСОБА_1 у зверненні питань, чим порушив її права.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними дії ВРУ щодо надання позивачці з порушенням установленого Законом № 393/96-ВР строку відповіді за результатами розгляду її звернення (клопотання) від 23 грудня 2019 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вказав, що всупереч положенням статті 20 Закону № 393/96-ВР відповідач при розгляді та вирішенні клопотання позивачки від 23 грудня 2019 року порушив місячний строк для надання відповіді на вказане звернення.

7. Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що відповідач за результатами звернення позивачки дійшов висновку про відсутність врегулювання нормативно-правовими актами поняття «об`єкти історико-культурного призначення», процедури встановлення особливої цінності (наукової, історико-культурної тощо) таких об`єктів, а також наявності правових підстав віднесення житлового будинку - пам`ятки архітектури місцевого значення до об`єктів історико-культурного призначення, що має особливу цінність (наукову, історико-культурну тощо), у зв`язку із чим звернувся до Міністерства культури, молоді та спорту України (далі - Міністерство) з проханням розглянути питання щодо нормативно-правового регулювання зазначених питань, відтак безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо ненадання ВРУ об`єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді (роз`яснення) з питань, порушених у цьому зверненні.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначила, що суд залишив без уваги той факт, що відповідач на конкретно поставлене питання відповіді не надав.

9. На думку скаржниці, ВРУ надала роз`яснення, за якими вона не зверталася. Відповідач не надав роз`яснень з питань, порушених у зверненні позивачки, об`єктивно та відповідно до чинного законодавства, як це встановлено частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР.

10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в частині відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ зазначила, що не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , натомість вважає, що суд першої інстанції постановив рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

12. Відповідач указав, що в межах предметів відання комітетів ВРУ дев`ятого скликання, затверджених Постановою ВРУ від 29 серпня 2020 року № 19-ІХ «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України дев`ятого скликання», розгляд звернення ОСОБА_1 на підставі доручення Голови ВРУ було здійснено Комітетом, що, на думку відповідача, не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в її постанові від 27 травня 2020 року у справі № 9901/485/19 (провадження № 11-1256заі19), про те, що на різних етапах діяльності ВРУ діє через свої допоміжні органи - Апарат ВРУ, його структурні підрозділи та Голову ВРУ. Однак у будь-якому разі в згаданих правовідносинах ВРУ діє як єдиний орган законодавчої влади.

13. До того жКомітет після вивчення питань, викладених у зверненні від 23 грудня 2019 року, надав ОСОБА_1 03 лютого 2020 року відповідь у межах відання та компетенції, а в частині порушених питань направив звернення за належністю до Міністерства.

14. У зв`язку з викладеним ВРУ просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

15. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог ВРУ оскаржено не було.

Рух апеляційної скарги

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 11 січня 2021 рокупризначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої та частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) та немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на її обставини.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

17. 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила на адресу ВРУ клопотання, у якому відповідно до Закону № 393/96-ВРпросила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номери 5110137500:14:002:0005 та 5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить у рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за вказаною адресою, з урахуванням вимог частини четвертої статті 83 ЗК України.

18. Зазначене клопотання відповідач отримав 27 грудня 2019 року, що підтверджується реєстраційно - контрольною карткою № 09-0030.15.16/16-12.19, та надіслав до структурного підрозділу Апарату ВРУ - Секретаріату Голови ВРУ.

19. У цей же день звернення позивачки за дорученням Голови ВРУ направлено для розгляду до Комітету, що підтверджується карткою реєстрації вхідної кореспонденції від 27 грудня 2019 року № 263681.

20. Відповідь на зазначене звернення надана Комітетом листом від 03 лютого 2020 року № 04-23/16-139, який отриманий позивачкою 06 лютого 2020 року.

21. Вважаючи, що ВРУ порушила встановлений Законом № 393/96-ВР місячний строк розгляду звернення та не надала обґрунтованої відповіді по суті зазначених у ньому питань, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

25. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

26. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

27. Статтею 15 цього Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

28. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).

29. Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

30. Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

31. Як установив суд першої інстанції, 23 грудня 2019 року позивачка засобами поштового зв`язку направила на адресу ВРУ клопотання, у якому відповідно до Закону № 393/96-ВР просила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номери 5110137500:14:002:0005 та 5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить у рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за вказаною адресою, з урахуванням вимог частини четвертої статті 83 ЗК України.

32. Відповідно до частини першої статті 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) призначення за поданням Президента України Прем`єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем`єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем`єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12-1) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого ВРУ з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) встановлення державних символів України;

25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора; висловлення недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення на посади третини складу Конституційного Суду України;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання законом згоди на обов`язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету ВРУ, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу ВРУ;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату ВРУ; затвердження кошторису ВРУ та структури її апарату;

36) затвердження переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об`єктів права приватної власності;

37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

33. Згідно із частиною другою статті 85 Конституції України ВРУ здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

34. На підставі частини п`ятої статті 83 Конституції України порядок роботи ВРУ встановлюється Конституцією України та Регламентом ВРУ.

35. Частиною першою статті 89 Конституції України визначено, що ВРУ для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети ВРУ та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

36. У частині першій статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України», передбачено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності ВРУ, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у ВРУ здійснює її Апарат.

37. Підпунктом 20 пункту 7 розділу ІІ «Основні напрями діяльності апарату» Положення про апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ від 25 серпня 2011 року № 769, визначено, що в сфері організаційного забезпечення діяльності ВРУ Апарат, зокрема, організовує прийом громадян, розгляд поданих ними до ВРУ та її органів пропозицій, заяв і скарг, вивчає та узагальнює питання, порушені громадянами у зверненнях, вносить пропозиції щодо їх вирішення.

38. Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Порядку роботи із зверненнями громадян в Апараті ВРУ, затвердженого розпорядженням Голови ВРУ від 11 липня 2016 року № 273 (далі - Порядок), звернення громадян, адресовані комітетам ВРУ, депутатським фракціям (депутатським групам) у ВРУ та їх керівництву, після реєстрації у Відділі з питань звернень громадян передаються секретаріатам відповідних комітетів ВРУ, секретаріатам депутатських фракцій (депутатських груп) через відділ службової кореспонденції за вихідними реєстрами.

Звернення громадян, адресовані структурним підрозділам Апарату ВРУ та їх керівництву, після реєстрації у Відділі з питань звернень громадян передаються зазначеним у них адресатам через відділ службової кореспонденції за вихідними реєстрами.

39. Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку звернення громадян, адресовані ВРУ, керівництву ВРУ, розглядаються у Відділі з питань звернень громадян або, залежно від характеру порушених питань і зазначених у них адресатів, передаються ним у встановленому порядку відповідним структурним підрозділам Апарату ВРУ або надсилаються відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об`єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушених громадянами питань.

40. На підставі статті 22 Закону України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України» звернення, що надходять до комітетів, розглядаються головою комітету або за його дорученням першим заступником, заступником, головами підкомітетів чи іншими членами комітету в порядку та терміни, визначені законом.

41. Суд першої інстанції установив, що клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 рокуотримано відповідачем 27 грудня 2019 року, що підтверджується реєстраційно - контрольною карткою № 09-0030.15.16/16-12.19, та надіслано до структурного підрозділу Апарату ВРУ - Секретаріату Голови ВРУ.

42. У цей же день звернення позивачки за дорученням Голови ВРУ направлено для розгляду до Комітету, що підтверджується карткою реєстрації вхідної кореспонденції від 27 грудня 2019 року № 263681.

43. Листом від 03 лютого 2020 року за № 04-23/16-139 Комітет повідомив ОСОБА_1 про те, що ЗК України та Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» не містять процедури встановлення особливої наукової, історико-культурної цінності об`єктів історико-культурного призначення та критеріїв їх визначення.

44. До того ж указаний Комітет у цьому листі зазначив, що, беручи до уваги повноваження Міністерства щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, звернувся до Міністерства з проханням розглянути питання щодо врегулювання нормативно-правовими актами поняття «об`єкти історико-культурного призначення», процедури встановлення особливої цінності (наукової, історико-культурної тощо) таких об`єктів, а також наявності правових підстав для віднесення житлового будинку - пам`ятки архітектури місцевого значення до об`єктів історико-культурного призначення, що має особливу цінність (наукову, історико-культурну тощо), адже це може слугувати підставою для відмови в передачі земельної ділянки у приватну власність, про що просив повідомити Комітет та авторів звернення.

45. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 (далі - Положення), Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

46. Підпунктами 1 та 2 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

- розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

47. Отже, встановивши неврегульованість нормативно-правовими актами питань, які ставилися ОСОБА_1 у її клопотанні від 23 грудня 2019 року, що унеможливлювало надання на них відповіді, відповідач обґрунтовано звернувся до Міністерства з проханням розглянути питання щодо врегулювання нормативно-правовими актами поняття «об`єкти історико-культурного призначення», процедури встановлення особливої цінності (наукової, історико-культурної тощо) таких об`єктів, а також наявності правових підстав для віднесення житлового будинку - пам`ятки архітектури місцевого значення до об`єктів історико-культурного призначення, що має особливу цінність (наукову, історико-культурну тощо), про що повідомити Комітет та авторів звернення.

48. Таким чином, дії відповідача повністю узгоджуються з наведеними вище положеннями частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР.

49. Посилання ОСОБА_1 у її апеляційній скарзі на те, що відповідач порушив частину першу статті 15 Закону № 393/96-ВР є безпідставними як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та спростовуються мотивувальною частиною цієї постанови.

50. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

52. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима В. М. Сімоненко

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

В. С. Князєв