РІШЕННЯ
Іменем України
05 листопада 2020 року
Київ
справа №9901/41/20
адміністративне провадження №П/9901/41/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №П/9901/41/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
До Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України (далі - відповідач, Верховна Рада), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Верховної Ради щодо надання ОСОБА_1 відповіді за результатами розгляду клопотання від 23 грудня 2019 року з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» строку;
- визнати протиправними дії Верховної Ради щодо ненадання ОСОБА_1 об`єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді з питань, порушених у клопотанні від 23.12.2019;
- зобов`язати Верховну Раду у строк, встановлений законом, надати ОСОБА_1 об`єктивні та відповідно до чинного законодавства роз`яснення з питань, порушених у клопотанні від 23.12.2019;
- зобов`язати Верховну Раду вирішити питання, щодо якого звернулася ОСОБА_1 у клопотанні від 23.12.2019, з урахуванням її правової оцінки, наданої судом.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 грудня 2019 року звернулася до Верховної Ради з клопотанням, в якому просила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номера №5110137500:14:002:0005 та №5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить в рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог частини 4 статті 83 Земельного кодексу України. Вказує, що у встановлений Законом України «Про звернення громадян» місячний строк, що сплив 27.01.2020, відповіді за результатами розгляду клопотання вона не отримала. Натомість лише 06 лютого 2020 року на її адресу надійшов лист Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради від 03 лютого 2020 року за №04-23/16-139. Позивач вважає, що за результатами розгляду клопотання Верховною Радою у встановлений законом строк відповіді з питань, зазначених позивачем у зверненні від 23 грудня 2019 року, не надано, зокрема відповідач не надав об`єктивно та у відповідності до вимог законодавства роз`яснень з приводу висвітлених ОСОБА_1 у зверненні питань, чим порушив її права.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12 березня 2020 року від представника Верховної Ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
На обґрунтування відзиву посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 7 Регламенту Верховної Ради організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради здійснюється Апаратом Верховної Ради, одним із підрозділів якого є відділ звернень громадян, що здійснює розгляд звернень, або залежно від характеру порушених питань і зазначених у них адресатів передає їх у встановленому порядку відповідним структурним підрозділам Апарату Верховної Ради або надсилає відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об`єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушених громадянами питань. Вказує, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради згідно з дорученням Голови Верховної Ради по суті поставлених нею питань.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23 грудня 2019 року позивач засобами поштового зв`язку направила на адресу Верховної Ради клопотання, в якому відповідно до Закону України «Про звернення громадян» просила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номера №5110137500:14:002:0005 та №5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить в рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог частини 4 статті 83 Земельного кодексу України.
Зазначене клопотання отримано відповідачем 27 грудня 2019 року, що підтверджується реєстраційно-контрольною карткою №09-0030.15.16/16-12.19, та надіслано до структурного підрозділу Апарату Верховної Ради - Секретаріату Голови Верховної Ради.
В цей же день звернення позивача за дорученням Голови Верховної Ради направлено для розгляду до Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, що підтверджується карткою реєстрації вхідної кореспонденції за №263681 від 27 грудня 2019 року.
Відповідь на зазначене звернення надана Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради листом від 03 лютого 2020 року за №04-23/16-139, що отриманий ОСОБА_1 06 лютого 2020 року.
Вважаючи, що Верховна Рада порушила встановлений Законом України «Про звернення громадян» місячний строк розгляду звернення та не надала обґрунтованої відповіді по суті зазначених у ньому питань, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює, зокрема, Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР).
Згідно з частиною 1 ст. 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Вимоги до звернення встановлені ст. 5 Закону №393/96-ВР, частиною 6 якої передбачено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Згідно з ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 20 вказаного вище Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі №800/416/17 зазначила, що реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. З огляду на приписи ст. 40 Конституції України цей обов`язок незалежно від того, чи він конкретизується як відповідне повноваження органу державної влади в Основному законі, чи в інших нормативно-правових актах, має виконуватися в порядку, визначеному законом.
Повноваження Верховної Ради визначені статтями 85, 87, 89 Конституції України. Так, відповідно до Основного Закону Верховна Рада України, зокрема, вносить зміни до Конституції України, призначає всеукраїнський референдум, приймає закони, постанови та інші акти, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, затверджує Державний бюджет України та ін.
Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради.
Статею 89 Конституції України встановлено, що Верховна Рада для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.
Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» затверджено Регламент Верховної Ради (далі - Регламент).
Порядок роботи Верховної Ради, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді встановлюються Конституцією України, Регламентом та законами України "Про комітети Верховної Ради України", "Про статус народного депутата України", про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради.
Згідно з статею 7 Регламенту організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради (далі - Апарат).
Апарат діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради.
Розділом І Положення про Апарат Верховної Ради (далі - Положення), затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради від 31 травня 2000 року №459, передбачено, що Апарат є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради, народних депутатів України. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Підпунктом 20 пункту 7 Розділу ІІ «Основні напрями діяльності апарату» Положення у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради Апарат, зокрема, організовує прийом громадян, розгляд поданих ними до Верховної Ради та її органів пропозицій, заяв і скарг, вивчає та узагальнює питання, порушені громадянами у зверненнях, вносить пропозиції щодо їх вирішення.
Розпорядженням Голови Верховної Ради від 11 липня 2016 року №276 затверджено Порядок роботи із зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради (далі - Порядок №276).
Підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку №276 встановлено, що звернення громадян, адресовані комітетам Верховної Ради, депутатським фракціям (депутатським групам) у Верховній Раді та їх керівництву, після реєстрації у Відділі з питань звернень громадян передаються секретаріатам відповідних комітетів Верховної Ради, секретаріатам депутатських фракцій (депутатських груп) через відділ службової кореспонденції за вихідними реєстрами.
Звернення громадян, адресовані Верховній Раді України, керівництву Верховної Ради, розглядаються у Відділі з питань звернень громадян або, залежно від характеру порушених питань і зазначених у них адресатів, передаються ним у встановленому порядку відповідним структурним підрозділам Апарату або надсилаються відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об`єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушених громадянами питань.
Закон України «Про комітети Верховної Ради України» (далі - Закон №116/95-ВР) визначає правовий статус комітетів Верховної Ради, їх функції та організаційні основи діяльності.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону комітет Верховної Ради (далі - комітет)- орган Верховної Ради, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, виконання контрольних функцій.
Комітет відповідальний перед Верховною Радою і підзвітний їй.
Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради згідно з Конституцією України та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради.
Організація, повноваження та порядок діяльності комітетів Верховної Ради визначаються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про статус народного депутата України", іншими законами України, Регламентом Верховної Ради та постановами Верховної Ради (ст. 2 Закону №116/95-ВР).
Відповідно до статті 22 Закону №116/95-ВР звернення, що надходять до комітетів, розглядаються головою комітету або за його дорученням першим заступником, заступником, головами підкомітетів чи іншими членами комітету в порядку та терміни, визначені законом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов таких висновків.
Позивач у позові просить, зокрема, визнати неправомірними дії відповідача щодо надання ОСОБА_1 відповіді за результатами розгляду її звернення від 23 грудня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховної Ради з клопотанням від 23 грудня 2019 року.
Зазначене клопотання отримано відповідачем 27 грудня 2019 року, що підтверджується реєстраційно-контрольною карткою №09-0030.15.16/16-12.19.
Відповідь на звернення (клопотання) надана Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради листом від 03 лютого 2020 року за №04-23/16-139.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимогам ст. 20 Закону №393/96-ВР відповідь на звернення позивача надано з порушенням встановленого Законом 393/96-ВР місячного строку, що не заперечується і самим відповідачем.
Так, у запереченнях на позовну заяву Верховна Рада зазначає, що звернення ОСОБА_1 розглянуто по суті поставлених у ньому питань. При цьому не наводить жодних доводів на спростування наведених позивачем у позовній заяві аргументів про порушення Верховною Радою визначеного Законом №393/96-ВР місячного строку розгляду звернень.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Верховної Ради щодо надання ОСОБА_1 відповіді за результатами розгляду клопотання від 23 грудня 2019 року з порушенням встановленого Законом №393/96-ВР строку.
Разом з цим, Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Верховної Ради щодо ненадання ОСОБА_1 об`єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді з питань, порушених у клопотанні від 23 грудня 2019 року; зобов`язання Верховної Ради у строк, встановлений законом, надати ОСОБА_1 об`єктивні та відповідно до чинного законодавства роз`яснення з питань, порушених у клопотанні від 23 грудня 2019 року; зобов`язання Верховної Ради вирішити питання, щодо якого звернулася ОСОБА_1 у клопотанні від 23 грудня 2019 року, з урахуванням її правової оцінки, наданої судом, виходячи з наступного.
Позивач у зверненні (клопотанні) від 23 грудня 2019 року просила надати роз`яснення про можливість переходу права власності на земельні ділянки комунальної власності (кадастрові номера №5110137500:14:002:0005 та №5110137500:14:002:0006), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни їх цільового призначення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить в рівних частках кожному на праві спільної часткової власності пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог частини 4 статті 83 Земельного кодексу України.
Листом від 03 лютого 2020 року за №04-23/16-139 Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради повідомив позивача про те, що Земельний кодекс України та Закон України "Про охорону культурної спадщини" не містять процедури встановлення особливої наукової, історико-культурної цінності об`єктів історико-культурного призначення та критеріїв їх визначення.
Також Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради, беручи до уваги повноваження Міністерства культури, молоді та спорту України щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, після вивчення зазначеного у зверненні (клопотанні) питання, за результатами його розгляду, звернувся до Міністерства культури, молоді та спорту України з проханням розглянути питання щодо врегулювання нормативно-правовими актами поняття "об`єкти історико-культурного призначення", процедури встановлення їх особливої цінності (наукової, історико-культурної тощо), а також наявності правових підстав для віднесення житлового будинку - пам`ятки архітектури місцевого значення до об`єктів історико-культурного призначення, що має особливу цінність (наукову, історико-культурну тощо), адже це може слугувати для відмови у передачі земельної ділянки у приватну власність, про що просив повідомити його та авторів звернення.
З вищевикладеного вбачається, що відповідач за результатами розгляду звернення позивача дійшов висновку про відсутність врегулювання нормативно-правовими актами поняття "об`єкти історико-культурного призначення", процедури встановлення їх особливої цінності (наукової, історико-культурної тощо), а також наявності правових підстав віднесення житлового будинку - пам`ятки архітектури місцевого значення до об`єктів історико-культурного призначення, що має особливу цінність (наукову, історико-культурну тощо), у зв`язку з чим звернувся до профільного міністерства (Міністерства культури, молоді та спорту України) з проханням розглянути питання щодо нормативно-правового врегулювання зазначених питань.
За таких обставин Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо ненадання відповідачем об`єктивної та відповідно до чинного законодавства відповіді (роз`яснення) з питань, порушених у зверненні від 23 грудня 2019 року, та невирішення питання, щодо якого звернулася ОСОБА_1 до Верховної Ради.
На підставі вищевикладеного Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо надання ОСОБА_1 з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» строку відповіді за результатами розгляду звернення (клопотання) від 23 грудня 2019 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Рішення складене та підписане 05.11.2020.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.А. Гончарова,
Л.І. Бившева,
І.Я. Олендер
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду
