1Справа № 335/1918/20 2/335/154/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

за участю учасників справи:

представника позивача адвоката Кадуліної І.С.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), -

ВСТАНОВИВ:

Запорізький державний медичний університет звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), в якому зазначив, що 01.09.2011 року ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Запорізького державного медичного університету та укладено Типову угоду від 01.09.2011 року про підготовку фахівця з вищою освітою, згідно з якою відповідач проходила навчання за державним замовленням і прийняла на себе зобов`язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше трьох років за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати вартість навчання.

У 2017 року відповідач отримала повну вищу освіту за спеціальністю „Лікувальна справа" та здобула кваліфікацію „лікар".

Одночасно з отриманням диплома відповідач отримала направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно повідомлення до списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2017), однак закінчивши навчання в інтернатурі до міста роботи за направленням - КНП„Бердянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" у якості лікаря не приступила (лист вих. № 01-3/2081-18 від 02.10.2019 року).

Необхідний термін роботи відповідач не відпрацювала, що відповідно до п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", затвердженого Наказом МОЗ України від 15.04.1998 року № 246/2686, одночасно свідчить про відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 збитки - витрати державного бюджету з її підготовки за державним замовленням у сумі 144323 грн. 75 коп., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.05.2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що штатної посади, на якій вона повинна була працювати не було у штатному розкладі ЦПМСД, таким чином обов`язкове відпрацювання три роки, відповідно до умов договору, можливе було лише за місцем роботи визначеного в розподілі - Андріївська амбулаторія Бердянського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, де відповідач працює з 20.08.2019 року по теперішній час. Проте у зв`язку з тим, що Амбулаторія є структурним підрозділом ТОВ „Префекта" відповідачем було укладено трудовий договір саме з ним. Посилаючись на зазначене, відповідач вважає, що нею не було порушено умов договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд установив, що 01.09.2011 року ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Запорізького державного медичного університету та укладено Типову угоду від 01.09.2011 року про підготовку фахівця з вищою освітою, згідно з якою відповідач проходила навчання за державним замовленням і прийняла на себе зобов`язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше трьох років за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати вартість навчання (а.с. 7).

У 2017 року відповідач отримала повну вищу освіту за спеціальністю „Лікувальна справа" та здобула кваліфікацію „лікар" (а.с. 8).

Одночасно з отриманням диплома відповідач отримала направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно повідомлення до списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2017), однак закінчивши навчання в інтернатурі до міста роботи за направленням - КНП„Бердянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" у якості лікаря не приступила.

Факт неприбуття ОСОБА_1 до роботи за направленням також підтверджується листом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації вказаної № 01-3/2081 від 02.10.2019 року (а.с. 9-10, 36).

З розрахунку фактичних витрат на навчання ОСОБА_1 за період з 01.09.2011 року по 20.06.2017 року зазначені витрати, без врахування отриманої стипендії дорівнюють 77 198 грн. (а.с. 16).

З довідки про доходи за весь період навчання вбачається, що ОСОБА_1 отримала 66319 грн. 43 коп. (а.с. 14-15).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 56 Закону України „Про вищу освіту" гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

За змістом ч. 2 ст. 52 Закону України „Про освіту", випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992. Згідно з пунктом 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992, який врегульовував спірні правовідносини на час вступу ОСОБА_1 до університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати всі витрати.

За змістом п. 4 наведеного Порядку, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1 (про підготовку фахівців з вищою освітою).

Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років (п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням).

Таким чином, встановивши, що відповідач, закінчивши навчання у Запорізькому державному медичному університеті за місцем працевлаштування - КНП„Бердянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" не зверталася, суд приходить до висновку, що відповідачем не було дотримано вимог нормативних документів та угоди від 01.09.2011 року в частині її обов`язку відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки в установі, відповідно до направлення на роботу.

При цьому, доводи відповідача про нікчемність угоди від 01.09.2011 року не приймаються судом з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність. Крім дрібних побутових правочинів фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; а також самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Всі інші правочини неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього кодексу. Вказаний правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Частиною першою статті 221 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Батьки позивача протягом встановлених законом строків не заявили претензії позивачу. Тобто, в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається ними схваленим.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи вже повнолітньою, не розірвала угоду, не зверталася до суду із заявою про визнання її недійсною або такою, що порушує її права та інтереси, належним чином виконувала умови угоди, відвідувала заняття та виконувала навчальний план, приймаючи таким чином виконання умов угоди зі сторони навчального закладу, що спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Доводи відповідача про те, що за місцем направлення Комунальна установа„Бердянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" була відсутня посада сімейного лікаря спростовуються листом КНП „Бердянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 10.07.2020 року № 442 (а.с. 60).

Таким чином, дії особи, яка не прибула на місце працевлаштування, зазначене в направленні, чи до будь-якого іншого закладу державного сектору економіки, чи звільнилася за власним бажанням, відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань, передбачають правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме - повернення витрачених коштів на навчання до державного бюджету, за рахунок якого ця особа здобула освіту у вищому навчальному закладі.

У діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

На підставі викладеного, беручи до уваги, що на час розгляду справи судом сума збитків у розмірі 144 323 грн. 75 коп. не відшкодована, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму відшкодування.

Запорізький державний медичний університет, як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат судового збору у розмірі 2164 грн. 86 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізького державного медичного університету (ЄДРПОУ 02010741, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26) 144 323 (сто сорок чотири тисячі триста двадцять три) грн. 75 коп. витрат держаного бюджету з підготовки за державним замовленням.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізького державного медичного університету (ЄДРПОУ 02010741, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26) судовий збір у розмірі 2164 грн. 86 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Геєць