ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7399/16
провадження № 2/753/2012/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" лютого 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», третя особа: Дарницький районний центр зайнятості, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) звернулись до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» (далі - відповідач, ДП «ВО «Київський радіозавод»), в якому просили визнати накази ліквідатора Кучака Ю.Ф. за №1Л від 30.07.2013 та №2Л від 04.09.2013 недійсними та скасувати їх; поновити працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на посадах згідно штатного розкладу від 04.09.2013; стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 02.09.2009 по 30.04.2010 на користь: ОСОБА_1 - 51875,01 грн., ОСОБА_3 - 8125,28 грн., ОСОБА_4 - 19246,45 грн., ОСОБА_5 - 59525,77 грн.; стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2012 року по дату ухвалення рішення, яка станом на 01.04.2016 становить на користь: ОСОБА_1 - 192858,84 грн., ОСОБА_2 - 83200,25 грн., ОСОБА_3 - 57779,86 грн., ОСОБА_4 - 141078,17 грн., ОСОБА_5 - 223489,13 грн., а також моральну шкоду: ОСОБА_1 - 90000 грн., ОСОБА_2 - 50000,00 грн., ОСОБА_3 - 50000,00 грн., ОСОБА_4 - 50000 грн., ОСОБА_5 - 90000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» відповідно до рішення Господарського суду м. Києва про банкрутство № 15/81 від 24.03.2010 знаходиться на стадії ліквідації (припинення) по теперішній час. Після скорочення штату на початковій стадії процедури банкрутства була залишена в штаті частина працівників (позивачів) для забезпечення процедури банкрутства, посадові оклади та переведення боргів в поточні кредити працівників (позивачів) затверджувалися протоколами рішень комітетів кредиторів, з підприємством трудові угоди з позивачами не розривались.
У листопаді 2015 року позивачі дізнались про існування наказів №1Л від 30.07.2013 та №2Л від 04.09.2013 ліквідатора Кучака Ю.Ф. про їх звільнення, але позивачі продовжують виконувати свої функції в процесі ліквідації підприємства, у зв`язку з чим існує невизначена заборгованість відповідача перед позивачами, тому позивачі вимушені були звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.03.2019 в справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України, надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута. Зазначає, що позивачі надають суду накази, довідки, табеля обліку та розрахунки за підписом нелегітимного органу управління (звільненого директора).
Ухвалою суду від 23.11.2020 закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_5 .
В судовому засіданні позивачі збільшені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не відомі.
Третя особа в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду клопотання з проханням слухати справу без їх участі.
Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебували в трудових відносинах з ДП «ВО «Київський радіозавод», що підтверджується копіями трудових книжок.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Арбітражного суду м. Києва № 15/81 від 01.10.1997 р. боржника - Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» визнано банкрутом, призначено ліквідаційну комісію.
Встановлено, що Господарським судом м. Києва неодноразово приймалося рішення про продовження ліквідаційної процедури державного підприємства.
02.06.2014 ОСОБА_2 звільнено з посади економіста ДП «ВО «Київський радіозавод», що підтверджується копією наказу № 31К від 02.06.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначають, що у листопаді 2015 року позивачі дізнались про існування наказів №1Л від 30.07.2013 та №2Л від 04.09.2013 ліквідатора Кучака Ю.Ф. про їх звільнення, але позивачі продовжують виконувати свої функції в процесі ліквідації підприємства, у зв`язку з чим існує невизначена заборгованість відповідача перед позивачами, тому позивачі вимушені були звернутися до суду з даним позовом.
Предметом доказування в такій справі є визнання незаконним наказів №1Л від 30.07.2013 та №2Л від 04.09.2013 ліквідатора Кучака Ю.Ф. про їх звільнення. У разі доведеності цієї обставини суд в вирішує вимогу про поновлення позивачів на посаді.
Водночас жодних належних доказів на підтвердження обставин, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, а саме наказів №1Л від 30.07.2013 та №2Л від 04.09.2013 ліквідатора Кучака Ю.Ф. суду не надано, а відтак не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову в частині визнання наказів про звільнення незаконними та поновлення на роботі.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 02.09.2009 по 30.04.2010 на користь ОСОБА_1 - 51875,01 грн., ОСОБА_3 - 8125,28 грн., ОСОБА_4 - 19246,45 грн., ОСОБА_5 - 59525,77 грн. слід зазначити наступне.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2012 року в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 02.09.2009 по 30.04.2010 на користь ОСОБА_1 - 21 127,48 грн., ОСОБА_3 - 2 641,57 грн., ОСОБА_4 - 8 734,52 грн., ОСОБА_5 - 23 153,59 грн. відмовлено (т.3, а.с.63).
Враховуючи, що вимоги позивачів в частині стягнення заробітної плати за період з 02.09.2009 по 30.04.2010 вже були предметом судового розгляду і є рішення суду, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є безпідставними, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо стягнення заробітної плати слід зазначити наступне.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною другою статті 30 Закону «Про оплату праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, до складу якої включено № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».
Звертаючись до суду з даною позовною вимогою позивачі надали довідки про заборгованість по заробітній платі, табелі обліку використання робочого часу, які підписані позивачами.
Відповідно до вимог частини першої статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Суд не приймає до уваги подані суду довідки про заборгованість по заробітній платі, табелі обліку використаного робочого часу, оскільки інформація викладена у них лише зі слів позивачів, а тому викликає сумнів у їх об`єктивності.
Таким чином позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ними покладених на них трудових обов`язків, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заробітної плати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 31, 32, 43, 49, 255-256, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», третя особа: Дарницький районний центр зайнятості, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА
