Єдиний державний реєстр судових рішень
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/7399/16
провадження № 2/753/3175/22
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.
за участі сторін:
позивач не з`явився;
представник відповідача не з`явився;
треті особи не з`явились;
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дарницького районного центру зайнятості, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі по тексту ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 (далі по тексту - ОСОБА_6 ) звернулись до суду з позовом до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» (далі по тексту - ДП «ВО «Київський радіозавод») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ДП «ВО «Київський радіозавод» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва про банкрутство № 15/81 від 24 березня 2010 знаходиться на стадії ліквідації (припинення) по теперішній час. Після скорочення штату на початковій стадії процедури банкрутства була залишена в штаті частина працівників (позивачів) для забезпечення процедури банкрутства, посадові оклади та переведення боргів в поточні кредити працівників (позивачів) затверджувалися протоколами рішень комітетів кредиторів, з підприємством трудові угоди з позивачами не розривались.
Позивачі вказували, що у листопаді 2015 року вони дізнались про існування наказів ліквідатора ОСОБА_14 №1Л від 30 липня 2013 року та №2Л від 04 вересня 2013 року про їх звільнення, але вони продовжують виконувати свої функції в процесі ліквідації підприємства, у зв`язку з чим існує заборгованість відповідача перед ними.
З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, позивачі остаточно просили:
- визнати недійсними та скасувати накази ліквідатора ОСОБА_14 №1Л від 30 липня 2013 року та №2Л від 04 вересня 2013 року;
- поновити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на посадах згідно штатного розкладу від 04 вересня 2013 року;
- стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 02 вересня 2009 року по 30 квітня 2010 року на користь: ОСОБА_2 - 51 875 грн 01 коп., ОСОБА_4 - 8 125 грн 28 коп., ОСОБА_5 - 19 246 грн 45 коп., ОСОБА_6 - 59 525 грн 77 коп.;
- стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по дату ухвалення рішення, яка станом на 01 квітня 2016 року становить: ОСОБА_2 - 192 858 грн 84 коп., ОСОБА_3 - 83 200 грн 25 коп., ОСОБА_4 - 57 779 грн 86 коп., ОСОБА_5 - 141 078 грн 17 коп., ОСОБА_6 - 223 489 грн 13 коп.;
- стягнути з відповідача моральну шкоду на користь: ОСОБА_2 - 90 000 грн 00 коп., ОСОБА_3 - 50 000 грн 00 грн., ОСОБА_4 - 50 000 грн 00 коп., ОСОБА_5 -50 000 грн 00 коп., ОСОБА_6 - 90 000 грн 00 коп.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 закрито, у зв`язку із смертю останнього.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2021 року у розмірі 947 001 грн 35 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 952 001 грн 35 коп.
Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2021 року у розмірі 812 902 грн 17 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 817 902 грн 17 коп.
Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2021 року у розмірі 468 910 грн 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 473 910 грн 98 коп.
Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 31 травня 2014 року у розмірі 130 966 грн 39 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 135 966 грн 39 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року, якою закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , скасовано та направлено справу у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ДП «ВО «Київський радіозавод», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дарницького районного центру зайнятості, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року залучено ОСОБА_1 до участі у даній справі у якості правонаступника позивача - ОСОБА_7 .
В судове засідання, яке відбулось 19 січня 2022 року, позивач не з`явилась, однак її представником подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. При цьому, у зазначеній заяві представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з заробітної плати.
Відповідач та треті особи в судове засідання свого представника також не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, будь-яких клопотань від них не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений у відповідності до вимог ЦПК України про час та місце судового розгляду справи, будь-яких клопотань з процесуальних питань від нього не надходило, а враховуючи строки розгляду справи суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України - далі по тексту ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах з ДП «ВО «Київський радіозавод», що підтверджується копіями трудових книжок.
Постановою арбітражного суду міста Києва № 15/81 від 01 жовтня 1997 року боржника - ДП «ВО «Київський радіозавод» визнано банкрутом та призначено ліквідаційну комісію.
Господарським судом міста Києва неодноразово приймалося рішення про продовження ліквідаційної процедури вказаного державного підприємства.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 зазначав, що його було звільнено на підставі наказів ліквідатора ОСОБА_14 №1Л від 30 липня 2013 року та №2Л від 04 вересня 2013 року,
Однак будь-яких письмових доказів на підтвердження цих обставин, ОСОБА_6 , а згодом ОСОБА_1 , під час розгляду справи суду не надали.
Водночас, у матеріалах справи містяться копії наказів ліквідатора ОСОБА_14 №1Л від 30 липня 2013 року та №2Л від 04 вересня 2013 року «Про попередження щодо наступного вивільнення працівників» ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та «Про надання інформації працівниками».
Разом з тим, будь-яких доказів, що ОСОБА_6 в подальшому було звільнено на підставі указаних наказів, матеріали справи не містять.
Натомість, із трудової книжки ОСОБА_6 вбачається, що він продовжував працювати у ДП «ВО «Київський радіозавод» з 05 червня 1997 року на посаді головного інженера.
Згідно з приписами стст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог стст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. А частиною 6 цієї статті встановлено, що доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, установивши, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин звільнення ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі.
Щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з ДП «ВО «Київський радіозавод» на посаді головного інженера з 05 червня 1997 року.
Постановою арбітражного суду міста Києва № 15/81 від 01 жовтня 1997 року боржника - ДП «ВО «Київський радіозавод» визнано банкрутом та призначено ліквідаційну комісію.
Господарським судом міста Києва неодноразово приймалося рішення про продовження ліквідаційної процедури ДП «ВО «Київський радіозавод», а також неодноразово призначалися ліквідатори - арбітражні керуючі, останні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (ухвала господарського суду міста Києва від 17 лютого 2020 року) (а.с.240, т.4).
Встановлено, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово звертались до суду за захистом своїх трудових прав.
Так, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ДП «ВО «Київський радіозавод» в особі ліквідатора ОСОБА_15 про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, обов`язкових виплат працівникам підприємства, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі - задоволено частково.
Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь: ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі - 35 587 грн 20 коп. та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди; ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі - 201 657 грн 31 коп. та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди; ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі - 157 548 грн 50 коп. та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди; ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі - 283 377 грн 31 коп. та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди; ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі - 158 765 грн 04 коп. та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди. Скасовано накази про звільнення ОСОБА_2 від 02 вересня 2009 року №4; ОСОБА_6 від 02 вересня 2009 року №3; ОСОБА_3 від 25 грудня 2009 року №10; ОСОБА_4 від 25 грудня 2009 року №11; ОСОБА_5 від 25 грудня 2009 року №13. У решті позовних вимог, у тому числі, в частині поновлення на роботі - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року в частині відмови у позові про поновлення на роботі та ухвалу цього ж суду від 10 серпня 2010 року в частині роз`яснення рішення суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про їх звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді юриста ДП «ВО «Київський радіозавод» з 02 вересня 2009 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу; поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючої складом ДП «ВО «Київський радіозавод» з 25 грудня 2009 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу; поновлено ОСОБА_4 на посаді комплектувальника ДП «ВО «Київський радіозавод» з 25 грудня 2009 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу; поновлено ОСОБА_5 на посаді провідного бухгалтера ДП «ВО «Київський радіозавод» з 25 грудня 2009 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу; поновлено ОСОБА_6 на посаді головного інженера ДП «ВО «Київський радіозавод» з 02 вересня 2009 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У решті рішення та ухвалу залишено без змін.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ДП «ВО «Київський радіозавод» про стягнення заробітної плати з урахуванням компенсації заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_2 - 31 789 грн 41 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 07 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року з урахуванням її компенсації у зв`язку з порушенням термінів її виплати та 1 000 грн 00 коп. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 - 24 407 грн 42 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 07 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року з урахуванням її компенсації у зв`язку з порушенням термінів її виплати та 1 000 грн 00 коп. моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 - 10 159 грн 00 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 07 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року з урахуванням її компенсації у зв`язку з порушенням термінів її виплати та 1 000 грн 00 коп. моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 - 24 974 грн 47 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 07 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року з урахуванням її компенсації у зв`язку з порушенням термінів її виплати та 1 000 грн 00 коп. моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 - 38 415 грн 24 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 07 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року з урахуванням її компенсації у зв`язку з порушенням термінів її виплати та 1 000 грн 00 коп. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Указані вище судові рішення набрали законної сили.
Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_6 , а у подальшому його правонаступник просили, зокрема, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 02 вересня 2009 року по 30 квітня 2010 року, вказуючи, що дана заборгованість створена випадково в частині поновлення працівників судовими рішеннями районного та апеляційного судів у справі №22/2690/553-11 від 06 квітня 2011 року, що вимагає примусового стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду міста Києва 14 червня 2010 року встановлено, що фактично судом першої інстанції постановлено рішення про стягнення на користь позивачів заробітної плати станом на 30 квітня 2010 року, а не 25 грудня 2009 року, як помилково вказав районний суд у своєму рішенні, а тому апеляційний суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2010 року по 06 квітня 2011 року.
Оскільки у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року судом встановлено, що фактично рішенням Дарницького районного суду міста Києва 14 червня 2010 року стягнуто з ДП «ВО «Київський радіозавод» на користь позивачів заборгованість по заробітній платі станом на 30 квітня 2010 року, а не 25 грудня 2009 року, тому вказана обставина має преюдиційне значення для вирішення даної справи, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 02 вересня 2009 року по 30 квітня 2010 року задоволенню не підлягають.
Водночас, відповідно до змісту ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена,як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною 2 ст.30 Закону «Про оплату праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, до складу якої включено № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».
На підтвердження позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по дату ухвалення рішення, ОСОБА_12 надав довідки про заборгованість по заробітній платі, табелі обліку використання робочого часу.
Указані документи підписані директором ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_6, бухгалтером ОСОБА_5 та скріплені печаткою відділу кадрів ДП «ВО «Київський радіозавод».
Як зазначалось вище, постановою Арбітражного суду міста Києва № 15/81 від 01 жовтня 1997 року боржника - ДП «ВО «Київський радіозавод» визнано банкрутом та призначено ліквідаційну комісію. Господарським судом міста Києва неодноразово приймалося рішення про продовження ліквідаційної процедури ДП «ВО «Київський радіозавод», а також неодноразово призначалися ліквідатори - арбітражні керуючі.
ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ДП «ВО «Київський радіозавод» на посаді головного інженера з 05 червня 1997 року.
Наказом №66/1 від 23 квітня 2001 року головою ліквідаційної комісії ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_16 на ОСОБА_6 - головного інженера, покладено виконання обов`язків директора.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Заперечуючи проти позовних вимог, в.о. ліквідатора ДП «ВО «Київський радіозавод» арбітражний керуючий ОСОБА_10 зазначав, що документи про нарахування заробітної плати, накази, довідки, табеля обліку та розрахунки, надані позивачами за підписом нелегітимного органу управління, оскільки складені та підписані нелегітимними посадовими особами.
Проте, суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , які підписали довідки про заборгованість по заробітній платі, табелі обліку використання робочого часу, були звільнені з ДП «ВО «Київський радіозавод», матеріали справи не містять.
Не додано таких доказів і в.о. ліквідатора ДП «ВО «Київський радіозавод» арбітражним керуючим ОСОБА_10 до відзиву на даний позов.
Твердження в.о. ліквідатора ДП «ВО «Київський радіозавод» арбітражного керуючого ОСОБА_10 про нелегітимність осіб, які підписали довідки про заборгованість по заробітній платі, табелі обліку використання робочого часу, зокрема, бухгалтера ОСОБА_5 спростовується частиною довідок про заборгованість по заробітній платі інших працівників, виданих відповідачем 06 грудня 2019 року, 13 лютого 2020 року.
Так, указані документи підписані керівником ОСОБА_10, як керівником ДП «ВО «Київський радіозавод» та ОСОБА_5 , як бухгалтером ДП «ВО «Київський радіозавод».
Крім того, 07 жовтня 2019 року від імені ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_10 звертався до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві з проханням провести перевірку відомостей про застрахованих осіб та звітів щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відносно кількості штатних працівників ДП «ВО «Київський радіозавод»: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Указана заява підписана ОСОБА_10 та бухгалтером ОСОБА_5 й скріплена печаткою відповідача.
12 лютого 2020 року в.о. арбітражний керуючий ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_10 та провідний бухгалтер ОСОБА_5 були ознайомлені із актом №305-4 від 12 лютого 2020 року, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду в місті Києві за результатами проведення перевірки щодо достовірності документів про заробітну плату, яка була здійснена з відома в.о. арбітражного керуючого ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_10 та в присутності провідного бухгалтера ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який в тратив чинність 25 грудня 2019 року, представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менш як дві третини штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (а за наявності кількох первинних організацій - їх спільним рішенням) представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.
Із судових рішень господарських судів міста Києва від 11 лютого 2019 року у справі №15/81, від 02 березня 2020 року у справі №910/18090/17 та постанови Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №15/81 вбачається, що ОСОБА_2 приймала участь у вказаних справах у якості представника трудового колективу ДП «ВО «Київський радіозавод».
Аналізуючи наведені вище докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_12 перебував у трудових відносинах з ДП «ВО «Київський радіозавод», починаючи з дати призначення його на відповідні посади і по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконував трудові обов`язки, що підтверджується табелями обліку робочого часу, які є основним джерелом інформації з цього питання.
Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи додатковими доказами: численними довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, звітами про суми нарахованої заробітної плати, складеними ДП «ВО «Київський радіозавод», датованими 2019, 2020, 2021 роками, актами, складеними Головним управлінням Пенсійного фонду в місті Києві за результатами проведення перевірки щодо достовірності документів про заробітну плату, датованими 2019, 2020, 2021 роками.
Частина указаних документів підписані арбітражним керуючим ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_10 разом із бухгалтером ОСОБА_5 , частина - останнім арбітражним керуючим ДП «ВО «Київський радіозавод» ОСОБА_17 (призначений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі №15/81) разом із бухгалтером ОСОБА_5 .
Указані обставини достовірно свідчать про те, що табель обліку робочого часу та довідки про заборгованість по заробітній платі, надані ОСОБА_6 до матеріалів справи на підтвердження своїх вимог, засвідчені підписами осіб відповідальних за його заповнення та оформлені належним чином.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості ОСОБА_6 по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по день смерті підтверджені належними доказами, які відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Що ж стосується визначення розміру заборгованості відповідача по заробітній платі ОСОБА_6 та її стягнення на користь його правонаступника, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної заробітної плати.
Так, матеріали справи містять довідку про заборгованість по заробітній платі ДП ВО «Київський радіозавод» від 19.11.2020 р. за № 70, згідно якої заборгованість ОСОБА_6 станом на червень 2020 року склала 837 693,04 грн.
Перевіривши вказану довідку на її відповідність ст. 97 КЗпП України (нарахування заробітної плати здійснено відповідно до посадових окладів, затверджених протоколом №30 від 13 вересня 2007 року комітетом кредиторів ДП «ВО «Київський радіозавод», табелів обліку відпрацьованого часу), суд дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, суми компенсації по невиплаченій заробітній платі, розраховані у відповідності до Закону України «Про компенсації громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 грудня 2000 року №2050 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Зважаючи на приписи ст. 1227 ЦК України та беручи до уваги вищенаведену довідку про заборгованість, суд вважає доведеним той факт, що на момент смерті ОСОБА_6 заборгованість перед ним з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складала саме 837 693, 04 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі на користь правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 у розмірі 837 693,04 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у редакції на час пред`явлення даного позову у квітні 2016 року, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції на час подання позову у квітні 2016 року, ставка судового збору при поданні фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру складала - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (січень 2016 року - розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 грн. 0,4 її розміру -551,20 грн., 5 її розмірів - 6 890,00 грн).
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується вимогами чч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, враховує ціну задоволених позовних вимог, а також те, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», унаслідок чого у доход держави з відповідача необхідно стягнути за подачу позову судовий збір у розмірі 6 890 грн. за вимогу майнового характеру.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись стст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дарницького районного центру зайнятості, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» (ЄДРПОУ 41739409) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 12 червня 2020 року у розмірі 837 693, 04 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» (ЄДРПОУ 41739409) в дохід держави судовий збір в сумі 6 890 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
