ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 760/14583/17
адміністративне провадження № К/9901/56789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Букіна О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (колегія суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі № 760/14583/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
2) зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що при зверненні за призначенням та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який передбачено Порядком № 975. Зазначає, що позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення. Вказує, що, оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, за отриманням відповідної допомоги повинен звертатися до Адміністрації державної прикордонної служби України. Також вказує на порушення підсудності судом першої інстанції, оскільки справа має розглядатися окружним адміністративним судом, а не місцевим.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідно до військового квитка № НОМЕР_1 , довідки Гайворонського районного військового комісаріату № 59 від 06.04.2016 ОСОБА_1 з 18 квітня 1983 року по 14 червня 1985 року проходив військову службу в Прикордонних військах СРСР, та приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у період з 27 грудня 1983 року по 13 червня 1985 року.
Згідно витягу з протоколу № 562 від 11.02.2016 засідання Центральної військово- лікарської комісії встановлено причинний зв`язок вогнепального осколкового поранення голови (контузія 1985 року), обох верхніх кінцівок та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААА №171612 від 25.05.2016, внаслідок поранення, контузією та захворюванням, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, під час перебування в країнах, де велися бойові дії, позивачу встановлена третя група інвалідності «безстроково».
28.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
01.11.2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву позивача та повернуто матеріали справи, оскільки не дотримано п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та не додано до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу не в Збройних Силах СРСР, а в прикордонних військах КДБ СРСР.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду та постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 у справі №385/1593/16-а його позов задоволено.
Визнано протиправними дії по поверненню ІНФОРМАЦІЯ_2 документів згідно заяви ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 без реалізації.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти, оформити та подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 на призначення та одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії згідно його заяви від 28.10.2016.
Виконуючи постанову суду ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до Департаменту Міністерства оборони України заяву з відповідними документами для прийняття рішення щодо одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності згідно вказаної Постанови № 975.
Листом від 25.07.2017 №1330 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено позивача про те, що протоколом №73 від 07.07.2017 комісії при Міноборони позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати пов`язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.
Вважаючи отриману відмову протиправною позивач звернувся з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, отримав поранення, що підтверджується протоколом Центральної військово-лікарської комісії.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Пунктом 1 ч. 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги є те, що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому допомогу має виплачувати Адміністрація прикордонної службу України.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає таке.
Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 «Про загальний військовий обов`язок» у редакції, що діяв на момент проходження позивачем військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що обов`язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18).
Водночас відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п. 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність документу про обставини поранення, колегія суддів вказує, що вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.
Проте, оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги було відсутність повноважень у призначенні такої допомоги, судами вірно зобов`язано повторно розглянути пакет документів позивача з наданням повної оцінки, зокрема і про наявність чи відсутність документу про обставини поранення,
Також не знайшли свого підтвердження доводи про порушення підсудності, оскільки позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб`єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, яка належить до соціальних виплат, що на момент звернення до суду з позовом були підсудні місцевим судам як адміністративним.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийА. Ю. Бучик
Судді:Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук
