ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 рокум. ОдесаСправа № 915/112/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
при секретарі - Лук`ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: Донченко Н.С.
від відповідача: Войтенкова І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії державного підприємства Адміністрація морських портів України
на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020, суддя в І інстанції Давченко Т.М., повний текст якого складено 15.10.2020 в м. Миколаєві
у справі № 915/112/20
за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії державного підприємства Адміністрація морських портів України
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету
про визнання недійсним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Південної філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (далі ? Адміністрація) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі ? Відділення АМК України) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення АМК України від 27.12.2019 № 42-ріш Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 1-26.250/55-2019, яким визнано, що Адміністрацією вчинено порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню АМК України у встановлений строк, і за це порушення на позивача накладено штраф у сумі 136000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що Адміністрацією на вимогу Відділення АМК України від 26.03.2019 № 64-02/450/12 надано інформацію у встановлені строки та у повному обсязі, який наявний у Адміністрації, тому оскаржуване рішення, на думку позивача, винесене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, реальним обставинам справи.
Крім того, позивач вважав неправомірним у розумінні ст. 61 Конституції України подвійне стягнення з нього штрафів за неповне подання інформації на питання однієї і тієї самої вимоги.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення з посиланням на приписи статей 5, 6, 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статей 48, 50, 51, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваного рішення Відділення АМК України недійсним.
Адміністрація у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що винесене з порушенням процесуальних та з неправильним застосуванням матеріальних норм права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наводить такі ж самі доводи, що викладені у позовній заяві, та зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки Інформаційному листу Антимонопольного комітету України від 13.06.2019 № 70/01 «Про запитування інформації органами Антимонопольного комітету України та застосування відповідальності за порушення, пов`язані з запитуванням інформації», суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі усі обставини справи, не прийняв до уваги позицію та пояснення позивача у даній справі, не звернув увагу на обов`язковість дотримання положень Інформаційного листа відповідачем, як територіальним відділенням, що підпорядковується Антимонопольному комітету України, що в результаті призвело до винесення необґрунтованого та неправомірного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Відділення АМК України заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідач зазначає, що підстави для скасування апеляційною інстанцією судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині чи зміни рішення передбачені статтею 277 ГПК України. Апелянт, посилаючись на вказану процесуальну норму, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, однак не зазначає жодної передбаченої статтею 277 ГПК України підстави, тобто, не зазначає які саме обставини, що мають значення для справи, були неповно з`ясовані судом першої інстанції; не наводить які саме обставин, що мають значення для справи, недоведені, однак які суд першої інстанції визнав встановленими; не вказує, які висновки суду не відповідають обставинам справи та яким саме обставинам; не зазначає жодної норми матеріального та процесуального права, які були порушені чи неправильно застосовані судом першої інстанції.
Єдиним аргументом, яким позивач обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги та незаконність рішення господарського суду першої інстанції є те, що суд не дослідив і не врахував значення Інформаційного листа Антимонопольного комітету Украйни від 13.06.2019 №70/01. Однак, документ, на який посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, тобто інформаційний лист АМКУ, не містить норм (приписів), обов`язкових для застосування, і посилання на нього не може вважатися підставою для скасування як оскаржуваного судового рішення, так і спірного рішення Відділення АМК України (питання, пов`язані з його застосуванням до спірних правовідносин, не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як Відділенням, так і судом).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням адміністративної колегії Відділення АМК України від 27.12.2019 № 42-ріш Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 1-26.250/55-2019:
1) визнано дії Адміністрації, які полягають у ненаданні повної інформації на питання пунктів 7, 9 вимоги голови Відділення АМК України від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у 10-денний строк з дня її отримання, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 1-10.1 цієї вимоги, порушенням, передбаченим п. 14 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції (далі - Закон), у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки і за вчинення вказаного порушення накладено на Адміністрацію штраф відповідно до абз. 2 ч. 1, абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону у розмірі 68 000 грн.;
2) визнано дії Адміністрації, які полягають у ненаданні повної інформації на питання пунктів 17.1 та 26 вимоги голови Відділення АМК України від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у 20-денний строк, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 17-26 вимоги, порушенням, передбаченим п. 14 ст. 50 Закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки і за вчинення вказаного порушення накладено на Адміністрацію штраф відповідно до абз. 2 ч. 1, абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону у розмірі 68000 грн.;
3) зобов`язано Адміністрацію надати вичерпну інформацію на питання пунктів 7, 9, 17.1 та 26 вимоги голови Відділення АМК України від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у місячний строк з дня одержання рішення у даній справі.
В рішенні також зазначено, що відповідно до ч. ч. 3, 8 ст. 56 Закону штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення та протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу; рішення адміністративної колегії може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.
Рішення Відділення АМК України отивовано тим, що:
Відділенням АМК України відповідно до статті 17 Закону України Про Антимонопольний комітет України здійснювалися заходи державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, в межах якого проводилося розслідування у справі № 2-26.215/02-2018 відносно Адміністрації в особі її Миколаївської філії, за ознаками порушення, передбаченого п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції (на ринку послуг з морського агентування суден у морському порту).
При розгляді цієї справи Відділення АМК України одержало доручення голови Антимонопольного комітету України від 26.02.2019 № 13-01/174 щодо дослідження питань дотримання позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час підтвердження заявок морським агентам на надання послуг, пов`язаних із заходом, маневруванням, регулюванням та швартуванням морських суден, в межах територій та акваторій всіх морських портів України та щодо наявності та застосування у філіях позивача прозорої та недискримінаційної процедури надходження, погодження/затвердження, внесення змін тощо до поданих морськими агентами заявок. Отриману інформацію доручено залучити до матеріалів справи № 2-26.215/02-2018. У зв`язку із розглядом даної справи та на виконання вказаного доручення голови Комітету, Відділенням АМК України направлено до усіх філій ДП АМПУ, у тому числі Південній філії, типові за змістом вимоги з метою одержання необхідної для справи інформації.
Так, Відділенням АМК України направлено позивачу вимогу від 26.03.2019 № 64-02/450/12 про надання інформації, якою зобов`язано останнього:
… надати на адресу Відділення наступну інформацію (належним чином засвідчені копії документів) згідно питань вимоги у такі строки:
у 10-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 1-10.1 даної вимоги;
у 15-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 11-16 даної вимоги;
у 20-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 17-26 даної вимоги.
1. Надати копію чинного протягом 2016 - 2018 років Положення про Вашу філію ДП АМПУ, на підставі якого вона діє.
2. Надати Звод звичаїв Вашого морського порту.
3. Надати Обов`язкові постанови по Вашому морському порту.
4. Надати копії розпорядчих документів, згідно яких було призначено на посаду керівника Вашої філії та його заступників. У разі укладення контракту (ів) - також надати його (їх) копію (ї).
5. Надати реєстр суб`єктів-господарювання ? морських агентів, за кожним періодом часу окремо: 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, які здійснювали агентування суден у Вашому морському порту. Інформацію надати згідно таблиці 1.
6. Вказати, чи зверталися до Вашої філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі ? ДП АМПУ) морські агенти протягом 2016-2018 років з приводу створення їм будь-яких перешкод або ускладнень у здійсненні діяльності в морському порту. Якщо так ? надати копії усіх звернень, скарг, заяв морських агентів з наведених питань до Вашої філії, а також копії Ваших відповідей на них.
7. Надати реєстр морських суден, які здійснювали захід до Вашого морського порту з 01.01.2016 р. по 28.12.2018 р. та інформацію щодо морських агентів, які надавали послуги таким суднам. Інформацію надати згідно таблиці 2.
№ з/пНазва суднаФрахтувальник (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код)Судновласник (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код)Портовий оператор (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код), який здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР)Дата виконання НРР та № причалу морського порту, який використовувався для виконання НРРМорський агент (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код), яким було здійснено агентування судна1234567
8. Надати реєстр морських суден, які здійснювали захід до Вашого морського порту з 01.01.2016 р. по 28.12.2018 р., за якими заявки на надання послуг, пов`язаних із їх заходом до морського порту, у тому числі послуг з лоцманського проведення, надходили на адресу Вашої філії одразу від двох та більше морських агентів. Інформацію надати згідно таблиці 3.
9. Надати штатний розпис Вашої філії ДП АМПУ (діючий протягом 2016-2018 років) та копії посадових інструкції (чинних протягом 2016-2018 років) працівників Вашої філії, до обов`язків яких належить розгляд та прийняття рішень щодо підтвердження заявок на забезпечення надання послуг з лоцманського проведення, які надходять від агентів морських суден, які прямують до Вашого морського порту, з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Разом з такими інструкціями надати накази (розпорядження), якими вони затверджені.
10. Навести усі випадки відмови протягом 2016-2018 років Вашою філією ДП АМПУ у погодженні нотисів та заявок на надання послуг, пов`язаних із заходом суден до Вашого морського порту, які надходили від морських агентів. Інформацію надати згідно таблиці 4.
10.1. Надати усе листування (у будь-якій формі (письмовій, електронній), телефонограми, факсограми тощо), яке відбувалось з вищенаведених питань між Вашою філією ДП АМПУ, портовим оператором та морським агентом (іншим суб`єктом господарювання, який представляє інтереси судновласника): заявки на надання послуг, які надходили від морських агентів, відповіді Філії на них, тощо.
Інформацію за цим пунктом надати за всіма випадками відмови у наданні послуг, зазначеними у таблиці 4.
11. Вказати, які критерії, вимоги, обов`язкові умови встановлювались Вашою філією ДП АМПУ за період 2016-2018 рр. для здійснення господарської діяльності з агентування суден у Вашому морському порту, Якщо ні - вказати про це.
Надати документи, якими вони визначені, та нормативно-правове обґрунтування їх запровадження у Вашій філії.
12. Чи планується наразі Вашою філією запровадити будь-які нові, додаткові до раніше встановлених (чи змінені, оновлені) критерії, вимоги, умови здійснення господарської діяльності з агентування суден у Вашому морському порту.
Надати документи, якими вони визначаються (проекти таких документів) та нормативно- правове обґрунтування їх запровадження у Вашій філії.
13. За наявності спірних питань щодо обґрунтованості причини відмови у наданні послуг, пов`язаних із заходом суден до Вашого морського порту (за інформацією, яка підлягає відображенню у колонці 7 таблиці 4 даної вимоги) ? вказати, які саме заходи були вжиті Вашою філією ДП АМПУ для її врегулювання/уникнення у майбутньому, запобігання.
14. Надати інформацію щодо зміни протягом 2016-2018 років морських агентів за суднами, які прямували до Вашого морського порту-, з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР).
Інформацію за цим пунктом надати у вигляді таблиці 5.
15. Надати копії усіх документів (нотис, заявки, листування тощо), які засвідчують зміну морського агента за суднами, наведеними у таблиці 5.
16. Вказати, чи надходили на адресу Вашої філії будь-які листи/звернення/заявки/тощо від портових операторів, які здійснювали навантажувально-розвантажувальні роботи щодо суден, з приводу необхідності зміни морського агента, як умови/рекомендації/пропозиції для підтвердження постановки судна до причалу та його подальшої обробки.
Надати копії таких листів.
17. Стаття 12. Закону України Про захист економічної конкуренції встановлює критерії, за наявності яких становище суб`єкта господарювання на певному ринку товару визнається монопольним (домінуючим). Так, зокрема, суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб`єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Даною статтею Закону у частинах 4 та 5 передбачено й деякі інші критерії для можливості визнання монопольного становища суб`єкта господарювання на ринку товару.
Враховуючи наведені приписи законодавства,
17.1. Наведіть перелік усіх послуг, які у 2016 - 2018 рр. мало право надавати у Вашому морському порту виключно ДП АМПУ в особі Вашої філії (адміністрація Вашого порту).
17.2. Вкажіть суб`єктів господарювання (із зазначенням їх повної назви, адреси, контактних телефонів, ідентифікаційного коду), яких Ваша філія у 2016 - 2018 рр. вважає(ла) своїми конкурентами та на якому конкретно ринку (ах) товару (надання яких саме послуг/ виконання робіт).
18. Надати копії наказів (як ДП АМПУ, так і безпосередньо Вашої філії ДП АМПУ), якими було затверджено та введено у дію вартість цін (тарифів) на усі послуги, які надаються у Вашій філії, що були чинними протягом 2016-2018 років.
19. Вказати необхідні реквізити усіх розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах (у тому числі одержувач платежу), на які надходить оплата за надані Вашою філією послуги (виконані роботи).
У разі, якщо оплата підлягає зарахуванню на певні банківські рахунки по видам тих чи інших наданих послуг (виконаних робіт) - зазначити про це, з наданням детальних пояснень щодо такої класифікації.
20. Вказати, хто є розпорядником коштів, одержаних у якості оплати за надані у Вашій філії послуги.
Якщо існує диференціація у праві розпорядження коштами, отриманими у якості оплати за ті чи інші послуги (роботи), надані (виконані) Вами (тобто розпорядником є само ДП АМПУ чи безпосередньо Ваша філія ДП АМПУ) - надати відповідні пояснення з цього приводу та обґрунтування.
21. Вказати усі джерела фінансування діяльності та утримання Вашої філії, з наданням підтверджуючих документів та пояснень до них, та посиланнями на конкретні норми чинного законодавства, які це передбачають.
21.1. Надати документ, який визначає надходження доходів та фінансування видатків по Вашій філії (зокрема, Кошторис, Фінансовий план ДП АМПУ - у частині, яка стосується діяльності саме Вашої філії, тощо), за 2016 -2018 роки, по кожному року окремо.
22. Надати реєстр договорів, укладених Вашою філією зі сторонніми організаціями, на надання послуг, із зазначенням реквізитів договорів (дата укладення, номер), найменування контрагента за договором, предмета договору, призначення платежу, який надходить у якості оплати за виконання договору, та одержувача платежу.
23. Надати документи, які свідчать про здійснення оплати наданих Вашою філією послуг/виконаних робіт (рахунки для оплати, платіжні доручення) та акти наданих послуг/виконаних робіт, що їм відповідають), згідно договорів про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України - по три повних комплектів документів (за будь-якою послугою, вибірково) за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік.
24. Надати накази про облікову політику, якими керувалася Ваша філія у своїй діяльності протягом 2016-2018 років.
25. Надати матеріали оперативного, бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності Вашої філії, за результатами діяльності у 2016-2018 роках (по кожному періоду окремо). Також надати пояснювальні записки (чи інші документи аналогічного призначення) до балансу та фінансової звітності Вашої філії, що складалися за результатами господарської діяльності філії у 2016-2018 роках (по кожному періоду часу окремо).
26. Надати інформацію щодо судового розгляду справ за участю Вашої філії, за період 2016- 2018 роки, із зазначенням відомостей про позивача, про відповідача, про предмет спору, № судової справи, результату її остаточного вирішення, із наведенням реквізитів судового рішення (постанови, ухвали) або ж стадії розгляду, на якій вона перебуває (якщо спір наразі остаточно ще не вирішено). Інформація за цим пунктом вимоги має бути надана Вами у табличній формі згідно таблиці 6.
Також у вимозі зазначено, що відповідь необхідно надати на кожне питання окремо згідно з нумерацією пунктів вимоги із зазначенням, які саме додатки додаються до відповіді по кожному конкретному питанню кожного із пунктів цієї вимоги; відповідь на вимогу має бути підписана керівником філії або уповноваженою особою (з наданням копії документа, що уповноважую відповідну особу вчиняти певні дії). У триденний термін з дня одержання вимоги позивачу запропоновано повідомити територіальне відділення про дату її одержання.
Вказану вимогу позивачем отримано 29.03.2019, що підтверджується листом останнього від 01.04.2019 № 1116/27-01-05/вих/27.
Отже, згідно з встановленими Відділенням АМК термінами, позивач мав надати запитану інформацію у такі строки:
- на питання пунктів 1-10.1 даної вимоги ? до 08.04.2019 включно;
- на питання пунктів 11-16 даної вимоги ? до 15.04.2019 включно;
- на питання пунктів 17-26 даної вимоги ? до 18.04.2019 включно.
На виконання даної вимоги позивач своєчасно направив Відділенню АМК України листи від 08.04.2019 № 1219/27-01-05/вих/27, від 2.04.2019 № 1287/27-01-05/вих/27 та від 18.04.2019 № 1372/27-01-05/вих/27 з додатками.
Разом із тим, Відділення АМК України дійшло висновку про те, що інформація була надана позивачем не у повному обсязі.
Так, в оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що:
1) по пункту 7 вимоги, на який інформацію слід було надати до відділення за формою та змістом згідно таблиці 2, що міститься у цьому пункті вимоги, позивачем не вказано даних по жодному з фрахтувальників суден (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код) та жодному судновласнику (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код) без наведення будь-яких причин цього;
2) позивачем не надана інформація по пункту 9 вимоги у частині штатного розпису філії;
3) позивачем не надана інформація по пункту 17.1 вимоги ? перелік усіх послуг, які у 2016 - 2018 рр. мало право надавати у Вашому морському порту виключно ДП АМПУ в особі Вашої філії (адміністрація Вашого порту).
Натомість, у своїй відповіді на цей пункт вимоги, Адміністрація обмежилася цитуванням положень Закону України Про морські порти України ? статті 1, яка надає визначення адміністрації морських портів України, та статті 15 цього ж Закону, яка указує, з якою метою утворюється адміністрація морських портів України. Принагідно зазначається, що суб`єкти господарювання, які провадять свою діяльність в акваторії морського порту Южний, можуть надавати також інші послуги, що не віднесені до виключної компетенції ДП АМПУ; інформації про те, які конкретно послуги надає виключно саме філія, остання у відповіді не надала;
4) філією не надано повної інформації по пункту 26 вимоги (інформації щодо судового розгляду справ за участю філії, за період 2016-2018 роки, із зазначенням відомостей про позивача, про відповідача, про предмет спору, № судової справи, результату її остаточного вирішення, із наведенням реквізитів судового рішення (постанови, ухвали) або ж стадії розгляду, на якій вона перебуває (якщо спір наразі остаточно ще не вирішено) ? у табличній формі згідно таблиці 6).
Натомість, Адміністрація у своїй відповіді по цьому пункту вимоги обмежилася частковою інформацією щодо розгляду судових справ за участю філії в частині, що стосується агентування суден у морському порту Южний.
В оскаржуваному рішенні Відділення АМК зазначено, що відсутність інформації на перелічені вище пункти вимоги перешкоджала Відділенню виконувати завдання, покладені на нього законодавством про захист економічної конкуренції.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним указаного вище рішення Відділення АМК України з підстав неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції керувався приписами статей 5, 6, 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статей 48, 50, 51, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із відсутності передбачених законом підстав для визнання оспорюваного рішення Відділення АМК України недійсним.
Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених Адміністрацією позовних вимог, з огляду на таке.
Пунктом 1 статті 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України» визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 6 вказаного Закону, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;
Статтею 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
Пунктом 5 частини першої статті 17 вказаного Закону визначено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
Відповідно до статі 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
Згідно з частиною першою статті 221 цього Закону, суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
Пунктами 13, 14 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є:
- неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
- подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції за порушення передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства Відділення АМК України у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для проведення розслідування у справі № 2-26.215/02-2018, а Адміністрація, у свою чергу, зобов`язана була надати таку інформацію у повному обсязі у встановлені відповідачем строки.
Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/19.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить приписів, які б зобов`язували орган АМК України доводити необхідність пред`явлення суб`єкту господарювання вимог, за неповне виконання яких на суб`єкта накладено штраф, зокрема, впливу факту неподання витребуваних документів на правильність вивчення органом АМК України ринку чи на розгляд певної справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно відхилено твердження Адміністрації про те, що Віділенням АМК України у спірному рішенні не доведено, що ненадання Адміністрацією у повному обсязі відповідей на поставлені у вимозі питання створило перешкоди у встановленні та дослідженні АМК України обставин справи № 2026.215/02-2018; що інформація, яка запитувалася, мала занадто великий обсяг та загальний характер.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, відомості надані позивачем Відділенню АМК України у згаданих вище листах від 08.04.2019 № 1219/27-01-05/вих/27, від 12.04.2019 № 1287/27-01-05/вих/27 та від 18.04.2019 № 1372/27-01-05/вих/27 з додатками, суд визнав обґрунтованими викладені у спірному рішенні твердження відповідача про те, що Адміністрацією не у повному обсязі надано запитану ним інформацію.
Так, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що:
1) у поданому позивачем Відділенню АМК разом із листом від 08.04.2019 № 1219/27-01-05/вих/27 реєстрі морських суден, які здійснювали захід до МП Южний з 01.01.2016 по 28.12.2018 дійсно не заповнене жодне поле у колонках Фрахтувальник (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код) та Судновласник (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код), при цьому у вказаному листі жодних пояснень щодо цього не наведено;
2) на пункт 9 вимоги позивачем не подано Відділенню АМК жодного додатку, зокрема, запитаного штатного розпису філії, діючого протягом 2016-2018 років;
3) позивачем у листі від 18.04.2019 № 1372/27-01-05/вих/27 на запитання пункту 17.1 вимоги викладені лише положення ст.ст. 1, 15 Закону України Про морські порти України, які містять загальні засади діяльності та мету функціонування адміністрації морських портів України без наведення чіткого переліку послуг, які у 2016 - 2018 роках мала право надавати у морському порту виключно Адміністрація;
4) Адміністрацією замість надання на пункт 26 вимоги інформації щодо судового розгляду всіх справ за її участю за 2016-2018 роки надано інформацію лише щодо однієї справи за № 916/2093/18.
Позивач стверджує, що по пункту 7 вимоги Адміністрацією було надано інформацію в обсязі, наявному безпосередньо в Адміністрації; не заповнення деяких складових таблиці мало місце виключно через відсутність договірних відносин з відповідними операторами та фактичної відсутності такої інформації у Адміністрації; при цьому Відділенням АМК України не прийнято до уваги наступні пояснення позивача.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 18 Закону України Про морські порти України, адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатись в діяльність суб`єктів господарювання. Суб`єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у межах морського порту, мають право на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном, розширювати свої межі у відповідності до вимог Цивільного, Господарського, Земельного та Водного кодексів України.
Також Адміністрація зазначила про відсутність інформації стосовно фрахтувальників та судновласників у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095 утворено Державну службу морського та річкового транспорту України (далі ? Морська адміністрація), як центральний орган виконавчої влади; у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 621-р Питання Державної служби морського та річкового транспорту, на Морську адміністрацію покладені повноваження та виконання функцій з реалізації державної політики у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).
Відповідно до Статуту ДП АМПУ, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02.04.2018 № 149, ДП АМПУ є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі ? Уповноважений орган управління).
Згідно п. 6 ст. 22 ГК України правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Таким чином, Морська адміністрація є окремою юридичною особою, яка не підзвітна ДП АМПУ, а ДП АМПУ, в свою чергу, є не підзвітним Морській адміністрації підприємством; ураховуючи зазначене, Адміністрація не має можливості надати інформацію, яка є у володінні Морської адміністрації.
Викладене, на думку позивача, свідчить про неправомірність висновків відповідача щодо надання Адміністрацією інформації у неповному обсязі у відповідь на п. 7 вимоги ? так як, згідно п.п. 62, 70 Інформаційного листа Антимонопольного комітету України від 13.06.2019 № 70/01 Про запитування інформації органами Антимонопольного комітету України та застосування відповідальності за порушення, пов`язані з запитуванням інформації (далі ? Інформаційний лист) не може застосовуватися відповідальність за неподання інформації на вимогу органу Комітету в установлений строк до суб`єкта, який витребуваною інформацією об`єктивно не володіє; для оцінки повноти відповідей на поставлені у вимозі запитання слід враховувати об`єктивну можливість адресата надати інформацію в обсязі, що очікується уповноваженим органом Комітету, у тому числі виходячи з об`єктивного рівня обізнаності адресата та наявності у нього спеціальних знать.
Вказані вище доводи відхилені судом з огляду на те, що у своєму листі від 08.04.2019 №1219/27-01-05/вих/27 Адміністрація не зазначала, що запитувана інформація у неї з певних підстав та причин відсутня.
Крім того, пунктом 7 вимоги у позивача витребовувалася інформація за період з 01.01.2016 по 28.12.2018.
Наказ Міністерства інфраструктури України від 18.04.2019 № 266, яким внесені зміни до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту (затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.03.2013 № 190), набрав чинності лише 14.05.2019. Цим наказом врегульовано питання діяльності капітанів морських портів, які впродовж тривалого часу знаходилися в складі ДП АМПУ.
При цьому до набуття чинності згаданим наказом, згідно пункту 1.1 Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту у попередній редакції, капітан морського порту очолював службу капітана морського порту, яка входила до складу адміністрації морських портів України. Отже, вся документація та інформаційні бази даних, що утворилися у процесі діяльності капітана морського порту Южний до моменту її передачі до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації), мали перебувати у розпорядженні Адміністрації морського порту Южний, а тому суд правильно визнав обґрунтованими викладені у відзиві доводи Відділення АМК України про те, що позивач мав об`єктивну можливість надати відповідну запитувану інформацію.
При цьому, у разі якщо для виконання пункту 7 вимоги Адміністрації необхідно було більше часу, ніж встановлено вимогою, вона не була позбавлена права звернутися до Відділення АМК з відповідним клопотанням щодо продовження терміну надання інформації на даний пункт, чого зроблено не було.
Позивач стверджує, що із змісту п. 9 вимоги вбачається, що Відділення АМК України вимагало надати документи, які стосуються саме заявок на забезпечення надання послуг з лоцманського проведення, які надходять від агентів морських суден з метою проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, та, відповідно, штатний розпис, з якого вбачається наявність у штаті таких посад та їх підпорядкування. Однак, у зв`язку із відсутністю у штаті адміністрації морського порту Південний посад, до обов`язків яких відноситься розгляд та прийняття рішень щодо підтвердження вищезазначених заявок, позивач не надав посадові інструкції у зв`язку із їх відсутністю, про що було зазначено у листі від 08.04.2019 № 1219/27-01-04/Вих/27.
Адміністрація зазначає, що згідно п.п. 19, 69 Інформаційного листа, питання вимоги про надання інформації повинні бути максимально конкретизованими, чіткими, зрозумілими і не допускати подвійного тлумачення; немає підстав для притягнення суб`єкта до відповідальності, коли його неповна або неточна відповідь на вимогу Комітету була зумовлена недосконалістю питання. У разі неконкретності, нечіткості або неоднозначності формулювань вимоги, усі сумніви щодо повноти відповіді мають тлумачитися на користь адресата. Таким чином, неподання на виконання пункту 9 вимоги штатного розпису філії, діючого протягом 2016-2018, позивач пояснює некоректністю формулювання вимог цього пункту.
Наведені вище доводи позивача відхилені судом, оскільки із змісту пункту 9 вимоги не вбачається можливості подвійного тлумачення або незрозумілості його змісту. Так, у вимозі зазначено: Надати штатний розпис Вашої філії ДП АМПУ (діючий протягом 2016-2018 років)…, без наведення будь-яких умов, за яких такий штатний розпис надавати не потрібно, проте штатного розпису Адміністрацією не надано без пояснення у листі від 08.04.2019 №1219/27-01-05/вих/27 причин цього.
На думку позивача, надана ним відповідь на п. 17.1 вимоги є повною та такою, що відповідає поставленому питанню, а висновки Відділення АМК України є неправомірними, адже ДП АМПУ, яке створене відповідно до законодавства України, має право надавати лише ті послуги, що узгоджуються із ціллю та метою створення такого державного підприємства. Отже, цитування положень законодавства викликане тим, що послуги, які надає виключно Адміністрація, регламентовані чинним законодавством України, а саме ст. 15 Закону України Про морські порти України.
При цьому, позивач посилається на п.п. 17, 20 Інформаційного листа, якими передбачено, що обсяг витребуваної інформації повинен відповідати змістовному колу завдань, на виконання яких відповідна інформація вимагається; має вимагатися лише та інформація, яка є необхідною для виконання органом Комітету його завдань, передбачених законодавством, і яка має значення для вирішення відповідного питання, у зв`язку з яким надсилається така вимога; вимога про надання інформації не повинна мати надто загальний характер.
Разом із тим, з такими доводами суд першої інстанції правильно не погодився з огляду на те, що наведеними позивачем у листі від 18.04.2019 № 1372/27-01-05/вих/27 положеннями ст.ст. 1, 15 Закону України Про морські порти України (в редакції, чинній на момент складання вказаного листа) передбачено, що адміністрація морських портів України ? державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту); Адміністрація морських портів України утворюється з метою: 1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; 3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 4) організації та забезпечення безпеки мореплавства; 5) збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України; 6) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення; 7) організації та координації аварійно-рятувальних робіт; 8) організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту; 9) забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту; 10) забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту; 11) надання допомоги потерпілим; 12) визначення районів обов`язкового використання буксирів; 13) справляння та цільового використання портових зборів; 14) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії; 15) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; 16) контролю і підтримання оголошених глибин.
Наведені положення законодавства надають визначення адміністрації морських портів України та висвітлюють мету її утворення, проте в них не йдеться про конкретні види послуг, зокрема, і таких, правом надання котрих у 2016-2018 рр. був наділений виключно позивач; натомість, вказані статті Закону містять лише посилання на таку мету утворення адміністрації, як надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки.
На думку Адміністрації, відповідь на п. 26 вимоги надана нею у повному обсязі шляхом надання відомостей про наявність судової справи № 916/2093/18, що розглядалася господарським судом Одеської області, з огляду на те, що лише вказана справа стосувалася агентування суден у морському порту Південний.
Позивач пояснює, що висновку про необхідність надання інформації саме щодо цієї справи він дійшов у зв`язку з тим, що, як вбачається із оскаржуваного рішення та доручення голови АМК України від 26.02.2019 № 13-01/174, тервідділенням АМК України проводилося розслідування у справі № 2-26.215/02-2018 відносно ДП АМПУ в особі його Миколаївської філії, за ознаками порушення у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції саме на ринку послуг з морського агентування суден у морському порту, і метою направлення вимоги був саме збір інформації та документів, що стосуються надання послуг щодо здійснення агентування суден в межах морських портів України, зокрема, в морському порту Південний. Позивач зазначає, що так як інформація з окресленого питання наявна у відкритих джерелах (зокрема, в Єдиному державному реєстрі судових рішень); у питанні п. 26 вимоги не було конкретизовано категорію справ, не зазначено про будь-які розбіжності у відомостях чи підстави вважати про застарілість чи недостовірність баз даних; так як інформація, яка запитувалась, мала занадто великий обсяг та загальний характер, та враховуючи межі компетенції ДП АМПУ і предмет порушених у вимозі питань, що стосувалися послуг морського агентування, Адміністрацією була надана інформація по судовим справам в частині, що стосується агентування суден у морському порту, за формою, встановленою вимогою, тобто надані дані необхідні та достатні для перевірки дотримання антимонопольного законодавства в частині надання послуг з агентування у морському порту.
Судом першої інстанції правильно відхилені наведені доводи позивача, так як із змісту пункту 26 вимоги не вбачається можливості подвійного тлумачення або незрозумілості його змісту, як і можливості самостійного визначення Адміністрацією певних обмежуючих критеріїв надання запитуваних відомостей.
При цьому, у разі якщо для виконання пункту 26 вимоги відповідачеві необхідно було більше часу, ніж встановлено вимогою (з огляду на великий обсяг запитуваної інформації), він не був позбавлений права звернутися до Відділення АМК з клопотанням щодо подовження терміну надання інформації, чого зроблено не було. Позивач також не був позбавленим права звернутися до Відділення для отримання уточнень у випадку незрозумілості поставленого питання.
Доводи Адміністрації про те, що інформація на пункт 26 вимоги наявна у відкритих джерелах, також відхилені, оскільки законодавство не містить обмежень щодо можливості витребовування (вимагання) органами АМК України загальнодоступної інформації.
Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 915/482/17.
В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався також на те, що стягнення з нього двох штрафів за неповне подання інформації на питання однієї вимоги є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.
Разом з тим, чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 50 Закону визначено перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, за вчинення яких передбачено притягнення до відповідальності.
Так, подання інформації в неповному обсязі органу Антимонопольного комітету у встановлені його головою строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що має наслідком притягнення до юридичної відповідальності (п. 14 ст. 50 Закону).
Згідно ст. 51 Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кваліфікація правопорушення, як такого, що передбачене п. 14 ст. 50 Закону, передбачає встановлення та доведення органом Антимонопольного комітету України одночасно двох складових: 1) факту подання інформації у встановлені головою територіального відділення АМК України строки; 2) факту подання інформації органу АМК України в неповному обсязі.
Змістом таких правовідносин є обов`язок суб`єкта надати відповідну інформацію у встановлений головою територіального відділення строк. Невиконання вказаного обов`язку є юридичним фактом, який, у свою чергу, породжує між підприємством та відділенням правоохоронні правовідносини, пов`язані із застосуванням до підприємства відповідальності за невиконання обов`язку. Тобто, кожний факт неподання інформації (подання в неповному обсязі) містить склад окремого порушення.
Кваліфікуючою ознакою цієї норми є не лише факт подання інформації в неповному обсязі органу АМК України, а й те, що таке подання інформації повинне відбутися у строки, встановлені органами АМК України чи нормативно-правовими актами.
Тобто, факт подання інформації органу АМК України прив`язується до строку, а не до форми документу.
Факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу АМК України не є триваючим порушенням у розумінні ст. 42 Закону, а є самостійними (окремими) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Кожний факт неподання інформації (подання у неповному обсязі) на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 (чи пунктом 14) ст. 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення ? інформація не подана з різних пунктів вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації.
Наведену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 915/482/17.
Судом установлено, що Відділенням АМК України щодо декількох пунктів вимоги, сформованих в три окремі групи, були встановлені Адміністрації окремі строки подання інформації: у 10-денний термін з дня отримання вимоги належало надати відповіді на питання пунктів 1-10.1 даної вимоги; у 15-денний термін з дня отримання вимоги належало надати відповіді на питання пунктів 11-16 даної вимоги; у 20-денний термін з дня отримання вимоги належало надати відповіді на питання пунктів 17-26 даної вимоги. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповіді на дві з указаних груп питань надані позивачем у неповному обсязі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав, що у даному випадку йдеться про два окремі факти подання Адміністрацією інформації у встановлені строки в неповному обсязі, і кожен такий факт встановлює окремий склад правопорушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону, а тому твердження позивача про подвійне притягнення до відповідальності з тих самих підстав і за одне й те саме правопорушення є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд попередньої інстанції повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення АМК стосовно наявності в діях Адміністрації порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу голови Відділення у встановлені ним строки, за що в межах розміру, визначеного Законом України «Про захист економічної конкуренції», накладено штраф, - дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 вказаного Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовив Адміністрації в задоволенні її позовних вимог.
Доводи Адміністрації про те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки Інформаційному листу Антимонопольного комітету України від 13.06.2019 № 70/01 «Про запитування інформації органами Антимонопольного комітету України та застосування відповідальності за порушення, пов`язані з запитуванням інформації», суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі усі обставини справи, не прийняв до уваги позицію та пояснення позивача у даній справі, не звернув увагу на обов`язковість дотримання положень Інформаційного листа відповідачем, як територіальним відділенням, що підпорядковується Антимонопольному комітету України, що в результаті призвело до винесення необґрунтованого та неправомірного рішення, апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що спірні правовідносини регулюються саме нормами антиконкурентного законодавства, які в даному випадку є спеціальними.
В силу приписів частини третьої статті 13 та статті 74 ГПК України, обов`язком Адміністрації є подання суду доказів, які доводять ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а не наведення зауважень та міркувань щодо незаконності викладених в спірному рішенні висновків. В порушення зазначених положень законодавства, позивач не надав суду жодного такого доказу.
З матеріалів справи вбачається, що підставами позову, у тому числі апеляційної скарги, Адміністрацією зазначено її суб`єктивні припущення та аргументи щодо порушення Відділенням АМК вимог внутрішнього службового документу органів АМКУ - Інформаційного листа №70/01 від 13.06.2019 та некоректного, нечіткого формулювання питань, на які потрібно було надати інформацію.
Разом з тим, згаданий Інформаційний лист має лише інформативний характер, є внутрішньовідомчим документом системи органів АМКУ, він не є нормативно - правовим актом та не зареєстрований в Міністерстві юстиції України (не є складовою частиною чинного законодавства), отже, посилання Адміністрації на нього не є належним нормативним обґрунтуванням правової позиції та не може слугувати правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, документ, на який посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, тобто Інформаційний лист АМКУ, не містить норм (приписів), обов`язкових для застосування, і посилання на нього не може вважатися підставою для скасування як оскаржуваного судового рішення, так і спірного рішення Відділення АМК України (питання, пов`язані з його застосуванням до спірних правовідносин, не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як Відділенням, так і судом).
Норми законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, пункт 1 частини третьої статті 7, пункти 5, 12 частини першої статті 17, статті 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», підпункт 4 частини першої пункту 3, підпункт 5 частини першої пункту 8 Положення про територіальне відділення, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за№291/548, прямо закріплюють повноваження голови територіального відділення вимагати інформацію у тій формі, спосіб та вигляді, які необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Таке повноваження кореспондується із обов`язком суб`єкта господарювання надавати інформацію на вимоги голови територіального відділення АМКУ у повному обсязі та у тому вигляді, який ним визначено. Органи Антимонопольного комітету України не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; знаходження запитуваної інформації у відкритих джерелах інформації, у відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, в мережі Інтернет, тощо, не звільняє, зокрема, суб`єкта господарювання від обов`язку надання інформації на вимоги територіального відділення АМКУ.
Відповідну правову позицію щодо безумовного обов`язку суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб, їх структурних підрозділів, філій, представництв виконання вимог органу АМКУ та подання на вимогу цього органу документів, предметів, носіїв інформації, пояснень, іншої інформації, в тому числі з обмеженим доступом та банківської таємниці (щодо застосування вищезазначених норм права у подібних спірних правовідносинах), викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.12.2012р. у справі №5023/598/12; від 20.02.2018р. у справі №910/8001/17; від 06.03.2108р. у справі №915/482/17; від 06.03.2018р. у справі №922/1483/17; від 27.03.2018р. у справі №910/13254/17; від 27.03.2018р. у справі №922/2274/17, від 17.04.2018р. у справі №922/2273/17, від 29.05.2018 у справі №910/1589/17, від 19.06.2018р. у справі №917/1410/17, від 26.06.2018р. у справі №922/3928/17, від 04.07.2019 у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08:2019 у справі №910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 17.09.2019р. у справі № 904/332/19, від 26.09.2019 у справі №910/12393/18, від 24.10.2019р. у справі №904/781/19, від 13.11.2018р. у справі №915/1327/17, 19.12.2019р. у справі №910/12403/18, від 23.01.2020р. у справі №910/13204/18.
Окрім того, слід зауважити, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків коли уповноважені особи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб, законодавство не ставить у залежність від наявності або відсутності розпочатої органом АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції право голови територіального відділення АМК вимагати у суб`єктів господарювання інформацію. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом, зокрема, для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку суб`єктів господарювання.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №915/352/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19.
Отже, повноваження Антимонопольного комітету України та його органів щодо надсилання вимог про надання інформації є дискреційними.
Законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення АМКУ інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 915/457/17, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Крім того, законодавство про захист економічної конкуренції не містить жодної норми, яка б зобов`язувала орган АМКУ доводити необхідність пред`явлення суб`єкту господарювання вимог.
Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Подання суб`єктом господарювання інформації в неповному обсязі на вимогу органу Комітету є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.
З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3153 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 року у справі № 915/112/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії державного підприємства Адміністрація морських портів України - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 08.02.2021.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Аленін О.Ю.
Філінюк І.Г.
