ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/112/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) - Донченко Н.С., адвокат (довіреність від 23.12.2020),
відповідача - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Войтенкова І.О. (в порядку самопредставництва, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 (суддя Давченко Т.М.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (головуючий суддя: Бєляновський В.В., судді: Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.)
у справі № 915/112/20
за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) (далі - Підприємство в особі філії, позивач, скаржник)
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, відповідач)
про визнання недійсним та скасування рішення.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство в особі філії звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення Відділення від 27.12.2019 № 42-ріш у справі №1-26.250/55-2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення № 42-ріш).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Позивач вважає, що ним на вимогу Відділення надано повну та вичерпну інформацію стосовно пунктів 7, 9, 17.1 та 26 вимоги від 26.03.2019 № 64-02/450/12 «Про надання інформації».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду зі справи Миколаївської області від 07.10.2020 № 915/112/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для задоволення позовних вимог та скасування Рішення № 42-ріш.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ( з урахування заяви про усунення недоліків) Підприємство в особі філії, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) в частині того, що недотримання органами Антимонопольного комітету України (далі - АМК) рекомендацій, тлумачень чи роз`яснень АМК, які в силу чинного законодавства є обов`язковими для виконання усіма органами АМК, зокрема, у відповідних інформаційних листах (в даному випадку інформаційний лист від 13.06.2019 № 70/01), є порушенням відповідним органом АМК процесуальних норм, що, в свою чергу, може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення. Серед іншого, наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень приписів статті 6, пункту 13 частини третьої статті 7, 12, пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та пункту 1 Положення про територіальне відділення АМК, затвердженого розпорядженням АМК від 23.02.2001 № 32-р. Скаржник вважає, що суди попередніх судових інстанцій при розгляді даної справи не приділили достатньої уваги Інформаційному листу від 13.06.2019 № 70/01 (який не є нормативно-правовим актом у розумінні чинного законодавства) та, як наслідок, дійшли неправомірних висновків про неможливість його застосування у даних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
20.05.2021 представник Відділення брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 11.05.2021.
20.05.2021 представник Підприємства в особі філії брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 11.05.2021.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Рішенням № 42-ріш:
- визнано дії Підприємства в особі філії , які полягають у ненаданні повної інформації , а саме - на питання 7, 9 вимоги голови Відділення від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у 10-денний строк з дня її отримання, протягом якого мала бути надана інформація на пункти 1 -10.1 цієї вимоги, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню у встановлені головою Відділення строки (пункт 1 Рішення № 42-ріш);
- за вчинення порушення, вказаного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 2 Рішення № 42-ріш);
- визнано дії Підприємства в особі філії , які полягають у ненаданні повної інформації , на питання 17.1 та 26 вимоги голови Відділення від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у 20-денний строк протягом якого мала бути надана інформація на пункти 17-26 вимоги, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню у встановлені головою Відділення строки (пункт 3 Рішення № 42-ріш);
- за вчинення порушення, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 4 Рішення № 42-ріш);
- зобов`язано Підприємство в особі філії надати вичерпну інформацію на питання пунктів 7, 9, 17.1 та 26 вимоги голови Відділення від 26.03.2019 № 64-02/450/12 у місячний строк з дня одержання рішення у даній справі (пункт 5 Рішення № 42-ріш).
У Рішенні № 42-ріш також зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення та вказано, що відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу; рішення адміністративної колегії може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.
Рішення № 42-ріш мотивоване, зокрема, такими фактичними обставинами.
Відділенням відповідно до статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» здійснювалися заходи державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, в межах якого проводилося розслідування у справі № 2-26.215/02-2018 відносно Підприємства в особі філії, за ознаками порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції (на ринку послуг з морського агентування суден у морському порту).
При розгляді цієї справи Відділенням одержано доручення Голови Антимонопольного комітету України від 26.02.2019 № 13-01/174 щодо дослідження Відділенням питань дотримання позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час підтвердження заявок морським агентам на надання послуг, пов`язаних із заходом, маневруванням, регулюванням та швартуванням морських суден, в межах територій та акваторій всіх морських портів України та щодо наявності та застосування у філіях позивача прозорої та недискримінаційної процедури надходження, погодження/затвердження, внесення змін тощо до поданих морськими агентами заявок. Отриману інформацію доручено залучити до матеріалів справи № 2-26.215/02-2018.
У зв`язку із розглядом даної справи та на виконання вказаного доручення Голови Антимонопольного комітету України, головою Відділення направлено до усіх філій Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», у тому числі Південній філії, типові за змістом вимоги з метою одержання необхідної для справи інформації.
Так, головою Відділення направлено позивачу вимогу від 26.03.2019 № 64-02/450/12 (далі - Вимога) про надання необхідної інформації, яка стосується діяльності цієї філії, у тому числі господарської, взаємовідносин із морськими агентами під час замовлення ними у філії послуг, пов`язаних із обслуговуванням суден.
Вимога надіслана на адресу місцезнаходження філії та одержана останньою 29.03.2019.
Згідно з Вимогою Підприємство в особі філії мало надати Відділенню інформацію -пояснення та копії документів у встановлені у Вимозі терміни:
- у 10-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 1-10.1 даної вимоги;
- у 15-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 11-16 даної вимоги;
- у 20-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 17-26 даної вимоги.
У Вимозі, крім того, зазначалося, що відповідь необхідно надати на кожне питання окремо згідно з нумерацією пунктів Вимоги із зазначенням, які саме додатки додаються до відповіді по кожному конкретному питанню кожного із пунктів цієї вимоги; відповідь на Вимогу має бути підписана керівником філії або уповноваженою особою (з наданням копії документа, що уповноважує відповідну особу вчиняти певні дії).
Аналіз інформації, яка надходила до Відділення поетапно, згідно з визначеними термінами, показав, що філія надавала її своєчасно: по першому блоку питань (пунктів 1- 10.1 даної Вимоги), де термін надання інформації визначено 10 днів з одержання Вимоги, відповідь надана філією листом від 08.04.2019 за підписом начальника філії. По другому блоку (пунктів 11-16 даної Вимоги), де встановлено 15-денний термін надання інформації до Відділення, відповідь надана філією листом від 12.04.2019 за підписом в.о. начальника філії. По третьому блоку (пункти 17.1-26 даної Вимоги), де встановлено 20-денний термін надання інформації, відповідь надана філією листом від 18.04.2019 за підписом в.о. начальника філії.
Відділенням встановлено, що аналіз змісту витребуваних Вимогою відомостей засвідчує, що запитувана інформація надана філією не в повному обсязі.
Так, в оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що:
- по пункту 7 Вимоги, на який інформацію слід було надати до Відділення за формою та змістом згідно з таблицею 2, що міститься у цьому пункті Вимоги, позивачем не вказано даних по жодному з фрахтувальників суден (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код) та жодному судновласнику (найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код) без наведення будь-яких причин цього;
- позивачем не надана інформація по пункту 9 Вимоги у частині штатного розпису філії;
- позивачем не надана інформація по пункту 17.1 Вимоги, а саме «перелік усіх послуг, які у 2016 - 2018 рр. мало право надавати у Вашому морському порту виключно державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Вашої філії (адміністрація Вашого порту)». У своїй відповіді на цей пункт Вимоги філія обмежилася цитуванням положень Закону України «Про морські порти України» - статті 1, яка надає визначення адміністрації морських портів України, та статті 15 цього ж Закону, яка указує, з якою метою утворюється адміністрація морських портів України. Принагідно зазначає, що суб`єкти господарювання, які провадять свою діяльність в акваторії морського з «Южний», можуть надавати також інші послуги, що не віднесені до виключної компетенції державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ; інформації про те, які конкретно послуги надає виключно саме філія, остання у відповіді не надала;
- позивачем не надано повної інформації по пункту 26 Вимоги (інформації щодо судового розгляду справ за участю філії, за період 2016-2018 роки, із зазначенням відомостей про позивача, про відповідача, про предмет спору, № судової справи, результату її остаточного вирішення, із наведенням реквізитів судового рішення (постанови, ухвали) або ж стадії розгляду, на якій вона перебуває (якщо спір наразі остаточно ще не вирішено). Інформація за цим пунктом Вимоги має бути надана у табличній формі згідно з таблицею 6).Натомість, філія у своїй відповіді по цьому пункту Вимоги обмежилася частковою інформацією щодо розгляду судових справ за участю філії в частині, що стосується агентування суден у морському порту «Южний».
В оскаржуваному рішенні відповідача зазначається, що відсутність інформації на перелічені вище пункти Вимоги перешкоджала Відділенню виконувати завдання, покладені на нього законодавством про захист економічної конкуренції. Отже, Підприємство в особі філії на деякі питання Вимоги надало інформацію не в повному обсязі, тобто зміст його відповідей не відповідав змісту поставлених питань.
Звертаючись з даним позовом, Підприємство в особі філії зазначало, що останнім надано повну та вичерпну інформацію на пункти 7, 9, 17.1, 26 Вимоги, тому вважало, що Відділенням при винесенні оскаржуваного рішення не повно з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а, отже, є всі підстави для визнання недійсним та скасування Рішення № 42-ріш.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення № 42-ріш.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій з посиланням на приписи статей 5, 6, 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статей 48, 50, 51 та 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», дослідивши зміст, повноту та відповідність наданих Підприємством в особі філії відповідей по суті поставлених органом АМК питань у Вимозі, дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення № 42-ріш недійсним.
У доводах касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) в частині того, що недотримання органами АМК рекомендацій, тлумачень чи роз`яснень АМК, які в силу чинного законодавства є обов`язковими для виконання усіма органами АМК, зокрема, у відповідних інформаційних листах (в даному випадку інформаційний лист від 13.06.2019 № 70/01), є порушенням відповідним органом АМК процесуальних норм, що, в свою чергу, може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 6 вказаного Закону, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;
Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
Пунктом 5 частини першої статті 17 вказаного Закону визначено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
Відповідно до статі 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
Згідно з частиною першою статті 22-1 цього Закону, суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
Виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб`єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов`язковими для виконання у визначені ними строки.
Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Підприємства в особі філії відповідну інформацію (необхідну для проведення розслідування у справі № 2-26.215/02-2018), а Підприємство в особі філії, зі свого боку, зобов`язане було надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені відповідачем строки.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМК повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМК щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на АМК.
Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Відповідно до Законів України «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК.
Так, попередні судові інстанції, встановивши, що: голова Відділення у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Підприємства в особі філії відповідну інформацію, а Підприємство в особі філії, зі свого боку, зобов`язане було надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені відповідачем строки; відповіді на питання пунктів 7, 9, 17.1, 26 Вимоги мали важливе значення для з`ясування та встановлення дійсних обставин справи № 2-26.215/02-2018 та створили перешкоди Відділенню у встановленні та дослідженні обставин зазначеної справи; факт надання позивачем відповіді на питання пунктів 7, 9, 17.1, 26 Вимоги в неповному обсязі - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивачем відповідно до змісту касаційної скарги не наведено жодного обґрунтування з приводу того, що надана ним інформація на пункти 7, 9, 17.1, 26 Вимоги є повною та містить вичерпні відповіді на всі питання, зазначені у ній. Крім того, позивач також не довів, що запитувана у нього інформація - відсутня.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що єдиним аргументом, яким позивач обґрунтовує вимоги касаційної скарги та незаконність рішення попередніх судових інстанцій, є те, що судами не досліджено та не враховано значення Інформаційного листа АМК від 13.06.2019 № 70/01. Позивач зазначає, що Відділення, яке є підконтрольне та підзвітне АМК України, повинно обов`язково дотримуватись усіх його роз`яснень та рекомендацій, що можуть бути викладені, в тому числі, у вигляді інформаційних листів. При цьому позивач вказує, що інформаційні листи не є нормативно - правовим актом, проте господарський суд не позбавлений права врахувати позицію АМК України у вирішенні спору, стороною в якому виступає територіальне відділення АМК України.
Виходячи з позиції скаржника, останній просить Суд визнати інформаційні листи АМК України нормами процесуального права та сформувати висновок про те, що у випадку якщо орган АМК України не дотримався положень інформаційного листа АМК України це буде вважатись однією із передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним та скасування рішення такого органу.
Суд зазначає про відсутність підстав для формування такого висновку у даній справі, оскільки інформаційний лист АМК від 13.06.2019 № 70/01 має інформативний характер, не містить норм (приписів), обов`язкових для застосування, тобто, не є нормативно-правовим актом та не зареєстрований в міністерстві юстиції України, а, отже, посилання на нього не може вважатися підставою для скасування як оскаржуваного судового рішення, так і спірного рішення Відділення (питання, пов`язані з його застосуванням до спірних правовідносин, не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як Відділенням, так і судом).
Крім того, Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17, від 27.08.2018 у справі № 922/1874/17, від 21.01.2020 у справі № 910/12400/18 викладав правовий висновок, що рекомендаційні роз`яснення АМК України мають рекомендаційний характер та не містять норм (приписів), обов`язкових для застосування.
Водночас з матеріалів справи та змісту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи надавалась оцінка аргументам Підприємства в особі філії стосовно Інформаційного листа № 70/01 по суті, тому зазначений довід скаржника фактично зводиться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій у справі № 915/112/20 обставин та намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом. Так, зокрема, посилання позивача на пункт 62 Інформаційного листа відносно неможливості застосування відповідальності за неподання інформації на вимогу органу Комітету в установлений строк до суб`єкта, який витребуваною інформацією не володіє, спростовується встановленими судом такими обставинами, що згідно з пунктом 1.1 Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту у попередній редакції, капітан морського порту очолював службу капітана морського порту, яка входила до складу адміністрації морських портів України. Отже, вся документація та інформаційні бази даних, що утворилися у процесі діяльності капітана морського порту Южний до моменту її передачі до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації), мали перебувати у розпорядженні Адміністрації морського порту Южний, а тому суд визнає обґрунтованими викладені у відзиві доводи Відділення про те, що позивач мав об`єктивну можливість надати Відділенню відповідну запитану ним інформацію.
Відхиляючи доводи позивача відносно пункту 9 вимоги Відділення з посиланням на пункт 19 Інформаційного листа про те, що питання вимоги про надання інформації повинні бути максимально конкретизованими, чіткими, зрозумілими і не допускати подвійного тлумачення, суд першої інстанції надав власну оцінку змісту вимоги, зазначивши про те, що вона не вбачає можливості подвійного її тлумачення або незрозумілості змісту.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновки судів попередніх судових інстанцій.
Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою Підприємство в особі філії не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства в особі філії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені Підприємством в особі філії у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Підприємство в особі філії, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 915/112/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко
