УХВАЛА
25 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/64/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гетьман Р.А., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.)
від 24.11.2020,
за скаргою Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол»
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича
у справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол»,
про стягнення 59 308 474,21 грн
В С Т А Н О В И В:
рішенням Господарського суду Донецької області від 14.12.2015 задоволено частково позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ПрАТ «Концерн Стирол». Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 49 963 258,94 грн, 9 159 117,21 грн інфляційних втрат. Постановами Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та Вищого господарського суду України від 30.08.2016 рішення місцевого суду від 14.12.2015 залишено без змін.
25.12.2015 на виконання вказаного рішення видано наказ.
14.09.2020 до Господарського суду Донецької області звернулось ПрАТ «Концерн Стирол» зі скаргою на дії приватного виконавця, за змістом якої скаржник просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. ВП №62819423 від 13.08.2020 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.12.2015 у справі № 905/64/15.
Скарга обґрунтована тим, що юридичним та фактичним місцезнаходженням відповідача і його майна є місто Горлівка Донецької області. За даними Єдиного реєстру приватних виконавців України приватний виконавець Щербаков І.М. діє в межах виконавчого округу у м. Києві, а тому у нього були відсутні законні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2020 в задоволенні скарги відмовлено.
Постановляючи ухвалу, господарський суд дійшов висновків, що виконавець правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2020, а підстави для її скасування відсутні, оскільки відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та з врахуванням глави 13 Цивільного кодексу України, яка визначає, що грошові кошти є майном, виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, які знаходяться на його рахунках в банківських та фінансових установах, зареєстрованих на території виконавчого округу міста Києва. Наявність відкритих на ім`я боржника рахунків в банківських установах, розташованих в м. Києві, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, виконавчим округом якого є м. Київ.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.10.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким скаргу ПрАТ «Концерн Стирол» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. задоволено частково, визнано неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП №62819423 від 13.08.2020 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.12.2015 у справі №905/64/15.
Приймаючи вказану постанову апеляційний суд виходив з того, що місцезнаходженням ПрАТ «Концерн Стирол» є місто Горлівка, Донецька область, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження місцезнаходження боржника або його майна у місті Києві. Приватний виконавець, не переконавшись в наявності грошових коштів на рахунках відповідача, станом на момент відкриття виконавчого провадження, які знаходяться в м. Києві, чи іншого майна, протиправно відкрив виконавче провадження ВП №62819423.
Колегія суддів апеляційного суду вказала, що ч. 6 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не ставить в залежність надання інформації щодо рахунків боржника від наявності відкритого виконавчого провадження. Вказана стаття надає можливість приватному виконавцю отримати відповідну інформацію стосовно «питань виконання рішень судів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». До кола питань, що можуть виникати при виконанні рішень судів належить, зокрема, питання відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем у відповідності до вимог територіальної юрисдикції.
11.12.2020 Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 до суду касаційної інстанції.
Скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норм матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 60, ч. 6 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 11, 86, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України. Вказує, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновків щодо застосування ч. 6 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі №905/584/19. Посилається на постанови Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15, від 01.08.2019 у справі №910/13508/15, від 19.08.2019 у справі №922/1293/15.
Вважає відкриття виконавчого провадження законним, оскільки позивач зазначив у заяві перелік відкритих рахунків, які знаходяться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Відповідно до довідки АБ «Кліринговий Дім» № 04-01/02/351/БТ від 17.08.2020 з місцезнаходженням банку у м. Київ ПрАТ «Концерн Стирол» має 10 відкритих рахунків, на одному з яких залишок коштів складає 125 501,13 грн.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду колегією суддів виявлено, що питання правомірності відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем за наявності відкритих на ім`я боржника рахунків в банківських установах, розташованих не за місцезнаходженням боржника були предметом дослідження Верховного Суду у справі № 911/949/20.
За наслідками касаційного розгляду справи № 911/949/20 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Пількова К.М., Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я. (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) від 26.11.2020 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, якою, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів Верховного Суду при перегляді справи № 911/949/20 погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, тому що виконавець ухвалив цю постанову з порушенням територіальної юрисдикції (у м. Київ), оскільки не переконався в момент відкриття виконавчого провадження, що в межах його округу наявне майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках), який сам знаходиться у м. Біла Церква Київської області.
При прийнятті постанови касаційний суд керувався, зокрема, ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відповідно до яких приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, а право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Окрім того, Верховний Суд послався на положення абзацу 11 пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.06.2016 №2832/5, відповідно до якої у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
У постанові від 26.11.2020 у справі № 911/949/20 суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15, від 27.12.2019 у справі № 905/584/19 щодо правомірності відкриття виконавчого провадження виконавцем за наявності відомостей про відкриті рахунки у банківських установах з місцезнаходженням у виконавчому окрузі приватного виконавця, що не співпадає з місцезнаходженням боржника. Послався на відмінність правового регулювання з огляду на внесення змін до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Проте, колегія суддів Верховного Суду у цій справі не погоджується з висновками колегії суддів Верховного Суду у справі № 911/949/20 щодо застосування ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, вважає за необхідне відступити від наведених висновків щодо їх застосування з таких підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Зі змісту частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. ч. 3, 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.
Відповідно до приписів пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Як вбачається з матеріалів цієї справи та змісту рішень господарських судів у справі № 911/949/20 стягувачі зверталися до приватних виконавців з заявами про примусове виконання судових рішень не за місцезнаходженням боржника, а за місцезнаходженням його майна, вказали відомі стягувачам відкриті боржниками рахунки у банківських установах, які знаходяться в межах виконавчого округу приватних виконавців.
За висновком Верховного Суду у справі № 911/949/20 наявність коштів на банківському рахунку боржника має бути встановлено приватним виконавцем саме в момент відкриття виконавчого провадження.
Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній будь-який механізм, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.
Відповідно до приписів п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
З аналізу приписів Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. ст. 13, 18, 26, 36, 48, перевірка майнового стану боржника, розшук боржника та/або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
Враховуючи те, що за змістом ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, стягувач також обмежений в можливостях надати приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках.
На переконання колегії суддів Верховного Суду наявність у приватного виконавця документального підтвердження відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах виконавчого округу приватного виконавця, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем відповідного виконавчого округу.
В постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 905/584/19, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15, від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 19.02.2020 у справі № 905/477/18, від 01.10.2020 у справі № 914/3703/15 викладена правова позиція подібного змісту щодо застосування ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем за наявності відомостей про відкриті рахунки у банківських установах з місцезнаходженням у виконавчому окрузі приватного виконавця.
Не впливає на повноваження виконавця щодо отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника внесення змін до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень 09.12.2019, відповідно до яких у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Вказані зміни зобов`язують стягувача надати відповідні документи на підтвердження місцезнаходження майна боржника, а у випадку щодо наявності коштів у боржника на банківських рахунках стягувач є обмеженим Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Окремо необхідно відзначити, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення, а право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення виконання судових рішень та права стягувача на вибір виконавця судового рішення колегія суддів вважає, що при розгляді скарг боржників на рішення державного або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з підстав порушення виконавцем територіальної юрисдикції також необхідно враховувати дійсні наміри боржника та перевірити наявність порушення прав боржника вказаним рішенням виконавця.
Наявність незначних недоліків у процедурі виконавчого провадження, які не призвели до порушення прав боржника, не можуть слугувати підставою для скасування рішень державного або приватного виконавця, результатом яких стало ефективне виконання судового рішення. Судова система не може використовуватися боржником як інструмент, що перешкоджає виконанню судового рішення, оскільки такі дії є зловживанням правом на судовий захист.
Частиною 2 ст. 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 911/949/20 щодо застосування ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, враховуючи існування різних підходів щодо застосування вказаних норм матеріального права при вирішенні питання правомірності відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем за наявності відомостей про відкриті рахунки у банківських установах з місцезнаходженням у виконавчому окрузі приватного виконавця, а також огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 905/64/15 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 234, 235 ч. 2 ст. 302 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 905/64/15 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення 59 308 474,21 грн, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Кібенко
О. Кролевець
