УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
Справа № 686/20572/20
Провадження № 22-ц/4820/239/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці позивачки Чулкової Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про зняття (скасування) арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2020 року про закриття провадження у справі,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) (далі - Відділ ДВС), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») про зняття (скасування) арешту.
ОСОБА_1 зазначила, що 17 листопада 2011 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31127341 з примусового виконання виконавчого листа № 2-128/11 від 22 серпня 2011 року про стягнення з неї на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості. В рамках цього виконавчого провадження постановою державного виконавця від 1 грудня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно позивача, внаслідок чого державним реєстратором зареєстровано обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Державний виконавець постановою від 25 травня 2016 року повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; далі - Закон №606-ХІV). Водночас державним виконавцем не було вирішено питання щодо зняття арешту з майна боржника.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» не пред`явило повторно виконавчий лист до виконання та втратило право на стягнення заборгованості за цим виконавчим документом, однак, Відділ ДВС відмовляється зняти арешт з майна.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд зняти (скасувати) арешт і заборону здійснювати відчуження з усього її рухомого та нерухомого майна (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 8 грудня 2014 року №7985922).
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 9 грудня 2020 року залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») до участі у справі як співвідповідача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2020 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 є боржником за судовим рішенням, яке на теперішній час залишається невиконаним, а спір не пов`язаний із належністю арештованого майна. Оскільки арешт на майно ОСОБА_1 накладено з метою виконання рішення суду, то вона не може виступати позивачем у даній справі, а така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що скасування арешту на майно боржника поза межами виконавчого провадження має бути здійснене за рішенням суду, натомість оскаржуваною ухвалою порушено принцип правової визначеності та принцип пропорційного (справедливого) балансу між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, не застосував закон, який підлягав застосуванню, не врахував предмет спору та характер спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ФК «Форінт» подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, указуючи на її законність та обґрунтованість.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами №014/02-07/1-2-24 від 23 січня 2008 року та №014/02-07/1-2-360 від 11 вересня 2008 року в сумі 640 693 долари 42 центи США, що в еквіваленті становить 5 103 315 грн 30 коп.
На підставі вказаного рішення 22 серпня 2011 року суд видав виконавчий лист №2-128/11 щодо боржника ОСОБА_1 , який перебував у Відділі ДВС на примусовому виконанні (виконавче провадження №31127341).
Під час здійснення виконавчого провадження 1 грудня 2014 року державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, внаслідок чого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєстровано обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №7985922 від 8 грудня 2014 року).
Постановою державного виконавця від 25 травня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу - АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-ХІV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
28 вересня 2016 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повторно пред`явило виконавчий лист №2-128/11 від 22 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 до примусового виконання. На підставі цього виконавчого документа державний виконавець постановою від 4 жовтня 2016 року відкрив виконавче провадження №52742016.
За умовами договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 8 грудня 2016 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» (далі - ПАТ «Вектор Банк»), АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Вектор Банк» за плату своє право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №014/02-07/1-2-24 від 23 січня 2008 року. Того ж дня АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Вектор Банк» уклали договір відступлення прав за договорами поруки, згідно якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до поручителя ОСОБА_1 за договорами поруки №1 від 24 січня 2008 року та №2 від 11 вересня 2008 року.
За умовами договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 8 грудня 2016 року, укладеного між ПАТ «Вектор Банк» і ТОВ «ФК «Форінт», ПАТ «Вектор Банк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» за плату своє право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №014/02-07/1-2-24 від 23 січня 2008 року. Того ж дня ПАТ «Вектор Банк» і ТОВ «ФК «Форінт» уклали договір відступлення прав за договорами поруки, згідно якого ПАТ «Вектор Банк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги до поручителя ОСОБА_1 за договорами поруки №1 від 24 січня 2008 року та №2 від 11 вересня 2008 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому листі №2-128/11 від 22 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №014/02-07/1-2-24 від 23 січня 2008 року та №014/02-07/1-2-360 від 11 вересня 2008 року в сумі 640 693 долари 42 центи США, що в еквіваленті становить 5 103 315 грн 30 коп.
Застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В силу ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону №606-ХІV, який був чинним на час виникнення спірних відносин, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Із положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 57 Закону №606-ХІV слідує, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 47 Закону №606-ХІV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону №606-ХІV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Аналогічні приписи мітяться у статті 59 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 1 ст. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Право на звернення до суду гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється, водночас порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом.
У порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, якщо розгляд таких справ не здійснюється в порядку іншого судочинства. Фактичною передумовою судового розгляду справи є наявність спору про право (для справ позовного провадження). Спір повинен мати правовий характер, тобто стосуватися прав, обов`язків, свобод чи інтересів конкретної особи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, а також обов`язок суду розглянути цю скаргу.
Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 1, 5 постанови від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ?...? Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ?...? Закону про виконавче провадження.
Таким чином, якщо сторона виконавчого провадження оскаржує арешт майна, накладений державним виконавцем з метою виконання рішення суду, а це рішення залишається невиконаним і між сторонами відсутній спір про право власності (володіння, користування) на арештоване майно, то така заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а повинна розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
У свою чергу, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно та зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 2 червня 2020 року (справа №201/10187/18), 22 липня 2020 року (справа №317/4584/16-ц) та 4 листопада 2020 року (справа №520/7100/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Однією з підстав для закриття провадження у справі є непідвідомчість справи суду цивільної юрисдикції, тобто неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства. При цьому висловлювання «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосується як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення та оскаржує арешт свого майна, який накладений державним виконавцем з метою виконання цього рішення. ОСОБА_1 пред`явила позов, із змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється.
За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що заява ОСОБА_1 про зняття (скасування) арешту повинна розглядатися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, внаслідок чого провадження у справі слід закрити.
Доводи ОСОБА_1 про те, що розгляд її заяви має здійснюватися у позовному провадженні, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального закону.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого твердження ОСОБА_1 про неправильне застосування чинного законодавства є необґрунтованими.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2020 року про закриття провадження у справі - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 3 лютого 2021 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Козак О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 5
