Справа № 686/20572/20
Провадження № 2/686/4538/20
УХВАЛА
09 грудня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Козак О.В.,
при секретарі Слободянюк А.Ю.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів Думітращук В.А., Бецал К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про зняття (скасування) арешту,
встановив:
В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про зняття (скасування) арешту та заборони здійснювати відчуження з усього її рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Другого міського відділу ДВС ХМРУЮ Хмельницької області про арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.12.2014 року у виконавчому провадженні №31127341 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 7985922, зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 08.12.2014 року).
Представник відповідачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Форінт» в судовомузасіданні подала заявупро закриттяпровадження усправі,в обґрунтуванняякої вказала,що упункті 24постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 07лютого 2014року №6«Про практикурозгляду судамискарг нарішення,дії абобездіяльність державноговиконавця чиіншої посадовоїособи державноївиконавчої службипід часвиконання судовихрішень уцивільних справах»судам роз`яснено,що вимогисторони виконавчогопровадження прозняття арештуз майнарозглядаються неу позовномупровадженні,а якоскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Заявлені ОСОБА_2 вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач ОСОБА_2 одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов ОСОБА_2 взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, і суд мав би відмовити у відкритті позовного провадження. Зазначена правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №520/7100/19.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти закриття провадження у справі, оскільки позивач фактично не оспорює дій державного виконавця.
Представник відповідача Другого відділу державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький) в судовому засіданні вказану заяву підтримала, суду пояснила, що в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 року в справі №201/10187/18 також зазначено, що такі справи не підлягають розгляду в позовному проваджені.
Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Другому відділі ДВС м.Хмельницького ХМРУЮ у Хмельницькій області перебувало виконавче провадження №31127341 по виконанню виконавчого листа №2-128 від 22.08.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 360693,42 доларів США.
01.12.2014 року державним виконавцем Другого міського відділу ДВС ХМРУЮ у Хмельницькій області при виконанні вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
На підставі вказаної постанови, державним реєстратором Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №7985922 від 08.12.2014 року.
Постановою державного виконавця від 25.05.2016 року було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, здійсненні державним виконавцем заходи розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла станом на 25.05.2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 5 ст.47 вказаного Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно дочастини першоїстатті 59Закону України«Про виконавчепровадження» ( від2червня 2016року № 1404-VIII) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5, роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатей 15,16Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В пункті 5 вищевказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 вказано, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VIIЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченостаттею 60Закону про виконавче провадження.
У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставіпункту 1частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченоїпунктом 1частини першої статті 205 ЦПК.
З наведеноговище вбачається,що ОСОБА_2 на підставірішення Хмельницькогоміськрайонного судупо справі№2/2218/128/11від 11.09.2008року єборжником,рішення судуне виконано,а спірне пов`язанийз належністюмайна,на якенакладено арешт.Крім того,арешт накладенона майно ОСОБА_2 з метоюзабезпечення виконаннявказаного рішеннясуду,а томувона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 червня2020 року у справі № 201/10187/18.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню і слід закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про зняття (скасування) арешту.
Керуючись ст.ст.255, 260 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
ухвалив:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький), Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про зняття (скасування) арешту.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складання повного тексту ухвали суду 11.12.2020 року.
Суддя:
