22-ц/804/337/21
264/8251/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого суді Принцевської В.П.
суддів Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.,
секретар Сидельнікова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є самотнім літнім чоловіком, пенсіонером, єдиним доходом якого є пенсія. Розміру пенсії не вистачає на забезпечення мінімуму проживання, оскільки значна частина пенсії йде на оплату комунальних послуг та на витрати на лікування. Донька ніякої допомоги не надає, у зв`язку з чим він звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з відповідача аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини щомісячно, починаючи з дати подання позов і довічно.
Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилався на те, що суд не повно з`ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачка ОСОБА_2 і третя особа - ОСОБА_3 , до суду не з`явилися, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України) не є абсолютним.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей не впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.
Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016р. у справі № 6-3066цс15.
Судом правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 03 грудня 2019 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №47.
04 листопада 1989 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_3 у Виконкомі Старо-Кримської сільської ради м. Маріуполя, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04 листопада 1989 року, актовий запис №42. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».
З посвідчення № НОМЕР_3 вбачається, що позивач є пенсіонером.
Згідно довідки Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.06.2020 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку і отримує пенсію за віком, за період з травня 2019 року по червень 2020 року розмір пенсії склав 31485,14 грн.: травень-червень 2019 року у розмірі 2133,358 грн. щомісячно, липень-листопад у розмірі 2143,50 грн. щомісячно, грудень 2019 року по березень 2020 року у розмірі 2154,50 грн. щомісячно, квітень 2020 року у розмірі 3154,50 грн., травень-червень 2020 року у розмірі 2364,47 грн.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.11.2019 року відсутня відомості про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2019 року.
На обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради ОСОБА_1 не перебуває, що підтверджується довідкою про отримання (неотримання) соціальної допомоги від 29.10.2019 року.
Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Маріуполя» від 05.12.2019 року ОСОБА_1 перебуває з диспансерному обліку з діагнозами: Ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, мерехтлива аритмія, постійна форма. Гіпертонічна хвороба 2 стадія, хронічне обструктивне захворювання легень 2 ступеню. Емфізема легень. Дифузний пневмосклероз. Легенева недостатність 1. ОСОБА_1 регулярно отримує рецепти на пільгові ліки за Державною програмою «Доступні ліки» для лікування гіпертонічної хвороби.
В період з 02.05.2018 року по 07.05.2018 року, з 08.11.2019 року по 09.11.2019 року, з 15.11.2019 року по 19.11.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні за основним захворюванням, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого.
В період з 25.09.2018 року по 12.11.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Маріупольська міська лікарня №1» з діагнозом важка опікова хвороба.
Також позивачем ОСОБА_1 надані квитанцію про оплату комунальних послуг за місцем реєстрації та квитанції на оплату медикаментів.
Відповідачка ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: хронічна ревматична хвороба серця, мінімальна ступінь активності. Поєднаний мітрально-аортальний порок, недостатність аортального клапана 2-3 ступеня. Серцева недостатність. Гіпертонічна хвороба серця, ступінь 3, ризик високий. ОСОБА_2 потребує постійного прийому лікарських засобів, які не підлягають безоплатному або пільговому відпуску.
ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з основного захворювання: з 09.09.2015 року по 19.09.2015 року, з 30.11.2016 року по 09.12.2016 року, з 03.10.2017 року по 13.10.2017 року, з 15.04.2019 року по 26.04.2019 року.
ОСОБА_2 працювала в ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року заробітна плата склала 100709,14 грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтера від 26.06.2020 року.
На теперішній час в матеріалах справи відсутня інформація про доходи відповідачки ОСОБА_2 , однак остання підтвердила, що на теперішній час працює в ПрАТ «МК «Азовсталь» та її щомісячний дохід складає 6000 грн.
Згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку, що вони є частково обґрунтованими.
Позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на те, що він є непрацездатним, отримує пенсію, проте потребує значних витрат на лікування. Коштів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище він потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати йому повнолітня дочка.
Суд дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки позивач отримує дохід, який перевищує прожитковий мінімум.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 212/1055/18-ц, посилання на те, що позивач хоча і є непрацездатним, проте отримує пенсію у розмірі, що значно перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу, безпідставні, оскільки положення ст. 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
Апеляційний суд враховує, що у позивача є дві доньки: відповідачка ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені тільки до однієї доньки підлягають частковому задоволенню.
Апеляційний суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/8 частини від всіх видів її заробітку щомісячно починаючи з 28 грудня 2019 року.
Також з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 376, ст. 381, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2020 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/8 частини від всіх видів її заробітку щомісячно починаючи з 28 грудня 2019 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 копійок. на користь держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді
