Справа № 180/1919/20
2/180/113/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули О.С.
при секретарі - Котовій Н.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 180/1919/20 за позовом органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
25 листопада 2020 року орган опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради, в інтересах дитини: ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року, провадження у справі в частині заявлених позовних вимог органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - закрито в зв`язку зі смертю відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 серпня 2020 року під час виходу в родину спеціаліста служби у справах дітей та інспектора поліції виявлено, що на подвір`ї брудно, розкидані брудні речі та іграшки, сміття, зламані меблі. В будинку антисанітарні умови проживання, дитина брудна та голодна, від батьків дитини відчувається різкий запах алкоголю. Батьки дитини неодноразово вчиняли адміністративні правопорушення. Згідно інформації з Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, 01.09.2020 року до ПДВ МЦМЛ було доставлено дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якого повідомила, що її дитина впала з ліжка. Батьки перебували в стані алкогольного сп`яніння.
Просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_3 аліменти у вигляді частини його заробітку (доходу), яка визначається судом, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку на користь опікуна, який буде призначений, задля утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача надала заяву про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за її відсутності, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Відповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.
Згідно 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопад 1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли б їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідоме нехтування ними своїх обов`язків.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначено порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866.
Відповідно до п. 3 вказаного порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Декларація прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою BP №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини
Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Рекомендацією Rec(2006)19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов`язків. Особливу увагу слід приділяти сім`ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем; складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров`я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте життя та брати участь у суспільному житті; тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю малолітнього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 02 лютого 2018 року Марганецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 26.
Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на запит суду 12 січня 2021 року за вих. № 12/20.13-31 надано копію актового запису про смерть № 23 від 05 січня 2021 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла у віці 35 років в м. Марганці Дніпропетровської області.
Відповідно подання поліції службі у справах дітей ОСОБА_3 систематично не виконує свої батьківські обов`язки та неодноразово вчиняв правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. За місцем мешкання брудно, будинок знаходиться в антисанітарному стані, брудна постіль, під час спілкування з сусідами встановлено, що відповідач постійно вживає алкогольні напої та приводить за власним місцем мешкання громадян, які пиячать.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 , яка є тіткою ОСОБА_2 , вони з чоловіком мають дитину ОСОБА_1 , зловживають алкоголем, у липні 2020 року вона побачила, у яких умовах вони жили: брудно по всій квартирі, їжі немає, зламані меблі, вони в стані алкогольного сп`яніння, дитину залишають у сусідів по АДРЕСА_1 , які теж вживають алкоголь. ОСОБА_1 викликали до суду, попереджали про наслідки такої перевірки, але згодом вона побачила знову такі ж умови в будинку. Зараз дитина проживає у неї з 03.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , що було узгоджено з батьками дитини та службою у справах дітей м.Марганця. Батьки дитини раз на тиждень беруть сина до себе на прогулянку, але приводять його, самі перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.
Згідно пояснювальної записки голови квартального комітету 6 кварталу Марганецької міської ради Ковтунюк Т.І. від 15.10.2020 року, вона стала свідком того, у якому стані мешкають сім`я ОСОБА_1 , в домі повний безлад, розбиті та розкидані меблі, сміття, повна антисанітарія, дитини у домі не було, мати була напідпитку, де дитна, вона не знала.
Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , громадянина ОСОБА_3 по відношенню до дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради розглянувши перелік документів щодо підтвердження факту неналежного виконання батьківських обов`язків з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по відношенню до дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проведення подальших заходів щодо соціального захисту дитини та реалізації її права на зростання у сімейному оточенні вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , громадянина ОСОБА_3 по відношенню до дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути судом позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, щодо позбавлення відповідача - ОСОБА_3 батьківських прав повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і з урахуванням соціального захисту дитини та реалізації її прав на зростання у сімейному оточенні, якнайкращих інтересів дитини, є такими, що підлягають задоволенню, оскільки беззаперечно встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язки по вихованню, навчанню та розвитку своєї дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і це не буде суперечити статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1, 9 Конвенції про права дитини.
За змістом ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.
Згідно вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина
Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 5 ст.183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Нормами п. 4 ч. 1 ст.161 ЦПК України визначено судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Оскільки відповідач є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на його утримання, відповідно до ст.ст.180-184 СК України, згідно яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення, суд приходить до висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 листопада 2020 року і до повноліття дитини.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає необхідним позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги, у розмірі 1681,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,81,141,200,206,247,258,259,263-265,268,273, 289, 352, 354-355, 430 ЦП України, ст.ст. 164,165,166,180,181,182,183,191 СК України, суд-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовільнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), уродженця м. Запоріжжя, батьківських прав по відношенню до дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 26).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна, який буде призначений, задля утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 25 листопада 2020 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 1681,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: О. С. Янжула
