Справа № 158/1788/20 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/155/21 Категорія: 16 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третіх осіб Ольховського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Цуманської селищної об`єднаної територіальної громади Волинської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2020 року ,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Цуманської селищної об`єднаної територіальної громади Волинської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області №1-32/2010 від 16.11.2010 року вирішено передати їй у власність земельну ділянку загальною площею 0,1350 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 0721855700:01:001:1406, а також зобов`язано виготовити технічну документацію із землеустрою. У тому ж році ТОВ «Волинь-експерт» розроблено технічну документацію щодо складання державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку, котра в свою чергу була затверджена Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області.
Зазначає, що 14.05.2015 року на її замовлення було виготовлено будівельний паспорт, в основу якого взято викопіювання з чергового кадастрового плану АДРЕСА_1 проходить повністю вздовж приналежної їй земельної ділянки та перебуває в статусі землі загального користування - вулиця.
Проте, всупереч вказаним обставинам, відповідач, власним рішенням №12/17 від 28.02.2017 року передав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну часткову власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 0721855700:01:001:2003 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які в подальшому, перекрили частину землі загального користування власним забором, чим порушили її право на користування земельною ділянкою загального користування та використання запланованого заїзду до будівель.
Окрім того, як їй стало відомо, що рішенням Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області №2/26 від 30.11.2015 року «Про затвердження детального плану території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах вулиць Васильєва та Зелена в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області», вулиця Зелена змінює свою конфігурацію і закінчується до встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто фактично не відповідає затвердженим межам її земельної ділянки у 2010 році.
Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Цуманської селищної ради №12/17 від 28.02.2017 року; визнати незаконним та скасувати рішення Цуманської селищної ради за №2/26 від 30.11.2015 року.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2020 року в задоволені позову в даній справ відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.
Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.( ст. 81 ЗК України).
Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. (ч.6 ст. 118 ЗК України).
Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області №1-32/2010 від 16.11.2010 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №654821, загальною площею 0,1350 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 0721855700:01:001:1406 /а.с.9/.
Згідно погоджених Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області акту про перенесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу на зберігання межових знаків, а також кадастрового плану земельної ділянки відповідно до опису меж від умовного позначення «Б» до умовного позначення «В» зазначено, що на цій межі знаходяться землі загального користування (вулиця) /а.с.20-23/.
Відповідно до архівного витягу з рішення Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області від 06 березня 2003 року № 5/14, ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,07 га по АДРЕСА_1 .
25.05.2015 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2частки, ОСОБА_5 1/6 частки, ОСОБА_4 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
З метою оформлення права власності на земельну ділянку на якій розташований будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 треті особи звернулись до ПП «Волиньземресурс» щодо виготовлення технічної документації із землеустрою.
В 2015 році ПП «Волиньземресурс» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та споруд по АДРЕСА_1 .
24 червня 2015 року на адресу позивача було направлено лист з проханням погодити межі земельної ділянки, згідно розробленої технічної документації із землеустрою.
Враховуючи, що позивач відмовилась погоджувати межі земельної ділянки, що були визначені технічною документацією третіх осіб, тому в порядку вирішення земельного спору, Цуманська селищна рада рішенням №7/30 від 13.07.2016 року погодила затвердити акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та закріплено межу земельної ділянки загальною площею -0,1500 га по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
28 лютого 2017 року рішенням Цуманської селищної ради № 12/17, затверджено документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність громадянам ОСОБА_3 (2/3), ОСОБА_4 (1/6), ОСОБА_5 (1/6) безоплатно у спільну часткову власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2003, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджувала, що рішенням Цуманської селищної ради від 28.02.2017 №12/17, остання передала у власність третім особам землі загального користування, зокрема частину земельної ділянки, що на її думку суперечить ч.ч. 1,4 ст. 83 ЗК України.
Однак як вбачається з рішення селищної ради та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2017 року, цільове призначення переданої земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, категорія землі : землі житлової забудови, вид використання секція В ( 02.01).
Згідно ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтно організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Згідно з ч.1 ст. 16 даного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. (ч. 1 ст. 17 ст. 1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
Частина 2 вказаної норми передбачає, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з ч.1-3 ст.19 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Відповідно до ч.4 ст.19 даного Закону, детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
30 листопада 2015 року рішенням Цуманської селищної ради №2/26, затверджено детальний план території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . В пункті 2 рішення вказано використовувати дані матеріали для виготовлення іншої землевпорядної документації.
Тобто, в порядку норм ст. 38 ЗК України, ст. ст. 16, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальним планом території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 було визначено функціональне призначення, режим та параметри забудови АДРЕСА_2 , земельних ділянок, здійснено розподіл території згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно затвердженого детального плану території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах зазначених вулиць, спірна частина земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не є вулицею, про що зазначає позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 , а є прибудинковою територією належного третім особам житлового будинку.
Таким чином, на момент прийняття рішення Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області №12/17 від 28.02.2017 року, тобто до передачі у спільну часткову власність земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,1500 га, з кадастровим номером 0721855700:01:001:2003, спірна частина земельної ділянки не відносилась до земель загального користування: вулиць, проїздів, тощо, а тому суд не бере до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем ч.ч. 1, 4, ст. 83 ЗК України.
Слід зазначити, що 06.02.2003 року земельна ділянка, на підставі рішення Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області №5/14, передана ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,07 га по АДРЕСА_2 .
Тобто, спірна частина земельної ділянки була передана у власність ОСОБА_3 до затвердження детального плану території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах АДРЕСА_1 .
З пояснень представника третіх осіб, які підтверджені фотокартками спірної території та самим генеральним планом забудови, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований належний третім особам житловий будинок та яка в подальшому передана у власність цих осіб, огороджена парканом задовго до набуття позивачем у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Окрім того, як вбачається з технічного паспорту на належний третім особам об`єкт нерухомого майна та схеми розташування земельних ділянок до генерального плану забудови на спірній земельній ділянці розміщена господарська будівля, яка належала ОСОБА_3 , що в свою чергу також заперечує статус даної земельної ділянки як "вулиці".
Помилкове зазначення в плані земельної ділянки при виготовлені технічної документації ОСОБА_2 в описах меж ділянки про те, що від "Б" до "В" є землі загального користування (вулиця") без відповідних підтверджуючих доказів, а зокрема: детального плану забудови вулиці само по собі не свідчить про порушення прав позивача на які вона покликається в позовній заяві.
Щодо позовних вимог позивача про скасування рішення селищної ради від 30.11.2015 року, яким затверджено детальний план території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволені.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч. 1 № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
У відповідності до положень ч. 1 № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
Частина 10 статті 17 Закону № 3038 передбачає, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Згідно з ч.1ст. 18 Закону № 3038 план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Відповідно до ст. 19 Закону № 3038 детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Відповідно до ст. 21 Закону № 3038 громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
Пункт 8 статті 21 Закону № 3038 передбачає, що для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.
Таким чином, у відповідача немає імперативного обов`язку створити погоджувальну комісію, а є лише обов`язок провести громадські слухання.
Виконавчим комітетом Цуманської селищної ради від 23 квітня 2015 року № 32 було прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення детального лану території АДРЕСА_1 ».
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної документації» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до Порядку розроблення містобудівної документації (далі Порядок) визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація).
Відповідно до Порядку № 290 та на основі рішення Цуманської селищної ради було розпочато розробку даного детального плану території.
Рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада ( п. 4.1 Порядку).
На етапі розроблення детального плану території обов`язкова є думка громадськості. А тому обов`язково проходить громадські слухання містобудівної документації, щодо врахування громадських інтересів.
Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Положення затверджених постановою КМУ від 25 травня 2011 року № 555.
Так детальний план території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах вулиць Васильєва та Зелена в смт. Цумань Ківерцівського району Волинської області пройшов етап громадських слухань відповідно до Порядку про проведення громадських слухань, пропозицій та зауважень до проекту вказаного детального плану території до селищної ради не надходило, потреби у внесенні змін чи коригування графічних матеріалів не було. Пройшовши усю процедуру розроблення містобудівної документації 30 листопада 2015 року за № 2/26 рішенням Цуманської селищної ради було затверджено детальний план території житлової забудови та організації під`їзних шляхів в межах вулиць Васильєва та Зелена в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області.
Позивачем не подано суду беззаперечних доказів, що під час розроблення або затвердження даної містобудівної документації було порушено норми Закону щодо її розроблення а також затвердження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм законодавства та на виконання повноважень відповідача.
Прийняте відповідачем рішення 30.11.2015 року за № 2/26 не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків позивача, не порушує його право власності на земельну ділянку та безперешкодного доступу до неї.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам позовної заяви, не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип змагальності під час розгляду справи визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування.
При зверненні до суду з позовом позивач повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України) .
В порушення наведених норм, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо порушення її прав безперешкодного користування власною земельною ділянкою прийнятими селищною радою оскаржених рішень.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неможливості безперешкодного заїзду позивача до власної земельної ділянки чи здачу будинку в експлуатацію.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу на підставі доказів, що подані учасниками процесу, дійшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість, бездоказовість заявлених вимог до відповідачів.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді:
