22-ц/804/480/21
242/4657/20
Головуючий у 1-й інстанції Черков В.Г.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.,
суддів Лісового О.О., Ткаченко Т.Б.,
за участю секретаря Грішко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Черкова В.Г., повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року,
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства Служба єдиного замовника Авдіївського міської ради
про визнання незаконним не нарахування премії та надбавки за вересень та жовтень 2020 року, відмови у компенсації за зношування інструментів, належних працівникам (ноутбуку), відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до колишнього роботодавця - КП Служба єдиного замовника (далі КП СЄЗ) Авдіївської міської ради, з яким перебував у трудових відносинах з 03.02.2020 по 08.10.2020, працюючи на посаді юрисконсульта юридичної служби. В обґрунтування заявлених вимог посилався на наступні обставини.
У період роботи КП СЄЗ позивач використовув для роботи власне майно: ноутбук із програмним забезпеченням, мишку, мобільний зв`язок. Для виконання наказів керівництва №№ 375, 376, 373 він в доповідній записці просив в.о.директора ОСОБА_2 : забезпечити його сучасними передовими технологіями, а саме: ноутбуком з сучасним програмним забезпеченням та з можливістю приймання участі в режимі відеоконференції поза межами суду, БФП, телефонним зв`язком, канцелярією, програмним забезпеченням «Ліга закон» або «Прецедент»; забезпечити до його підпорядкування з 01.10.2020 трьох юристів для виконання додаткових обов`язків, які не передбачені його посадовими обов`язками, в цих наказах керівництва; затвердити для нього з 01.10.2020 заробітну плату за виконану роботу, яка повинна складати 160000грн.
З підстав упередженого до нього відношення в.о.директора Сахно Р.В., позивачем 07.10.2020 подано заяву про звільнення за власним бажанням з 08.10.2020, надання довідки про складову щомісячної заробітної плати за 2020; надання рішення комісії про щомісячне преміювання та надбавки робітників адміністративно-управлінського персоналу КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради за 2020, чого підприємством зроблено не було.
Просив зобов`язати роботодавця сплатити на його користь компенсацію за використання власного ноутбуку Asus X705MB-GC002T Star Grey в цілях потреб підприємства у розмірі 1000грн на місяць, що складає 8000грн з 03.02.2020 по 08.10.2020 на підставі ст. 125 КЗпП України; зобов`язати сплатити на його користь щомісячні премії/надбавки у розмірі 7123,64грн за вересень та жовтень 2020, які незаконно були зняті з нього за цей період; зобов`язати вчинити певні дії щодо перерахунку вихідної допомоги та її сплати на користь позивача, оскільки через відсутність премії зменшилася вихідна допомога, яка сплачена підприємством в порядку ст. 44 КЗпП України; відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду за порушення його прав на оплату праці у розмірі 125000грн; судовий збір покласти на відповідача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у формі пояснень (а.с. 35-45), згідно якого роботодавець поінформував, що позивач ухилявся від наданих йому завдань, в тому числі з виконання претензійної роботи і підготовки шаблонних позовних заяв, судових наказів, з висуванням вимог про надання сучасних передових технологій, ноутбуків, принтерів, телефонного зв`язку і т.п., трьох юристів в пряме підпорядкування для претензійної роботи, встановлення щомісячної заробітної плати в розмірі 160тис.грн, через що роботодавцем було прийнято рішення надавати позивачу завдання в письмовому вигляді за наказами. За незадовільними результатами роботи у спірний період роботодавцем не було прийнято рішення про преміювання ОСОБА_1 . Підприємство не зобов`язане сплачувати позивачеві заохочення при такій його роботі. Заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не є доведеними. Існують ще 4 цивільні справи, в межах яких позивачеві було відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог про відшкодування немайнової шкоди роботодавцем. За відсутності між позивачем і адміністрацією підприємства домовленості з використання власної техніки, наявності необхідної техніки і засобів зв`язку для виконання виробничих завдань, немає підстав для задоволення позову в частині компенсації грішми використання власного майна у виробничих цілях.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП Служба єдиного замовника Авдіївської міської ради про визнання незаконним не нарахування премії та надбавки за вересень та жовтень 2020 року, відмови у компенсації за зношування інструментів, належних працівникам (ноутбуку), відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з моменту прийняття на роботу та по вересень 2020 позивачу до окладу нараховувалася доплата за інтенсивність праці, а премія за вересень-жовтень 2020 року, з урахуванням роботи позивача, йому не виплачувалась, бо така виплата є правом роботодавця, а не обов`язком підприємства. Рішення підприємства про зняття премії з позивача не приймалося. Позивачем не доведено протиправності дій роботодавця щодо ненарахування премії/надбавки за період жовтень-листопад 2020 року, через що відсутні підстави для задоволення вимог і про зобов`язання роботодавця вчинити дії щодо перерахунку вихідної допомоги та її сплати на користь позивача.
Суд відмовив в задоволенні вимог про компенсацію за зношування власного майна, зважаючи на відсутність доказів з приводу звернення позивача в установленому законом порядку до відповідача із заявою про використання власних інструментів під час роботи та про прийняття позитивного рішення з цього питання роботодавцем.
Судом відмовлено в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди за невмотивованістю і недоведеністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (а.с. 156-163), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга вмотивована процесуальними порушеннями, допущеними судом. Зокрема, позивач посилається на те, що роботодавцем учинені дії з перешкоджання судочинству, в тому числі невиконання ухвали суду про витребування доказів, а суд не ухвалив рішення про застосування до відповідача штрафу за зловживання процесуальними правами.
Суд не відреагував на його повідомлення про відсутність матеріалів в електронній справі, зокрема, відсутність відзиву та інших доказів, заяв та клопотань, і допустив порушення принципів рівності сторін, змагальності, відкритості та гласності судового процесу, не зясувавши, чи були вручені процесуальні документі позивачу, чим відмовив у доступі до правосуддя. В цьому полягає порушення головуючим суддею Черковbv В.Г. вимог ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 106 Закону Про судоустрій і статус суддів (а саме порушення наведених принципів судочинства).
По суті спору апеляційна скарга вмотивована нормами законодавства, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги у змісті позовної заяви, що регулюють додаткову заробітну плату, премію, в тому числі Конституцію, КЗпП України, Закони України Про оплату праці, Про колективні договори і угоди, а також наведено правові висновки Верховного Суду, що підлягали використанню судом першої інстанції із запропонованим позивачем тлумаченням, що премія підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.
В частині вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем наведено висновки Верховного Суду щодо адекватного відшкодування, тези Європейського Суду з прав людини, положення ст. 1173 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу КП СЄЗ Авдіївської міської ради (а.с. 189-191) посилається на безпідставність і необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , і таких, що вводять суд в оману, в тому числі тлумаченням понять «премії», «надбавки», «доплати». Заперечує проти доводів позивача щодо розширення його трудових обов`язків під час його роботи. Наголошує на тому, що позивач не виконував свої прямі посадові обов`язки, через що йому були винесені догани через систематичну бездіяльність та порушення трудового розпорядку, факт ухиляння від наданих йому завдань.
25.01.2021 позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про залишення без розгляду поданого відповідачем поза межами передбаченого законом строку відзиву на апеляційну скаргу і застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу за зловживання процесуальними правами (а.с. 199-200).
27.01.2021 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення і прийняття окремої ухвали з приводу повідомлення правоохоронних органів про наявність в діях посадових осіб КП СЄЗ ознак кримінального правопорушення за ст.ст. 358, 366, 384 КК України, що полягає у підробці ними документів.
Процедура розгляду справи апеляційним судом
Враховуючи положення ч. 1 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження за відсутності повідомлених наледним чином про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи скарги і в своїй письмовій заяві просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 207), представника відповідача - КП СЄЗ (а.с. 185-186), неявка яких в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи апеляційним судом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як встановлено судом, позивач працював в КП "СЄЗ" Авдіївської міської ради з 03.02.2020 по 08.10.2020 на посаді юрисконсульта юридичної служби, звільнений наказом № 238-ос від 08.10.20020 за його заявою за власним бажанням на підставі п. 4 ст. 36 (ч. 3 ст. 38) КЗпП України (а.с. 11, 12, 71).
За інформацією КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради у листі № 01-09/1802 від 09.11.2020, наданої на звернення позивача, на підприємстві відсутні і не приймалися накази та/або рішення будь-яких комісій щодо зняття щомісячного преміювання та/або надбавки при перебуванні ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта юридичної служби за вересень-жовтень 2020 (а.с. 27-28).
Як вбачається з довідки про складову щомісячної заробітної плати за 2020 рік, заробітна плата ОСОБА_1 складалася з окладу та доплати за інтенсивність праці. Доплата за інтенсивність праці за вересень-жовтень 2020 року позивачеві не виплачувалася (а.с. 72).
Колективним договором КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради передбачене Положення про призначення надбавок і премій за виконання особливо важливих завдань і робіт (а.с. 56-64).
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо вимог з приводу сплати компенсації за зношування (амортизацію) власних інструментів
Статтею 125 КЗпП України передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом.
Суд першої інстанції проаналізував відносне до виниклих спірних правовідносин законодавче унормування (ч. 2 ст. 125 КЗпП України), врахував ненадання позивачем доказів його звернення до роботодавця під час тривання трудових відносин між сторонами з питання використання ним власного майна під час роботи (ноутбуку із програмним забезпеченням, мишки, мобільного зв`язку). І судовим розглядом не здобуто доказів узгодження, прийняття роботодавцем позитивного рішення з цього питання.
За відсутності таких умов суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про виплату ОСОБА_1 компенсації за зношування належних йому інструментів.
Щодо вимог про сплату щомісячні премії/надбавки у розмірі 7123,64грн за вересень та жовтень 2020 і зобов`язання роботодавця вчинити перерахунок вихідної допомоги та її сплату
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.ст. 21, 22 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
За статтею 2 Закону України Про оплату праці, заробітна плата складається основної заробітної плати, додаткової, інших захохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 8 Закону України Про оплату праці умови оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а основним нормативно-правовим документом, який регулює оплату праці бюджетних працівників, є постанова КМУ Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30.08.2002 року №1298 (далі - Постанова №1298). Кожний керівник бюджетних установ, закладів та організацій має можливість преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у роботодавця виключно у межах коштів, виділених на оплату праці (п. 4 Постанови № 1298). В свою чергу конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників керівник установи повинен затвердити у Положенні про преміювання, яке погоджується з профспілковим комітетом. Згідно із законодавством, премію працівникам керівник бюджетної установи має виплачувати в межах фонду оплати праці, який затверджує кошторис.
Локальними актами підприємства КП СЄЗ, зокрема, Колективним договором, схваленим зборами трудового колективу КП СЄЗ, Положенням про преміювання керівників, фахівців та службовців, затвердженим керівником і узгодженим із уповноваженим представником трудового колективу, Положенням про призначення надбавок і премій за виконання особливо важливих завдань і робіт (а.с. 56-64) передбачено умови і підстави виплати премії. Так, підставою для нарахування премії є наказ по підприємству відповідно до показників преміювання. Премія, доплати і надбавки нараховується за роботу у вихідні і святкові дні та понаднормові, вечірні, нічні часи, за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягів робіт, за інтенсивність праці, за роботу у важких і шкідливих умовах, за високі досягнення в труді тощо. Показники преміювання і шкала зниження (підвищення) суми премії керівників, працівників, фахівців і службовців, включають в себе, в тому числі, такі пункти, як от своєчасне виконання наказів, розпоряджень, посадових інструкцій, завдань, інших позитивних досягнень у праці, своєчасна підготовка і обробка документів, відсутність порушень трудової дисципліни, виконання особливо важливих завдань для підприємства, запобігання негативних фінансових наслідків і т.п.
Зібраними матеріалами встановлено, що за спірний період часу вересень-жовтень 2020 року юрисконсульту юридичної служби ОСОБА_1 інтенсивність у праці встановлена не була, показники преміювання не визначалися внаслідок незадовільних результатів роботи працівника, ухиляння його від роботи у спірний період, премія/надбавки не нараховувалися і позитивні рішення з цього приводу щодо позивача не приймалися. Дані обставини втілені, зокрема, у відповіді роботодавця позивачеві і у інформації, наданій в порядку виконання ухвали суду першої інстанції від 13.11.2020 (а.с. 24, 27).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, із врахуванням наведених норм законодавства правильно визначився, що виплата премії працівникові в залежності його особистого внеску в загальні результати роботи є правом, а не обов`язком підприємства.
Так, незадовільні результати роботи позивача у спірний період часу, на що послався роботодавець, знайшли своє відображення у виданні адміністрацією підприємства наказів № 376 від 29.09.2020, № 373 від 29.09.2020, № 375 від 29.09.2020, № 382 від 02.10.2020, № 386 від 05.10.2020, прийнятих з метою встановлення контролю на підприємстві за виконанням своїх виробничих завдань у сфері представництва в судових інстанціях та систематизації і впорядкування претензійно-позовної роботи на підприємстві, що визначали конкретний обсяг повноважень, завдань і робіт юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_1 , розроблених на базі його посадової інструкції і Положення про порядок ведення претензійної та позовної роботи в КП СЄЗ Авдіївської міської ради (а.с. 46-52, 54, 73-74, 75-80, 128-133), для виключення подальшої бездіяльності працівника ОСОБА_1 і ухилення його від виконання своїх посадових обов`язків, що позивач раніше допускав і що призвело до його звільнення 17.08.2018 з підприємства за п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 65-69). До видання цих наказів роботодавець був змушений вдатися через негативне ставлення позивача до виконання своїх прямих обов`язків, який відмовившись від підписання наказу № 386 (а.с. 54), виконання своїх функціональних обов`язків замістив висуванням зустрічних вимог до роботодавця, що виклав у доповідній записці від 01.10.2020, а саме про забезпечення сучасними технологіями і обладнанням (при фактичній наявності забезпечення стаціонарним комп`ютером, принтером, мобільним і стаціонарним телефонним зв`язком), про надання в особисте підпорядкування трьох юристів, встановлення йому заробітної плати на рівні 160тис.грн щомісячно тощо (а.с. 112-113). Також на рішення роботодавця вплинув факт заявлення юрисконсультом ОСОБА_1 безперспективних з судової точки зору позовів до колишніх директорів, що повергло підприємство у фінансові збитки у вигляді судових витрат (а.с. 83-110).
З зібраних матеріалів, як пересвідчилась колегія суддів, не вбачається доказів в підтвердження наявності умов для виплати позивачеві роботодавцем доплати, надбавки, премії у період вересень-жовтень 2020 року за критеріями, викладеними у вищевказаних локальних актах підприємства, зокрема, результатів праці понад установлені норми, трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці тощо.
Крім того, згідно із п. 2.5 Положення про преміювання керівників, фахівців та службовців (а.с. 61) працівникам, які пропрацювали неповний місяць і звільнилися за власним бажанням премія не виплачується.
Як встановлено, ОСОБА_1 звільнений з підприємства 08.10.2020 на підставі його заяви за власним бажанням, не відпрацювавши повний місяць жовтень. Дані обставини усували можливість нарахування премії працівникові за неповний місяць.
Тому вимоги позивача в частині зобов`язаня роботодавця сплатити щомісячну премію/надбавку за жовтень 2020 року є необґрунтованими нормами законодавства і локальними актами підприємства.
Тож, заробітна плата у спірний період часу виплачена ОСОБА_1 роботодавцем не нижче встановленого посадового окладу з доплатою за інтенсивність праці за період лютий-серпень 2020, як підтверджено матеріалами справи (а.с. 69-72), з дотриманням ст.ст. 95-98 КЗпП України.
Ненадання КП СЄЗ рішення про щомісячне преміювання та надбавки всім робітникам адміністративно-управлінського персоналу КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради за 2020 рік, що не відноситься безпосередньо до позивача, не вплинуло на правильність висновків суду.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди
Відповідно до ст. 23 ЦК УКраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. за погодженням з працівником.
За змістом п. 5 Постанови Пленмуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
За відсутності складу правопорушення роботодавця у спричиненні позивачеві моральної шкоди, оціненої позивачем в розмірі 125000грн, пов`язаної з порушенням його суб`єктивних прав на оплату праці, відсутні підстави для стягнення на користь позивача заявленої немайнової шкоди, що не вмотивована жодними обставинами і не доведена належними, достовірними і допустимими доказами, як правильно визначився суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог про компенсацію грішми за зношування власного майна, щодо виплати премії/надбавки із учиненням перерахунку вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо допущених судом першої інстанції порушень вимог процесуального закону, не відносяться до обов`язкових підстав для скасування судового рішення (ч. 3 ст. 376 ЦПК України) і не спростовують вірних висновків суду по суті спору. Правильне застосування норм матеріального права не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу поданий по пошті 19.01.2021, тобто у межах визначеного судом строку до 20.01.2021 (а.с. 172, 188-194). Тому вимоги позивача щодо залишення доводів відзиву без розгляду і застосування до відповідача штрафу за зловживання процесуальними правами є безпідставними.
За неоспоренням у встановленому законом порядку локального акту підприємства - виданого адміністрацією наказу № 386 від 05.10.2020, відсутні підстави для ухвалення в межах даної справи окремої ухвали щодо повідомлення правоохоронних органів про наявність в діях посадових осіб КП СЄЗ ознак кримінального правопорушення за ст.ст. 358, 366, 384 КК України, про що позивач заявив апеляційному суду 27.01.2021 (а.с. 202-209).
За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.
Судді: С.А.Попова
О.О.Лісовий
Т.Б.Ткаченко
