Справа № 464/1583/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.
Провадження № 22-ц/811/2263/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 31
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Сеньків Х.І.,
зучастю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05 липня 2018 року, просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між сторонами, посвідчений 08 серпня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського округу Орач Х. І. та зареєстрований у реєстрі за № 700.
В обґрунтування позову покликався на те, що під час укладення договору дарування відповідачка вплинула на його психіку та спонукала до укладення правочину, знаючи, що буде вимагати грошові кошти у майбутньому на утримання дитини, а тому при таких обставинах не укладав би договору дарування, який погіршив його матеріальне становище. Відносно вказаних обставин помилявся на момент укладення договору, а тому при його укладенні мала місце помилка. Строк позовної давності до даної категорії справи становить три роки у відповідності до ст. 257 ЦК України. Згідно з ст. ст. 203, 229, 717 ЦК України просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішеннямв задоволенніпозову відмовлено. Судовий збір, сплачений позивачем при подані заяви до суду, покладено на ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а в решті вимоги відмовлено.
Рішення в частині зменшення витрат на професійну допомогу оскаржила ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що визначення розміру гонорару є виключним правом сторони і адвоката і суд не може втручатися у їх відносини. Суд не наділений повноваженнями, а відповідно не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, а лише виключно за клопотанням іншої сторони. Такий висновок викладений у постанові ВС від 08 квітня 2019 року у справі №922/619/18.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу (постанови ВС від 29 березня 2018 року у справі №907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18). Звертає увагу, що нею подано клопотання про стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15096, 00 грн., суд в рішенні зазначивши, що відповідачем надані всі необхідні документи, що свідчать про понесення витрат на професійну правничу допомогу, оформлені у встановленому законом порядку прийшов до переконання , що витрати у зазначеній сумі не є співмірними із складністю цієї справи, не врахувавши кількість судових засідань, що відкладались не з вини відповідача, час очікувань витрачений на підготовку до кожного з них, на доїзд до суду , тощо.
Вказує, що суд, зменшуючи такі витрати зазначив, що порівнював сплачений гонорар з ринковими цінами адвокатських послуг проте не навів офіційних даних, джерело отримання таких ринкових цін. Відтак висновок суду про стягнення з позивача в користь відповідача витрат на професійну допомогу у розмірі 3000 грн. суперечить чинному законодавству та не є обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) , а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені в даній справі на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом послуг у суді починаючи з 2018 року відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому просить рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу змінити та стягнути їх в повному розмірі.
В решті рішення суду залишити без змін.
18 січня 2021 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона просить відкласти розгляд справи, покликаючись на те, що вона не може прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку з перебуванням на самоізоляції по стану здоров`я.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи предмет спору, тривалий час розгляду справи, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також відсутність доказів на підтвердження обставин, заявлених у клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання та проводити розгляд справи без участі ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 21 червня 2003 року сторони зареєстрували шлюб та перебували у шлюбних відносинах, за час перебування у шлюбі у них народилась дочка. Рішенням Сихівського районного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 464/6501/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /арк. спр. 58/.
29 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 . Ціна продажу предмету договору, становить 112000,00 доларів США. Сторонам роз`яснено зміст норм ст. ст. 57, 61. 65, 74 Сімейного кодексу України щодо прав особистої приватної та спільної сумісної власності (п. п. 1.1, 2.1, 9.1 договору) /арк. спр. 54-56/.
Надалі, 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав договір дарування придбаної квартири на користь ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Орач Х. І. та зареєстрований у реєстрі за № 700 / арк. спр. 5/. Тобто сторони договору перебували у сімейних відносинах, як чоловік і дружина.
У спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 (мати відповідачки), ОСОБА_3 (відповідачка) та ОСОБА_6 (дочка сторін), що підтверджено довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 16 липня 2015 № 52 /арк. спр. 37/.
Так, позивач заперечуючи дійсність правочину від 08 серпня 2016 року наводить аргументи вчинення такого під впливом помилки при цьому посилаючись на низку обставини, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Судовий збір, сплачений позивачем при подані заяви до суду, покладено на ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а в решті вимоги відмовлено.
Згідно з частинами 1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2020 року лише в цій частині.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу стороною позивача надано договір надання юридичної ( правової) допомоги від 03 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Роюк Л.І. (а.с. 187), акт виконаних робіт від 17 лютого 2020 року (а.с. 184) та розрахункову квитанцію від 16 лютого 2020 року (а.с. 188).
10 квітня 2020 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшло заперечення на клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому покликався на те, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, а також акт виконаних робіт та копії розрахункових квитанцій, також вказує, що сума витрат на правову допомогу, про стягнення яких просить відповідач є неспівмірним із обсягом наданих послуг.
Крім цього зазначає, що між сторонами цього спору у Сихівському районному суді є й інші цивільні справи, в яких інтереси ОСОБА_3 представляє адвокат Роюк Л.І. тому у позивача виникає сумнів у обґрунтованості заявленого клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15096 грн. в межах даної цивільної справи.( а.с. 173-176).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів, зокрема журналів судових засідань, ОСОБА_7 приймала участь в судових засіданнях 31 травня 2018 року, 17 липня 2018 року, 30 жовтня 2018 року, 21 червня 2019 року, 29 жовтня 2019 року, 16 грудня 2019 року, 28 січня 2020 року та 10 квітня 2020 року(а.с. 89,98, 111, 133, 146, 160, 163, 189), а також подала 2 клопотання про відкладення розгляду справи, які містяться в матеріалах справи ( а.с.101, 130). В матеріалах справи міститься також відзив на позов, (а.с. 19-23), заперечення на відповідь (а.с. 107-110) підписані самою ОСОБА_3 , що не дозволяє встановити наявність та обсяг наданої представником правничої допомоги при написанні вказаних документів.
В матеріалах справи наявний розрахунок витрат на правничу допомогу, складений ОСОБА_3 , однак такий розрахунок мала б скласти сама адвокат Роюк Л.І., чого не було зроблено.
За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того висновку, що витрати на правову допомогу у сумі 15096 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи, вирішенням справи по суті, професійністю адвоката, адже свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокат Роюк Л.І. отримала у 1997 році, наданим обсягом послуг адвокатом у суді, затраченим ним часом на надання такої, розумності їхнього розміру в порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, не встановлення судом зловживань процесуальним правом позивачем при поданні позову до суду, а тому дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а врешті вимоги клопотання відмовити за недоведеністю понесення таких.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу скарго ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.
