Єдиний унікальний номер 235/2346/20
Номер провадження 22-ц/804/195/21
Головуючий у 1 інстанції Величко О.В. Єдиний унікальний номер 235/2346/20
Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/195/21
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Папоян В.В.
суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Державний нотаріус Другої покровської державної нотаріальної контори Радочина Олена Іванівна, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської міської ради, про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування (головуючий у 1 інстанції суддя Величко О.В., повний текст рішення складено 08 жовтня 2020 року),
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_6 ), яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2010 року народження та ОСОБА_3 , 2012 року народження, про визнання права власності на ? частину в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування та визнання права власності в порядку спадкування, якій під час розгляду справи уточнювала.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 24.08.1973 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу вони мали двох синів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді: житлового будинку, якій розташований за адресою АДРЕСА_1 та належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння; двокімнатної житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2009 року; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,7708 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0282, яка розташована на території Піщанської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 753782, виданого Красноармійською райдержадміністрацією 19.02.2007 року; автомобіля марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Окрім неї спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є син померлого ОСОБА_5 та онуки померлого за представленням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Син померлого ОСОБА_5 відмовився від своєї частки у спадщині на її користь. Вона та онуки спадщину прийняли.
Нотаріусом другої Покровської державної нотаріальної контори спадкодавцям були видані свідоцтва про право на спадщину. Зокрема позивачем було отримано: свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року на 2/3 частини житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року на 2/3 частини двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року на 2/3 частини земельної ділянки, що розташована на території Піщанської сільської ради Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,7708 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0282; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року на 2/3 частини автомобілю марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
2/6 частини вище переліченого майна на підставі відповідних свідоцтв про право на спадщину належить онукам спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/6 частині кожному.
Після отримання свідоцтв на спадщину, нею було з`ясовано, що нотаріусом невірно визначено обсяг спадкового майна, оскільки майно, яке входить до складу спадщини, а саме житловий будинок, квартира та автомобіль є спільним майном подружжя та вона має право на відповідну частку в спільному майні подружжя від якої вона не відмовлялась.
Вона повторно звернулась із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на вище перелічене спадкове майно, але їй було відмовлено з тих підстав, що позивач 17.05.2019 року відмовилась від отримання свідоцтва про виділ частки в спільному майні подружжя.
Оскільки при визначені часток та видачі свідоцтв про право на спадщину не було враховано її частка у спільному майні подружжя чім порушено її право спільну сумісну власність, то просила:
визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину у спільному майні подружжя, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; двокімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/6 частини вищевказаних автомобіля, житлового будинку та двокімнатної житлової квартири;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 238) на 2/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 239) на 2/3 частини двокімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 241) на 2/3 частини автомобіля марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які видані на її ім`я;
визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/6 частині на вище вказане спірне майно.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину у спільному майні подружжя, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; двокімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, номер шасі (двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, а саме:
видані на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину від 03.06.2019 року (реєстровий № 238), щодо права на 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 239) щодо права на 2/3 частини двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 241) щодо права на 2/3 частини автомобіля марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
видані на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 454) щодо права на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 455) щодо права на 1/6 частину двокімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 457) щодо права на 1/6 частину автомобілю марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1
видані на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 458) щодо права на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 459) щодо права на 1/6 частину двокімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 461) щодо права на 1/6 частину автомобілю марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/6 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; двокімнатну житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; автотранспортний засіб GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги зазначила, що згідно заяви до нотаріальної контори від 17.05.2018 року ОСОБА_4 відмовилась від права власності на частку в спільному майні подружжя. Отримання зазначеного свідоцтва є правом, а не обов`язком подружжя. Позивач скористалась таким правом та відмовилась від отримання свідоцтва про право власності на частку в спірному майні подружжя, чим фактично відмовилась від права власності на це майно. Тому нотаріусом обґрунтовано включено дане майно в обсяг спадкової маси.
Крім того, вважає, що позивачем не доведено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя. Не доведено факт, що джерелом набуття майна були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У свідоцтві про право власності на будинок зазначено, що ОСОБА_8 володіє зазначеним будинком на праві особистої власності. Щодо автотранспортного засобу, то відсутній документ, який підтверджував би придбання його саме ОСОБА_8 . Також позивач сама підтвердила, що спірний будинок спадкодавець придбав за власні кошти. Сам по собі факт придбання спірного майна під час перебування у шлюбі не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_11 та третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Інші особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування за законом має місце лише у разі коли воно не змінено заповітом спадкодавця (ст. 1223 ЦК).
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Стаття 1266 передбачає спадкування за правом представлення. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ст..ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.
Статтею 1275 ЦК України визначено, що у разі якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
З матеріалів справи вбачається, що з 24 серпня 1973 року позивач по справі ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За життя ОСОБА_8 , під час спільного сумісного проживання подружжям ОСОБА_6 було придбано наступне майно: 01.04.2014 року - автомобіль марки GREAT WALLVOLEXX. С30 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , якій зареєстровано за ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; 23.12.2009 року - квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43,5 кв.м., в тому числі житлової - 25,9 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.12.2009 року; житловий будинок загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 45,6 кв.м., з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 , якій зареєстрований за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право особистою власності від 20.03.1989 року виданого на підставі рішення виконкому Красноармійської районної ради народних депутатів №181/1 від 20.07.1988 року.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді вище переліченого майна (житлового будинку, квартири, автомобіля) та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7708 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Покровського району Донецької області за кадастровим номером 1422784500:05:000:0282, яка за життя належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 753782 від 19.02.2007 року.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця є його дружина - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , якій відмовився від прийняття спадщини на користь своєї матері ОСОБА_4 , та за правом представлення онуки спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком яких був син спадкодавця - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_4 та онуки спадкодавця, від імені та в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_6 ) прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , звернувшись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Заведена спадкова справа №110/2018.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, свідоцтва про реєстрацію шлюбу та свідоцтв про смерть, копією з матеріалів спадкової справи і не спростовуються сторонами.
17 травня 2018 року ОСОБА_4 надала до Другої Покровської державної нотаріальної контори заяву про відмову від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
За заявами спадкоємців Державним нотаріусом Другої Покровської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі:
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 238), видане на ім`я ОСОБА_4 щодо права на 2/3 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 239), видане на ім`я ОСОБА_4 щодо права на 2/3 частини двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.06.2019 року (реєстровий № 241), видане на ім`я ОСОБА_4 щодо права на 2/3 частини автомобілю марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, номер шасі (двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 454) видане на ім`я ОСОБА_7 щодо права на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 455) видане на ім`я ОСОБА_7 щодо права на 1/6 частину двокімнатної житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 457) видане на ім`я ОСОБА_7 щодо права на 1/6 частину автомобілю марки GREAT WALL VOLEXX, рік випуску 2013, номер шасі (двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 458) видане на ім`я ОСОБА_3 щодо права на 1/6 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 459) видане на ім`я ОСОБА_3 щодо права на 1/6 частину двокімнатної житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року (реєстровий № 461) видане на ім`я ОСОБА_3 щодо права на 1/6 частину автомобілю марки GREAT WALLVOLEXX, рік випуску 2013, номер шасі (двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 60,61 СК України, ст.1218 ЦК України обґрунтовано виходив з того, що спірне майно придбано у період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя та заява позивача про відмову від отримання свідоцтва від 17.05.2018 року не змінює правовий статус цього майна. Оскільки при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом було невірно розраховані частки спадкоємців та порушено право позивача як співвласника спільного сумісного майна, то є підстави для визнання оспорюваних свідоцтв частково недійсними та, відповідно, визнання права власності позивача на спірне майно.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.
Частиною 3 статті 368 ЦК України і статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Об`єктом спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України). Згідно з статтями 63, 70 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частки чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення викладено у ст.22, 28, 29 КпШС України, якій був чинним до 01.01.2004 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 та спадкодавець ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 серпня 1973 року до часу смерті останнього.
Під час спільного проживання подружжям придбано майно, яке є їх спільною сумісною власністю, зокрема автомобіль марки GREAT WALLVOLEXX. С30 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , якій зареєстровано за ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 01.04.2014 року; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43,5 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.12.2009 року; житловий будинок загальною площею 72,8 кв.м. з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 , якій зареєстрований за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право особистою власності від 20.03.1989 року виданого на підставі рішення виконкому Красноармійської районної ради народних депутатів №181/1 від 20.07.1988 року.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що спірне майно ні є спільною сумісною власністю подружжя оскільки положеннями статей 57, 60, 69 СК України передбачена презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
Аналогічний правовий висновок, якій відповідно до ст. 263 ЦПК України повинен враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права, висловлений Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 року у справі № 725/1776/18.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
З матеріалів справи убачається, що у даному випадку позивачем на підтвердження обсягу спільного майна подружжя, яке було придбано під час шлюбу надано копію договору купівлі продажу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та про право власності на житловий будинок. Проте відповідачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, не надано будь-яких доказів, щодо спростування придбання вказаного майна за особисті кошти спадкодавця. За життя спадкодавцем не оспорювався правовий статус спільного сумісного майна.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги що спірний житловий будинок придбаний за особисті кошти спадкодавця та є особистою власністю померлого, оскільки зі свідоцтва про право особистою власності від 20.03.1989 року виданого на підставі рішення виконкому Красноармійської районної ради народних депутатів №181/1 від 20.07.1988 року на ім`я ОСОБА_8 убачається, що спірний будинок було побудовано у 1977 році, тобто під час перебування у шлюбі позивача та спадкодавця.
Відповідно до положень статей 100, 101 ЦК України в редакції 1963 року та статті 22 КпШС України (які буди чинними на час виникнення права власності на спірний житловий будинок) у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей
може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що позивач відмовилась від отримання свідоцтва про право власності на частку в спірному майні подружжя, чим фактично відмовилась від права власності на це майно.
Відповідно до ст. 316 - 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (321 ЦК)
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Підстави припинення права власності визначені положеннями статті 346 ЦК України та п.2 ч.1 цієї статті, зокрема передбачено як підставу для припинення такого права - відмова власника від права власності.
Стаття 347 ЦК України визначено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тобто свідоцтво про право на спадщину це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов`язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом. Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.
Положеннями статей 34,71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Порядок отримання свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні врегульовано Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року (далі Методичних рекомендацій).
Пунктами 1, 2 Методичними рекомендаціями визначено, що у разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус роз`яснює такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та
порядок його видачі.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відмова від права на отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відрізняється від відмови від права власності.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що факт подання ОСОБА_12 заяви від 17.05.2018 року не припиняє правового статусу спірного майна як об`єкта спірної сумісної власності подружжя.
За таких обставин, оскільки ? частина спірного майна належить ОСОБА_12 , як одному з подружжя та до складу спадкової маси входить лише ? цього майна, то у суду першої інстанції були підстави для визнання частково недійсними оспорюваних свідоцтв про спадщину за законом адже при їх видачі не було враховано частку позивача у спільному сумісному майні.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: В.В. Папоян
Т.В. Космачевська
Ю.М.Мальований
Повний текст постанови складений 01 лютого 2021 року.
Суддя-доповідач В.В. Папоян
