П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 510/1286/16-а
Провадження № 11-345апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області (правонаступником якого було Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, а на сьогодні - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; далі - Управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Управління ПФУ на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року (суддя Сорокін К. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (судді Шляхтицький О. І., Запорожан Д. В., Романішин В. Л.),
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат; зобов`язати Управління ПФУ здійснити їй перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення - 17 липня 2009 року на виконання статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат за 24 календарних місяці.
Суди встановили, що з 17 липня 2009 року ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з урахуванням 37 років 6 місяців та 26 днів страхового стажу у розмірі 2 395 грн 52 коп. Розмір пенсії обчислено з 90 відсотків від суми заробітної плати. При призначенні позивачці пенсії у 2009 року в розрахунок пенсії не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне страхування, а саме: індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат. При зверненні позивачки до Управління ПФУ для перерахунку пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати № 1020/04 від 1 серпня 2016 року листом від 8 серпня 2016 року їй було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки ці виплати не є складовою заробітної плати відповідно до статті 33 Закону № 3723-ХІІ, тому не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.
Ренійський районний суд Одеської області постановою від 23 січня 2017 року позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з індексації, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань утримуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вони повинні включатися до складу заробітної плати, розмір якої враховується при обчисленні пенсії.
Крім того, цей суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, оскільки, як убачається зі справи, вона дізналася про порушення своїх прав 8 серпня 2016 року, отримавши лист Управління ПФУ про відмову в перерахунку пенсії, а позовну заяву подала до суду 11 серпня 2016 року.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Управління ПФУ не погодилось із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і звернулося з касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Відповідач стверджує, що суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат не враховуються при обчисленні заробітної плати державних службовців для призначення пенсії.
Крім іншого, відповідач у скарзі зазначає, що адміністративний позов у цій справі подано після закінчення шестимісячного строку, установленого законом для його подання.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2017 року відкрив провадження у зазначеній справі.
На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС касаційна скарга була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2019 року прийняв вказану справу до провадження.
2 квітня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі частини п`ятої статті 346 КАС передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що порушені у цій справі питання свідчать про наявність виключної правової проблеми, оскільки вони не можуть бути вирішені відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права, тому є необхідність відступити від викладеного в рішеннях Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; є кількісні критерії виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; є якісні критерії наявності виключної правової проблеми (немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі є правові висновки суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному); невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Так, цей суд вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Суд також зазначив про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
6 червня 2019 року відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду № 15/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 червня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 346 КАС, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію з 17 липня 2009 року. 1 серпня 2016 року вона звернулася до Управління ПФУ із листом про перерахунок пенсії. 8 серпня 2016 року позивачка отримала відповідь Управління ПФУ, у якій відповідач повідомив про відмову у перерахунку пенсії. Не погодившись із таким рішенням, 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушених, на її думку, прав.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті.
Проаналізувавши обґрунтованість тверджень колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що справа, яка розглядається, містить виключну правову проблему щодо застосування статті 99 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статті 122 КАС (в редакції, що є чинною на сьогодні) стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються пенсійних виплат, які суб`єкт владних повноважень протягом тривалого часу виплачував фізичній особі у неповному розмірі, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно з частиною другою статті 99 КАС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122, та 123 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Водночас варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить такі три норми.
Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до статті 55 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Разом із цим до 8 серпня 2016 року ОСОБА_1 не зверталася до Управління ПФУ щодо проведення перерахунку пенсії та не оскаржувала дії чи бездіяльність Управління ПФУ.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не врахував їй при призначенні пенсії суми отриманих нею виплат, з яких сплачено страхові внески, а отже, ці суми не нараховані і є спірними.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що обґрунтування, наведені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 квітня 2019 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не створюють підстави для вирішення усіх окреслених в цій ухвалі питань.
Порушені у зазначеній ухвалі питання, на вирішенні яких наполягав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, не розкривають наявності виключної правової проблеми у цій конкретній справі, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачкою строк звернення до адміністративного суду дотриманий та визнали її право на перерахунок пенсії як державному службовцю з дати призначення пенсії.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 дізналася про призначення їй пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідку Управління ПФУ про складові заробітної плати від 1 серпня 2016 року № 1020/04. У зв`язку із цим 1 серпня 2016 року ОСОБА_1 подала до Управління ПФУ заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши 8 серпня 2016 року відмову у перерахунку, 10 серпня 2016 року звернулася до суду із цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 99 КАС шестимісячного строку.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Відповідно до статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
За статтею 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з частиною другою статті 37-1 Закону № 3723-XII перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною першоюстатті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування»нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування,входилидо системи оплати праці державного службовця.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою про складові заробітної плати позивачці були нараховані та виплачені надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат. На всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а з 1 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв`язку з тим, що при призначенні пенсії позивачці протиправно не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від2 квітня 2018 року (справа № 306/48/16-а), від 5 червня 2018 року (справа № 275/593/17) та від 16 грудня 2019 року (справа № 308/2129/17).
Як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 , серед іншого, просила суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду за захистом своїх прав починаючи з 17 липня 2009 року.
На обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачка посилається на положення частини другої статті 87 Закону № 1788-ХІІ про те, що пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Однак Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ.
Водночас колегія суддів Великої Палати Верховного Суду констатує, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат саме за період з 17 липня 2009 року до дня звернення позивачкою із заявою про перерахунок пенсії та надання відповідної довідки - до 1 серпня 2016 року.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується із висновком Верховного Суду України про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 87 Закону № 1788-XII.
Разом з тим питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується й колегія суддів Великої Палати Верховного Суду, що при призначенні пенсії позивачці не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із чим відповідні дії Управління ПФУ слід визнати протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії.
Однак ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише 1 серпня 2016 року, що, на думку Великої Палати Верховного Суду, також свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірних додаткових виплат.
За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормамиЗакону № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із відповідною заявою про перерахунок пенсії 1 серпня 2016 року. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 1 серпня 2015 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до Управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 17 липня 2009 року.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.
Велика Палата Верховного Суду вже відзначала, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону № 1788-ХІІ період.
Припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивачки, якби вона помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону № 1788-ХІІ. Вину управління ПФУ у неодержанні пенсії позивачка у зв`язку з неподанням нею до цього управління документів, які вона подала аж 1 серпня 2016 року, не довела. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 17 липня 2009 року пенсії у позивачки не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону № 1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі.
З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом № 1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути.
Водночас варто звернути увагу на положення частини другої статті 101 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
За таких обставин позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду цивільної юрисдикції з позовною вимогою про відшкодування їй шкоди, якщо вважає, що роботодавець несвоєчасно оформив або подав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії, або видав недостовірну чи неповну довідку.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС (тут і далі - у чинній редакції) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права (статтю 87 Закону № 1788-XII), Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, передбачених положеннями частин першої та другої статті 341 КАС, вважає, що касаційна скарга Управління ПФУ підлягає частковому задоволенню, а постанова Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року- скасуваню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнити частково.
Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії як державному службовцю з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат з 1 серпня 2015 року та виплатити їй суми недоотриманої пенсії із цього часу.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукК. М. Пільков І. В. Григор`єваВ. В. Пророк Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. М. Сімоненко Л. Й. КатеринчукІ. В. Ткач В. С. КнязєвС. П. Штелик
