ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Анцупової Т. О., Єленіної Ж. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І.,
Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
щодо постанови від24 грудня 2020 року
у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19)
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області (правонаступником якого було Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, а на сьогодні - Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області; далі - ПФУ, управління ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою управління ПФУ на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Рух справи
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат;
- зобов`язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення - 17 липня 2009 року на виконання статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарних місяці.
На обґрунтування вказаних вимог зазначала, що перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII у розмірі 90 % від заробітної плати.
Позивачка вказує, що при нарахуванні їй пенсії з 17 липня 2009 року як державному службовцю управлінням ПФУ не були включені в розрахунок пенсії всі складові заробітної плати, а саме: індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інші виплати.
Ренійський районний суд Одеської області постановою від 23 січня 2017 року, залишеною без змінухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задовольнив.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» зазначеного Закону зміни до КАС України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у підпункті 4 цього пункту передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 лютого 2018 року касаційну скаргу управління ПФУ на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу прийнято до провадження.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 квітня 2019 року передавна підставі частини п`ятої статті 346 КАС України цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання, які поставила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, перед Великою Палатою Верховного Суду
Так, колегія суддів вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1. Чи можуть суди застосовувати у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), у яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
На нашу думку, порушені у зазначеній ухвалі питання, на вирішенні яких наполягав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, не розкривають наявності виключної правової проблеми у цій конкретній справі, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачкою строк звернення до адміністративного суду дотриманий, та визнали її право на перерахунок пенсії як державному службовцю з дати призначення пенсії.
Короткий зміст висновків Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права (статтю 87 Закону № 1788-ХІІ), тому касаційна скарга управління ПФУ підлягає частковому задоволенню, а постанова Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвала Одеський апеляційний адміністративний суд від 12 квітня 2017 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат. Зобов`язано управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат з 01 серпня 2015 року та виплатити їй суми недоотриманої пенсії з цього часу.
При цьому колегія суддів мотивувала прийняте рішення тим, що ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише 01 серпня 2016 року, тому до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з уведенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону. З огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 01 серпня 2015 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 17 липня 2009 року.
Причини незгоди із зазначеними висновками Великої Палати Верховного Суду
Застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 17 липня 2009 року отримує пенсію за віком відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ з урахуванням 37 років 6 місяців та 26 днів страхового стажу у розмірі 2 395,52 грн. Пенсію обчислено в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.
При призначенні позивачці пенсії у 2009 році в розрахунок пенсії не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне страхування, а саме: індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інші виплати.
01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася доуправління ПФУ із заявою про здійснення перерахунку пенсії як державному службовцю на підставі довідки про складові заробітної плати № 1020/04 від 01 серпня 2016 року, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премій та інших виплат.
Управління ПФУ листом від 08 серпня 2016 року № 1059/03 повідомило позивачці про відмову у здійсненні такого перерахунку, оскільки ці виплати не є складовою заробітної плати, тому не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122 та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, зокрема, органом ПФУ, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, насамперед, статтею 46, а право на судовий захист - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. Своєю чергою строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови в розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень від особи заяви, до якої додано пакет необхідних документів. Відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Колегія суддів Великої Палати дійшла висновку, що буквальне тлумачення частини другої статті 87 Закону № 1788-XII, згідно з якою суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Не можна погодитися з висновком колегії суддів про те, що положення статті 87 Закону № 1788-XII регулює виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, оскільки зміст частини другої наведеної норми не ставить можливість звернення до суду за недоотриманою з вини пенсійного органу пенсією у залежність від форми бухгалтерського обліку спірних сум (нарахування/ненарахування).
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат у рамках системи пенсійного забезпечення в Україні. Якщо відповідних умов дотримано, органи влади не можуть відмовити особі в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, ПФУ), можуть бути віднесені до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» та в Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ слід дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком,оскільки є неможливим обмеження строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.
Аналогічних висновків у суміжних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18 (провадження № К/9901/57261/18).
Натомість у справі № 510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у матеріалах справи доказів наявності вини управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат саме за період з 17 липня 2009 року до дня звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії та надання відповідної довідки - до 01 серпня 2016 року.
Отже, обґрунтовуючи відсутність вини управління ПФУ, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що тягар доказування вини відповідача покладено на позивачку, зазначаючи, між тим, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази. Такий підхід суперечить змісту частини другої статті 77 КАС України, якою врегульовано, що в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим обов`язок управління ПФУ щодо врахування для обчислення пенсії позивачці сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат існував станом на 17 липня 2009 року - дату призначення пенсії, оскільки законодавство на вказану дату визначало зазначені виплати як об`єкт оподаткування відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та включало їх до бази розрахунку пенсії державного службовця.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що дії управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат є неправомірним, тобто встановили протиправність дій (вину) відповідача у цій справі.
Колегія суддів Великої Палати у постанові від 24 грудня 2020 року зазначила, що ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише 01 серпня 2016 року, тому до спірних правовідносин має застосовуватись положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону. З огляду на вказане правове регулювання призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 01 серпня 2015 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 17 липня 2009 року.
Разом з тим спір виник щодо порушення законодавства при призначенні пенсії(неврахування необхідних складових при визначенні бази її розрахунку), а не щодо перерахунку пенсії при виникненні підстави для її підвищення, тому визначений статтею 98 Закону № 1788-ХІІ строк не може обмежувати період виплати позивачці пенсії в належному (правильному) розмірі.
Установивши вину пенсійного органу щодо ненарахування певних сум пенсії ОСОБА_1 ,суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, дійшли правильного висновку про те, що позивачка не пропустила строк звернення до адміністративного суду та має право на виплату пенсії у належному (правильному) розмірі з 17 липня 2009 року, тобто з дати призначення пенсії.
Велика Палата Верховного Суду, погодившись із висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивачки права на виплату пенсії у належному (правильному) розмірі (з чим ми погоджуємось), обмежила обсяг цього права застосуванням статті 98 Закону № 1788-ХІІ (з чим ми категорично не погоджуємось).
Ураховуючи наведене, вважаємо, що касаційну скаргу слід було залишити без задоволення, а постанову Ренійського районного суду Одеської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судді: Т. О. Анцупова
Ж. М. Єленіна
К. М. Пільков
В. В. Пророк
Л. І. Рогач
О. М. Ситнік
І. В. Ткач
С. П. Штелик
