Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 161/19385/19
провадження № 61-10739св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Юрія Олександровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2020 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.
у справі за позовомОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04 квітня 2017 року він на підставі договору купівлі-продажу № 8045/2017/401140, укладеного в Територіальному сервісному центрі МВС 8045 РСЦ в місті Києві, придбав у ОСОБА_2 транспортний засіб, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі його заяви, поданої 04 квітня 2017 року, сервісним центром було здійснено перереєстрацію вказаного вище автомобіля за новим власником ОСОБА_1 , про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
У серпні 2019 року йому стало відомо, що він втратив право користування зазначеним автомобілем у зв`язку із скасуванням державної реєстрації транспортного засобу.
На його заяву сервісний центр повідомив йому, що реєстрацію транспортного засобу скасовано на підставі висновку Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 24 травня 2017 року.
Вважає, що відповідач протиправно скасував реєстрацію транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, у зв`язку з чим просив визнати за ним право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном - автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом поновлення його державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не порушуються та не оспорюються права та законні інтереси позивача на спірне майно.
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник Ю. О.подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що право ОСОБА_1 є порушеним, оскільки відповідач не визнав позовні вимоги. У даному конкретному випадку позивач ніяких неправомірних дій не вчиняв та документів з ознаками фіктивності не подавав і не використовував, добросовісно виконав всі вимоги закону, здійснив проплати.
Суд не зробив висновків про те, що відповідач є неналежним і не зазначив до кого ОСОБА_1 мав би звернутися із таким позовом, тому погодився, що саме Регіональний сервісний центр МВС України у Волинській області є відповідальним за це. І саме він є органом, який надає державну послугу, тобто є суб`єктом цивільно-правових відносин.
Відповідач не визнає за ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб чим фактично визнав те, що позивач не має права розпоряджатися і користуватися придбаним транспортним засобом з причин, які не залежали від його волі і тим самим створив йому реальну перешкоду у реалізації свого конституційного права на власність.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що між ОСОБА_1 та відповідачем не має спору, а дії та рішення відповідача, що виразились у анулюванні реєстрації автомобіля не порушують його прав на автомобіль не відповідають обставинам справи. Тому спір між сторонами існує.
Спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки вимога щодо усунення перешкоди та визнання права власності на рухоме майно впливає саме на майнові права ОСОБА_1 , як особи, якій це майно належить. Його вимоги мають виключно приватно-правовий характер. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/11640/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2020 року Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що саме Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області порушує, не визнає або оспорює права позивача на спірний автомобіль. Позовна заява обґрунтована скасуванням державної реєстрації на спірний автомобіль, проведеної структурним підрозділом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області на підставі висновку останнього. Однак позивач жодних вимог до цього органу не ставить, проте не позбавлений можливості захистити свої права шляхом подання належним чином оформленого позову у порядку адміністративного судочинства.
Тому суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги щодо невизнання відповідачем права власності заявника не підтверджено належними доказами, а інші вимоги можуть бути розглянуті виключно в межах адміністративного судочинства.
Рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є справедливими та законними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
12 серпня 2020 року справа № 161/19385/19 надійшла до Верховного Суду.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3», у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 8045/2017/401140, за умовами якого продавець ОСОБА_2 зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_1 транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 .
04 квітня 2017 року Територіальний сервісний центр МВС 8045 РСЦ МВС в місті Києві на підставі заяви ОСОБА_1 здійснив перереєстрацію зазначеного транспортного засобу на нового власника ОСОБА_1 , про що останньому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області своїм листом повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, держателем якого є МВС, державну реєстрацію транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», кузов № НОМЕР_3 скасовано 25 травня 2017 року на підставі висновку РСЦ МВС у Волинській області від 24 травня 2017 року № 31/3-1335.
Також судами встановлено, що згідно з наказом РСЦ МВС у Волинській області від 16 травня 2017 року № 77 комісією РСЦ МВС у Волинській області здійснено перевірку щодо перереєстрації транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , проведеної в ТСЦ 0741, якою виявлено недоліки, допущені працівниками ТСЦ 0741 при проведенні державної реєстрації транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , про що було складено відповідний висновок.
На підставі зазначеного висновку Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області державна реєстрація зазначеного транспортного засобу скасована.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з базою даних «НАІС ДДАІ» МВС України транспортний засіб автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», кузов № НОМЕР_3 був зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4 , про що 20 серпня 2008 року видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 .
25 березня 2016 року за договором купівлі-продажу вказаний автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 , про що видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 .
26 березня 2016 року за договором купівлі-продажу вказаний автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 .
04 квітня 2017 року за договором купівлі-продажу автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Судами також встановлено, що за результатами перевірки попередньої реєстрації транспортного засобу, ініційованої Головним сервісним центром МВС України 12 травня 2017 року, реєстрації автомобіля марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 в базах даних МВС не існує, оскільки ввезення зазначеного транспортного засобу в Україну здійснювалося з порушенням вимог закону.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух».
У статті 34 Законe України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком.
Згідно з пунктом 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.
Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі - Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у цій справі, а саме Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.
Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що у разі незгоди з діями працівників сервісного центру позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Ю. О.про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки вимога щодо усунення перешкоди та визнання права власності на рухоме майно впливає саме на майнові права ОСОБА_1 , як особи, якій це майно належить, а вимоги позивача мають виключно приватно-правовий характер, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/11640/16, не заслуговують на увагу, оскільки ця справа та справа, яка була предметом перегляду 04 квітня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду, не є подібними.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Юрія Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький
