Єдиний державний реєстр судових рішень
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 663/3390/19 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/55/21 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019230230001585за апеляційною скаргою прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року,відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.СкадовськХерсонської області,не одруженого,збазовоюзагальною середньоюосвітою,непрацюючого, всилустатті89КримінальногокодексуУкраїни (даліККУкраїни)такого,якийнемає судимості, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_7 визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та виправдано його у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
На підставі п.1 ч.1 ст.284КПК України закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Органом досудового розслідуванням ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він у період часу з 17 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю матір`ю ОСОБА_9 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.
Так, 17 лютого 2019 року близько 17 год. 40 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_9 умисні дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами.
Крім того, 22 лютого 2019 року близько 21.00 год. ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_9 умисні дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозах фізичною розправою.
Крім того, 28 лютого 2019 року близько 19.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_9 умисні дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами.
Таким чином, вказаними насильницькими діями, ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 систематичних психологічних страждань, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за статтею 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що судом не враховано той факт, що потерпіла ОСОБА_9 16.10.2019 року звернулась із заявою про початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення до Скадовського РВ Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано покази свідка ОСОБА_10 , який неодноразово виїздив на виклики за місцем проживання обвинуваченого по факту вчинення ним домашнього насильства відносно матері, що полягало у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою, що вказує на систематичність вчинення домашнього насильства.
Просить провести часткове судове слідство, під час якого допитати потерпілу ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та дослідити письмові докази: витяг з ЄРДР, заяву про початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, постанови Скадовського районного суду Херсонської області від 27.03.2019 року, 28.03.2019 року, 01.04.2019 року.
Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року скасувати, постановивши новий, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, кваліфікувавши його дії як вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 170 годин.
Інші учасники судового провадження вирок не оскаржували.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 підтримали письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, та просили залишити її без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату та час апеляційного розгляду кримінального провадження, заяв про відкладення судового засідання на адресу суду не подавала.
Неприбуття потерпілої не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до приписів ч.4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або із порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В апеляційній скарзі прокурора заявлено клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема, допит потерпілого, свідків, дослідження процесуальних документів, яким на його думку, судом першої інстанції не надано належної оцінки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені прокурором в апеляційній скарзі докази, показання потерпілого, свідків та письмові докази досліджені в повному обсязі та без порушень, а тому їх повторне дослідження, за таких обставин, порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п.п.3, 15 ч.1 ст.7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та викликати певні сумніви в упередженості суду.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що після допиту потерпілого, свідків, дослідження письмових доказів та допиту обвинуваченого, прокурором не заявлялось жодних клопотань щодо повторного допиту та додаткового з`ясування обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду справи.
Враховуючи, що стороною обвинувачення не наведено будь-яких обґрунтувань, які б вказували на те, що докази сторін обвинувачення та захисту були судом першої інстанції досліджені не повністю або з порушеннями, колегія суддів вважає, що підстави для повторного дослідження доказів та задоволення клопотання сторони обвинувачення відсутні.
Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що його доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та встановленими судом обставинами кримінального провадження у судовому рішенні.
Відповідно до положень ст. 404 КПК України, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Така позиція узгоджується з правовим висновком у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року у справі № 676/603/17 (провадження № 51-392км19).
Що стосується клопотання про дослідження судом апеляційної інстанції витягу з ЄРДР та заяви про початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, то колегія суддів вважає його таким, що не відповідає вимогам ч.3 ст.404 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції може досліджувати ті докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, оскільки при перевірці матеріалів провадження не підтверджено, що учасниками кримінального провадження було заявлено клопотання про дослідження вказаних доказів, таке клопотання не підлягає задоволенню під час апеляційного розгляду.
Окрім того, що стосується витягу з ЄРДР, відповідно до позиції Касаційного кримінального суду Верховного суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
Висновки суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ст.126-1КК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, є належним чином мотивованими, а вирок суду - законним та обґрунтованим.
Такий висновок суду ґрунтується на досліджених під час судового розгляду доказах у їх сукупності, наданих сторонами обвинувачення та захисту, яким дано належну оцінку, які не доводять винуватість ОСОБА_7 у висунутому йому обвинуваченні.
Доводи сторони обвинувачення про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, є непереконливими.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 337 КК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно із ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимогч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 62 Конституції Українипередбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із рішенням Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.
У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченихп.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Відповідно до сформованої судової практики з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку зазначається про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неупереджено, всебічно, повно дослідивши надані учасниками процесу докази в їх сукупності, обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом вимог ст. 374 КПК України при ухваленні вироку є необґрунтованими.
Відповідно до вимог п.1 ч. 3 ст. 374 КК України, суд першої інстанції в мотивувальній частині виправдувального вироку навів формулювання обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_7 органом досудового розслідування і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.
З матеріалів провадження вбачається, що суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , провів судовий розгляд у відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності.
Суд першої інстанції у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлене обвинувачення, надавши їм належну оцінку.
Зокрема, суд дослідив і проаналізував наступні докази, які було надано сторонами обвинувачення та захисту.
Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, зазначив, що по кожному із правопорушень, які йому інкриміновано як злочин, його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначене відповідне покарання. Зауважив, що зробив для себе висновки із ситуації, що склалася та зобов`язався у майбутньому не вчиняти подібних правопорушень.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 17.02.2019, 22.02.2019 та 28.02.2019 у вечірній час її сином ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, з надуманих причин були вчинені умисні дії, що полягали у висловлюванні на її адресу різких, образливих слів, внаслідок чого їй було завдано психологічну травму, після вказаних випадків доводилося вживати заспокійливе. В подальшому його поведінка змінилася на краще. Просила не призначати обвинуваченому суворого покарання.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що безпосереднім свідком вчинення домашнього насильства обвинуваченим відносно його матері, не була.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що останнім часом все частіше бачить обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, під час чого той ображає свою матір. З приводу обставин конфліктів, які сталися в лютому 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , їй не відомо.
Свідок ОСОБА_13 сестра обвинуваченого, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 зловживає алкогольними напоями й останнім часом почав ображати матір, в результаті чого в лютому 2019 року декілька разів було викликано поліцію, оскільки ОСОБА_7 ображав матір нецензурною лайкою, на зауваження та вимогу припинити не реагував.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в 2019 році працював дільничним Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області, неодноразово виїздив на виклики за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 по факту вчинення ним домашнього насильства відносно матері, що полягало у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою. По одному із вказаних фактів ним було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що не була безпосереднім свідком вчинення обвинуваченим у лютому 2019 року протиправних дій щодо матері. Охарактеризувала ОСОБА_7 як особу, що схильна до вживання алкогольних напоїв, безініціативний, перебуваючи під впливом алкоголю поводиться агресивно, вчиняє сварки зі своїми рідними.
Під час судового розгляду досліджені письмові докази, якими державне обвинувачення доводить вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема:
- постанова Скадовського районного суду Херсонської області від 27.03.2019, згідно з якою ОСОБА_7 підданоадміністративномустягненню увидіштрафув розмірі170грн.накористьдержави. За змістом вказаної постанови суду, ОСОБА_7 притягнуто до відповідальності за те, що він 17.02.2019 о 17 год. 40 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_9 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого міг завдати психологічну шкоду її здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (т. 2 а.к.п. 16);
- постанова Скадовського районного суду Херсонської області від 28.03.2019, згідно з якою ОСОБА_7 визнановинниму вчиненніправопорушення,передбаченогоч.1ст.173-2КУпАП,танакладенона ньогоадміністративнестягненняу видіштрафувдохід державиврозмірідесяти неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян,щостановить170грн. За змістом постанови суду, ОСОБА_7 притягнуто до відповідальності за те, що він 28.02.2019, близько 19.00 год. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері гр. ОСОБА_9 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю гр. ОСОБА_9 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (т. 2 а.к.п. 18);
- постанова Скадовського районного суду Херсонської області від 01.04.2019, згідно з якою ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у вигляді громадських робіт тривалістю 30 годин. За змістом постанови суду, ОСОБА_7 притягнуто до відповідальності за те, що він 22.02.2019 о 21.00 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_9 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_9 (т. 2 а.к.п. 20).
З матеріалів провадження слідує, що за вчинення домашнього насильства, що мало місце 17.02.2019, 22.02.2019, 28.02.2019, ОСОБА_7 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2КУпАП та на нього накладені адміністративні стягнення у виді штрафу та громадських робіт за тих же фактичних обставин провадження, щодо яких сформульовано обвинувачення в рамках кримінального провадження, що підтверджено відповідними постановами Скадовського районного суду Херсонської від 27.03.2019, 01.04.2019, 28.03.2019 (т. 2 а.к.п. 16, 18, 20).
Ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення,
Відповідно до п.14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
За ст. 126-1 КК України відповідальність несуть особи, які вчинили домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Ознака систематичності потребує встановлення судом кількісного критерію, що передбачає вчинення особою три і більше разів діяння і ця сукупність містить також попереднє притягнення до адміністративної відповідальності. Якщо особа за всі діяння вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, то повторне її притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України без детального з`ясування всіх обставин правопорушення і аналізу фактів, які досліджувалися у провадженнях про адміністративну відповідальність та у кримінальному провадженні може становити порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Протокол № 7).
Правовий висновок щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності особи, яку вже було притягнуто до адміністративної відповідальності викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 02.12.2019 року у справі № 612/712/16-к, відповідно до якого притягнення до кримінальної відповідальності особи, котру вже було притягнуто до адміністративної відповідальності виключається у випадку, коли юридичні заходи та наслідки правового реагування на суспільно небезпечну поведінку є непередбачуваними та непропорційними для такої особи; встановлені факти, які двічі призвели до притягнення до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка у кримінальному провадженні по суті стосувалася тих самих фактів, що досліджувались у провадженні про адміністративне правопорушення, і значну їх частину покладено в обґрунтування кримінального обвинувачення. У цьому випадку обвинувачення є несумісним із гарантіями, передбаченими у ст. 4 Протоколу № 7, а ухвалення обвинувального вироку суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КК.
Суд належним чином перевірив чи не суперечить висунете ОСОБА_7 обвинувачення гарантіям, закріпленим у ст. 4 Протоколу № 7, після притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_9 17.02.2019року,22.02.2019року,28.02.2019року, зіставив фактичні обставини правопорушення увсіх провадженнях, з`ясував, чи не становлять значної частини кримінального обвинувачення дії, за які вже було накладено стягнення в межах іншого виду юридичної відповідальності, дослідив питання про те, чи є в конкретній справі, з урахуванням позиції сторони захисту, умови, які виключають подвійне провадження в рамках кримінального та адміністративного права, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 , з яким погоджується і апеляційний суд.
Докази винуватості ОСОБА_7 , на які посилалися органи досудового розслідування, в тому числі і покази свідка ОСОБА_10 , перевірені судом першої інстанції та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Суд дотримався вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, зокрема, при збиранні та дослідженні доказів, їх оцінки, які б були підставами для скасування або зміни вироку, під час апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене вище, доводи прокурора про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необґрунтоване виправдання ОСОБА_7 є такими, що суперечать встановленим обставинам кримінального провадження та наведеним доказам.
Вирок суду належним чином мотивований, має однозначні судження і не має припущень, його висновки конкретні і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргупрокурора Новокаховськоїмісцевої прокуратуриХерсонської областізалишити беззадоволення,а вирокСкадовського районногосуду Херсонськоїобласті від18вересня 2020року відносно ОСОБА_7 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
