Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 663/3390/19
провадження № 51-2098км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230230001585, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Скадовська Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Скадовського районного суду Херсонської області від
18 вересня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та виправдано у звязку з відсутністю події кримінального правопорушення.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
Згідно з обвинувальним актом,у період з 17 лютого 2019 року по
28 лютого 2019 року ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного спяніння, за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання на грунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю матір`ю
ОСОБА_7 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої. Зокрема, 17 та 28 лютого 2019 року ОСОБА_6 словесно ображав потерпілу нецензурними словами, 22 лютого 2019 року ображав потерпілу нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.
Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції послався на те, що за вчинення домашнього насильства, що мало місце 17, 22 та 28 лютого 2019 року ОСОБА_6 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) та на нього накладені адміністративні стягнення у виді штрафу та громадських робіт за тих же фактичних обставин провадження, що підтверджено відповідними постановами Скадовського районного суду Херсонської області.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 419, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Вважає, що шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК України, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи». На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно виправдав обвинуваченого ОСОБА_6 , а суд апеляційної інстанції не виправив помилки районного суду, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що за правопорушення, які були вчинені ОСОБА_6 17, 22 та 28 лютого 2019 року, та за якими йому було висунуто обвинувачення, останній притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1статті 173-2 КУпАПта на нього накладені адміністративні стягнення у виді штрафу та громадських робіт затих же фактичних обставин провадження, щодо яких сформульовано обвинувачення, що підтверджено відповідними постановами Скадовського районного суду Херсонської області від
27 березня 2019 року, від 01 квітня 2019 року, від 28 березня 2019 (т. 2,
а.к.п. 16, 18, 20).
Відповідно до принципу юридичної відповідальності non bisin idem(«двічі за одне й те саме не карають») особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується
з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод зазначено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Сергій Золотухін проти Росії», сформулював позицію, згідно з якою ст. 4 Протоколу № 7 трактується як заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими ж самими.
У п. 132 справи «А та Б проти Норвегії» (рішення ЄСПЛ від 15 грудня
2016 року) зазначено, що матеріальні критерії для визначення того, чи існує досить тісний звязок за суттю, включають у себе:
- чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstrakto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки;
- чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві, так і на практиці) одного і того ж оспорюваного діяння (idem);
- чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні, а також оцінці доказів шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні, також використовувалися в іншому провадженні;
- і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар.
З матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів убачає, що потерпіла ОСОБА_7 16 жовтня 2019 року звернулася із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства (т. 2, а.к.п. 6). Фактично не здійснюючи розслідування за цією заявою, органи досудового розслідування використали матеріали, які стосувалися фактів раніше вчинених ОСОБА_6 17, 22 та 28 лютого 2019 року адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно цієї ж потерпілої, та за якими він вже був притягнутий до відповідальності.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення є неможливим і суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів вважає, що рішення суду про виправдання ОСОБА_6
у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення є законним та обґрунтованим.
Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від
16 квітня 2020 року (провадження № 51-8521км18, справа № 397/1694/14-к).
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, і дав на них мотивовані відповіді. Вказав, на яких підставах зазначену апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставою для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
