Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27582/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва зверулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просило суд:
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо зберігання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування;
- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції припинити порушення, а саме: не зберігати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року відповідачем було закрито доступ до єдиного державного реєстру декларацій. З урахуванням викладених обставин, ТОВ "Алтаюр" до НАЗК з вимогою припинити використання обладнання, у неконституційний спосіб, що належить ТОВ "Алтаюр" та було надано відповідачу в оренду на підставі договору від 07.02.2019. Водночас, оскільки до теперішнього часу роботу Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на обладнанні, що належить ТОВ «Алтаюр» не припинено, а нормами чинного законодавства не передбачено відповідних повноважень НАЗК, позивачі вважає дії НАЗК щодо використання комп`ютерного обладнання, що належить ТОВ «Алтаюр», з метою зберігання декларацій є перевищенням владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що предметом даного спору є незгода позивача з виконанням НАЗК повноважень, не передбачених чинним законодавством України внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення № 13-р/2020 від 27.10.2020, зокрема в частині щодо зберігання та оприлюднення НАЗК декларацій суб`єктів декларування.
За наведених обставин, апелянт стверджує, що предмет спору у даній справі жодним чином не стосується виконання НАЗК, як замовником умов Договору № 9/19 від 07.02.2019. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що справа щодо неналежного виконання НАЗК, як замовником умов зазначеного Договору на даний час перебуває на розгляду у Господарському суді м. Києва. Отже, позовні вимоги у даній справі жодним чином не стосуються вимог, пов`язаних з припиненням використання обладнання або повернення обладнання ТОВ «Алтаюр», які дійсно можуть бути розглянуті виключно господарським судом.
Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було досліджено обставин, наведених у позовній заяві та безпідставно визначено предметом спору незгоду позивача з неналежним виконанням НАЗК, як замовником, умов Договору № 9/19 від 07.02.2019.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідачем, у свою чергу, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо предметної підсудності даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що між позивачем та НАЗК відсутні відносини влади та підпорядкування, у яких відповідач виконував би владно-управлінські функції стосовно позивача. Також, відповідач зазначає, що за умовами укладеного з позивачем Договору № 9/19 від 07.02.2019 НАЗК використовує обладнання для забезпечення роботи єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та зобов`язаний використовувати це обладнання відповідно до умов Договору. Зазначає, що позовні вимоги направлені виключно на те, щоб НАЗК вчинило дії щодо видалення інформації про декларації з серверного обладнання, що у свою чергу матиме наслідком припинення використання обладнання, яке було предметом Договору № 9/19 від 07.02.2019 та інших. наведені обставини, на переконання відповідача, свідчать про те, що вказаний спір має ознаки приватноправових відносин де є наявність майнового інтересу.
З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.
Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи 07 лютого 2019 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір про надання послуг з оренди обладнання № 9/19 строком до 31 грудня 2019 року.
Відповідно до умов цього Договору виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з оренди обладнання, що визначене у Додатку 1 до цього Договору. Надане в оренду обладнання використовується Замовником для забезпеченя роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Разом з цим, замовник зобов`язаний використовувати обладнання відповідно до умов цього Договору.
27 жовтня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 13-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, п. 8 ч. 1 ст. 11 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами, яким було встановлено, що до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.
З урахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення, позивач 30 жовтня 2020 року звернувся до відповідача зі скаргою в порядку, передбаченому ЗУ «Про звернення громадян» відповідно до змісту якої просив припинити використання обладнання, яке належить ТОВ «Алатюр» з метою виконання рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, вимкнути обладнання та не зберігати декларації. Також у вказаній скарзі позивач просив повернути обладнання ТОВ «Алатюр».
Відповіді на вказану скаргу матеріали справи не містять.
У подальшому, вважаючи, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року відповідач не наділений повноваженнями зберігати декларації суб`єктів господарювання та відповідно використовувати обладнання ТОВ «Алтаюр» для відповідних цілей, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є незгода позивача з неналежним виконанням Національним агентством з питань запобігання корупції, як замовником, умов Договору № 9/19 від 07.02.2019.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У свою чергу, положеннями пункту 7 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням термінів та понять, наданими у пункті 2 наведеної норми, публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. При цьому, як вже зазначалось, предметом такого спору є рішення (нормативно-правовий акт чи індивідуальний акт), дії чи бездіяльність цих органів (осіб) при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій.
У постанові від 23 травня 2018 року по справі № 914/2006/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справа адміністративної юрисдикції, яка підлягає вирішенню адміністративним судом - це спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є питання правомірності виконання повноважень, що були визначені п. 8 ч. 1 ст. 11 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII до ухвалення Конституційним Судом України рішення № 13-р/2020 від 27.10.2020, зокрема в частині щодо зберігання та оприлюднення НАЗК декларацій суб`єктів декларування.
При цьому, в позовній заяві, обґрунтовуючи порушення своїх прав зазначеними діями відповідача, позивач вказує про те, що НАЗК використовує обладнання, яке належить ТОВ «Алтаюр» для зберігання декларацій суб`єктів декларування, з перевищенням владних повноважень.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що пред`явлений позов жодним чином не пов`язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Водночас, з огляду на викладене, колегією суддів встановлено, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, здійснюючі відповідні владні управлінські функції не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані позивачем дії стосуються прав інших осіб, зокрема, суб`єктів декларування, а не позивача.
При цьому, як було встановлено судом, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем стосуються фактично використання відповідачем обладнання позивача, надане йому останнім на умовах Договору про надання послуг з оренди обладнання № 9/19 від 07 лютого 2019 року.
Тобто, даний спір виник між юридичною особою та органом державної влади обумовлений порушенням майнового права чи інтересу ТОВ «Алтаюр». При цьому, як зазначає позивач в апеляційній скарзі між учасниками спірних правовідносин є невирішеним спір про право користування та розпорядження НАЗК обладнання, яке належить ТОВ «Алтаюр» на підставі Договору про надання послуг з оренди обладнання № 9/19 від 07 лютого 2019 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене необхідністю захисту його права не у сфері публічно-правових відносин, а у сфері майнових прав та інтересів, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим, не належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.
У свою чергу, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав визначених ст. 320 КАС України для скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 312, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
