Справа № 212/6015/19
2/212/632/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Дехти Р.В., секретаря судового засіданняКолісник К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, в порядку ч.2ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
19 липня 2019 року на адресу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23 лютого 2016 року у розмірі92 694,64 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.В обґрунтування позову зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 на підставі підписаної заяви від б/н від 23 лютого 2016 року отримала кредит у розмірі 29000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У позовній заяві зазначено, що підписуючи заяву на отримання кредиту відповідач підтвердив той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі, та відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» , які викладені за офіційному веб - сайті банку складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис у анкеті - заяві.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу кредиту у розмірі, встановленому Договором. Відповідач, у свою чергу своєчасно не повернув позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Внаслідок порушення зобов`язання за кредитним договором станом на 13 червня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 92694,64 грн., яка складається з :40628,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14067,68 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованим відсоткам; 33008,19 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафи відповідно до п 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 4390,22 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути зазначену ним у розрахунку суму заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою від 05 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
24.01.2020 року у справі було ухвалено заочне рішення суду, яке у подальшому ухвалою суду від 15.09.2020 року було скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Відповідач, скориставшись своїм правом на подання відзиву на позов, подав такий до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач в особі свого представника адвоката Захарової М.В. проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів сторона відповідача посилалася на те, що анкета-заява без номеру від 23.02.2016 року, на підставі якої позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, не містить відомостей про те, що кошти та в якому саме розмірі надавалися на умовах сплати процентів за користування ними, а також вона і не містить жодних умов щодо терміну їх повернення, випадків нарахування неустойки та її розміру. Жодних доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 погодилася на ті умови, на які посилається позивач, що вона була з ними ознайомлена та взяла на себе зобов`язання їх виконувати не надано.
Відповідач в особі свого представника ОСОБА_3 також просив застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у цивільній справі № 342/18/17, провадження № 14-131цс19, викладену у постанові від 03.07.2019 року, реєстраційний номер у ЄДРСР 82998244.
В ході розгляду справи судом, за клопотанням представника відповідача, було витребувано у позивача детальний розрахунок суми, заявленої у позовних вимогах, із зазначенням складових з яких вона обраховується; докази щодо підстав здійснення позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум і висунення позовних вимог, зокрема належним чином посвідчені примірники кредитного договору чи правил та умов, які було укладено безпосередньо з відповідачем, або інших документів аналогічного змісту.
На виконання ухвали суду про витребування доказів позивачем було надано повторно анкету заяву від 23.02.2016 року, копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг та виписку по рахунку.
Належним чином посвідчених примірників кредитного договору чи правил та умов, які було б укладено безпосередньо з відповідачем, або інших документів аналогічного змісту, позивачем суду не було надано.
Позивач до суду не з`явився просив справу розглянути у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач та його представник до суду не з`явилися, від представника відповідача адвоката Захарової М.В. надійшла заява про завершення розгляду справи у його відсутність, в задоволенні позову просила відмовити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України.
Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли всіх його істотних умов.
Ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України для кредитного договору законом встановлено обов`язкову письмову форму, недотримання якої тягне за собою нікчемність правочину.
Анкета - заява без номеру від 23.02.2016 року, на яку позивач посилається як на кредитний договір, не є ним та не може ним бути через те, що вона не відповідає вимогам ст. 1054 ЦК України. У даній заяві не визначено який банківський продукт отримувала відповідачка, в якій сумі їй були надані грошові кошти та на яких умовах і на який строк.
Надані позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем не підписаний, доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 погодилася на їх застосуванні відносно неї позивач не надав.
Відповідно до наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача ОСОБА_2 , яка за замістом не суперечить виписці з карткового рахунку відповідача, що була надана ним до заяви про перегляд заочного рішення, відповідачка загалом отримала від відповідача грошові кошти у розмірі 29000 гривень.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у цивільній справі № 342/18/17, провадження № 14-131цс19, викладеній у постанові від 03.07.2019 року, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що неможливо застосувати правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (…) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (…), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року за № 1402-VІІІ висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при складанні анкети-заяви від 23.02.2016 року від імені ОСОБА_2 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року за № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
Суд вважає слушними доводи сторони відповідача про те, що анкета-заява від 23.02.2016 року, підписана сторонами, не містить відомостей про отримання грошових коштів, в якому саме розміру, на яких умовах та з яким строком повернення та вимогам до кредитного договору не відповідає.
Втім, суд враховує, що відповідачем було фактично отримано та використано кошти в розмірі 29000 гривень і які в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, у тому числі й шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тому, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню та з відповідача належить стягнути на користь позивача 29000 гривень.
Відповідно до вимог ст.141ЦПК України,з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при звернені з позовом до суду в сумі 600,98 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, та ці витрати позивача належним чином підтверджені матеріалами справи.
Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського 1-Д, ЄДРПОУ 143605570) заборгованість в сумі 29000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001 м.Київ, вул. Грушевського 1-Д, ЄДРПОУ:143605570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 гривень 98 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського 1-Д, ЄДРПОУ 143605570).
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2021 року.
Суддя: Р. В. Дехта
