ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/16480/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 309 188,65 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) про стягнення 145 776,71 грн. 3 % річних та 163 411,94 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" посилалося на те, що 12.12.2018 року між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № УГВ11748/30-18, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити погоджений сторонами товар. Проте відповідач вчасно означений товар не оплатив, внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у період з 19.03.2020 року по 01.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/16480/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 20.11.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування", зважаючи на несплату позивачем, як постачальником за вищенаведеною угодою, нарахованих йому штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, скористалося своїм правом, передбаченим пунктом 7.12 Договору поставки № УГВ11748/30-18, та застосувало до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з нього спірних сум компенсаційних виплат.

17.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача від 17.12.2020 року, в яких останній зазначив, що правомірність застосування Акціонерним товариством "Укргазвидобування" оперативно-господарської санкції шляхом притримання оплати поставленого йому товару була підтверджена постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року в справі № 910/4373/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 9 973 049,81 грн.

Інших заяв, зокрема по суті спору, від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" був укладений договір поставки № УГВ11748/30-18 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу головки колонні (далі - Товар), зазначений у специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами, а покупець, у свою чергу, - прийняти і оплатити такий товар.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/ях (далі - Специфікація/ії ), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору вказується в Специфікації/ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації/ях до цього Договору. Ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору може бути змінена (за умови, якщо Договором передбачена оплата за Товар протягом 30 календарних днів або більше по факту поставки - стандартні умови оплати) при застосуванні пункту 3.4.

У пункті 3.4 наведеної угоди сторони погодили умови зменшення вартості поставленого та неоплаченого товару із застосуванням формули дисконтування вартості Товару.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника на умовах, зазначених у Специфікації/ях або з урахуванням умов, передбачених пунктом 3.4 цього Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у Специфікації/ях та Графіку поставки до цього Договору. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

За положеннями пунктів 6.1, 6.1.1, 6.1.2 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар, а також приймати поставлений Товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі Товару або видатковою накладною.

У пунктах 6.3, 6.3.1, 6.3.2 Договору встановлено зобов`язання постачальника забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору, у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з умовами пункту 7.12 Договору до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VІІ "відповідальність сторін" покупець, на суму таких штрафних санкції, має право притримати оплату товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього Договору, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 10.1 Договору).

Специфікацією № 1 до Договору сторони погодили найменування та вартість товару, що постачається, на суму 107 999 400,00 грн.; вартість товару по даній Специфікації включає в себе витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати, понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару; строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару, умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання; виробник товару: Китай, рік виготовлення товару: 2018-2019 роки, але не більше 12 місяців на дату поставки товару.

Відповідно до Графіку поставки Товару, підписаного сторонами (Додаток № 3 до Договору), граничний строк поставки складає 90, 120 та 150 календарних днів з дати підписання Договору по визначених видах Товару.

На виконання умов зазначеного вище Договору та специфікації № 1 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 95 039 472,00 грн. за видатковими накладними від 24.04.2019 №РН-04/24/11 на суму 4 752 000,00 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 24.04.2019 № РН-04/24/10 на суму 3 368 640,00 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 24.04.2019 № РН-04/24/09 на суму 4 327 889,28 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 24.04.2019 № РН-04/24/08 на суму 4 019 938,56 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 25.04.2019 № РН-04/24/07 на суму 4 019 938,56 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 24.04.2019 № РН-04/24/06 на суму 4 019 938,56 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 24.04.2019 № РН-04/24/05 на суму 4 019 938,56 грн. (фактична дата отримання - 25.04.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/20 на суму 4 061 323,20 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/19 на суму 4 061 323,20 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/18 на суму 4 061 323,20 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/17 на суму 5 808 000,00 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/16 на суму 4 625 280,00 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/15 на суму 4 019 938,56 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 22.05.2019 № РН-05/22/14 на суму 4 061 323,20 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 23.05.2019 № РН-05/23/16 на суму 5 808 000,00 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 23.05.2019 № РН-05/23/20 на суму 4 061 323,20 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 23.05.2019 № РН-05/23/18 на суму 4 625 280,00 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 23.05.2019 № РН-05/23/22 на суму 4 625 280,00 грн. (фактична дата отримання - 28.05.2019); від 07.06.2019 № РН-06/07/21 на суму 1 752 960,00 грн. (фактична дата отримання - 07.06.2019); від 07.06.2019 № РН-06/07/20 на суму 2 618 880,00 грн. (фактична дата отримання - 07.06.2019); від 07.06.2019 №РН-06/07/19 на суму 3 271 889,28 грн. (фактична дата отримання - 07.06.2019); від 07.06.2019 № РН-06/07/18 на суму 3 854 400,00 грн. (фактична дата отримання - 07.06.2019); від 07.06.2019 № РН-06/07/17 на суму 5 194 664,64 грн. (фактична дата отримання - 07.06.2019).

У той же час поставку товару було здійснено позивачем з порушенням строків, зокрема на 16, 26, 43, 46, 56, 76, 86 днів відповідно за вказаними вище накладними, у зв`язку з чим відповідач звертався до нього із претензією від 14.08.2019 про оплату суми пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за Договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 року в справі № 908/2651/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020, частково задоволено позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та стягнуто з останнього на користь покупця за Договором 81 890,12 грн. пені та 99 068,83 грн. штрафу за поставку товару із порушенням встановленого Договором поставки № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 строку. При цьому, загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій у цій справі становив 9 047 947, 41 грн., які складаються з 4 094 506,12 грн. пені та 4 953 441,29 грн. штрафу.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді вказаної справи було перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" зменшено розмір пені до 81 890,12 грн., а штрафу - до 99 068,83 грн.

Означене рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 року в справі № 908/2651/19 на час розгляду даної справи набрало законної сили, а відтак встановлені ним обставини, зазначені вище по тексту, в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягають.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2020 року в справі № 910/4373/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 9 973 049,81 грн. (з яких: 9 049 064,64 грн. - основний борг, 74 494,21 грн. - пеня, 612 281,18 грн. - 3% річних, 237 209,78 грн. - інфляційні втрати) вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" основний борг у розмірі 9 049 064,64 грн., 61 586,60 грн. пені, 3 % річних у розмірі 560 325,09 грн., 218 740,54 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 148 345,75 грн. Разом із тим, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року в справі № 910/4373/20 рішення місцевого господарського суду в цій справі скасовано в частині стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 61 586, 60 грн. пені, 560 325,09 грн. 3% річних, 218 740, 54 грн. інфляційних втрат та в частині стягнення судового збору в сумі 148 345, 75 грн., а також ухвалено в цій частині нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/4373/20 залишено без змін; здійснено розподіл судових витрат.

При постановленні цього судового рішення судом апеляційної інстанції було враховано встановлений рішеннями судів у справі № 908/2651/19 факт несвоєчасної поставки позивачем товару, а також те, що умовами укладеного між сторонами Договору визначено обов`язок відповідача здійснити оплату товару до оплати позивачем, як постачальником, штрафних санкцій. У зв`язку з наведеними обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені у справі № 910/4373/20 та задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення, зокрема, інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2019 року по січень 2020 року, та 3 % річних, нарахованих з 28.05.2019 по 19.03.2020, є необґрунтованими.

Означена постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року в справі № 910/4373/20 на час розгляду даної справи набрала законної сили та є чинною (не скасована в установленому законом порядку).

У постанові Північного апеляційного господарського суду, крім іншого, зазначено, що штрафні санкції були сплачені позивачем лише 01.07.2020, що останнім не заперечувалося під час розгляду справи № 910/4373/20, так само, як і при розгляді справи № 910/16480/20.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2020 року в справі № 910/4373/20 сума основного боргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" за Договором у загальному розмірі 9 049 064,64 грн. (яке у частині стягнення цієї суми грошових коштів залишено господарським судом апеляційної інстанції без змін) була погашена відповідачем лише 01.10.2020 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень № 334192 від 01.10.2020 на суму 5 194 664,64 грн. та № 334191 від 01.10.2020 на суму 3 854 400,00 грн.

Відтак, спір у справі № 910/16480/20 виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару в установлений Договором строк, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованих з березня 2020 року по жовтень 2020 року інфляційних втрат у розмірі 163 411,94 грн. та нарахованих з 19.03.2020 року по 01.10.2020 року 3% річних у сумі 145 776,71 грн. (за періоди, відмінні від тих, що були предметом розгляду та дослідження в межах справи № 910/4373/20).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Пунктом 7.12 укладеного між сторонами Договору поставки від 12.12.2018 № УГВ11748/30-18 передбачено, що до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VІІ "відповідальність сторін" покупець, на суму таких штрафних санкції має право притримати оплату товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що Договір № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 підписано сторонами без зауважень, його положення відповідають чинному законодавству, а відтак він є обов`язковим до виконання сторонами.

Так, за умовами укладеного договору, позивач повинен був виконати свій обов`язок зі здійснення поставки товару відповідачу, який передував обов`язку відповідача по оплаті поставленого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що поставку товару було здійснено позивачем з порушенням строків, у зв`язку з чим відповідач звертався до нього з претензією від 14.08.2019 про оплату пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором в сумі 9 047 947,41 грн., а згодом звернувся до господарського суду Запорізької області, який рішенням від 11.12.2019 року в справі № 908/2651/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 року, частково задовольнив позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та стягнув 81 890,12 грн. пені, а також 99 068,83 грн. штрафу за поставку товару із порушенням встановленого Договором поставки № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 строку.

При цьому з текстів наведених судових рішень вбачається, що позов задоволено частково, у зв`язку із зменшенням заявлених до стягнення санкцій на 98 % у порядку статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Як було зазначено вище, штрафні санкції були сплачені позивачем лише 01.07.2020 року.

Суд зазначає, що право відповідача застосувати таку оперативно-господарську санкцію як притримання передбачено у пункту 7.12 Договору, і відповідач таким своїм правом скористався. При цьому, відповідно до норм статті 237 Господарського кодексу України оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Водночас при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судом враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, про можливість встановлення у договорі такої оперативно-господарської санкції як притримання оплати та застосування її стороною, яка потерпіла від правопорушення.

У той же час відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення та неврахування дня здійсненої відповідачем оплати боргу, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.

Так, враховуючи встановлений рішеннями судів у справі № 908/2651/19 факт несвоєчасної поставки позивачем товару, а також те, що умовами укладеного між сторонами Договору визначено обов`язок відповідача здійснити оплату товару до оплати позивачем, як постачальником, штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих до 01.07.2020 року, у зв`язку з відсутністю фактичного прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання протягом вказаного періоду.

Крім того, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що компенсаційні виплати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є 3 % річних у розмірі 67 497,12 грн., нараховані на суму основного боргу в загальному розмірі 9 049 064,64 грн. у період з 02.07.2020 (день, наступний після погашення позивачем штрафних санкцій та фактичного закінчення строку обґрунтованого притримання відповідачем сплати суми основного боргу) по 30.09.2020 (день, що передує дню повного погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 9 049 064,64 грн.).

Водночас заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 163 411,94 грн. стягненню з відповідача не підлягає, у зв`язку з відсутністю інфляційних процесів протягом дійсного періоду прострочення відповідачем виконання його грошових зобов`язань (з 02.07.2020 по 30.09.2020).

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає 3 % річних у розмірі 67 497,12 грн. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 78 279,59 грн. 3 % та 163 411,94 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару протягом вищевказаного судом періоду.

Оскільки, як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо оплати поставленого йому товару, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 309 188,65 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 67 497 (шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 12 коп. 3 % річних, а також 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 19.01.2021 року.

Суддя В.С. Ломака