ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2021 р. Справа № 910/16480/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузнецов І.С. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Цівінська Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 (повне рішення складено та підписано 19.01.2021) (суддя Ломака В.С.)
у справі № 910/16480/20 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 309 188,65 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач) про стягнення 145 776,71 грн 3 % річних та 163 411,94 грн інфляційних втрат.
2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "МІК" посилалося на те, що 12.12.2018 між ним та АТ "Укргазвидобування" було укладено договір поставки № УГВ11748/30-18, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити погоджений сторонами товар. Проте відповідач вчасно вказаний товар не оплатив, внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у період з 19.03.2020 по 01.10.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20, ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позовні вимоги ТОВ "МІК" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" 67 497,12 грн 3 % річних, а також 1 012,46 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Зокрема, враховуючи встановлений рішеннями судів у справі № 908/2651/19 факт несвоєчасної поставки позивачем товару, а також те, що умовами укладеного між сторонами договору поставки визначено обов`язок відповідача здійснити оплату товару до оплати позивачем, як постачальником, штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих до 01.07.2020, у зв`язку з відсутністю фактичного прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання протягом вказаного періоду.
5. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є сума у розмірі 67 497,12 грн, нарахована на суму основного боргу в загальному розмірі 9 049 064,64 грн у період з 02.07.2020 (день, наступний після погашення позивачем штрафних санкцій та фактичного закінчення строку обґрунтованого притримання відповідачем сплати суми основного боргу) по 30.09.2020 (день, що передує дню повного погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 9 049 064,64 грн).
6. Водночас заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 163 411,94 грн стягненню з відповідача не підлягає, у зв`язку з відсутністю інфляційних процесів протягом дійсного періоду прострочення відповідачем виконання його грошових зобов`язань (з 02.07.2020 по 30.09.2020).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
7. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "МІК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20 в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове, яким стягнути з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" 78 279,59 грн 3 % річних та 163 411,94 грн інфляційних втрат, а також судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 625,37 грн і апеляційної скарги у сумі 5 438,06 грн; розглянути апеляційну скаргу за участю ТОВ "МІК".
8. Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому є незаконним і необґрунтованим.
9. Зокрема, місцевий господарський суд неправильно застосував ч. 2 ст. 235, ч.ч.1- 2 ст. 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначивши умову, яка міститься у п. 7.12 договору поставки, як оперативно-господарську санкцію (притримання), хоча насправді вона такою не є.
10. Право покупця притримати оплату за товар до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VII договору поставки, що визначене у п. 7.12 договору поставки, не назване сторонами договору оперативно-господарською санкцією та не містить конкретного порядку його застосування (як-то: застосування без звернення до судових органів і без згоди іншої сторони зобов`язання; визначення способу узгодження сторонами розміру штрафу або пені у позасудовому порядку, до сплати якої покупець має право притримати оплату; визначення способу повідомлення постачальника про реалізацію покупцем права на притримання тощо), що унеможливлює практичне застосування цього права, а також виключає можливість застосування положень ст.ст. 235, 237 ГК України до відповідного пункту договору поставки.
11. Позивач вказує, що строк оплати всіх партій товару настав значно раніше і був визнаний відповідачем шляхом часткової оплати ще до моменту нарахування штрафних санкцій позивачу і заявлення про них у претензії. За таких обставин відповідач уже не мав правових підстав застосовувати притримання оплати, оскільки, крім іншого, строк оплати товару настав та оплата була частково виконана відповідачем.
12. Крім того, якби відповідач вважав за необхідне скористатися правом притримати оплату за товар відповідно до пункту 7.12 договору поставки, то оплата вартості неоплаченого товару мала надійти одразу 01.07.2020 (після добровільної оплати позивачем штрафних санкцій), однак оплата залишку боргу за товар 9 049 064,64 грн надійшла лише 01.10.2020, тобто з додатковим простроченням на 3 місяці.
13. Отже, відповідач своїми діями, які наведені вище, засвідчив, що він сам не розглядав умову, визначену у п. 7.12 договору поставки, як оперативно-господарську санкцію. Оскільки відповідач діяв не відповідно до загального порядку застосування оперативно-господарських санкцій, визначеного ст. 237 ГК України, то така поведінка відповідача є не притриманням, а звичайним безпідставним простроченням оплати, чого хибно не врахував суд першої інстанції.
14. Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права (ст.ст. 73, 76- 80, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) неправильно встановив обставини у справі, внаслідок чого неправильно вирішив справу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
15. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 справу № 910/16480/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В, Ходаківська І.П.
16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2021; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.03.2021.
17. Судове засідання, призначене на 06.04.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Демидової А.М. - з 05.04.2021 по 14.04.2021, судді Владимиренко С.В. - з 22.03.2021 по 14.04.2021.
18. Після виходу з лікарняного головуючого судді Демидової А.М., судді Владимиренко С.В. ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20 на один місяць; розгляд зазначеної апеляційної скарги призначено на 26.04.2021 о 10 год. 45 хв.
19. Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 клопотання ТОВ "МІК" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 910/16480/20 залишено без розгляду.
20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 задоволено клопотання ТОВ "МІК" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено, що засідання суду з розгляду справи № 910/16480/20 за апеляційною скаргою ТОВ "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20 відбудеться 26.04.2021 о 10 год. 45 хв. в режимі відеоконференції; визначено особою, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - представника ТОВ "МІК" Кузнецова І.С.
Позиції учасників справи.
21. 06.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ "МІК" у справі № 910/16480/20 (надіслані на адресу суду 01.04.2021).
22. 20.04.2021 АТ "Укргазвидобування" подано до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі № 910/16480/20.
23. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
24. З огляду на викладене, пояснення позивача та відповідача у справі № 910/16480/20 залишаються судом без розгляду відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України як такі, що подані після закінчення строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 22.02.2021 (до 16.03.2021).
Явка представників учасників справи.
25. У судовому засіданні 26.04.2021 взяли участь представник позивача (у режимі відеоконференції) та представник відповідача.
26. Представник позивача (скаржника) підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити.
27. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
28. 12.12.2018 між ТОВ "МІК" та АТ "Укргазвидобування" укладено договір поставки № УГВ11748/30-18 (далі - Договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (покупцю) головки колонні (далі - товар), зазначені в специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами, а покупець, у свою чергу, - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1).
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/ях, що є додатком № 1 до Договору та його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є Додатком № 3 до Договору та його невід`ємною частиною (п. 1.2).
За умовами п.п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а також приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.
Пунктами 6.3, 6.3.1, 6.3.2 Договору встановлено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору, у строки, встановлені цим Договором.
У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 7.9 Договору).
За порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п. 7.11 Договору).
Згідно з п. 7.12 Договору до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VІІ "Відповідальність сторін", покупець, на суму таких штрафних санкції, має право притримати оплату товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п.10.1 Договору).
29. Специфікацією № 1 до Договору поставки (додаток № 1 до цього Договору) сторони погодили найменування та вартість товару, що постачається, на загальну суму 107 999 400,00 грн з ПДВ (що включає в себе витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати, понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару). З-поміж іншого, у цій специфікації визначено: строк поставки товару - відповідно до графіку поставки товару; умови та строки оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.
30. Відповідно до графіку поставки товару, підписаного сторонами (додаток № 3 до Договору), граничний строк поставки товару складає 90, 120 та 150 календарних днів з дати підписання Договору по визначених видах товару.
31. Обидві сторони Договору допустили неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, що було встановлено судами у декількох судових провадженнях.
32. Зокрема, у межах справи № 908/2651/19 вирішувався спір, який виник між сторонами внаслідок порушення ТОВ "МІК" строків поставки товару. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 у цій справі, яке набрало законної сили 30.06.2020, встановлено такі обставини:
- на виконання умов Договору та специфікації № 1 до нього за видатковими накладними постачальник поставив покупцеві товар на загальну суду 95 039 472,00 грн, про що свідчать підписи представників сторін на накладних, які наявні в матеріалах справи. Товар поставлявся у період з 25.04.2019 по 07.06.2019;
- ТОВ "МІК" (постачальник) допустило порушення строків поставки товару на 16, 26, 43, 46, 56, 76, 86 днів;
- АТ "Укргазвидобування" (покупець) 08.08.2019 направлялася ТОВ "МІК" претензія про сплату пені у розмірі 4 094 506,12 грн та штрафу у розмірі 4 953 441,29 грн у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором пост, яка отримана останнім 14.08.2018, однак залишена без відповіді; у вересні 2019 року АТ "Укргазвидобування" звернулося до суду з відповідними вимогами до ТОВ "МІК".
Проаналізувавши норми законодавства України та умови Договору, враховуючи допущене ТОВ "МІК" порушення строків поставки товару, суд дійшов висновку, що АТ "Укргазвидобування" правомірно нараховані ТОВ "МІК", відповідно до умов п. 7.9 Договору, 4 094 506,12 грн пені, що складає 0,1 % від вартості непоставленого товару за період прострочення виконання зобов`язання з 12.03.2019 по 07.06.2019, та 4 953 441,29 грн штрафу, що складає 7 % від вартості непоставленого в строк товару за прострочення поставки понад 30 днів.
Водночас, взявши до уваги аргументи сторін справи, враховуючи їх інтереси та те, що товар за умовами Договору поставлений у повному обсязі з незначним простроченням, враховуючи важливість збереження господарської діяльності ТОВ "МІК", направленої на постачання товарів, у тому числі, для державних потреб, а також той факт, що прострочення ТОВ "МІК" не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для АТ "Укргазвидобування", ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд, використовуючи своє право, передбачене ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені та штрафу на 98 % та стягнув з ТОВ "МІК" 81 890,12 грн пені та 99 068,83 грн штрафу.
33. У межах справи № 910/4373/20 вирішувався спір про стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" суми основного боргу за Договором, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період до 19.03.2020. Судовими рішеннями у цій справі, які набрали законної сили, встановлено:
- на виконання умов Договору та специфікації № 1 до нього ТОВ "МІК" (постачальник) поставлено АТ "Укргазвидобування" (покупець) товар на загальну суму 95 039 472,00 грн, що підтверджується видатковими накладними; поставки товару здійснювалися ТОВ "МІК" з порушенням строків;
- АТ "Укргазвидобування", у свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 85 990 407,36 грн;
- товар на загальну суму 9 049 064,64 грн не був оплачений АТ "Укргазвидобування" взагалі;
- претензію ТОВ "МІК" від 24.09.2019 № 24-09/19-2 про сплату заборгованості за отриманий товар АТ "Укргазвидобування" залишило без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" суми основного боргу у розмірі 9 049 064,64 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, яке у цій частині набрало законної сили 09.12.2020).
Водночас суд відмовив у стягненні з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за Договором. Враховуючи встановлений рішеннями судів у справі № 908/2651/19 факт несвоєчасної поставки постачальником (ТОВ "МІК") товару, а також положення п. 7.12 цього Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є безпідставними (постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/4373/20).
34. Присуджені судом у справі № 908/2651/19 штрафні санкції були сплачені ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" 01.07.2020.
35. Присуджені судом у справі № 910/4373/20 грошові кошти (сума основного боргу) були сплачені АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" 01.10.2020.
36. У цій справі ТОВ "МІК" заявлено до стягнення з АТ "Укргазвидобування" 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати у період з 19.03.2020 по 01.10.2020 (тобто, за періоди, відмінні від тих, що були предметом розгляду в межах справи № 910/4373/20).
37. Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що на підставі п. 7.12 Договору правомірно застосував до позивача у справі таку оперативно-господарську санкцію, як притримання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
38. У ЦК України закріплено, що:
- свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (ст. 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627);
- договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11);
- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ст. 13);
- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14);
- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629).
39. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України).
40. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
41. У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.
42. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
43. Згідно з ч.ч. 1- 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
44. У ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
45. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
46. Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
47. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
48. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
49. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
50. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
51. У ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
52. Між сторонами цього судового спору було укладено Договір поставки. При цьому обставини щодо виконання/невиконання кожною із сторін своїх обов`язків за вказаним Договором у частині строків поставки товару та його оплати встановлені судами у межах справ № 908/2651/19 та № 910/4373/20, а отже, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України повторному доказуванню не підлягають.
53. Натомість у межах цієї справи позивачем з урахуванням уже встановлених у зазначених судових провадженнях обставин заявлено до стягнення з відповідача нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати за період з 19.03.2020 по 01.10.2020 (який не був охоплений предметом розгляду справи № 910/4373/20).
54. Місцевий господарський суд з урахуванням змісту п. 7.12 Договору та висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих у період з 19.03.2020 до 01.07.2020, у зв`язку з відсутністю фактичного прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання протягом вказаного періоду. Наведена позиція місцевого господарського суду є предметом апеляційного оскарження.
55. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
56. Отже, у межах цієї справи в апеляційному порядку оскаржуються висновки місцевого господарського суду про те, що умова, визначена у п. 7.12 Договору, за своїм змістом є оперативно-господарською санкцією, наслідки застосування якої визначені статтями 235, 237 ГК України.
На переконання позивача (скаржника), від надання правильної правової оцінки п. 7.12 Договору залежить правомірність/неправомірність нарахування позивачем відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат у період з 19.03.2020 по 01.07.2020.
57. Згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
58. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Вказаний правовий висновок наведено у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
59. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
60. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
61. Частинами 1- 4 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
62. Отже, правова оцінка п. 7.12 Договору поставки, надана судами під час розгляду інших справ між тими самими сторонами і стосовно того самого Договору поставки, на підставі якого виникли спірні правовідносини, не має преюдиційного значення і не може братися судом до уваги під час розгляду цієї справи.
Суд визначає правовий зміст п. 7.12 Договору у контексті спірних правовідносин за своїм внутрішнім переконанням, застосовуючи положення законодавства України та враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
63. У ст. 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.
До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.
64. За змістом ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
65. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (ст. 237 ГК України).
66. У п. 7.12 Договору вказано: "До оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VІІ "Відповідальність сторін" покупець, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату товару ".
67. Доводи позивача стосовно того, що вказана умова Договору не є оперативно-господарською санкцією, зводяться до таких аргументів:
- у самому п. 7.12 Договору не вказано, про те, що це оперативно-господарська санкція;
- у п. 7.12 Договору не визначено конкретного порядку його застосування, у зв`язку із чим застосувати цей пункт Договору на практиці неможливо;
- відповідач своїми діями, вчиненими на виконання Договору, засвідчив, що він не розглядає умову, визначену у п. 7.12 Договору, як оперативно-господарську санкцію.
68. Надаючи оцінку цим аргументам позивача, колегія суддів, перш за все, звертає увагу на таке.
69. Як зазначалося на початку мотивувальної частини цієї постанови, свобода договору відноситься до загальних засад приватного законодавства України. Цей принцип надає сторонам договору право на свій розсуд обирати контрагента та визначати умови договору, з урахуванням вимог закону (якими можуть встановлюватися певні імперативні обов`язки сторін або певні заборони щодо конкретного виду договору або його конкретних умов), звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
70. При цьому укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання. Сторона не може в односторонньому випадку відмовитися від виконання тих чи інших його умов, за виключенням випадків, якщо вона доведе, що конкретна умова договору суперечить імперативним вимогам закону або мали місце форс-мажорні обставини.
71. За умовами укладеного між сторонами Договору позивач повинен був виконати свій обов`язок зі здійснення поставки товару відповідачу, який передував обов`язку відповідача по оплаті поставленого товару.
72. Як правильно зазначено місцевим господарським судом, позивач та відповідач у Договорі погодили без зауважень п. 7.12, відповідно до якого відповідач звільняється від обов`язку оплатити отриманий товар до моменту оплати позивачем штрафу/ів та/або пені за несвоєчасну поставку товару, на суму таких штрафних санкцій.
73. Перевіривши вказаний пункт Договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що він не суперечить вимогам закону, не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому є обов`язковим для сторін цього Договору у тій же мірі, як і всі інші його умови.
74. Колегія суддів апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про те, що у п. 7.12 Договору не визначено конкретного порядку його застосування, а тому він є практично незастосовним.
75. На переконання суду, зазначений пункт з достатнім ступенем конкретизації визначає надане сторонами Договору покупцю право затримати оплату товару до моменту оплати постачальником штрафних санкцій, нарахованих відповідно до умов цього Договору.
76. Як засвідчують обставини, встановлені судами в інших справах, постачальник за Договором (позивач у цій справі) вчинив дії (бездіяльність), які є підставою для нарахування штрафних санкцій за цим Договором, а саме, не дотримався визначених Договором строків поставки товару.
Покупець (відповідач) відповідно до умов Договору нарахував постачальнику (позивачу) штрафні санкції та пред`явив претензію. У зв`язку із залишенням постачальником цієї претензії без відповіді, АТ "Укргазвидобування" передало відповідні грошові вимоги до ТОВ "МІК" на розгляд суду.
77. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність належних правових підстав для застосування покупцем (АТ "Укргазвидобування") п. 7.12 Договору та притримання оплати за товар (у розмірі, який не перевищує розмір нарахованих штрафних санкцій) до моменту вирішення в судовому порядку у межах справи № 908/2651/19 наявного між сторонами спору стосовно стягнення з ТОВ "МІК" штрафних санкцій за Договором та сплати присуджених санкцій.
78. І навпаки, після сплати ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" штрафних санкцій, присуджених у межах справи № 908/2651/19, подальша поведінка АТ "Укргазвидобування" щодо затримки оплати за отриманий товар була протиправною, у зв`язку із чим місцевий господарський суд у цій справі дійшов законних та обґрунтованих висновків про стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "МІК" 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару, що мало місце після 01.07.2020.
79. Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що:
- зміст п. 7.12 Договору не суперечить положенням закону, він є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами наряду зі всіма іншими умовами Договору;
- доводи апеляційної скарги стосовно неможливості за низкою причин застосовувати п. 7.12 Договору для врегулювання правовідносин сторін у межах цього судового спору не знайшли свого підтвердження;
- перевіривши застосування судом першої інстанції п. 7.12 Договору для врегулювання спірних правовідносин сторін, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його правильним.
80. Конкретизуючи наведені висновки, суд апеляційної інстанції також зазначає, що ним не встановлено невідповідності або суперечності умови, викладеної у п. 7.12 Договору, положенням ГК України, які регулюють порядок застосування оперативно-господарських санкцій.
81. Оцінюючи зміст п. 7.12 Договору за своїм внутрішнім переконанням на підставі положень законодавства, керуючись принципом верховенства права та враховуючи відповідні висновки Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказана умова Договору за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією. При цьому, віднесення її до цього виду господарських санкцій жодним чином не змінює порядку її застосування, що визначений Договором.
82. Зокрема, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що сторони спочатку мають узгодити розмір штрафних санкцій, належних до стягнення з постачальника, і лише потім у покупця виникне право на застосування п. 7.12 Договору.
Як зазначено у ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Такі санкції застосовуються потерпілою стороною у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання, у порядку, визначеному договором. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції інша сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
У спірних правовідносинах мав місце факт порушення Договору з боку ТОВ "МІК", у зв`язку із чим АТ "Укргазвидобування" нарахувало штрафні санкції та направило ТОВ "МІК" претензію, затримавши оплату за товар до врегулювання питання щодо оплати штрафних санкцій.
Шляхом направлення претензії АТ "Укргазвидобування" належним чином проінформувало ТОВ "МІК" про наявність факту порушення ним Договору, який є підставою, в тому числі, і для застосування п. 7.12 цього Договору. Повідомлення постачальника про застосування покупцем п. 7.12 Договору в інший спосіб не передбачено ані умовами цього Договору, ані положеннями ГК України, які визначають правила застосування оперативно-господарських санкцій.
Сторони в Договорі домовилися про наявність у покупця права притримати оплату товару. Це вже не абстрактне право, передбачене законом, про використання якого особа має попередити контрагента (ст.ст. 594-595 ЦК України), це конкретне право сторони Договору, про яке сторони уже домовилися, отже, розуміють, що покупець вправі його використовувати без попереднього попередження контрагента (оскільки таке попередження не передбачено Договором).
Таким чином, дії АТ "Укргазвидобування" щодо притримання оплати за товар у розмірі нарахованих постачальнику відповідно до Договору штрафних санкцій на період до 01.07.2020 без попереднього повідомлення постачальника про таке притримання відповідають умовам Договору та положенням ГК України.
Подібний правовий висновок щодо відсутності необхідності окремого повідомлення контрагента про застосування потерпілою стороною договору такої оперативно-господарської санкції як притримання, якщо це не передбачено договором, зроблений Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.
83. З аналізу положень статті 237 ГК України вбачається, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних санкцій, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19.
84. У свою чергу, ст. 237 ГК України надає право ТОВ "МІК" оскаржити до суду притримання оплати за товар, вчинене АТ "Укргазвидобування", та вимагати відшкодування збитків, завданих таким притриманням, що фактично і було вчинене позивачем у межах цієї справи.
Водночас, суд не вважає застосування АТ "Укргазвидобування" п. 7.12 Договору необґрунтованим, у зв`язку із чим не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.
85. Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що незазначення безпосередньо у самому п. 7.12 Договору про те, що передбачене у ньому право покупця притримати оплату за товар є оперативно-господарською санкцію, не дозволяє розглядати це право як санкцію такого виду та застосовувати під час вирішення справи положення ст.ст. 235, 237 ГК України.
Відсутність вказівки у п. 7.12 Договору про те, що право притримання є оперативно-господарською санкцією, не може мати для суду вирішального значення для визначення сутності цього права відповідно до ст.ст. 235, 237 ГК України.
Такої ж правової позиції дотримувався і Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 923/957/17.
Верховний Суд України у постанові від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 зауважив про те, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має.
86. Стосовно того, що АТ "Укргазвидобування" застосувало оперативно-господарську санкцію, визначену у п. 7.12 Договору, та одночасно із цим направило ТОВ "МІК" претензію і звернулося до суду з тими самими вимогами, суд апеляційної інстанції зазначає, що, виходячи з положень ГК України та загальних принципів приватного права, застосування оперативно-господарської санкції, визначеної у договорі, направлення претензії як засобу досудового врегулювання спору про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару та звернення до суду із вимогами про стягнення вказаних штрафних санкцій є засобами захисту, передбаченими законом, які не виключають один одного. Про можливість паралельного застосування вказаних засобів захисту прямо зазначено у ч. 3 ст. 237 ГК України.
При цьому, положення ч. 1 ст. 237 ГК України про те, що оперативно-господарські санкції застосовуються потерпілою стороною у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання, означає, що застосування таких санкцій вважається правомірним без пред`явлення претензії та/або звернення до суду, але при цьому не забороняє паралельно звернутися з претензією, і тим паче не може заборонити особі звернутися за судовим захистом.
І навпаки, звернення сторони договору до суду з позовом про стягнення з контрагента штрафних санкцій не може змінити сутності та правового значення застосованої перед цим оперативно-господарської санкції у вигляді притримання оплати за товар до сплати контрагентом цих штрафних санкцій.
87. Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
88. Згідно з ч. 3 ст. 237 ГК України передбачено можливість одночасного застосування оперативно-господарських санкцій та стягнення штрафних санкцій, які є різними видами господарсько-правової відповідальності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 923/957/17.
89. У Договорі сторони погодили, у тому числі, строки виконання взятих на себе обов`язків. Належним виконанням договору є виконання у передбачені ним строки. Судами у справі № 910/4373/20 та у цій справі встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання свого обов`язку щодо оплати отриманого товару у строки, визначені Специфікацією № 1 до Договору.
Водночас, суди у справі № 908/2651/19 встановили обставини, які дають відповідачу право на таке прострочення у період до 01.07.2020 відповідно до п. 7.12 Договору.
Оскільки відповідач мав право притримати оплату за товар до 01.07.2020, відповідне прострочення виконання з його боку не є порушенням Договору, тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до простроченої заборгованості відповідача за цей період.
90. Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що, враховуючи встановлений рішеннями судів у справі № 908/2651/19 факт несвоєчасної поставки позивачем товару, а також умову п. 7.12 Договору, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих до 01.07.2020, у зв`язку з відсутністю фактичного прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання протягом вказаного періоду.
91. Таким чином, за результатами перегляду справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знайшла правових підстав для її задоволення.
92. Перевіривши інші висновки місцевого господарського суду, зроблені по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає їх законними та обґрунтованими.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
93. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
94. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20 в частині основних висновків щодо позовних вимог відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
95. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20.
96. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилені колегією суддів апеляційної інстанції як такі, що є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
97. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/16480/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 30.04.2021.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська
