ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3929/20 Номер провадження 22-ц/814/175/21Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Т.О. Кривчун, Л.І. Пилипчук

При секретарі: Зеленській О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 нарішення Київськогорайонного судум.Полтави від18 листопада 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до Держави України в особі: Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України.

В своєму позові прохала, стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 273 380 гривень та стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі апелянт прохає, скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу;

Вважає, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року є незаконним та необґрунтованим, таким що підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення.

Звертає увагу суду на те, що протягом 2013 2015 років гр. ОСОБА_2 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10500 доларів США та 2500 гривень, чим завдав апелянту матеріальної шкоди на вказану суму.

Вказує, що слідчими СВ Полтавським РВП Полтавського ВП в Полтавській області проводилося досудове розслідування, однак не було вчинено жодних процесуальних дій необхідних для закінчення досудового розслідування.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на вимоги Конституції України , практику Європейського суду з прав людини та на ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано вищезазначених норм, що є порушенням її прав.

узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи;

Полтавське районне відділення поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

У своєму відзиві вказують, що Полтавське районне відділення поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області не може бути стороною у даній справі, оскільки не має цивільної процесуальної правоздатності.

Також, звертають увагу на те, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би підтвердив факт протиправних діянь Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

Вважають, що розмір моральної шкоди є завищеним.

У відзиві просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року без змін.

встановлені судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

Судом встановлено, що органом досудового розслідування проводиться розслідування за фактом шахрайського заволодіння протягом 2013- 2015 років ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 10500 доларів США та 2500 грн. які на праві власності належать ОСОБА_1

08.08.2015 року за вказаним фактом слідчим відділення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження №12015170300001109 за ознаками злочину передбаченого ч. 1, 4 ст. 190 КК України, що підтверджується довідкою Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 23.05.2016 року за вих. №7224/118/104-2016.

Протягом час досудового розслідування ОСОБА_3 неодноразово оскаржувала в порядку визначеному кримінально- процесуальним кодексом України дії та бездіяльність слідчих органів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що визнання процесуальних рішень слідчого протиправними саме по собі не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскарження дій слідчого в порядку КПК є механізмом реалізації її права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Також місцевий суд встановив факт, що позивачем не доведено факт заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок дій, бездіяльності слідчих органів.

Апеляційний суд вважає , що висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, наявним в матеріалах справи доказам.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" ( v0009700-96 ) (1 листопада 1996 року) що оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ), як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України.

Ст. 1177 ЦК України встановлено підстави для відшкодування шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Окремого спеціального закону про порядок відшкодування такої шкоди не ухвалено.

Норми Цивільного кодексу, встановлюють загальні підстави цивільно правової відповідальності при заподіянні шкоди, заподіяної органами державної влади чи їх посадовими особами - ст. 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як на підставу позову позивач посилається на бездіяльність слідчих Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, наявністю ухвал слідчих суддів, за якими встановлено факт бездіяльності відповідача.

У відповідності з вимогами ст.12 Цивільно процесуального Кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи маютьрівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Параграф 1 гл. 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вірно вказав на те, що під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167, 1174 ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, суд обґрунтовано вважав недоведеним факт спричинення матеріальної шкоди позивачу у сумі 273380 гривень діями саме відповідачів, а також факт їх вини у заподіянні такої шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що що матеріальну шкоду позивачу заподіяно гр.. ОСОБА_2 який шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами.

Жодного причинного зв`язку між завданням позивачу у справі матеріальної шкоди та діями відповідачів у справі не встановлено.

Порушення, які були допущені при проведенні слідчих дій, зокрема тривале розслідування кримінального провадження не є підставою для відшкодування державою матеріальної шкоди завданої злочином.

Висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди ґрунтується на принципі верховенства права. Рішення суду є законним та обґрунтованим.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілої у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо заподіяння моральної шкоди позивач зазначила, що органи Національної поліції тривалий час з 2015 року здійснюють розслідування вказаної справи, , та що вона вимушена вживати додаткових зусиль для реагування на неналежне розслідування кримінальної справи, що заподіює їй моральну шкоду.

Станом на 17 серпня 2020 року провадження у справі не закінчилося.

Ухвалою слідчогосудді Октябрського районногосуду м.Полтави від23 серпня2018року скаргу ОСОБА_4 , який також є потерпілим у справі, було задоволено та визнано протиправним бездіяльність слідчих органів. ( а.с.33)

Ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019 року скаргу ОСОБА_4 , який також є потерпілим у справі, , було задоволено та відведено слідчих у справі. ( а. с. 35-38)

Також до матеріалів справи долучено ухвали слідчих суддів за період 2019-2020 рік, з яких вбачається, що слідчим суддею було задоволено ряд клопотання слідчих про вчинення окремих процесуальних дій в даному кримінальному провадженні. ( а.с.39-57)

З матеріалів справи вбачається, що на електронні звернення ОСОБА_1 19 червня 2020 року заступником начальника управління , головного слідчого управління Національної поліції України було повідомлено що керівництвом здійснюється контроль щодо розслідування даної справи та виявлення недоліків розслідування.

Врахувавши зазначені обставини місцевий суд зробив вірні висновки про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які були б достатніми та свідчили про заподіянні йому моральної шкоди. Зокрема, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження перенесених нею душевних страждань, негативних переживань та погіршення стану здоров`я, а одна лише наявність винесених постанов слідчих суддів , та факт тривалого розслідування кримінального провадження , не може бути достатнім доказом для встановлення факту заподіяння моральної шкоди.

Нормами Кримінально-процесуального кодексу України, прямо передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірних дій чи бездіяльності слідчих органів , що позивачем і було реалізовано.

Висновки місцевого суду в цій частині відповідають і правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18.

мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі апелянт зазначає на порушення місцевим судом норм Конституції України, норм Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та вимог ЦК України та ЦПК України.

Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими.

Як зазначено вище підставою длявідмови в задоволенніпозовних вимог єнедоведеність позивачем правових підстав простягнення на йогокористь матеріальноїшкоди заподіяної злочином та моральноїшкоди заподіяної внаслідок неправомірнихдій слідчих та тривалогорозслідування кримінальної справи. Підставою длявідмови є недоведеність позивачем факту заподіяння йому шкоди відповідачами,протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналіз застосування судом норм права та аналіз наданих позивачем доказів наведений вище.

Ухвалюючи у справі рішення місцевий суд врахував всі основні аргументи наведені позивачем у позові , зокрема суд здійснив аналіз норм ст. 19, 55, 56 Конституції України , норми національного законодавства, зокрема Цивільного Кодексу України , врахував практику Верховного Суду в зазначеній категорії справ, тобто дотримався принципів « юридичної визначеності».

Розгляд справ здійснений в місцевому суді не суперечить вимогам ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, зокрема позивач не був позбавлений ефективного правового захисту, згідно з нормами національного законодавства ( це право на оскарження дій чи бездіяльності слідчих органів в порядку визначеному нормами КПК України та права на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди. ).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на правові позиції Європейського суду висловлені у ряді справ , які стосуються захисту права власності , (ст. 1 протоколу № 1), виконанню остаточних судових рішень, ( ст. 6) та наявності в особи ефективних засобів правового захисту( ст. 13) та інші конвенційні положення.

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд зазначає, що відсутні підстави аналізувати кожну справу Європейського суду , на яку посилається апелянт .

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи що при ухвалення рішення місцевим судом дотримано вимоги матеріального та процесуального права рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року необхідно залишити без змін.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги позивача, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 , 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів .

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.О. Кривчун

Л.І. Пилипчук