СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа № 922/1889/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (вх. № 2881 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі № 922/1889/20, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., повне рішення складено 06.08.2020,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків,

до Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1889/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут". Стягнуто з Головного управління ДПС в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" заборгованість за договором від 05.03.2019 №41FB617-516-19 у сумі 8484,22 грн, 563,62 грн - пені; 85,52 грн - 3% річних, 149,46 грн - інфляційних втрат та 2 102,00 грн - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1889/20 в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Харківгаз Збут" відмовити. Також заявник апеляційної скарги просить розглянути справу за участю представника ГУ ДПС у Харківській області, повідомити про дату, місце та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (вх. № 2881 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1889/20; призначено справу до розгляду на 12 січня 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

22.12.2020 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Харківгаз Збут" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12923), в якому позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області у повному обсязі.

Зокрема, вказує на те, що використавши 20% суми, визначеної у договорі, відповідач не був позбавлений можливості припинити споживання природного газу у надлишковому обсязі, як встановлено п.10 розділу ІІ Правил №2496. Також вказує на те, що факт поставки газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов`язання з його оплати. Крім того, зазначає, що відповідач за газ, поставлений у січні 2020 року, розрахувався 28.02.2020, а за спожитий газ у лютому 2020 року не розрахувався в повному обсязі, отже нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідає вимогам закону.

12.01.2020 до суду апеляційної інстанції від Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надійшло клопотання в порядку статті 52 ГПК України (вх. №250), в якому заявник просить замінити відповідача у справі Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Вказане клопотання з посиланням на приписи статей 44, 52 ГПК України мотивоване тим, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, в тому числі Головне управління ДПС у Харківській області; 14.12.2020 проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної податкової служби України (запис №10007410300080805321); наказом ДПС України від 24.12.2020 №755 розпочато здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки природного газу від 05.03.2019 №41FB617-516-19 в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" визначено відповідачем - Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704), який є стороною договору поставки природного газу від 05.03.2019 №41FB617-516-19, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2019 №6.

Водночас, як вказує заявник, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 2 цієї постанови установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Також установлено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Абзацом 4 пункту 3 даної постанови постановлено, що Державній податковій службі забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

За приписами статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися в межах граничної чисельності державних службовців та працівників відповідного центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, ліквідовуватися, реорганізовуватися керівником відповідного центрального органу виконавчої влади як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади (частина 1).

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України (частина 2).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у Харківській області.

14.12.2020 проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис за №100074103000805321.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 N 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови N 893.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС). ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

У пункті 15 цього Положення передбачено, що ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначається процесуальна правоздатність та процесуальна дієздатність. Зокрема, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника (ч.ч. 1, 5).

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту вказаних норм випливає, що сторонами в господарському процесі можуть бути державні органи та органи місцевого самоврядування, які наділені статусом юридичної особи та здатні мати процесуальні права та обов`язки (процесуальна правоздатність).

З огляду на вищевикладене, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495) не є самостійною юридичною особою, входить до складу Державної податкової служби України , а тому в силу приписів статей 4, 44, 45 Господарського процесуального кодексу України не володіє господарською процесуальною правосуб`єктністю та не може бути відповідачем у господарській справі, а тому відсутні підстави для залучення до участі у справі заявника в якості правонаступника відповідача.

Окрім цього, згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 ЦК України).

Оскільки на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань немає інформації про припинення Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) як юридичної особи, а лише зазначено про те, що відповідач перебуває у стані припинення, то відсутні підстави для здійснення заміни відповідача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про заміну сторони.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 12.01.2021 розпочалось за участю представника позивача, який зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на неї, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1889/20 - залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 202).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2019 між ТОВ "Харківгаз Збут" (постачальником) та Головним управлінням ДФС у Харківській області (споживачем) укладений договір поставки природного газу № 41FВ617-516-19 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2019 році природний газ (код за ДК 021:2015:09120000-6 газове паливо (природний газ) (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 13-21).

У пункті 1.2 цього договору визначені планові помісячні обсяги природного газу; встановлено строк поставки товару до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.2.1 обсяги постачання природного газу постачальником споживачу у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки споживача постачальнику і можуть відрізнятися від обсягів, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

У випадку неподання споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.2.1, п. 1.3, п. 1.5 цього договору, обсяг газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленим даним договором (п.1.7 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору сторонами погоджено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах:

- при зменшенні місячного обсягу споживання газу споживачем - залишок грошових коштів зараховується в оплату за наступний місяць поставки, з урахуванням положень п.2.1, п.п.3.1.1 даного договору;

- при збільшенні споживання місячного обсягу газу, споживач зобов`язаний провести оплату за обсяг газу, на який збільшиться поставка, з урахуванням положень п.2.1, п.п.3.1.1 даного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, та пункту 1 статті 48 Бюджетного кодексу України взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків за отриманий товар до 10 числа місця наступного за місяцем постачання (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору (у редакції додаткової угоди від 06.11.2019 №1) обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Відповідно до пункту 4.7 договору (у редакції додаткової угоди від 06.11.2019 №1) визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі;

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п.п. 4.7.1-4.7.3 цього договору).

Згідно з підпунктом 4.7.5 цього договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (а.с.23-24).

Відповідно до підпункту 5.1.2 договору споживач зобов`язався, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього нормативно-правовими актами та /або цим договором, виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором та інше.

Згідно з пунктом 7.2 цього договору у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2019 № 7) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу - до 31.03.2020 (включно), відповідно п. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в частині розрахунків - до повного їх виконання (а.с. 34).

У зв`язку із реорганізацією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі постанови КМУ від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", сторонами викладено преамбулу договору у новій редакції (додаткова угода від 27.12.2019 №5) (а.с.32-33)

26.02.2020 між ТОВ "Харківгаз Збут" та Головним управлінням ДПС в Харківській області укладена додаткова угода №8 до договору від 05.03.2019 №41FВ617-516-19, за умовами п.1.1 якої встановлено доповнити п.1.2 розділу І договору наступним абзацом: "постачальник передає споживачу газ з 01.01.2020 по 29.02.2020 (включно) в обсягах 3228,0125 куб.м: січень - 2195,37 куб. м; лютий - 1032,6425 куб.м; ціна 8,188630грн" (а. с. 35-36).

Пунктом 1.2 цієї додаткової угоди встановлено, що ціну договору збільшено на 26433,00 грн, у зв`язку із чим викладено п.2.1 розділу 2 договору у наступній редакції: "2.1. Загальна сума договору складає 168445,26 грн, у тому числі ПДВ 20% 28074,21грн та складається із місячних сум витрат газу споживачем за даним договором".

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ в січні 2020 року в обсязі 2195,37 куб.м на суму 17977,07 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 05.03.2019 №41FВ617-516-19 від 31.01.2020 №ХОЗ80001154, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками (а.с.37).

Також, матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 05.03.2019 №41FВ617-516-19 від 29.02.2020 №ХОЗ80003849, згідно з яким у лютому 2020 року споживач отримав природний газ в обсязі 2068,74 куб.м, на загальну суму 16940,15 грн. Вказаний акт приймання-передачі не підписано споживачем, а лише постачальником (а.с.38).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за січень 2020 року розрахувався з позивачем в повному обсязі, проте з простроченням строку платежу, а саме 28.02.2020 (платіжне доручення № 2043 від 27.02.2020 на суму 17977,07 грн.); за лютий 2020 року відповідач розрахувався частково 27.03.2020 лише на суму 8455,93 грн. (платіжне доручення № 3038 від 26.03.2020 на суму 8455, 93 грн.) (а.с. 107-108).

За твердженням позивача, відповідач підписаний акт приймання-передачі природного газу за лютий 2020 року позивачу не повернув та мотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі не надав, а також не розрахувався в повному обсязі за спожитий у лютому 2020 року природний газ, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8484,22 грн. (з урахуванням часткової оплати в розмірі 8455,93 грн.).

12.05.2020 ТОВ "Харківгаз Збут" була направлена на адресу Головного управління ДПС в Харківській області вимога від 12.05.2020 № 617-СЛ-4447-0520 про оплату заборгованості за договором від 05.03.2019 № 41FВ617-516-19, зокрема, за лютий у сумі 8484,22 грн (а.с. 106).

У зв`язку з невиконанням Головним управлінням ДФС у Харківській області своїх зобов`язань за договором від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором від 05.03.2019 № 41FВ617-516-19 . в сумі 8484,22 грн., а також 563,62 грн пені, 85,52 грн 3% річних та 149,46 грн інфляційних втрат (а.с.1-39).

Розрахунок суми основного боргу за січень - лютий 2020 року (з урахуванням часткових оплат) у розмірі 2829,91 грн., а також відповідних сум пені, річних та інфляційних, додано до позовної заяви (а.с.9).

06.08.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення про задоволення позову (а.с. 125-134).

Вказане рішення місцевого господарського суду із посиланням на норми ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту належного виконання позивачем зобов`язань за договором поставки природного газу від 05.03.2019 №41FB617-516-19 та порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, визначених договором, наявністю заборгованості у розмірі 8484,22 грн та обґрунтованістю нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв`язку з тим, що договір поставки природного газу на 2020 рік сторонами не укладався, оскільки для цього необхідно провести відповідну процедуру закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а за додатковою угодою від 26.02.2020 №8 до договору обсяги природного газу на допустиму суму у співвідношенні 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році, вже були спожиті. Також вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідач не надавав позивачу письмової заявки на обсяги постачання природного газу на лютий 2020 рок

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що даний спір виник внаслідок бездіяльності ТОВ "Харківгаз Збут", яким не тільки не дотримано умов договору в частині ініціювання/вжиття заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, а й порушено п.9.1, 9.2 розділу ІХ договору в частині не проведення переговорів щодо заборгованості, тобто, позивачем не дотримано досудового врегулювання спору. Також, вказує на те, що позивачем не наданий розрахунок пені та інфляційних втрат, що не дає відповідачеві можливості перевірити правильність розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення суми основного боргу за поставлений газ згідно договору поставки природного газу від 05.03.2019 №41FB617-516-19, нарахованої за порушення строків виконання зобов`язання з оплати пені, 3 % річних та інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтями 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки природного газу від 05.03.2019 №41FB617-516-19, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовами цього договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов`язань судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Харківгаз Збут" на виконання умов договору поставки природного газу від 05.03.2019 № 41FВ617-516-19 поставлено Головному управлінню ДПС у Харківській області природний газ у січні 2020 року обсягом 2195,37 куб.м на суму 17977,07 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 №ХОЗ80001154, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками; у лютому 2020 року - обсягом 2068,74 куб.м на суму 16940,15 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.02.2020 №ХОЗ80003849.

Зважаючи на відсутність доказів надсилання відповідачем позивачеві обґрунтованої відмови від підписання цього акту, в силу положень п.4.7.5 договору від 05.03.2019 № 41FВ617-516-19 (у редакції додаткової угоди від 06.11.2019 №1), акт приймання-передачі вважається підписаним споживачем.

Факт поставки природного газу за договором на постачання природного газу від 05.03.2019 №41FВ617-516-19 та його обсяг не заперечується відповідачем.

Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ частково, у сумі 26433,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2020 №2043 на суму 17977,07 грн та від 26.03.2020 №3038 на суму 8455,93 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 8484,22 грн, а отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення боргу за поставлений природний газ.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність укладеного між сторонами договору поставки на 2020 рік, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частинами 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України)

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов`язки, а відповідний договір набрав чинності.

Поряд з тим, підстави для зміни договору визначені статтею 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.1, 3 ст. 653 ЦК України).

Як вже було зазначено у цій постанові, відповідно до додаткової угоди від 27.12.2019 №7 до договору, підписаної повноважними представниками та засвідченої відбитками печаток обох сторін, термін дії договору було пролонговано до 31.03.2020 (включно).

Додатковою угодою від 26.02.2020 №8, також оформленою у встановленому порядку, сторони встановили планові обсяги газу по місяцях з 01.01.2020 по 29.02.2020 (включно), а саме: на січень 2020 року в обсязі 2195,37 куб.м, на лютий 2020 року 1032,6425 куб.м. за ціною 8188,63 грн за 1000 куб. м. Також вказаною додатковою угодою визначено, що загальна сума договору становить 168445,26 грн та складається з місячних сум витрат газу споживачем.

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що споживачем підписано додаткові угоди від 27.12.2019 №7 про пролонгацію дії договору від 05.03.2019 № 41FB617-516-19 (який закінчувався 31.12.2019) на перший квартал 2020 року та від 26.02.2019 № 8 про встановлення планових обсягів постачання газу на вказаний період.

Факт укладення вказаних додаткових угод та їх чинність відповідач не заперечує.

Окрім того, як було встановлено вище, відповідач здійснював часткові оплати на погашення заборгованості у спірний період.

Водночас, заявник апеляційної скарги не наводить аргументів щодо необхідності укладення окремого договору на постачання газу у 2020 році, доказів звернення до постачальника з відповідними пропозиціями.

При цьому, ні сам договір від 05.03.2019 № 41FB617-516-19 з урахуванням додаткових угод, ні нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, не містять положень про те, що у разі споживання газу понад встановлені договором щомісячні планові обсяги відповідач звільняється від його оплати за визначеною в договорі ціною, а також про те, що у такому випадку має укладатися новий договір.

Також, згідно з пунктом 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (на який правомірно посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Апелянт зазначає, що ТОВ "Харківгаз Збут" не ініціював/не вжив заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу та не пропонував укласти графік погашення заборгованості.

Водночас, вжиття відповідних заходів з припинення (обмеження) газопостачання, складання графіку погашення заборгованості тощо зі сторони постачальника є правом, а не обов`язком останнього.

При цьому, відповідачем не аргументовано, чому ГУ ДПС у Харківській області, зі своєї сторони, як споживач, не скористався можливістю припинити споживання природного газу у надлишковому обсязі, як це передбачено пунктом 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу.

Також відповідачем не надано пояснень, яким чином вищенаведені обставини свідчать про відсутність у нього обов`язку оплатити в повному обсязі газ, отриманий від позивача в січні - лютому 2020 року.

Отже, апелянтом не спростовано висновку місцевого господарського суду про те, що не оплачена відповідачем сума основного боргу 8484,22 грн за договором поставки природного газу від 05.03.2019 № 41FB617-516-19 (розмір якої відповідачем не заперечується) підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 цього договору у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, зокрема, статей 253-255 ЦК України, статті 232 ГК України за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором від 05.03.2019 № 41FB617-516-19, судом апеляційної інстанції встановлено правомірність нарахування пені загальній сумі 563,62 грн: за період з 11.02.2020 по 27.02.2020 на суму боргу 17977,07 грн у сумі 183, 70 грн, за період з 11.03.2020 по 26.03.2020 на суму боргу 16940,15 грн у сумі 149,97 грн, за період з 27.03.20202 по 20.05.2020 на суму боргу 8484,22 грн у сумі 229,95 грн за газ, поставлений у січні-лютому 2020 року з урахуванням часткової оплати.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором від 05.03.2019 № 41FB617-516-19, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачеві 149,46 грн інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язань, а також 3% річних у сумі 85,52 грн за період з 11.02.2020 по 20.05.2020, окремо за кожним актом приймання-передачі природного газу.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано розрахунку сум інфляційних та пені, у зв`язку з чим ГУ ДПС Харківської області не має можливості перевірити правильність їх нарахування, спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено вище, відповідний розрахунок додано до позову і, як вбачається з опису вкладення у цінний лист (а.с.7), копію вказаного розрахунку було надіслано позивачем на адресу відповідача разом із копією позовної заяви при зверненні до суду. При цьому відповідач ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження не зазначав про те, що копію позовної заяви з додатками ним не було отримано.

Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, в яких міститься вказаний розрахунок, та здійснити контррозрахунок самостійно, виходячи із відомої йому суми боргу та сум і дат її часткового погашення.

Однак відповідних дій ГУ ДПС Харківської області вчинено не було, тому колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача щодо стягнення з нього вищезазначених нарахувань на суму боргу є безпідставними і не аргументованими.

Також є безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем не дотримано досудового врегулювання спору, оскільки: по-перше, згідно вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору не є обов`язковою передумовою звернення до суду та його недотримання не позбавляє особу, право якої порушено, на судовий захист; по-друге, з доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивач до подання позову до Господарського суду Харківської області надіслав відповідачеві вимогу про сплату боргу від 12.05.2020, що свідчить про дотримання позивачем досудового врегулювання спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що споживання природного газу відповідачем понад обсяги, визначені у договорі від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, та відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі № 922/1889/20 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1889/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.01.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза