УХВАЛА
24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1889/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року (головуючий суддя - Фоміна В. О., судді: Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 6 серпня 2020 року (суддя Суслова В. В.)
у справі № 922/1889/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення заборгованості в сумі 8484,22 грн, 563,62 грн пені, 85,52 грн 3% річних, 149,46 грн інфляційних втрат за договором від 5 березня 2019 року № 41FB617-516-19.
Господарський суд Харківської області рішенням від 6 серпня 2020 року у справі № 922/1889/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року, позовні вимоги задовольнив; стягнув з Головного управління ДПС в Харківській області на користь ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованість у сумі 8484,22 грн, 563,62 грн - пені, 85,52 грн - 3% річних, 149,46 грн - інфляційних втрат за договором від 5 березня 2019 року № 41FB617-516-19.
2 лютого 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головне управління ДПС у Харківській області звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 6 серпня 2020 року у справі №922/1889/20, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Суд визначає в межах, встановлених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 15 ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень позов у цій справі подано в 2020 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у загальній сумі 9282,82 грн (8484,22 грн + 563,62 грн + 85,52 грн + 149,46 грн). Отже справа є малозначною, оскільки на момент звернення з цією позовною заявою ціна позову не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року (210200 грн).
Головне управління ДПС у Харківській області у якості підстави касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій зазначає частину третю статті 310 ГПК України, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права.
Водночас, скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи і з оцінкою доказів.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність доведення того, що судові рішення у справі можуть бути предметом касаційного оскарження на підставі будь-якого з них, потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
Надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність у касаційній скарзі посилання на підпункти "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, що судові рішення у цій малозначній справі можуть бути предметом касаційного оскарження, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 6 серпня 2020 року у справі №922/1889/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 6 серпня 2020 року у справі №922/1889/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді Н. М. Губенко
О. А. Кролевець
