УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 688/4007/19

Провадження № 22-ц/4820/73/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 вересня 2020 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі.

ОСОБА_3 зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2017 року вона є власницею ⅓ частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Інші ⅔ частки домоволодіння належать ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 7 червня 2011 року. Крім того, рішенням Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 2 жовтня 2019 року №23 передано у приватну власність сторін присадибну ділянку площею 0,2065 га (кадастровий номер 6825585600:04:001:0161) за вказаною адресою відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння. На земельній ділянці розташовані: дерев`яний житловий будинок «А-І», загальною площею 63,2 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, з цегляною прибудовою «а», цегляна літня кухня «Б», дерев`яний сарай «В». Між сторонами виникають суперечки з приводу порядку користування житловим будинком і земельною ділянкою, внаслідок чого позивачка змушена вимагати виділення її частки у спільному майні.

За таких обставин ОСОБА_3 просила суд виділити їй у натурі:

- ⅓ частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , а саме цегляну літню кухню «Б», яка становить 31/100 частин вартості будівель домоволодіння, стягнувши з ОСОБА_2 1952 грн грошової компенсації;

- ⅓ частки земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161 по АДРЕСА_1 , площею 0,0688 га, зазначену на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на присадибну земельну ділянку, на якій розміщені житловий будинок, літня кухня та господарські споруди, і розмежування спільної сумісної власності.

ОСОБА_2 зазначив,що впорядку спадкуваннявін і ОСОБА_3 набули правоспільної частковоївласності надомоволодіння по АДРЕСА_1 . Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року визнано мирову угоду, за умовами якої позивачеві виділено у користування житловий будинок і сарай, а ОСОБА_3 літню кухню. За рішенням Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 2 жовтня 2019 року №23 передано у спільну часткову власність сторін присадибну ділянку площею 0,2065 га (кадастровий номер 6825585600:04:001:0161). Між ними досягнуто згоди щодо поділу земельної ділянки з урахуванням умов указаної мирової угоди.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд:

- визнати за ним право власності на ⅔ частки присадибної земельної ділянки площею 0,2065 га (кадастровий номер 6825585600:04:001:0161) по АДРЕСА_1 , на якій розташовані житловий будинок і сарай, що становить 0,138 га земельної ділянки;

-визнати за ОСОБА_3 право власностіна ⅓частки присадибноїземельної ділянкиплощею 0,2065га (кадастровийномер 6825585600:04:001:0161)по АДРЕСА_1 , на якій розташовані житловий будинок і сарай, що становить 0,069 га земельної ділянки.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Ухвалою від 9 грудня 2019 року суд повернув ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву на підставі ч. 2 ст. 193 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8вересня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_3 в натурі 31/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме літню кухню позначену на плані літерою Б, загальною площею 47 кв.м, вартістю 23734 грн згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 69/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок позначений на плані літерою АІ, загальною площею 63,2кв.м, вартістю 53323 грн згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1952 грн грошової компенсації за зменшення її частки в домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_3 в натурі із земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161 площею 0,2065 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до розробленого плану поділу земельної ділянки згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року ⅓ частину вказаної земельної ділянки площею 0,0688 га, яка позначена на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі із земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161 площею 0,2065 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до розробленого плану поділу земельної ділянки згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року ⅔ частини вказаної земельної ділянки площею 0,1377 га, яка позначена на плані поворотними точками 8-9-5-6-7-8.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 768 грн 40 коп. судового збору, 10000 грн витрат, пов`язаних із проведенням судової інженерно-технічної експертизи, та 10000 грн витрат на правову допомогу, а всього 20768 грн 40 коп.

Суд керувався тим, що спірні житловий будинок і присадибна ділянка належать сторонам на праві спільної часткової власності, при цьому ОСОБА_2 є власником ⅔ частки домоволодіння, а ОСОБА_3 ⅓ частки домоволодіння. Між сторонами виник спір з приводу порядку користування житловим будинком і присадибною ділянкою, внаслідок чого ОСОБА_3 має право на виділ частки із спільного майна за варіантом висновку судової інженерно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року. Оскільки позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, то ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати їй усі понесені судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким припинити спільну часткову власність сторін на спадкове майно, задовольнити зустрічний позов і виділити у натурі:

- ОСОБА_3 літню кухню «Б» загальною площею 47 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно мирової угоди від 16 квітня 2013 року та ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року, і земельну ділянку площею 0,008 га, кадастровий номер 6825585600:04:001:0161, від загальної площі 0,2065 га, розташовану за цією ж адресою, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка відмічена на кадастровому плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9;

- ОСОБА_2 житловий будинок «А-І» загальною площею 63,2 кв.м, який знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно мирової угоди від 16 квітня 2013 року та ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року, і земельну ділянку площею 0,138 га, кадастровий номер 6825585600:04:001:0161, від загальної площі 0,2065 га, розташовану за цією ж адресою, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка відмічена на кадастровому плані поворотними точками 8-9-5-6-7-8.

Також ОСОБА_2 просив апеляційний суд покласти всі судові витрати на позивачку.

При цьому ОСОБА_2 послався на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов від імені ОСОБА_3 поданий адвокатом Підопригорою Р.Б., який не мав права на здійснення представництва та ведення справи в суді. Ухвалою суду від 17 квітня 2013 року в іншій справі затверджено мирову угоду сторін про поділ спадкового майна, внаслідок чого спір між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з приводу житлового будинку та земельної ділянки відсутній. Оскільки набрало законної сили судове рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, то суд зобов`язаний був закрити провадження у справі. Суд узяв до розгляду висновок експерта, який ґрунтується на недостовірній технічній документації та є неналежним доказом, а також неправомірно поклав на ОСОБА_2 судові витрати у справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга повинна бути задоволена частково.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення сторін, не застосував закон (ст.ст.186, 380, 381 ЦК України), який підлягав застосуванню, неправильно витлумачив норми ст.ст. 183, 358, 364, 367 ЦК України та не дотримався положень ст.ст. 81, 89, 102, 110 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

У порядку спадкування після смерті 3 листопада 2010 року матері ОСОБА_4 сторони набули право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_2 є власником ⅔ частки домоволодіння, а ОСОБА_3 ⅓ частки домоволодіння.

Спадкове майно складається з дерев`яного житлового будинку «А-І» з цегляною прибудовою «а», загальною площею 63,2 кв.м, житловою площею 32,7кв.м, до складу яких входять: коридор І площею 18,9 кв.м, кухня 1-1 площею 11,6кв.м, кімната 1-2 площею 15,7 кв.м, кімната 1-3 площею 17,0 кв.м, - а також цегляної літньої кухні «Б» і дерев`яного сараю «В».

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17квітня 2013 року визнано мирову угоду, що укладена між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у справі №2/688/336/13 про розподіл спадкового майна. За умовами мирової угоди ОСОБА_2 виділено у користування житловий будинок та сарай, а ОСОБА_3 літню кухню, що розташовані по АДРЕСА_1 . При цьому суд залишив криницю у спільному користуванні сторін і зобов`язав ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 2500 грн.

Рішенням Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 2 жовтня 2019 року №23 передано у приватну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 присадибну земельну ділянку площею 0,2065 га (кадастровий номер 6825585600:04:001:0161), яка розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння.

Застосовані норми права

Статтею 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За змістомст.183ЦК Україниподільною єріч,яку можнаподілити безвтрати їїцільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

В силуст.186ЦК Україниріч,призначена дляобслуговування іншої(головної)речі іпов`язана знею спільнимпризначенням,є їїприналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Згідно зі ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Як передбаченост.381ЦК України,садибою єземельна ділянкаразом зрозташованими наній житловимбудинком,господарсько-побутовимибудівлями,наземними іпідземними комунікаціями,багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І, пункту 4 глави 1 та пункту 3 глави 3 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року №186; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773), будинок садибного типу житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.

Господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються допоміжні (господарські) будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 5 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

В силу ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Із положень ч. 1 ст. 356 ЦК України слідує, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділу натурічастки ізспільного майнане допускаєтьсязгідно іззаконом абоє неможливим(частинадруга статті183цього Кодексу),співвласник,який бажаєвиділу,має правона одержаннявід іншихспіввласників грошовоїабо іншоїматеріальної компенсаціївартості йогочастки. Компенсаціяспіввласникові можебути наданалише зайого згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України слідує, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 4жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ?...? Цивільного кодексу України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право спільної часткової власності виникає на майно, що належить одночасно кільком особам, із визначенням часток кожного із співвласників.

Виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна в особисту власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

На відміну від виділу (ст. 364 ЦК України), за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Поділ житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності осіб, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі, повинен передати співвласнику частку жилого будинку, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 3квітня 2013 року (справа № 6-12цс13), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне домоволодіння належить ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а оскільки між сторонами виник спір з приводу порядку користування житловим будинком і земельною ділянкою, то ОСОБА_3 має право на виділ частки із спільного майна.

Водночас, здійснюючи поділ домоволодіння за варіантом, який визначений у висновку судової будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертиз №02-125/20 від 26 березня 2020 року, суд першої інстанції припустився помилки з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 186, 380, 381 ЦК України до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі, які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою (наприклад, літня кухня, гараж, сарай, погріб, відокремлений санвузол тощо), наземні та підземні комунікації (водопостачання, водовідведення, енергопостачання, очисні споруди тощо) і багаторічні насадження.

У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, отже, господарські будівлі, в тому числі літні кухні та сараї становлять з будинком одне ціле і не є самостійними нерухомими речами.

Оскільки господарсько-побутові споруди, необхідні для утримання та обслуговування житлового будинку, не можуть бути самостійними об`єктами цивільного обороту, на них не виникає право власності як на самостійні об`єкти, то їх не можна відокремити від житлового будинку в порядку поділу (виділу) нерухомого майна.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз №02-125/20 від 26 березня 2020 року (т. 1 а.с. 87-126) технічна можливість розділити житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у відповідності до їх часток у праві власності, відповідно до вимог Державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», відсутня.

Водночас, експерт запропонував варіант поділу будівель домоволодіння, згідно якого ОСОБА_2 виділяється житловий будинок «А-І», що становить 69/100 частин вартості будівель, а ОСОБА_3 літню кухню «Б», що становить 31/100 частин. Унаслідок такого поділу вартість частки ОСОБА_3 зменшено на 1952грн.

Крім того, з урахуванням указаного варіанта поділу будівель домоволодіння експерт розробив план поділу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 слід виділити частину земельної ділянки площею 0,1377 га (зазначена на плані поворотними точками 8-9-5-6-7-8), а ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,0688га (зазначена на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9).

При складанні цього висновку експертом запропоновано варіант поділу домоволодіння, за яким приналежність (літня кухня) має бути відокремлена від головної речі (житлового будинку). Водночас, експерт не зазначив, чи відповідає літня кухня вимогам державних будівельних норм і стандартів, які висуваються до житлового приміщення, чи придатна вона для проживання та чи може вона бути використана під житло.

Також указаний висновок не містить даних про те, чи може бути реконструйована літня кухня під житло в установленому законом порядку.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №02-125/20 від 26 березня 2020 року (т. 1 а.с. 87-126) в частині варіанту поділу домоволодіння (третє питання) не містить повну інформацію щодо предмета доказування та в силу ст. 77 ЦПК України є неналежним доказом.

Всупереч норм ст.ст. 89, 102, 110 ЦПК України суд першої інстанції не дав належної оцінки цьому висновку експерта та застосував його при визначенні варіанту поділу спірного домоволодіння.

Отже, ОСОБА_3 не довела технічну можливість виділу частки із домоволодіння по АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності сторін.

Оскільки житловий будинок із надвірними господарськими спорудами не може бути поділений у натурі, то не підлягає поділу і земельна ділянка, на якій вони розміщені.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістомп.п.1,2ч.1ст.1Закону Українивід 5липня 2012року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).

В силу ч. 1 ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Із положень ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як передбачено ч. 2 ст. 26 Закону №5076-VI, ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги №32 від 23 жовтня 2019 року (т. 1 а.с 40) адвокат Підопригора Р.М. надавав позивачці ОСОБА_3 професійну правничу допомогу у справі.

Повноваження адвоката Підопригори Р.М. підтверджені ордером серії ХМ №024881 (т. 1 а.с. 21).

Адвокат Підопригора Р.М. не був обмежений у повноваженнях на вчинення окремих процесуальних дій, у тому числі він мав право на підписання та подання до суду позовної заяви від імені ОСОБА_3 .

Твердження ОСОБА_2 про те, що адвокат Підопригора Р.Б. не мав права на здійснення представництва інтересів ОСОБА_3 та ведення справи в суді, є безпідставними.

Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені частиною 1 статтею 255 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, в тому числі, якщо: відсутній предмет спору (п. 2); набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 3).

За правовим визначенням предметом позову є матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в юридичній заінтересованості останнього отримати певне матеріальне благо, щодо якого виник спір (предмет спору), а підстава позову обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 висунула до ОСОБА_2 вимогу про виділ належної їй частки із спільного майна. Позивачка вказала на свою юридичну заінтересованість отримати своє майно в особисту приватну власність, отже у правовідносинах між сторонами існує предмет спору.

Постановляючи ухвалу від 17 квітня 2013 року про визнання мирової угоди, укладеної ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у справі про поділ спадкового майна, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області встановив лише порядок користування спірним домоволодінням.

Отже, позови в указаній справі та справі, яка переглядається апеляційним судом, містять різні матеріально-правові вимоги (предмет позову) та не є тотожними, внаслідок чого підстави для закриття справи відсутні.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність предмету спору та набрання законної сили судовим рішенням у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, у зв`язку з чим провадження у справі має бути закрите, не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального закону.

3.Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

При вирішенні позову суд першої інстанції не врахував усі обставини справи та зробив помилкові висновки на підставі неналежного доказу, внаслідок чого його рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

В позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позові ОСОБА_3 відмовлено, внаслідок чого понесені нею витрати зі сплати судового збору, на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи, не відшкодовуються.

Водночас, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути1152грн 60коп.судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

В позові ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1152гривні 60копійок судовогозбору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Козачук С.В.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5