Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 688/4007/19
провадження № 61-2578св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі
за касаційною скаргою адвоката Підопригори Романа Борисовича як представника ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила поділити в натурі житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників, а саме виділити їй цегляну літню кухню, позначену на плані літ. «Б», яка становить 31/100 частину вартості будівель будинковолодіння, стягнувши з ОСОБА_2 1 952,00 грн грошової компенсації; 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0688 га, зазначену на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2017 року вона є власником 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , інша 1/3 частка належить ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07 червня 2011 року.
Крім того, рішенням Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року № 23 у приватну власність сторін передано присадибну ділянку площею 0,2065 га, кадастровий номер 6825585600:04:001:0161, за вказаною адресою відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння.
На земельній ділянці розташовані: дерев`яний житловий будинок літ. «АІ» загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м, з цегляною прибудовою літ. «а», цегляна літня кухня літ. «Б», дерев`яний сарай літ. «В». Між сторонами виникають суперечки з приводу порядку користування житловим будинком і земельною ділянкою, внаслідок чого позивач змушена вимагати поділу спірного майна.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 08 вересня 2020 року позов задовольнив. Виділив у власність ОСОБА_1 в натурі 31/100 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : літню кухню, позначену на плані літ. «Б», загальною площею 47 кв. м, вартістю 23 734,00 грн згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року № 02-125/20. Виділив у власність ОСОБА_2 в натурі 69/100 частин цього житлового будинку з надвірними спорудами, а саме житловий будинок, позначений на плані літ. «АІ», загальною площею 63,2 кв. м, вартістю 53 323,00 грн, згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року № 02-125/20. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 952,00 грн грошової компенсації за зменшення її частки в цьому будинковолодінні. Виділив у власність ОСОБА_1 в натурі із земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161, площею 0,2065 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до розробленого плану поділу земельної ділянки згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року № 02-125/20 1/3 частину вказаної земельної ділянки площею 0,0688 га, яка позначена на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9. Виділив у власність ОСОБА_2 в натурі із цієї земельної ділянки, відповідно до розробленого плану поділу земельної ділянки згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року № 02-125/20 2/3 частини вказаної земельної ділянки площею 0,1377 га, яка позначена на плані поворотними точками 8-9-5-6-7-8. Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на зазначені будинковолодіння та земельну ділянку. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору, 10 000,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням судової інженерно-технічної експертизи, та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 20 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні житловий будинок і присадибна ділянка належать сторонам на праві спільної часткової власності, при цьому ОСОБА_2 є власником 2/3 часткок домоволодіння, а ОСОБА_1 - 1/3 частки домоволодіння. ОСОБА_1 має право на виділ частки із спільного майна за варіантом висновку судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року № 02-125/20. Оскільки позов підлягає задоволенню, то ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу всі понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 14 січня 2021 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Змінив розподіл судових витрат між сторонами. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 152,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела технічну можливість поділу домоволодіння на АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності сторін відповідно до їх часток.
Оскільки житловий будинок із надвірними господарськими спорудами не може бути поділений у натурі, то не підлягає поділу і земельна ділянка, на якій він розміщений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 17 лютого 2021 року, адвокат Підопригора Р. Б. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо вирішення спору про поділ будинковолодіння та земельної ділянки, в результаті якого утворюється новий об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка, на якій розташована господарська споруда, яка вже не є приналежною до головної речі, тобто житлового будинку, а є окремим об`єктом цивільного обороту, нерухомим майном.
Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційний суд не врахував, що в результаті поділу спірного майна згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи від 26 березня 2020 року позивач отримує у власність 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0688 га на АДРЕСА_1 , яка позначена на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9. Тобто утворюється новий об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, на якій розташована господарська споруда - літня кухня, яка вже не є приналежною до головної речі, тобто житлового будинку, а є окремим об`єктом цивільного обороту, нерухомим майном.
При вирішенні спорів про визнання права власності на господарсько-побутову будівлю або споруду за відсутності житлового будинку слід керуватися частиною п`ятою статті 20 ЗК України, відповідно до якої види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6825585600:04:001:0161 площею 0,2065 га на АДРЕСА_1 , що підлягає поділу, - для будівництва та обслуговуванню житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Законодавство України передбачає державну реєстрацію речового права на господарську споруду, яка знаходиться на окремій земельній ділянці, за відсутності житлового будинку.
06 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивовано законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду.
18 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, яка мотивована безпідставністю доводів, наведених у відзиві.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони набули право спільної часткової власності у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_2 - на 2/3 частки домоволодіння, а ОСОБА_1 - 1/3 частку домоволодіння.
Спадкове майно складається з дерев`яного житлового будинку «А-І» з цегляною прибудовою «а», загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м, до складу яких входять: коридор І площею 18,9 кв. м, кухня 1-1 площею 11,6 кв. м, кімната 1-2 площею 15,7 кв. м, кімната 1-3 площею 17,0 кв. м, а також цегляної літньої кухні «Б» і дерев`яного сараю «В».
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року визнано мирову угоду, що укладена між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у справі № 2/688/336/13 про розподіл спадкового майна. За умовами мирової угоди ОСОБА_2 виділено в користування житловий будинок та сарай, а ОСОБА_1 - літню кухню, що розташовані на АДРЕСА_1 . При цьому суд залишив криницю у спільному користуванні сторін і зобов`язав ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 2 500,00 грн.
Рішенням Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року № 23 передано у приватну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2065 га, кадастровий номер 6825585600:04:001:0161, яка розташована на АДРЕСА_1 , відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 26 березня 2020 року № 02-125/20 немає технічної можливості розділити житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до їх часток у праві власності, відповідно до вимог Державних будівельних норм (ДБН) В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».
Водночас експерт запропонував варіант поділу будівель домоволодіння, згідно з яким ОСОБА_2 виділяється житловий будинок літ. «А-І», що становить 69/100 частин вартості будівель, а ОСОБА_1 - літню кухню літ. «Б», що становить 31/100 частин. Внаслідок такого поділу вартість частки ОСОБА_1 зменшено на 1 952 грн.
Крім того, з урахуванням вказаного варіанта поділу будівель домоволодіння експерт розробив план поділу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 слід виділити частину земельної ділянки площею 0,1377 га (зазначена на плані поворотними точками 8-9-5-6-7-8), а ОСОБА_1 - частину земельної ділянки площею 0,0688 га (зазначена на плані поворотними точками 9-1-2-3-4-5-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
При поділі в натурі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
Отже, поділ жилого будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Таким чином визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц.
Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною четвертою розділу 1 глави ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за № 1442/32894, до господарських (допоміжних) будівель відноситься, зокрема, літня кухня, яка підлягає технічній інвентаризації в складі основної будівлі. Якщо основну будівлю зруйновано (знесено), замість технічного паспорта видається довідка про фактичну наявність господарських (допоміжних) будівель.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що позивач не довела, що спірний будинок можливо поділити в натурі відповідно до часток співвласників, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
Поділ майна в натурі відповідно до часток співвласників у господарських будівлях (літні кухні, сараї тощо) без поділу в натурі будинку є неможливим, адже приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто господарські будівлі, які є підсобними будівлями приналежать до будинку, з яким складають одне ціле, де основним вважається будинок, який відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій вони розміщені.
Не підлягає поділу в натурі і земельна ділянка на якій розміщений житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, адже норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають можливості її поділу з урахуванням лише розташованих на ній господарських будівель, без поділу в натурі будинку до якого ці будівлі приналежать та який також розташований на цій земельній ділянці. Отже, висновок апеляційного суду в цій частині також є правильним.
Аргументи касаційної скарги про можливість здійснення виділу в натурі 1/3 частини земельної ділянки і, як наслідок, - утворюється новий об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, на якій розташована господарська споруда - літня кухня, яка вже не буде приналежною до головної речі, тобто житлового будинку, а буде окремим об`єктом цивільного обороту, нерухомим майном, - висновків апеляційного суду не спростовують, а зводяться до трактування норм закону на свою користь.
Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду
апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Підопригори Романа Борисовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
