Справа № 200/2303/19
2/932/1121/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - Лукінова К.С.,
При секретарі Івановій А.Є.
Учасники процесу:
Представник позивачки адвокат Тарабака Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.02.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила визнати протиправною діяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми у розмірі 50000 грн. та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 50000 грн., що належить до виплати ОСОБА_1 .
05.04.2019 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» направила клопотання про закриття провадження у справі, вказуючи на те, що даний спір підвідомчий адміністративному суду.
17.07.2019 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі через те, що дану справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 року справу було передано в провадження судді 10.12.2020 року.
Ухвалою від 10.12.2020 року справу було прийнято до провадження та призначено її розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на 12.01.2021 року.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Таратака Є.А. заперечувала проти закриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представника позивачки вважає, що клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Смолія Богдана Володимировича та клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є оскарження дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Водночас зміст позовної заяви та її обґрунтування свідчать про те, що звернення до суду з цим позовом обумовлене тим, що Уповноважена особа Фонду не включила допереліку вкладників позивачку за перерахуванням позивачкою коштів ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договором № 980-027-000242027 від 19.05.2016 року на поточні рахунки вказаної особи, відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський», та у подальшому відмовила йому у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважає, що він підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки звернений на захист його порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. При цьому позов заявлено (визначено відповідачем у справі) до Уповноважену особу Фонду.
Судом установлено, що Велика Палата Верховного Суду розглядала справи з подібними правовідносинами (за позовами фізичних осіб до Уповноваженої особи Фонду, що випливає з діяльності ПАТ «Банк Михайлівський») та висловлювала відповідні висновки щодо юрисдикційної належності таких спорів.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 640/18103/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 554/9168/17 та від 27 лютого 2019 року у справах № 553/3115/17 та 552/2232/18 висловила правову позицію про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першоюстатті 26 Закону № 4452-VIграничного розміру відшкодування за вкладами.
Суд зауважує, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до нормЗакону № 4452-VIвирішує виключно Фонд.
За предметом позову (спори про відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн), є публічно-правовими і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленогозакономвиду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Разом з тим згідно із статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбаченіЗаконом України"Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Прореабілітацію жертврепресій комуністичногототалітарного режиму1917-1991років". 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. 2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. 3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, суд зазначає таке. У справі, що розглядається, позивач вказує на протиправне невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування. Отже, у контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між ОСОБА_1 , Фондом та Уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюютьсяЗаконом № 4452-VI. ЦимЗакономтакож регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. ЦейЗаконє спеціальним у регулюванні спірних правовідносин. Відповідно до пункту 17 частини першоїстатті 2 зазначеного ЗаконуУповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цимЗакономта/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. За змістомстатті 3 Закону № 4452-VIФонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно із частиною першоюстатті 4 вказаного Законуосновним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другоюстатті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюванихзакономінтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цьогоЗакону. Відповідно до частини першоїстатті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цимЗаконом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Отже, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінніКАС України.
При цьому правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
За змістом частин першої та другоїстатті 26 Закону № 4452-VIФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другоюстатті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шостастатті 26 Закону № 4452-VI). Нормамистатті 27 Закону № 4452-VIустановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цьогоЗаконустаном на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другоїстатті 4 Закону № 4452-VI).
При цьому, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Вказана правова позиція викладена у в постановах Великої Палати Верховного Судвід 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 та у справі № 646/6644/17 від 07.08.2019 року.
З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи, розгляд такої справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів.
Згідно п.1ч.1ст.255ЦПК України,суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
Керуючись ст.ст. 255, 259 ЦПК україни, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Смолія Богдана Володимировича та клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачці, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 12.01.2021 року.
Суддя: К.С. Лукінова
