ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 січня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/1131/20
Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/105/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Трест» ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Трест» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Трест» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-
У С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест» (далі по тексту - ПАТ «Трест»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 27 267,68 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 21 336,30 грн, а всього - 48 603,98 грн.
Із посиланням на ст. 115, 116, 117 КЗпП України, позов обґрунтовувала тим, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з 06.06.2019 по 02.12.2019. При звільненні з вини відповідача вона не отримала заробітну плату.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ПАТ «Трест» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 27 267,68 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 21 336,30 грн, а всього - 48 603,98 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Трест» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Заявник вказує, що позивачка не надала суду належних доказів факту обліку робочого часу, доказів заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Надані позивачкою копії розрахунково-платіжних відомостей є неналежним доказом, оскільки не містять підпису відповідальної особи за їх складання та підпису директора.
Заявник вважає, що районний суд стягнув середній заробіток поза межами тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Трест» нарахувало, але не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату за час її роботи на посаді головного бухгалтера з 06.06.2019 по 02.12.2019, а тому всі належні їй суми при звільненні на підставі ст. 116, 117 КЗпП України, підлягають стягненню з відповідача.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що наказом № 9 від 05 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПАТ «Трест» на посаду головного бухгалтера на 0,5 ставки з посадовим окладом 4380 грн з 06 червня 2019 року (а.с. 4).
Наказом № 12 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за згодою сторін з 02 грудня 2019 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 3).
При звільненні відповідачем не було проведено повного розрахунку з ОСОБА_1 , чого ПАТ «Трест» не спростовано.
Із розрахунково-платіжних відомостей за червень - листопад 2019 року (а.с. 5 - 10) та відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (Таблиця 6) у ПАТ «Трест» вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у червні 2019 року - 3650 грн, у липні 2019 року - 4380 грн, у серпні 2019 року - 4380 грн, у вересні 2019 року - 4380 грн, у жовтні 2019 року - 4380 грн, у листопаді 2019 року - 4380 грн, у грудні 2019 року - 4380 грн, а всього 29 930 грн ( а.с. 35, 70-79).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Під час розгляду справи будь-яких заперечень щодо обрахунку суми заборгованості з боку відповідача не заявлялось.
За встановлених обставин, районний суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з ПАТ «Трест» на користь ОСОБА_1 заборгованості із невиплаченої заробітної плати за період її роботи у відповідача у заявленій нею сумі 27 267,68 грн.
Посилання заявника на те, що позивачкою не надано суду належних доказів факту обліку робочого часу, доказів заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати не заслуговують на увагу зважаючи на те, що заборгованість по заробітній платі, що визначена судом до стягнення, відповідає даним, зазначеним у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, що подаються до органів доходів та зборів (а.с. 35, 70-79), які відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України, є належними та допустимими доказами. Із цих же підстав не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом твердження заявника про те, що надані позивачкою копії розрахунково-платіжних відомостей є неналежним доказом, оскільки не містять підпису відповідальної особи за їх складання та підпису директора.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Усі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Відтак, закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум. У даній справі встановлено, що ПАТ «Трест» з позивачкою при звільненні повний розрахунок не провів, питання про стягнення належних їй сум вирішується даним судовим рішенням, а тому безпідставним є посилання апеляційної скарги на те, що районний суд стягнув середній заробіток поза межами тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Таким чином, районний суд правильно установивши обставини справи та те, що при звільненні відповідач усупереч вимогам ст. ст. 47, 116 КЗпП України не виплатив ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 21 336,30 грн.
Виходячи з вищевикладеного, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест» - залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча Судді:
