Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 367/274/19
Провадження по справі № 1-кп/367/483/2020
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30грудня 2020року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді: Шестопалової Я.В.,
при секретарі: Будинкевич Ю.А.,
за участю прокурора: Коломієць Р.Р.,
представника потерпілого: Гуріч О.В.,
потерпілої: ОСОБА_1 ,
захисника: Франчук О.М.,
обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040002093 від 07.09.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької обл., українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, нагородженого орденом «За мужність» ІІІ ступеня, працюючого керівником дільниці ТОВ "ПЖ Комфортний дім на Прорізній", зареєстрованого АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 будучи старшиною роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 2 батальйону оперативного призначення (змішаного) військової частини НОМЕР_1 НГУ, 07.09.2015 року приблизно о 15 год. 20 хв. знаходячись у сховищі № 5 складу озброєння і боєприпасів військової частини НОМЕР_1 НГУ, що розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 , діючи в порушення положень ст.ст. 3, 27, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 18 Закону України «Про національну гвардію України» в редакції від 30.07.2015 року, ст.ст. 12, 13, 20 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 9 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України від 07.09.2011 року № 657 в редакції від 11.08.2015 року, сидячи в кріслі, яке розташовувалося у дальній частині кімнати за стійкою праворуч, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень або смерті ОСОБА_3 , при цьому усвідомлюючи властивості зброї як такої, що становить підвищену небезпеку для оточуючих, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити, тримаючи пістолет «Форт 14ТП» № НОМЕР_2 у правій руці, не перезаряджаючи та не перевіряючи положення запобіжника, направив його ствол у сторону, де біля стійки у положенні звернений лівою задньо-боковою поверхнею грудної клітки до дульного зрізу пістолету знаходився ОСОБА_3 та шляхом випадкового натискання на спусковий гачок здійснив один не контрольований постріл у бік ОСОБА_3 , чим спричинив останньому вогнепальне кульове наскрізне проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням легень, серця і грудної аорти, яке супроводжувалось гострою крововтратою, від чого останній помер на місці.
Вищевказаними діями ОСОБА_2 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 414 КК України, а саме порушення правил поводження зі зброєю, якщо це заподіяло смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що свою провину у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України визнає у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. Зазначив, що на даний час щиро кається у вчиненому злочині, просив суд застосувати до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування покарання на підставі п.п. в) та д) ст. 1 цього Закону. Щодо цивільних позовів просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки матеріальну шкоду він відшкодував добровільно в розмірі 12000 грн., що перевищує розмір позовних вимог потерпілої. Щодо моральної шкоди, обвинувачений, також, просив відмовити у задоволенні позову і в цій частині, оскільки на його думку моральну шкоду необхідно стягувати з володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто військової частини.
Потерпіла в судовому засіданні, суду пояснила, що 07.09.2015 року, в день вона перебувала з дитиною у лікарні, куди прийшла її мати та повідомила, що з її чоловіком щось трапилось зі слів брата її чоловіка померлого ОСОБА_3 .. Також, повідомила, що за декілька годин до дзвінка брата чоловіка, вона спілкувалася по телефону з ОСОБА_3 він був у гарному настрої та тверезий. Обвинувачений їй раніш знайомий не був та у яких відносинах він перебував з її чоловіком їй не відомо. Вперше вона побачила обвинуваченого у слідчого. Зазначила, що підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі та не заперечувала, що отримала від обвинуваченого грошові перекази у сумі 12 000 гривень. Також потерпіла підтримала позовні вимоги в інтересах свого сина ОСОБА_4 та просила їх задоволити.
Крім того, представник цивільних позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілих підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити, підтримав доводи викладені в позовних заявах.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, його провина у вчинені злочину підтверджується доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:
- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12015110040002093 від 07.09.2015 року;
- Протоколами огляду місця події від 07.09.2015 року;
- Протоколом огляду інформації, збереженої на носію інформації та фототаблицею до нього від 02.07.2018 року;
- Протоколом огляду та фототаблицею до нього від 21.12.2017 року;
- Протоколом огляду речей від 28.09.2018 року;
- Протоколом огляду місця події від 08.04.2015 року;
- Протоколами оглядів місця події та фототаблицями до них від 08.09.2015 року;
- Протоколом огляду та фототаблицею до нього від 09.09.2015 року;
- Висновком судово-медичної експертизи трупа № 362 від 16.01.2016 року;
- Висновком судово-медичної криміналістичної експертизи № 152-мк від 31.12.2015 року;
- Висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 3-02/1359 від 21.09.2015 року;
- Висновком судово-медичної криміналістичної експертизи № 11-мк від 29.01.2016 року;
- Висновком судової балістичної експертизи № 623 від 04.08.2016 року;
- Висновком судово-психіатричного експерта № 279 від 18.04.2018 року;
- Висновком судової трасологічної експертизи № 8-3/2065 від 06.11.2018 року;
- Висновком судової трасологічної експертизи № 8-3/1956 від 23.10.2018 року;
- Висновком судово-хімічної експертизи № 637хс від 08.10.2015 року;
- Висновком судово-хімічної експертизи № 638хс від 29.10.2015 року;
- Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 08.09.2015 року;
- Висновком психофізіологічного опитування особи з використанням комп`ютерного поліграфа від 06.06.2018 року;
- Експертними висновками психофізіологічного дослідження достовірності показань ОСОБА_2 з метою виявлення наявності прихованої інформації;
- Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 08.09.2015 року;
- Заявою про з`явлення із зізнанням ОСОБА_2 від 10.11.2018 року;
- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та з`явлення із зізнанням та відеозаписом до нього від 10.11.2018 року;
- Протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом до нього від 10.01.2019 року;
- Висновком комплексної балістичної та судово-медичної експертизи № 8-5/725; № 169-мк від 02.11.2018 року.
Зазначені докази у своїй сукупності свідчать про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом.
Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази суд оцінює в їх сукупності за критеріями належності та допустимості. За критерієм належності, закріпленим у ст. 85 КПК України, суд вважає всі досліджені докази належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.
Крім того, вищевказані письмові докази зібрані відповідно до вимог КПК України та не оспорюються учасниками кримінального провадження, клопотань про їх виключення з обсягу доказів не надходило.
З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального злочину викладеного у вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 414 КК України, оскільки він своїми необережними діями, проявивши злочинну недбалість, порушив правила поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, є учасником бойових дій, одружений, за останнім місцем роботи несенням служби характеризувався позитивно, працевлаштований керівником дільниці ТОВ "ПЖ Комфортний дім на Прорізній", має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкість вчиненого, що вчинений ним злочин, відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 суд визнає з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення та буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом із тим, пунктами в) і д) статті 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» встановлено, що звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Обмежень при застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених Законом України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не встановлено, амністія до нього протягом останніх десяти років не застосовувалась.
За таких підстав, суд, вважає, що клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він не позбавлений батьківських прав, має на утриманні двох малолітніх дітей 2013 та 2017 років народження, та є ветераном війни учасником бойових дій, підлягає задоволенню.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 судом не застосовувався.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню слід покласти на обвинуваченого.
При вирішенні цивільних позовів про відшкодування шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
В ході розгляду справи було визнано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 цивільними позивачами у даному кримінальному провадженні, а обвинуваченого ОСОБА_2 цивільним відповідачем.
Потерпілою ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов, згідно якого вона просила: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду в розмірі 10 330,00 грн. (десять тисяч триста тридцять гривень) та моральну шкоду в розмірі 950 000,00 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) грн. Згідно позову зазначено, що матеріальна шкода складається із понесених витрат на спорудження та встановлення надгробного пам`ятника для ОСОБА_3 в розмірі 10 330,00 грн. (десять тисяч триста тридцять гривень). Завдана моральна шкода полягає у втраті самої близької людини, її чоловіка ОСОБА_3 , моральних та фізичних стражданнях внаслідок цього, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв`язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації її особистого життя. Потерпіла втратила чоловіка, а її малолітній син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свого люблячого батька. Після смерті чоловіка у потерпілої фактично змінився її установлений ритм життя. Зазначила, що після загибелі її чоловіка їхній син замкнувся, перестав розмовляти, а тому, хвилюючись за його здоров`я вимушена була звертатися до дитячих психологів за професійною допомогою. Крім того, її рідна бабуся, ОСОБА_8 , переживала дуже сильний стрес після загибелі її чоловіка 07.09.2015 року, оскільки вона дуже любила її чоловіка як рідного онука. Зазначила, що бабуся не витримала загибелі її чоловіка, в результаті через шість днів -13 вересня 2015 року померла від пережитого стресу. Тобто, ще не отямившись від загибелі чоловіка, їхню родину спіткало наступне горе. Усі ці події пов`язані між собою, та спричинили потерпілій ОСОБА_6 ще більші моральні страждання. Розмір моральної шкоди потерпіла ОСОБА_6 оцінює в розмірі 950 000,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень).
ОСОБА_6 подано відповідь на відзив цивільного відповідача ОСОБА_2 , в якому вона зазначила, що посилання цивільного відповідача на ч. 1 ст. 1172 ЦК України як на підставу того, що військова частина повинна відшкодовувати шкоду, завдану ОСОБА_2 є необґрунтованими. На підставі викладеного, керуючись ст. 179 ЦПК України просила врахувати відповідь цивільного позивача ОСОБА_6 на відзив цивільного відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
Законним представником потерпілого ОСОБА_7 , 13.05.2013року, - ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов, згідно якого вона просила: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шкоду, заподіяну йому внаслідок, злочину, вчиненого ОСОБА_2 , в розмірі 1/2 середньомісячного заробітку (доходу) загиблого батька ОСОБА_3 , до досягнення вісімнадцяти років ОСОБА_7 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 950 000,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень).
Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (ст. 61 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Згідно позовних вимог, матеріальна шкода відшкодовується особам, які втратили годувальника в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Законний представник позивача вважала, що малолітня дитина, ОСОБА_7 має право на відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_2 , в розмірі 1/2 середньомісячного заробітку (доходу) загиблого батька ОСОБА_3 , до досягнення ним вісімнадцяти років. Крім того, внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, малолітньому сину загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , була спричинена також моральна шкода. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , малолітня дитина втратила близьку людину, чим йому завдано моральної шкоди, яка полягає в його душевних стражданнях з приводу передчасної смерті батька. Після смерті батька, малолітня дитина ОСОБА_7 , замкнувся, перестав розмовляти, постійно плаче. Такий стан дитини призвів до того, що вона, як мати ОСОБА_7 , вимушена була звертатися до дитячих психологів за спеціалізованою допомогою. Однак навіть психологічна допомога не дала ефективного результату. З огляду на інтенсивність, тривалість та ступінь негативного впливу душевних страждань малолітньої дитини, розмір моральної шкоди ОСОБА_6 оцінює в 950 000,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень) та вважає його адекватним та співрозмірним спричиненій моральній шкоді дитині.
Потерпіла ОСОБА_1 пред`явила цивільний позов, згідно якого вона просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 900 000,00 грн. (дев`ятсот тисяч гривень). Завдана моральна шкода полягає в глибоких емоційних та фізичних стражданнях внаслідок загибелі її єдиного сина ОСОБА_3 , що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв`язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації її особистого життя. Потерпіла зазначила, що загиблий син був її підтримкою та опорою, так як в лютому 2013 року загинув її чоловік ОСОБА_9 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Після загибелі сина, вона втратила сенс життя, в неї погіршилося самопочуття, загострилися хронічні хвороби, вона не може спати, страждає безсонням, втратила апетит. Потерпіла ніде не працює, не має жодного доходу, її господарство прийшло в занепад, оскільки внаслідок смерті сина вона не має сил доглядати за господарством. За життя її син завжди допомагав як фізично так і матеріально. Розмір моральної шкоди потерпіла оцінює в розмірі 900 000,00 грн. (дев`ятсот тисяч гривень).
Цивільним відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на цивільний позов ОСОБА_6 , в якому він зазначив, що потерпілою пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10330 грн. та моральної шкоди в сумі 950 000 грн., завданої внаслідок вчинення ним ненавмисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України. Зазначив, що користуючись своїм правом обвинуваченого він добровільно поштовими переказами, копії квитанцій яких долучає до відзиву, перерахував на ім`я позивачки біля 30 000 гривень із яких в нього є відомості, що вона 14 000 грн. отримала. Враховуючи, що позивачка заявляє про матеріальну шкоду на суму 10 330 грн. та підтверджує дану суму товарним чеком на виготовлення пам`ятника - вважає, що він відшкодував матеріальну шкоду в повному обсязі. Щодо пред`явленого цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 950 000 грн. вважав, що в силу об`єктивних причин він є неналежним відповідачем. Належним відповідачем є військова частина НОМЕР_1 , в якій і він, і потерпілий проходили військову службу за контрактом, та де під час виконання службових обов`язків при поводженні зі зброєю, яка належить на праві власності військовій частині, сталося кримінальне правопорушення з необережності.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та їх представник в судовому засіданні повністю підтримали подані цивільні позови, та просили їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 оскільки вони подані до неналежного цивільного відповідача.
Вирішуючи питання по заявлених цивільних позовів суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (ст. 61 КПК України).
Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №3від 31.03.1989року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином ,і стягнення безпідставно нажитого майна» в п. 13 звертається увага судів, що, покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. При цьому характер та розмір заподіяної шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.
Відповідно до ч. 1ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (частина перша статті 1200 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.ст. 1195, 1200, 1201, 1202 ЦК України передбачено відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, що здійснюється щомісячними платежами, витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У відповідності до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення ним вісімнадцяти років.
Тобто, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, має неповнолітній ОСОБА_7 , 13.05.2013 року до досягнення ним 18 років.
Згідно ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
Враховуючи, що загиблий перебував у шлюбі, у нього на утриманні окрім неповнолітнього сина на момент загибелі була дружина ОСОБА_6 , за вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, розмір відшкодування становить 1/3 від середньомісячного заробітку.
Крім того, ч. 1 ст. 1202 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед. Також, враховуючи, що особа загибла внаслідок порушення правил поводження зі зброєю, суд вважає за можливе визначити одноразову суму для відшкодування за 3 роки з моменту смерті, а в подальшому виплату проводити щомісячними платежами в розмірі 1/3 заробітної плати середньомісячного заробітку (доходу) загиблого ОСОБА_3 , до досягнення ОСОБА_7 вісімнадцяти років, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 1208 ЦК України за заявою представника потерпілого у разі підвищення вартості життя підлягає індексації на підставі рішення суду.
Розраховуючи розмір одноразової виплати до відшкодування за 3 роки за період з 7 вересня 2015 року по 7 вересня 2018 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до довідки про доходи від 01.02.2019 року № 44 виданої військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була нарахована заробітна плата за березень 2015р. вересень 2015р. в сумі 33 520, 36 грн., утримано ПДФО в сумі 5028,04 грн., ЄСВ в сумі 842,77грн., та утримано військовий збір в сумі 502,88грн., середньомісячний розмір заробітної плати становить 4788,62 грн. (33 520,36грн. за 7 місяців), розмір відшкодування становить 1596,21 (4788,62/3) гривень на місяць.
Загальна сума до відшкодування одноразовою виплатою за 3 роки складає 57 463 гривні 47 копійок.
Починаючи з 08.09.2018 року щомісячний платіж відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, складає в сумі 1 596,21 гривень.
Враховуючи наведене, вимоги позову в частині стягнення 1/2 заробітної плати середньомісячного заробітку (доходу) загиблого, ОСОБА_3 кожного місяця до досягнення дитиною 18 років, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного судом розрахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що цивільний позов заявлений ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. Саме з обвинуваченого підлягає стягненню відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого одноразово за 3 роки, а також з подальшим стягненням щомісячної суми відшкодування до досягнення дитиною вісімнадцяти років
Вирішуючи питання про розмір відшкодування завданої моральної шкоди суд виходить з наступного
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Позов до суду поданий потерпілими та законним представником неповнолітнього потерпілого, який є сином загиблого.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В ході розгляду справи встановлено, що дійсно має місце завдання моральної шкоди, оскільки внаслідок порушення правил поводження зі зброєю загинув молодий чоловік, неповнолітній потерпілий втратив батька, на матеріальну та психологічну участь якого в своєму житті він мав можливість розраховувати, для дитини смерть батька стала значним стресом.
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних які характеризують майновий стан обвинуваченого, суд вважає, що розумним та співмірним визначити до відшкодування моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень.
Суд також вважає переконливими аргументи цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , стосовно спричинення їм з вини обвинуваченого моральної шкоди, оскільки вони зазнали психологічної травми внаслідок загибелі чоловіка та сина ОСОБА_3 , який про піклувався та підтримував їх морально та матеріально..
Враховуючи, встановлені в суді обставини, а також глибину та тривалість моральних страждань цивільних позивачів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди та зменшує його розмір, керуючись принципом розумності та справедливості, а саме: моральну шкоду заподіяну ОСОБА_6 суд визначає в розмірі 300 000 грн., ОСОБА_1 - 300 000 грн..
Що стосується відшкодування ОСОБА_6 матеріальної шкоди внаслідок витрати на спорудження та встановлення надгробного пам`ятника для ОСОБА_3 в розмірі 10 330,00 грн. (десять тисяч триста тридцять гривень), суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 добровільно сплатив на ім`я ОСОБА_6 кошти в розмірі 12000грн.. Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодуванні матеріальної шкоди в розмірі 10 330,00 грн..
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 127, 368, 374-376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Клопотання захисника та обвинуваченого про застосування до ОСОБА_2 п.п. в), д) ст.. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» - задовольнити.
На підставі п.п. в), д) ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного даним вироком покарання.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 суд не застосовує.
Цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1/3 середньомісячного заробітку загиблого батька ОСОБА_3 , що становить 1 596 гривень 21 копійка - одноразовою виплатою за 3 роки в розмірі 57 463 гривні 47 копійок та з 08.09.2018 року до досягнення вісімнадцяти років ОСОБА_7 щомісячно, платіж в сумі 1596 гривень 21 копійок.
В частині позовник вимог ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення експертизи № 3-02/1359 від 21.09.2015 року у сумі 537 гривень 60 копійок; експертизи № 623 від 04.08.2016 року у сумі 5 292 гривень 40 копійок; експертизи № 8-3/2065 від 06.11.2018 року у сумі 1430 гривень; експертизи № 8-3/1956 від 23.10.2018 року у сумі 4290 гривень; експертизи № 637хс від 08.10.2015 року у сумі 1661 гривень 94 копійок; експертизи № 638хс від 29.10.2015 року у сумі 1107 гривень 96 копійок; експертизи № 8-5/725 від 02.11.2018 року у сумі 22022 гривень, а всього в розмірі 36 341 (тридцять шість тисяч триста сорок одна) гривень 90 копійок.
Речові докази по даному кримінальному провадженню - куртку зеленого кольору, кофту зеленого кольору із плямами бурого кольору, футболку зеленого кольору із плямами бурого кольору, кулю виявлену в кишені форменної куртки, в яку 07.09.2015 року був одягнений ОСОБА_3 під час отримання вогнепального поранення в ході проведення судово-медичної криміналістичної експертизи, предмет схожий на патрон з маркуванням «38 88», який було виявлено на підлозі біля столу, предмет схожий на патрон з маркуванням «38 86», який виявлено на підлозі з лівого боку від тіла ОСОБА_3 , гільзу з маркуванням «38 88», яку було виявлено у другій половині кімнати біля дверей, чоловічі труси, пара шкарпеток, пара берць, штани форменного зразка оливкового кольору з ременем, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Київського гарнізону знищити.
Речові докази по даному кримінальному провадженню , предмет схожий на пістолет «Форд-14 ТП» 9х18 мм вироблено в Україні з позначенням К 1258 та магазин із позначенням НОМЕР_2 , предмет схожий на патрон з маркуванням «38 88», який був виявлений у патроннику пістолета, 11 патронів з маркуванням «38 88», «38 86», які було виявлено у магазині пістолета, , які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Київського гарнізону повернути власнику, державі в особі військової частини Національної гвардії України НОМЕР_1 .
Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: Я. В. Шестопалова
