Справа № 308/8430/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Боті О.І.,
за участі позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представників відповідачів Федьо Т.М.,
Меренич М.І.,
представника третьої особи Дьордя В.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційнепідприємство «Ужгородськаміська поліклініка»Ужгородської міськоїради про визнання незаконним та скасування рішення в частині, наказу та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
19.07.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, якими станом на день ухвалення рішення є Ужгородська міська рада, Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача КНП «Ужгородська міськаполіклініка» Ужгородськоїміської ради про визнання незаконним та скасування рішення в частині, наказу та зобов`язання вчинити дії, які уточнила 19.11.2019, а востаннє 23.01.2020, подавши заяву про остаточне визначення позовних вимог. Так, позовні вимоги викладені нею в наступній редакції: Визнати незаконним та скасувати в частині пункту 7, а також в частині пункту 8 - в частині самого пункту - «до призначення керівника в установленому законом порядку», рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за №1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» (далі-позовна вимога 1); Визнати незаконним та скасувати рішення ХLІІ сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 24 грудня 2019 року за №1834 «Про визнання пункту 8 рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за №1505 таким, що втратив чинність» (далі позовна вимога 2); Визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21.06.2019 №102 «Про затвердження складу конкурсної комісії» (далі позовна вимога 3); Визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21.06.2019 №103 «Про оголошення конкурсу» (далі позовна вимога 4); Визнати незаконним та скасувати рішення у формі протоколу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради №1 від 16.07.2019, постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради (далі позовна вимога 5); Визнати незаконним та скасувати рішення у формі протоколу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради №3 від 24.07.2019, постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради (далі позовна вимога 6); Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови від 26.07.2019 №316 «Про призначення ОСОБА_3 » (далі позовна вимога 7); Визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 29.07.2019 №121 «Про призначення ОСОБА_3 » (далі позовна вимога 8); 3обов`язати Відповідачів подовжити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора Комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» (далі позовна вимога 9); Зобов`язати Відповідачів внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис наступного змісту: у графі 3 - «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» з 18.04.2019 реорганізований (перетворений) на Комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», у графі 4 - «рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за №1505» (далі позовна вимога 10); Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі у вигляді подовження трудових відносин з ОСОБА_1 , шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» (далі позовна вимога 11).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 02 січня 2007 року призначена на посаду головного лікаря в комунальному закладі «Ужгородська міська поліклініка», який 18 квітня 2019 року за рішенням Ужгородської міською радою №1505 реорганізовано на КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом перетворення юридичної особи публічного права. За вказаним рішенням ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язків директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку, а також уповноважено Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради на оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради. На виконання останнього Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради датою 24 червня 2019 року оголосило конкурс на зайняття вакантної посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка», однак посада керівника Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради не була вакантною, оскільки трудові відносини з ОСОБА_1 укладені на невизначений строк та не припинені, так як реорганізація керованого позивачкою закладу відбулась без скорочення чисельності чи штату працівників, а займана нею посада була лише перейменована. Тож, вважає, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті з грубими порушеннями прав позивача, оскільки в порушення норм ч.4 статті 36 КЗпП України власник вирішив, що трудові відносин ОСОБА_1 з ним припиненні. Окрім цього вказано, що проводячи конкурс на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» відповідачами допущення порушення Порядок проведення конкурсу, затвердженого Постановою КМУ №1094: склад конкурсної комісії нелегітимний; до конкурсу допущено й визначено переможцем особу, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам; відеозапис засідання не провадився, а тому прийняті комісією рішення у формі протоколу слід визнати незаконними та скасувати.
16.08.2019 представником відповідача Ужгородської міської ради Федьо Т.М. подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти позову, у зв`язку з безпідставністю такого. Вказує, що оскаржувані рішення не підлягають скасуванню, оскільки є актами індивідуальної дії та вичерпують свою дію фактом виконання такого. При цьому зазначає, що прийняття та (або) скасування рішення є виключною компетенцією Ужгородської міської ради та уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю закладом охорони здоров`я. Зазначає, що наразі ОСОБА_1 не звільнена та не вивільнена з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки, а отже її трудові права не порушені й захисту не підлягають.
02.12.2019 та 12.02.2020 представником відповідача Ужгородської міської ради Федьо Т.М. подано відзив на позовну заяву від 19.11.2019 та від 23.01.2020, в якому фактично міститься клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачкою змінено і предмет, і підставу позову.
27.07.2020 представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом Меренич М.І. подано відзив на позовну заяву, за яким вказано, що позовні вимоги в частині оскарження рішень і дій Ужгородської міської ради та Управління охорони здоров`я є публічно-правовими, а тому повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також вказує, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 не припинила та не змінила трудові відносини з Ужгородською міською радою, а тому трудовий спір між сторонами відсутній, а трудові права позивачки захисту не підлягають. Стверджує, що залучення ОСОБА_3 судом у якості співвідповідача суперечить вимогам ст. 51 ЦПК України, оскільки наразі ОСОБА_3 звільнена з посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» за власним бажанням.
23.07.2020 представником відповідача Ужгородської міської ради Федьо Т.М. подано доповнення до відзиву, в якому окрім викладеного у відзиві зазначено, що частина позовних вимог, зокрема пункт 8 оскаржуваного рішення, а також розпорядження та накази щодо відповідачки ОСОБА_3 наразі втратили чинність за відповідним рішенням та у зв`язку зі звільнення ОСОБА_3 з посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка». Зазначає, що позивачка не була учасником конкурсу, а тому спірні накази та рішення не породжують для неї право на захист.
19.08.2020 представником третьої особи КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради адвокатом Силадієм М.І. подано письмові пояснення, за якими вказано, що вимоги позивачки не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду за правилами адміністративного. Окрім того вказує, що трудові відносини позивачки не є припиненими, а тому вимога про переведення останньої з посади головного лікаря на посаду директора є не передбаченим законодавством способом захисту.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити; представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позовних вимог; представник третьої особи просив закрити провадження у справі.
Суд, заслухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали справи,всебічно іповно з`ясувавшифактичні обставини,на якихґрунтується позов,в межахзаявлених вимог,об`єктивнодослідивши іоцінивши докази,надані сторонами,які маютьправове значеннядля розглядусправи івирішення спорупо суті,в їхсукупності приходитьдо наступного висновку.
З записів з трудової книжки ОСОБА_1 видно, що така з 02.01.2007 призначена на посаду головного лікаря Ужгородської міської поліклініки (запис 11). При цьому дійсних записів про її звільнення, переведення з вказаної посади, а також про призначення на іншу посаду, трудова книжка, в редакції наданій представником відповідача Ужгородської міської ради Федьо Т.М. не містить.
Листом виконавчого комітету Ужгородської міської ради №2451/03-17 від 08.08.2019, наданому у відповідь на адвокатський запит Рутковського С.В. від 31.07.2019, стверджується, що ОСОБА_1 не звільнена з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки.
На ХХХУ сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради 18 квітня 2019 року було прийнято рішення за №1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради». Згідно з вказаним рішенням Ужгородською міською радою вирішено: створити юридичну особу публічного права Комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права - комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» (пункт 2 рішення); уповноважено Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради на оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради (пункт 7 рішення); призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки Директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку (пункт 8 рішення).
На виконання рішення Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради видано наказ №102 від 21.06.2019 про затвердження складу конкурсної комісії, за яким у зв`язку з наявністю вакантної посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради утворено комісію з проведення конкурсу на зайняття вказаної вакантної посади та затверджено склад комісії.
Наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради №103 від 21.06.2019 про оголошення конкурсу оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, наказано конкурсній комісії оприлюднити інформацію на офіційному сайті Ужгородської міської ради, визначено строк подачі документів для участі у конкурсі тощо.
Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради №1 від 16.07.2019 допущено до участі у конкурсі двох кандидатів, визначено місце, дату та час конкурсу.
Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради №2 від 18.07.2019 допущено до участі у конкурсі ще одного кандидата, та відхилено вимогу ОСОБА_1 про прийом від неї пакету документів на участь у конкурсі, у зв`язку з пропущенням строку подачі документів конкурсантами.
Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради №3 від 24.07.2019 прийнято рішення зробити подання на ім`я міського голови про призначення директором ОСОБА_3 .
Наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради №121 від 29.07.2019 про призначення ОСОБА_3 останню призначено на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради.
Розпорядженням Ужгородського міського голови № 316 від 26.07.2019 про призначення ОСОБА_3 останню призначено на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 29.07.2019 та укладено з нею контракт строком на п`ять років.
Надалі за розпорядженням Ужгородського міського голови № 511 від 04.12.2019 про звільнення ОСОБА_3 останню звільнено з посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 04.12.2019. за власним бажанням.
На ХLII сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради 24 грудня 2019 року було прийнято рішення за №1834, за яким пункт 8 рішення ХХХУ сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за №1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» визнано таким, що втратив чинність.
Витягом з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань станом на 27.07.2020 стверджується, що засновником КНП «Ужгородська міська поліклініка» є Ужгородська міська рада, а директором ОСОБА_4 (запис 1); засновником комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» є Ужгородська міська рада, а керівником ОСОБА_1 (запис 2). Також зазначено, що 20.06.2019 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) визначено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю,кваліфікацією, професіями.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. 104, 105, 110 ЦКУ ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це засновницькими документами в передбачених ними випадках, в результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав і обов`язків до інших осіб.
Іншою формою припинення юридичної особи є передача усього свого майна, прав і обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, розділення або перетворення (ст. 104 - 109 ЦКУ).
Юридична особа - правонаступник, до якої в результаті приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦКУ).
Згідно зі ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення, злиття, приєднання, поділу юридичної особи до нової юридичної особи переходять усе майно, а також усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що в розглядуваному випадку відбулася реорганізація шляхом перетворення юридичної особи публічного права комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» в комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до п. 5.1 Статуту Ужгородської міської поліклініки, затвердженого начальником відділу охорони здоров`я Ужгородської міської ради та схвалено загальними зборами трудового колективу Ужгородської міської ради від 11.12.2006, безпосереднє керівництво лікарнею здійснює головний лікар, який призначається на посаду та звільняється з такої міським головою за поданням відділу охорони здоров`я. В свою чергу, відповідно до п. 7.2 Статуту КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради поточне керівництво підприємством здійснює директор, який призначається на посаду, або звільняється з неї з дотриманням вимог чинного законодавства України. З директором укладається контракт.
Тож,враховуючи зазначеніположення Статутів,вищевказана реорганізація не супроводжувалась скороченням чисельності або штату працівників, зокрема посада керівника Ужгородської міськоїполіклініки, внаслідок відповідного реформування, скорочена не була, як і не було змінено функціональні обов`язки керівника закладу - керівництво.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Вищевказане положення трудового законодавства знайшло своє відображення й у нижченаведеному.
Згідно з п.1.4.6. Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалених Робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14.02.2018, встановлено, що факт реорганізації закладу охорони здоров`я бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом.
Пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31.10.2018 № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», який набрав чинності з 01.01.2019, встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів. Всі головні лікарі та інші медичні працівники виконуватимуть свої функції без змін до терміну дії їхніх договорів, та лише після завершення цих термінів будуть діяти положення вказаного наказу.
В листі від 03.07.2019 № 05-07/220 до керівників органів місцевого самоврядування та військово-цивільних адміністрацій Професійна Спілка працівників охорони здоров`я України дотримується такої ж правої позиції. У разі перетворення комунальної установи у комунальне некомерційне підприємство, заклад охорони здоров`я продовжує здійснювати свою діяльність і є правонаступником всіх прав та обов`язків закладу охорони здоров`я, що припиняється зокрема в частині продовження трудових відносин з найманими працівниками, зокрема працівником.
В листі від 18.01.2019 №25.5.3-10/58/47-18/1368 до Асоціації міст України Міністерство охорони здоров`я України вказує, що зміна форми власності та організаційно-правової форми закладу охорони здоров`я не є підставою для припинення контракту з його керівником. Контракт продовжує свою дію, відповідно відсутня необхідність проводити конкурс на зайняття посади керівника у зв`язку з реорганізацією закладу у комунальне некомерційне підприємство або укладати додаткову угоду про продовження дії контракту.
Як зазначалося вище, із записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , а також з листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради №2451/03-17 від 08.08.2019 видно, що ОСОБА_1 є головним лікарем Ужгородської міської поліклініки.
Однак з огляду на твердження позивачки про невиконання нею функцій керівництва поліклінікою, а також виходячи з наявних матеріалів справі, зокрема витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань за яким 20.06.2019 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації, суд приходять до висновку, що відповідачами Ужгородською міською радою та Управлінням охорони здоров`я в процесі реорганізації Ужгородської міської поліклініки не було дотримано норм трудового законодавства: ОСОБА_1 не була ні переведена як того вимагають положення ч. 4 ст. 36 КЗпП України, ні звільнена в порядку п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
За твердженням представників відповідачів та третьої особи трудові права позивачки не порушені, оскільки наразі ОСОБА_1 не є звільненою, а тому захисту такі не підлягають.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідачів з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у ст. 15 ЦК підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах ст.ст., що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права. Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Вказана позиція викладена у постанові ВС КГС від 28.05.2020 в справі №910/7164/19.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
В розглядуваному випадку має місце порушення, невизнання трудових прав позивачки ОСОБА_1 , оскільки така, у зв`язку з реорганізацією Ужгородської міської лікарні з комунального закладу в комунальне некомерційне підприємство повинна була бути переведена до реорганізованого підприємства в порядку ч. 4 ст. 36 КЗпП України.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Вказана позиція викладена у постанові ВС КЦС від 28.03.2018 у справі № 757/44693/15-ц.
З огляду на викладене, належним способом захисту трудових прав позивачки ОСОБА_1 є часткове задоволення позовної вимоги 9 й зобов`язання Ужгородської міської ради перевести позивачку на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради.
Разом з тим, суд враховує вимоги ч. 10 ст. 16 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», за якими визначено, що керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.
Тому задоволення позовної вимоги 9 в повному обсязі, без врахування вищевказаного положення Закону, є неможливим, оскільки трудові відносини керівників комунальних закладів охорони здоров`я характеризуються строковістю - укладенням контракту від трьох до п`яти років. Пунктом 7.2 Статуту КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради також передбачена вимога про призначення директора КНП відповідно до вимог законодавства України, шляхом укладення контракту, в якому серед іншого зазначається строк найму.
Суд задовольняє позовну вимогу 9 й зобов`язує Ужгородську міську раду перевести позивачку на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, шляхом укладення з ОСОБА_1 контракту відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».
При цьомув обґрунтуваннязвуження трудовихправ позивачки,з оглядуна те,що трудовівідносини набуваютьформу строкових,суд зазначає,що правона працюне єабсолютним,а томуможе підлягатизаконодавчим обмеженням.
Так, в рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) від 28 січня 2016 року № 955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року№ 5-р(I)/2019 (абзаци другий, п`ятий пункту 6 мотивувальної частини) КСУ вважає, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві. Отже, змінивши Законом форму трудового договору з безстрокової на контрактну, законодавець реалізував свої повноваження у сфері законодавчого визначення засад регулювання праці і зайнятості (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України), …, а лише змінив спосіб реалізації цих прав.
Разом з тим, суд вважає неналежним способами захисту визнання незаконними та скасування рішень Ужгородської міської ради, наказів Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради, рішень протоколу комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради (позовні вимоги 1-8) з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання
Відповідно до п. 30 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних прав або обов`язків, в тому числі обов`язок забезпечити виконання наданого відповідно до підпорядкованості доручення. Акт індивідуальної дії є різновидом правового акта, особливими ознаками якого є правозастосовний характер, персоніфікованість застосування, наявність припису (або констатації) про виконання конкретної дії, однократність застосування, припинення дії після реалізації фактом його виконання. Якщо акт індивідуальної дії прийнятий із порушенням установленого порядку, поза межами компетенції органу або приписи такого акта порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи, така особа має право звернутись до суду за захистом. Ефективний захист відбувається лише за умови забезпечення реального поновлення порушених прав, що неможливо здійснити шляхом визнання протиправним і скасування індивідуально-правового акта в разі, якщо такий акт вичерпав свою дію фактом його реалізації та виникли інші правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Оскаржуване рішення за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії одноразового застосування, за положеннями якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
В розглядуваному випадку рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за №1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради в частині пункту 7, а також в частині пункту 8 - в частині самого пункту - «до призначення керівника в установленому законом порядку» вичерпало свою дію фактом оголошення та проведення конкурсу Управлінням охорони здоров`я Ужгородської міської ради, а також призначенням директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» за результатом проведеного конкурсу, шляхом прийняття наказу та розпорядження відповідачами Ужгородською міською радою та управлінням охорони здоров`я.
Оскаржувані накази Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи щодо проведення конкретного конкурсу на зайняття посади директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення та виникнення конкретних правовідносин; не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпали свою дію після завершення конкурсу та призначення керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка.
Так, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.
Задоволення позовних вимог 1-8 не є належним способом захисту порушеного права позивачки, оскільки рішення, в тому числі й у формі протоколу, та накази відповідачів Ужгородської міської ради та Управління охорони здоров`я вичерпали свою дію фактом їх виконання: оголошення конкурсу, його проведення, визначення переможця, призначення останнього тощо.
Більш того, частина оскаржуваних актів органу місцевого самоврядування, наразі є такими, що втратили свою дію. Так, за розпорядженням Ужгородського міського голови № 511 від 04.12.2019 про звільнення ОСОБА_3 останню звільнено з посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 04.12.2019. за власним бажанням, а тому скасування рішення та наказу про її призначення не породжує юридичних наслідків ні для відповідачки ОСОБА_3 , ні для позивачки ОСОБА_1 .
Відповідно дост.48КЗпП Українитрудова книжкає основнимдокументом протрудову діяльністьпрацівника трудовікнижки ведутьсяна всіхпрацівників,які працюютьна підприємстві,в установі,організації абоу фізичноїособи понадп`ятьднів.До трудовоїкнижки заносятьсявідомості пророботу,заохочення танагороди зауспіхи вроботі напідприємстві,в установі,організації;відомості простягнення донеї незаносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Тому, на думку суду, внесення запису в трудову книжку про реорганізацію (перетворення) комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на КНП «Ужгородська міська поліклініка» (позовна вимога 10) не сприятиме відновленню порушеного, невизнаного трудового права позивачки.
Окрім цього, стаття 48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Вказане є висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, які враховуються судом в розглядуваному випадку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
В розглядуваному випадку суд визнає ОСОБА_3 неналежним відповідачем, оскільки позовні вимоги 6-8 хоч і стосуються ОСОБА_3 , однак така не зобов`язана відповідати перед позивачкою ОСОБА_1 за її допуск до участі у конкурсі, за обрання її переможницею конкурсу на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» та за прийняття рішення про її призначення на вказану посаду.
В свою чергу позовна вимога 11 про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, то така не підлягає до задоволення, оскільки позивачка ОСОБА_1 при реорганізації Ужгородської міської поліклініки, в силу недотримання відповідачем Ужгородською міською радою вимог КЗпП України про переведення працівника, не набула статусу звільненої або переведеної .
Відповідно до ст.235КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Однак, судом прийнято рішення про зобов`язання Ужгородської міської ради як відповідача перевести позивачку ОСОБА_1 на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка», а не поновити її на посаді головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка».
Щодо позицій відповідачів та третьої особи про недопустимість розгляду частини позовних вимог в порядку цивільного судочинства, то суд вважає за необхідне вказати, що питання юрисдикції було предметом окремого розгляду, про що постановлено ухвалу від 17.07.2020. Так, зі змісту такої видно, що Закарпатський окружний адміністративний своєю ухвалою від 07.10.2020, яка набрала законної сили, визначив предметну юрисдикцію для розгляду позовних вимог 3,5,6,7,8,10 - цивільне судочинство. З огляду на ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються, а тому закриття провадження у справі з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України неможливе.
Окрім цього позовні вимоги 1 та 4 за ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 залишені без розгляду з підстав наявності тотожних вимог в провадженні Ужгородського міськрайонного суду, останній в свою чергу, у згадуваній ухвалі від 17.07.2020 зазначив, що предметом розглядуваного спору є трудові відносини позивачки з відповідачами Ужгородською міською радою, Управлінням охорони здоров`я як працівника та роботодавця щодо її трудової діяльності як керівника закладу охорони здоров`я, у зв`язку з його реорганізацією, отже спір є приватноправовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У вказаній ухвалі від 17.07.2020 суд, проаналізувавши первісні від 19.07.2019 та остаточні від 23.01.2020 вимоги позивачки, також зауважував, що не вбачає одночасної зміни предмета та підстав позову, оскільки позивачкою було збільшено позовні вимоги, що не суперечить п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України й таке збільшення позовних вимог здійснено на стадії підготовчого розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зобов`язати відповідача Ужгородську міську раду перевести позивачку ОСОБА_1 з посади головного лікаря «Комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, шляхом укладення з нею контракту відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Суд вважає за необхідне зауважити, що порушене право позивачки підлягає захисту й не може бути поставлене у залежність від тверджень про те, що відновлюючи право однієї особи, будуть порушені права інших осіб. Відповідач Ужгородська міська рада в розглядуваній ситуації повинен був діяти відповідно до вимог трудового законодавства, не дотримання якого призвело до порушення трудових прав позивачки, а тому виконуючи дане рішення, тобто відновлюючи попереднє становище позивачки, Ужгородська міська рада повинна діяти у спосіб, визначений Законом, аби не допустити порушення прав інших осіб.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 95, 258-259, 264-265, 352, 353, 355 ЦПК України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов`язати Ужгородську міську раду перевести ОСОБА_1 з посади головного лікаря «Комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, шляхом укладення з ОСОБА_1 контракту відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов
