ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
28.12.2020Справа № 910/20506/20Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» про забезпечення позову, що подана разом з позовною заявою
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 30-р/тк від 13.10.2020 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить зупинити до набрання законної сили рішення у цій справі дію рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 30-р/тк від 13.10.2020, заборонити Антимонопольному комітету України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, пов`язані із нарахуванням пені за кожен день прострочення сплати штрафу Акціонерним товариством «Ідея Банк» на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 30-р/тк від 13.10.2020 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Подана заява про забезпечення позову мотивована незаконністю оскаржуваного рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 30-р/тк від 13.10.2020 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", на підставі якого на позивача були накладені штрафні санкції у розмірі 88 014,00 грн та 4 000 952,00 грн, всього 4 088 966,00 грн, за прострочення сплати яких у двохмісячний строк з дня отримання рішення відповідно до положень ч. 5 ст 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено стягнення пені.
Заявник вказує, що абзацами 3-5 частини 5 ст 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду, проте в даний час не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались, що викликає у позивача побоювання про можливість виникнення підстав для нарахування додаткового розміру пені, наприклад, з дати подання апеляційної скарги до відкриття апеляційного провадження, що покладає додаткове надмірне навантаження на позивача та може істотно ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки добровільна сплата або примусове виконання оскаржуваного рішення органу зумовить необхідність повернення цієї суми з державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частиною 5 статті 136 ГПК України визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
З огляду на те, що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про визнання дій позивача порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, у зв`язку з чим на підставі ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» накладено відповідний штраф, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання (зокрема в частині сплати штрафу) на час розгляду справи.
Разом з тим, незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Так, частина п`ята статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб призведе до продовження діяльності АТ "Ідея Банк" на противагу рішенню, згідно з яким дії позивача визнано недобросовісною кокуренцією.
Окрім того, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.
У зв`язку з цим суд бере до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Ідея Банк» про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у визначеному розділом IV ГПК України порядку.
Дата підписання ухвали 29.12.2020
Суддя О.М.Ярмак
