ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3286/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної установи "Хролівський виправний центр (№140) (62480, Харківська обл., с. Хролі, вул. Зорянська, 8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (61026, м. Харків, вул. Сіверська, буд. 114) про стягнення 246838,32 грн. без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Державної установи "Хролівський виправний центр (№140) (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (відповідач) про стягнення 246838,32 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020 в частині здійснення замовником своєчасної та повної оплати виконаних виконавцем робіт, з урахуванням чого, до стягнення з відповідача заявлена заборгованість у розмірі 246838,32 грн, що складається із: основного боргу за виконані роботи у розмірі 234885,86 грн та пені у розмірі 11952,46 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2020 на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.10.2020, яка було надіслана на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена Інформацією, наявною в ЄДРПОУ щодо ТОВ "Руяна" (код ЄДРПОУ 39525021), 10.11.2020 повернулася на адресу суду без вручення адресату, з довідкою відділення Укрпошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/3286/20 від 27.10.2020 була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому ТОВ "Руяна" мало можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.
При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.
З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "Руяна" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Положення про державну установу «Хролівський виправний центр (№ 140)», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №907/5 від 12.03.2020 виправний центр є установою відкритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Основними завданнями виправного центру є виконання покарань у виді обмеження волі, забезпечення дотримання прав осіб, які тримаються у виправному центрі, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінального покарання, реалізації їх законних прав та інтересів.
Позивач у справі - Хролівський виправний центр (№ 140) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно із частиною 1 ст.60 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, як правило на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Судом встановлено, що 02.01.2020 між державною установою "Хролівський виправний центр (№140)" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руяна" (замовник) було укладено договір № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці (далі - договір) (а.с. 14-16), відповідно до умов п. 11. якого, виконавець зобов`язується виконати на об`єктах замовника за адресою: вул. Станційна, 1, м. Харків роботи загальногосподарського характеру (вантажно-розвантажувальні роботи) в період з 02.01.2020 по 31.12.2020 силами засуджених установи в кількості до 10 осіб.
Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.4. вищевказаного договору, відповідач забезпечує зайнятість засуджених роботою протягом усього терміну дії договору з урахуванням тривалості робочого тижня відповідно до КЗпП Україні (5 денний робочий тиждень), з особливостями, обумовленими кримінально-виконавчим законодавством (тривалість робочого дня: з 8-00 до 17-00, перерва на обід: з 12-00 до 13-00) та здійснює оплату виконаних робіт з розрахунку не нижче 412,80 грн. (чотириста дванадцять грн. 80 коп.) за кожний відпрацьований чол./день в тому числі: заробітна плата засуджених за кожний відпрацьований чол./день не нижче 240,00 грн., нарахування в розмірі 50% відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 "Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" за кожний відпрацьований чол./день не нижче 120,00 грн. та витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до вимог ч.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI(із змінами та доповненнями) «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за кожний відпрацьований чол./день не нижче 52,80 грн.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що виконавець за спірним договором у повному обсязі виконав свої зобов`язання та надав робочу силу з числа засуджених, що підтверджується табелями обліку робочого часу та актами виконаних робіт від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020,від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, які складені та підписані сторонами договору без будь - яких претензій та зауважень.
Так, згідно акту виконаних робіт від 31.01.2020 вартість робіт виконаних в період з 02 по 31 січня 2020 року становить 46594,80 грн, без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 27090,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 13545,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 5959,80 грн. Оплата за виконані в січні 2020 року роботи відповідачем здійснена частково в сумі 34414,54 грн (з них: 07.09.2020 - 14414,54 грн та 25.09.2020 - 20000,00 грн), про що позивачем подано належним чином засвідчені копії банківських виписок по рахунку позивача.
Отже, сума заборгованості за січень 2020 року розраховується позивачем шляхом відняття від загальної суми виконаних робіт загальної суми оплати відповідачем цих робіт і складає 12180,26 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 29.02.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 29 лютого 2020 року становить 49845,60 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 28980,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 14490,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 6375,60 грн.
Згідно з актом виконаних робіт від 31.03.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 31 березня 2020 року становить 53870,40 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 31320,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 15660,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 6890,40 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.04.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 30 квітня 2020 року становить 35604,00 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 20700,00 грн, нарахування на заробітну плаху засуджених 10350,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 4554,00 грн.
Також, згідно з актом виконаних робіт від 31.05.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 31 травня 2020 року становить 31785,60 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 18480,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 9240,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 4065,60 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.06.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 15 червня 2020 року становить 10113,60 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 5880,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 2940,0 грн, витрати на ЄСВ засуджених 1293,60 грн.
Згідно з актом виконаних робіт від 31.07.2020 вартість робіт виконаних в період з 22 по 31 липня 2020 року становить 11558,40 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 6720,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 3360,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 1478,40 грн.
Окрім того, відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2020 вартість робіт виконаних в період з 01 по 31 серпня 2020 року становить 29928,00 грн без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 17400,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 8700,00 грн, витрати на ЄСВ засуджених 3828,00 грн.
Отже, загальна вартість виконаних позивачем робіт за договором № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020 складається з суми вартості робіт згідно вищеозначених актів виконаних робіт та становить 234885,86 грн без врахування ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 136561,55 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 68280,77 грн та витрати на ЄСВ засуджених 30043,54 грн.
Порядок здійснення оплати за виконані роботи визначено у п. 4.1. договору, відповідно до умов якого, за виконану засудженими роботу замовник перераховує заробітну плату засуджених, нарахування на заробітну плату із розмірі 50% відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 "Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" та витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця. Факт виконання робіт за договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами.
Позивачем у позові вказано про те, що станом на 01.10.2020 оплату за виконані позивачем за період з 02 січня 2020 р. по 31 серпня 2020 р. відповідач здійснив лише частково за січень 2020 року, чим порушив умови договору № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020.
З урахуванням наведеного, у відповідача перед позивачем за договором № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020 утворилась заборгованість у розмірі 234885,86 грн, яка залишилася останнім несплаченою.
Так, із матеріалів справи убачається, що у зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялися претензії про сплату заборгованості: за вих. № 14/14/1-76/Хв від 31.03.2020, за вих. № 14/14/1-129/Хв від 14.05.2020, за вих. № 14/14/1-181/Рд від 02.07.2020, за вих. № 14/14/1-250/Хв від 06.10.2020.
Однак відповідач відповіді не надав та заборгованість у розмірі 234885,86 грн позивачу не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до пунктів 1.2. та 2.1. Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі", затвердженої Наказом Мін`юсту від 07.03.2013 № 396/5 (далі - Інструкція) засуджені залучаються до праці, зокрема, на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.
Пунктом 5.1. Інструкції встановлено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.
На підтвердження факту надання спецконтингентом обумовлених договором послуг відповідачу, позивач посилається, на підписані між позивачем та відповідачем акти виконаних робіт та на табелі обліку робочого часу засуджених за період з 02 січня 2020 р. по 31 серпня 2020 р. (а.с. 24-39).
Доказів наявності зауважень відповідача до вказаних актів надання послуг або письмових звернень до позивача щодо підписання актів, матеріали справи не містять, та відповідачем не надано.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заборгованості відповідачем до суду не надано.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за послуги, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині заявлено до стягнення основного боргу за виконані роботи у розмірі 234885,86 грн за договором № Г-6 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 02.01.2020, є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, тому належать до задоволення.
Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 11952,46 грн, суд виходить з наступного.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2. договору сторонами передбачено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було уклало із позивачем спірний договір, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.
Порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення пені за порушення зобов`язань, що повністю узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За розрахунком позивача, розмір пені становить 11952,46 грн, яка нарахована за період з 10.04.2020 по 09.10.2020
Перевіривши надані позивачем нарахування пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, нараховані арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення 11952,46 грн пені підлягає задоволенню.
Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав длязадоволення позовних вимог у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 3702,58 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Руяна" (61026, м. Харків, вул. Сіверська, буд. 114, код ЄДРПОУ 39525021) на користь Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" (62480, Харківська область, с. Хролі, вул. Зорянська, 8, код ЄДРПОУ 14319188) - 234885,86 грн. основного боргу за виконані роботи; 11952,46 грн. пені та 3702,58 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "24" грудня 2020 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв
