Справа № 161/5831/20
Провадження № 2/161/2167/20
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:
головуючого судді Пахолюка А.М.
при секретарі Будько І.Ю.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк Алла Юріївна, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А.Ю., про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію.
Позовні вимоги, з врахуванням відповіді на відзив та додаткових пояснень, мотивує тим, з 2013 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за спільні кошти ними була придбана квартира в АДРЕСА_1 .
Вказує, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме Ѕ частини спірної квартири, оскільки, інша Ѕ частина належала йому на праві спільної сумісної власності подружжя.
Зазначає, що в установлений законом строк він та відповідач, як спадкоємці першої черги, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та оскільки, він підписав відмову від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, якою він, нібито ствердив той факт, що спадкове майно є особистою власністю спадкодавця ОСОБА_5 , нотаріусом Гаврилюк А.Ю. на ім`я спадкоємців ІНФОРМАЦІЯ_2 , були видані свідоцтва про право на спадщину за законом по Ѕ частини квартири в АДРЕСА_1 .
На даний час, маючи на меті розпорядитися належним йому майном в повному обсязі, він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, отримав відмову, у зв`язку з наявністю у матеріалах спадкової справи його власноруч підписаної відмови у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Вважає, що дана заява не припиняє справа спільної сумісної власності на майно, що набуте у шлюбі, а при визначені спадкової маси нотаріус даний факт не врахувала та не роз`яснила йому право на належну йому частину у справі спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, зазначає, що відповідач не визнає його права на частину у спільному майні подружжя, а вважає, що спірна квартира була особистою приватною власністю її матері ОСОБА_5 , чим порушуються його права як власника майна.
На підставі наведеного, просить суд, визначити, що частка померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на квартиру площею 66,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , становила Ѕ її частину; визнати за ним, право власності на Ѕ частину квартири, як частку у спільній сумісній власності подружжя; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 14.04.2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А.Ю., зареєстрованих в реєстрі за №402, №403, зазначивши, що спадкоємцями указаними у цих свідоцтвах майна, Ѕ частина квартири ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_1 ј частина квартири та її дочка ОСОБА_3 ј частина квартири в АДРЕСА_1 ; скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності на Ѕ частини квартири в порядку спадкування за законом, згідно виданих 14.04.2017 року свідоцтв про право на спадщину за законом.
У відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях до відзиву, відповідач вказує, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, оскільки, підписуючи заяву про відмову від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім`я нотаріуса 06.09.2016 року, позивач ствердив факт, що спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_5 . Вказує, що дану заяву було нотаріально посвідчено та подано в той самий день, що й заява про прийняття спадщини, відтак, позивач розумів значення поданої заяви. Однак, вважає, що через певний час, в судовому порядку позивач вирішив змінити думку, відносно поданої заяви та збільшити собі частку у квартирі. Крім того, зазначає, що при розгляді справи необхідно застосувати правовий висновок, зазначений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц, щодо суперечливої поведінки, яка не відповідає принципу добросовісності, що на її думку, вбачається у діях позивача.
У письмових поясненнях, третя особа вказує, що позивач, згідно власного волевиявлення та заявленого усвідомленого бажання, 06.09.2016 року за №71 на її ім`я подав заяву про відмову від видачі йому свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, незважаючи на роз`яснення ст. 60-63 Сімейного кодексу України, чим ствердив факт, що спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_5 . Відтак, всі подальші нотаріальні дії, щодо розподілу часток між спадкоємцями, які звернулися в установлений законом строк із заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, вона здійснювала згідно вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Крім того, позивач суду пояснив, що відмова від видачі йому свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не змінює його права на Ѕ частину спірної квартири як спільного сумісного майна подружжя, оскільки підписуючи таку заяву, він не усвідомлював юридичних наслідків вчинюваних дій. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву. Просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнала, оскільки, приватним нотаріусом Гаврилюк А.Ю. при вчиненні нотаріальних дій були дотримані вимоги закону. Просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Відповідно дост.1268Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК),спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Недопускається прийняттяспадщини зумовою чиіз застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зіст.1269ЦК України,заява проприйняття спадщиниподається спадкоємцемособисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
У відповідностідо ст.1300ЦК України,за згодоювсіх спадкоємців,які прийнялиспадщину,нотаріус абов сільськихнаселених пунктах-уповноважена наце посадоваособа відповідногооргану місцевогосамоврядування замісцем відкриттяспадщини можевнести змінидо свідоцтвапро правона спадщину. Навимогу одногоіз спадкоємцівза рішеннямсуду можутьбути внесенізміни досвідоцтва проправо наспадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.03.2013 року (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 16).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , що була придбана нею 04.04.2014 року за час перебування у шлюбі з позивачем (а.с. 108-109).
Позивач та відповідач, являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 та в установлений строк 06.09.2016 року звернулися до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А.Ю. із заявами про прийняття спадщини (а.с. 90, 95).
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 у той же день подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу (далі приватний нотаріус) Гаврилюк А.Ю. заяву за №71, за змістом якої він відмовився від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя з померлою ОСОБА_5 , оскільки, вищезазначена квартира, як спадкове майно, є особистою власністю спадкодавця. При цьому, особа ОСОБА_1 та справжність його підпису перевірена нотаріусом (далі заява №71) (а.с. 96).
На підставі поданих документів, приватним нотаріусом Гаврилюк А.Ю. 14.04.2017 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 спадкодавця ОСОБА_5 успадкували по Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 та проведено державну реєстрацію зазначених часток, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 17, 19).
Судом встановлено, що 25.02.2020 року та повторно 12.03.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Гаврилюк А.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та про внесення змін у свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 128, 129, 140-142). Вказані заяви мотивовані тим, що нотаріус безпідставно включила до спадкової маси Ѕ частину вищевказаної квартири, як майно пережилого подружжя, а відтак наявні передбачені законом підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих після смерті ОСОБА_5 .
Постановами про відмову у вчинені нотаріальної дії від 02.03.2020 року №29/02-31 та від 30.03.2020 року №35/02-31 позивачу відмовлено у вчиненні вищезазначених нотаріальних дій з посиланням на Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України, 29.01.2009 року (далі Методичні рекомендації), вказано, що позивач скористався правом подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а.с. 27-28).
В обґрунтування позовних вимог, позивач та його представник посилалися на те, що третя особа неправомірно відмовила йому у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки, вважає, що його відмова у видачі свідоцтва на частку у спільну майні подружжя не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, крім того, він не розумів юридичних наслідків своєї відмови від частки у спільному майні подружжя у випадку смерті другого з подружжя.
Однак, такі доводи позивача суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разісмерті одногоз подружжя(колишньогоз подружжя)свідоцтво проправо власностіна часткув їхньомуспільному майнівидається нотаріусомна підставіписьмової заявидругого зподружжя (колишньогоз подружжя)з наступнимповідомленням спадкоємцівпомерлого,які прийнялиспадщину.Таке свідоцтвоможе бутивидано наполовину спільногомайна. Напідставі письмовоїзаяви спадкоємців,які прийнялиспадщину,за згодоюдругого зподружжя (колишньогоз подружжя),що єживим,у свідоцтвіпро правовласності можебути визначенаі часткапомерлого успільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Згідно п.п. 4.21 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на Ѕ частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Однак, вказані норми є бланкетними та доповнюються обов`язковими до застосування нотаріусами України Методичними рекомендаціями.
Згідно з п. 1-4 розділу 4 Методичних рекомендацій, у разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. При оформленні спадщинияк зазаконом, такі зазаповітом нотаріусповинен з`ясувати, чиє успадкодавця тойз подружжя,який пережив,і якиймає правона одержаннясвідоцтва проправо власності начастку вспільному майніподружжя.Нотаріус роз`яснюєтакій особіїї правона поданнязаяви провидачу свідоцтвата порядокйого видачі. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження.
Відтак, на думку суду, приватний нотаріус Гаврилюк А.Ю. при вчинені нотаріальних дій, діяла у порядку, визначеному чинним законодавством, не порушивши при цьому прав жодного зі спадкоємців.
Доводи позивача щодо необізнаності його із змістом поданої ним заяви №71 спростовуються змістом самої заяви, з якої вбачається, що позивачу роз`яснено зміст ст.ст.60-63 Сімейного кодексу України, а також показаннями свідка ОСОБА_6 , яка вказала, що позивач повідомляв їй про домовленість із відповідачем щодо рівного поділу між собою квартири, як спадкового майна.
Разом з тим, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (правовий висновок Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №450/2286/16-ц).
Отже, при вирішенні даних спорів правовій оцінці підлягає також дії (поведінка) учасника цивільних відносин з приводу дотримання принципу добросовісності.
У даному випадку, позивач ОСОБА_1 , висловив, як прямо (у заяві №71), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 3 років не оспорював свідоцтв про право на спадщину видані в 2017 році йому та відповідачу), що не буде оспорювати вчиненні нотаріальні дії та визначені частки сторін у спадковому майні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також ствердила той факт, що після смерті ОСОБА_5 , позивач при розмові особисто повідомляв, що свідомо прийняв рішення, щоб при спадкуванні квартиру поділити по Ѕ частині йому та відповідачу.
Отже, позивач добровільно визначив статус вищевказаної квартири, як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 , а тому, право на частку у спільному сумісному майні подружжя у випадку смерті другого подружжя та на оспорення свідоцтв про право на спадщину, припинилося.
Сам факт набуття вищевказаної квартири у шлюбі, та зазначення у п.п.5.1. договору купівлі-продажу від 04.04.2014 року правового статусу майна як спільної сумісної власності подружжя (а.с.109), на що вказував позивач, не впливає на вищевикладені висновки суду, оскільки, судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 заява №71 щодо визначення статусу такого майна після смерті ОСОБА_5 була написана під будь-яким примусом чи обманом.
Таким чином, при вчиненні приватним нотаріусом Гаврилюк А.Ю. нотаріальних дій щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , суд не вбачає порушень вимог закону, а тому приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 1268, 1269, 1300 Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя суд, затверджених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29.01.2009, -
в и р і ш и в :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк Алла Юріївна, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШПерехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк Алла Юріївна, адреса місцезнаходження: 43005, м. Луцьк, вул. Івана Огієнка, 2б/46.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк
