Справа № 161/5831/20 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/310/21 Категорія: 8 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Басалик В. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк Алла Юріївна, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за спільні кошти ними була придбана квартира по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і після смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме 1/2 частину зазначеної квартири, оскільки інша 1/2 частина належала йому на праві спільної сумісної власності подружжя.

Вказував, що у встановлений законом строк він та відповідач ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги за законом, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та оскільки, він підписав відмову від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, якою він, нібито ствердив той факт, що спадкове майно є особистою власністю спадкодавця ОСОБА_5 , нотаріусом Гаврилюк А. Ю. на ім`я спадкоємців ІНФОРМАЦІЯ_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частины квартири по АДРЕСА_1 .

На даний час, маючи на меті розпорядитися належним йому майном в повному обсязі, він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову, у зв`язку з наявністю у матеріалах спадкової справи його власноруч підписаної відмови у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Вважає, що дана заява не припиняє справа спільної сумісної власності на майно, що набуте у шлюбі, а при визначенні спадкової маси нотаріус даний факт не врахувала та не роз`яснила йому право на належну йому частину у справі спільної сумісної власності подружжя.

Також зазначав, що відповідач ОСОБА_3 не визнає його права на частину у спільному майні подружжя, а вважає, що спірна квартира була особистою приватною власністю її матері ОСОБА_5 , чим порушуються його права як власника майна.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд визначити, що частка померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на квартиру площею 66,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 її частину; визнати за ним, право власності на 1/2 частину квартири, як частку у спільній сумісній власності подружжя; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю., зареєстрованих в реєстрі за № 402, № 403, зазначивши, що спадкоємцями указаними у цих свідоцтвах майна, 1/2 частина квартири ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_1 - 1/4 частина квартири та її дочка ОСОБА_3 - 1/4 частина квартири по АДРЕСА_1 ; скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом, згідно виданих 14 квітня 2017 року свідоцтв про право на спадщину за законом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що його відмова від видачі йому свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не змінює його права на 1/2 частину спірної квартири як спільного сумісного майна подружжя, оскільки підписуючи таку заяву, він не усвідомлював юридичних наслідків вчинюваних дій. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 добровільно визначив статус спірної квартири, як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 , у зв`язку з чим право на частку у спільному сумісному майні подружжя у випадку смерті другого подружжя та на оспорення свідоцтв про право на спадщину, припинилося, а тому приватний нотаріус Гаврилюк А. Ю. при вчинені нотаріальних дій, діяла у порядку, визначеному чинним законодавством, не порушивши при цьому прав жодного зі спадкоємців.

Такий висновок суду є правильний.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 березня 2013 року (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана нею 04 квітня 2014 року за час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 (а.с.16, 108-109).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 та в установлений строк 06 червня 2016 року звернулися до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю. із заявами про прийняття спадщини (а.с.90, 95).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 у той же день подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А.Ю. заяву за № 71, зі змісту якої вбачається, що він відмовився від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя з померлою ОСОБА_5 , оскільки вищезазначена квартира, як спадкове майно, є особистою власністю спадкодавця. При цьому, особа ОСОБА_1 та справжність його підпису перевірена нотаріусом (а.с.96).

На підставі поданих документів приватним нотаріусом Гаврилюк А. Ю. 14 квітня 2017 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до яких чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 спадкодавця ОСОБА_5 успадкували по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію зазначених часток згідно вимог чинного законодавства (а.с.17, 19).

25 лютого 2020 року та повторно 12 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса Гаврилюк А. Ю. із заявами про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та про внесення змін у свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.128, 129, 140-142). Зазначені заяви мотивовані тим, що нотаріус безпідставно включила до спадкової маси 1/2 частину вищевказаної квартири, як майно пережилого подружжя, а відтак наявні передбачені законом підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих після смерті ОСОБА_5 .

Постановами приватного нотаріуса Гаврилюк А. Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 березня 2020 року № 29/02-31 та від 30 березня 2020 року № 35/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні вищезазначених нотаріальних дій з посиланням на Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (далі - Методичні рекомендації), схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, у яких вказано, що позивач скористався правом подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а.с.27-28).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю. неправомірно відмовила йому у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки його відмова у видачі свідоцтва на частку у спільну майні подружжя не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, та крім того, він не розумів юридичних наслідків своєї відмови від частки у спільному майні подружжя у випадку смерті другого з подружжя.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

Згідно із ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 згідно власного волевиявлення та заявленого усвідомленого бажання, 06 вересня 2016 року на ім`я приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю. подав заяву № 71 про відмову від видачі йому свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, незважаючи на роз`яснення статей 60-63 СК України, чим ствердив факт, що спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_5 , а тому усі подальші нотаріальні дії щодо розподілу часток між спадкоємцями, які звернулися в установлений законом строк із заявами про прийняття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, нотаріус здійснювала згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Згідно із пп. 4.21. п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу 4 вищезазначених Методичних рекомендацій, у разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус роз`яснює такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та порядок його видачі. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 добровільно визначив статус спірної квартири як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 , у зв`язку з чим право на частку у спільному сумісному майні подружжя у випадку смерті другого подружжя та на оспорення свідоцтв про право на спадщину припинилося, а приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю. при вчиненні нотаріальних дій діяла у порядку, визначеному чинним законодавством, не порушивши при цьому прав сторін по справі як спадкоємців померлої ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для задоволення пред`явленого ОСОБА_1 позову відсутні.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не врахував того, що він був необізнаний із змістом поданої ним заяви № 71, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на те, що позивачу нотаріусом було роз`яснено зміст статей 60-63 СК України, а також спростовуються показаннями допитаної у якості свідка ОСОБА_6 , яка зазначила, що позивач повідомляв їй про домовленість із відповідачем ОСОБА_3 щодо рівного поділу квартири, як спадкового майна. Позивач ОСОБА_1 висловив, як прямо (у заяві № 71), так і своєю поведінкою (протягом майже 3 років не оспорював свідоцтв про право на спадщину, виданих йому та відповідачу у 2017 році), що не буде оспорювати вчинені нотаріальні дії та визначені частки сторін у спадковому майні.

Подана нотаріусу позивачем заява свідчить про те, що він добровільно визначив статус вищевказаної квартири як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 , а тому право на частку у спільному сумісному майні подружжя у випадку смерті другого подружжя та на оспорення свідоцтв про право на спадщину припинилося.

Крім того, покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що факт набуття спірної квартири у шлюбі та зазначення у п. 5.1. договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року правового статусу майна як спільної сумісної власності подружжя, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, оскільки доказів того, що заява № 71 щодо визначення статусу такого майна після смерті ОСОБА_5 була написана під будь-яким примусом чи обманом позивачем ОСОБА_1 не надано.

Крім того, позивач в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що при подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, між сторонами була домовленість, про успадкування ними в рівних частках квартири, що належала спадкодавцю та що кожному з них буде видане свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частині спадкового майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується спільно поданою заявою приватному нотаріусу про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 квітня 2017 року (а.с.113).

Отже, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи позивачем і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: