ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10363/20 Справа № 210/5229/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5229/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,безповідомлення учасниківсправи занаявними усправі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відімені таінтересах якогодіє адвокатГузєв Ігор Григорович, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерноготовариства «АрселорМітталКривий Ріг»(надалі ПАТ «АрселрМіттал КривийРіг»)про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , працюючи в період часу з 28.12.1979 року по 19.06.1986 року на посаді помічника машиніста дільниць з розробки шлаків (сталеплавильних) на шлакових відвалах Комбінату «Криворіжсаль» ім. В.І. Леніна; з 19.06.1986 року по 01.01.1989 року на посаді машиніста екскаватора копрового цеху №1 Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь» імені В.І. Леніна, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виконував роботи, які характеризувались запиленістю повітря робочої зони.
Вищезазначені факти підтверджуються актом від 18.01.2001 року «Розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння)», відповідно до якого Українським НДІ промислової медицини позивачу встановлено діагноз пиловий бронхіт І ст.. Емфізема легень І-ІІ ст. ДН І-ІІ ст. Причиною виникнення професійного захворювання позивача є запиленість повітря робочої зони, в концентрації: 10,2-18,5 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 6,0 мг/м3.
У зв`язку із заподіянням шкоди, позивач 19.02.2001 року вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, з подальшим переоглядом 15.12.2004 року, 07.12.2005 року, 06.12.2007 року, 10.12.2009 року, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 40% по пиловому бронхіту та встановлено третю групу інвалідності, з 01 січня 2010 року безстроково, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення, лікувальною фізкультурою.
У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантажені, приступоподібний кашель з виділенням слизового харкотиння, який турбує в нічний час, що в свою чергу порушує сон позивача та позбавляє можливості нормально відпочивати та призводить до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача та позначається на важкості у грудній клітці, також позивач відчуває щоденні приступи задухи до 2-3 разів на добу, які знімаються за допомогою інгалятора, періодичний головний біль, запаморочення при підвищенні артеріального тиску.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 188920,00грн., які просить суд стягнути з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районногосуду міста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від21жовтня 2020року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал КривийРіг»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал КривийРіг»на користь держави судові витрати у розмірі 840, 80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань відчуває сильний фізичний біль, довгий час позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, відчуває сильний фізичний біль, крім того, в зв`язку з втратою працездатності, він позбавлений можливості повноцінно працювати, допомагати родині, в зв`язку з чим позивач відчуває постійні моральні страждання. Просить приділити увагу тому факту, що його життя вже протягом 19 років переповнене болю та страждань, він потребує систематичного лікування, постійно відчуває біль, обгрунтовану важкість самопочуття, а негативна динаміка розвитку професійних захворювань призводить до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, що має наслідком втрату позивачем охоронюваного блага здоров`я, істотно звужує якість його життя, призводить до втрати блага повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім`ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя останнього.
При цьому, судом не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності, та колегія суддів зазначила про те, що суди, задовольняючи позовні вимоги частково мають навести мотиви, що свідчать про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, чого суд першої інстанції не зробив.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судув межахзаявлених позовнихвимог та доводівапеляційної скарги,за наявнимиматеріалами справи,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював на ПАТ «АрселрМіттал КривийРіг» (а.с. 35-36).
Згідно з Витягом із акту огляду у ЛТЕК від 19.02.2001 року та подальшими переоглядами 15.12.2004 року, 07.12.2005 року, ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання з діагнозами: пиловий бронхіт І ст. Емфізема легень І-ІІ ст. ДН І-ІІ ст. (а.с.10)
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 06.12.2007 року та подальшим переоглядам 10.12.2009 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (а.с.12-15)
Згідно з Витягом із акту огляду у ЛТЕК від 15.12.2004 року ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності з 13.12.2004 року до 01.01.2006 року (а.с. 11).
Відповідно до Витягу із акту огляду у ЛТЕК від 07.12.2005 року ОСОБА_1 встановлено повторно 40% втрати професійної працездатності з 01.01.2006 до 01.01.2008 року (а.с. 11).
Відповідно до Витягу з акту огляду МСЕК від 06.12.2007 року ОСОБА_1 встановлено повторно 40% втрати професійної працездатності з 01.01.2008 року до 01.01.2010 року (а.с.12-13).
Відповідно до Витягу з акту огляду МСЕК від 10.12.2009 року ОСОБА_1 встановлено повторно 40% втрати професійної працездатності з 01.01.2010 року безстроково (а.с. 12-13).
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійних захворювань з діагнозами: пиловий бронхіт та емфізема легень, у зв`язку з роботою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах праці, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони (10,2-18,5 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3), суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України,дійшов висновкущодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, узв`язку зотриманими нимна виробництвівідповідача професійними захворюваннями,та обов`язку відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою втрату ним професійної працездатності.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, в апеляційному порядку не оскаржено, ані позивачем ОСОБА_1 , ані відповідачем ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», доводи ж апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., зводяться виключно до незгоди з висновками суду першої інстанції в частині визначеного грошового відшкодування розміру моральної шкоди, а тому колегія суддів, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції, здійснює перегляд рішення Дзержинського районногосуду міста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від21жовтня 2020року виключнов частинівизначення розміругрошового відшкодуванняморальної шкоди,стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 .
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 70000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 .
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 4% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (70 000,00 грн.) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже,з урахуваннятого,що позивачу ОСОБА_1 безстрокововстановлено стійку втратупрофесійної працездатностіу розмірі40%та визнанолюдиною зінвалідністю третьоїгрупи,що безумовнотягне засобою невідворотні зміни,як упрофесійному,так і убуденному життіпозивача,колегія суддіввважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 70 000,00 грн. до 120000,00 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМітталКривий Ріг»на користьдержави та збільшує цей розмірі з 840.80 грн. до 1200,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1200,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відімені таінтересах якогодіє адвокатГузєв Ігор Григорович, - задовольнити частково.
РішенняДзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ,змінити,збільшивши цейрозмір з 70 000,00 гривень до 120000 (ста двадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
РішенняДзержинського районногосуду міста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від21жовтня 2020року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 840,80 гривень до 1200 (однієї тисячі двохсот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»за поданняапеляційної скаргипозивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.
Головуючий:
Судді:
