УХВАЛА
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 200/14376/19-а
адміністративне провадження № К/9901/32617/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року
у справі №200/14376/19
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом), стягнути кошти у розмірі 190303,67 грн за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45025 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Український Фінансовий Світ" та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом). Стягнуто кошти у розмірі 190303,67 грн за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45025 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Український фінансовий світ".
27 листопада 2020 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/14376/19.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статтей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У касаційній скарзі наявне клопотання позивача про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи свої вимоги тим, що під час дії карантину, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, строк на подання касаційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину. Також зазначено, що наказом директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 березня 2020 року у Фонді запроваджено дистанційну форму роботи працівників з 18 березня 2020 року, що передбачає виконання посадових обов`язків у віддаленому режимі протягом усього робочого дня або його частини.
З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Пунктом 6 частини 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX) від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Отже, законодавцем обмежено строки, встановлені відповідно до пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" КАС України, зокрема й строк касаційного оскарження, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX від 18 червня 2020 року.
Беручи до уваги те, що Закон № 731-IX від 18 червня 2020 року набрав чинності 17 липня 2020 року, отже строк на касаційне оскарження закінчився 06 серпня 2020 року, а касаційна скарга направлена до суду тільки 27 листопада 2020 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.
Водночас колегія суддів відзначає, що самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для усунення недоліків касаційної скарги. При цьому Верховний Суд також відзначає, що скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такого пропуску, зокрема, але не виключно: наказу щодо вжиття організаційних заходів по запобіганню поширенню "COVID-19", накази про переведення апарату на дистанційну роботу, наказ про встановлення графіку роботи під час дії карантину підписанту касаційної скарги - адвокату Сидоренко Ю.А. та обґрунтування об`єктивної неможливості вчасної подачі касаційної скарги її підписантом - адвокатом Сидоренко Ю.А..
Отже, значний проміжок часу з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення та поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність у нього процесуальної зацікавленості у касаційному перегляді судових рішень у цій справі. Така бездіяльність/дії скаржника, на думку колегії суддів, можуть бути спрямовані на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.
Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Зважаючи на те, що наведені скаржником обставини не підтвердженні належними доказами та не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за можливе визнати їх неповажними.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
В порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано такого документа, натомість у касаційній скарзі наявне клопотання про відстрочення сплати судового збору.
При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статтей 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини пов`язані з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що заявник у цій ситуації не є суб`єктом, на якого поширюється дія частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" з питання відстрочення сплати судового збору, а отже фактичний склад цієї справи не містить підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень для встановлення іншої, більш пізньої дати сплати судових витрат. Тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної касаційної скарги.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є фізична особа, яка заявила вимогу майнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі з 01 січня - 1921,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів у розмірі 190303,67 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3806,07 грн (200% * (190303,67 * 1 %).
Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; призначення платежу: "*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір; символ звітності банку: 207.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку із обґрунтуванням наявності інших підстави для його поновлення.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункут 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 332 КАС України.
Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання клопотання про поновлення строку із обґрунтуванням наявності інших підстави для його поновлення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України).
Керуючись статтями 121, 328, 330, 332, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/14376/19.
Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі №200/14376/19.
Залишити без руху касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/14376/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко
