ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2020 року м. Чернівці Справа № 715/2073/20
Провадження №22-ц/822/1047/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І. Н.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Скрипка С.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Маковійчук Ю.В., дата складання повного тексту рішення невідома, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів.
Посилався на те, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.02.2013 року. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.06.2019 року шлюб між нимирозірвано. Від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із відповідачкою.
Вказує на те, що згідно судового наказу від 15.06.2020 року на користь відповідачки із нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частки всіх заробітку, алене менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи із01.06.2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що 09.10.2019 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , у їхньому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 . Відтак, його матеріальний та сімейний стан не був врахований при видачі судового наказу, відповідачка свідомо не повідомила суд про те, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня донька від другого шлюбу.
Просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на підставі судового наказу від 15.06.2020 року на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки з 1/4до 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішення законної сили.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ, виданий Глибоцьким районним судом Чернівецької області 15 червня 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів, справа № 715/1188/20, провадження № 2-н/715/43/20 від виконання відкликано.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що проживає у сім`ї дружини, є єдиним годувальником, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. Окрім заробітної плати іншого доходу не має. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1ст.7ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5ст. 272 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що при винесенні судового наказу про стягнення аліментів із позивача не було даних, щовін зареєстрував шлюб, де в ньогонародилася донька, у зв`язку із чиму нього змінилися та зросли потреби, тобто змінився його матеріальний стан, отже є, підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.06.2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Після фактичного припинення подружніх відносин між сторонами їх малолітня донька проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні.
Згідно судового наказу від 15.06.2020 року, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2020 року до досягнення дитиною повноліття.
З довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 вбачається, що він працює в АТ «Укрзалізниця», виробничий підрозділ «Локомотивне депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» та займає посаду Машиніст тепловоза із середнім доходом за червень-серпень 2020 року 11600 грн на місяць (а.с. 12).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 вбачається, що вона працює в ФОП ОСОБА_7 , займає посаду продавець-консультант та її середній дохід за липень-вересень складає 4933 грн на місяць (а.с. 24).
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з 01 липня 2020 року становить 2318 грн, а з 1 грудня 2395 грн.
Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей150,180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15травня 2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправи щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки народилася дочка ОСОБА_8 від іншого шлюбу з ОСОБА_4 . Однак, не надав суду будь яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився, з матеріалів справи не вбачається, що позивач змінив місце роботи чи його заробітна плата зменшилась.
Статтею 192СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Проте, окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.
Сама пособі обставинатого,що розмірщомісячних доходівпозивача більшийза розмірдоходів відповідачаприрівностіінших умов(вік,стан здоров`я,матеріальний стан) не може впливати на баланс рівності обов`язку батьків щодо дитини, а лише може бути стимулюючою обставиною для відповідача вживати заходів щодо збільшення власних доходів, що за таких умов, може бути підставою для зміни розміру стягуваних аліментів у майбутньому.
Колегія суддів також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Відповідно до частини третьої статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зістаттею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що народження дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Районний суд не врахували те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняноз іншою.
До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року справа №565/2071/19.
Встановивши обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, районний суд належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), не провівши належну оцінку стану здоров`я та матеріального стану позивача, а також інтересів дитини.
Відповідно до частини другоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до пп. 1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2ст. 376 ЦПК Українисамостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно матеріалів справи заявник при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1261,20 грн.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1261 (однієї тисячі двісті шістдесят однієї гривні) 20 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк
