Справа № 569/18379/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі Рибачик О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Ярмольчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Торговий центр-Д» про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул, визнання протиправним та скасування наказу щодо створення комісії, визнання протиправним та скасування акту, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Торговий центр-Д».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що працював в ТОВ «Торговий центр Д» юристом на умовах ненормованого робочого дня та підсумованого обліку робочого часу. Вважає, що звільнення з роботи за прогул є незаконним. В первісній позовній заяві просив визнати протиправним та скасувати накладене на позивача наказом №24 від 25 червня 2019 року дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2019 року позовна заява залишена без руху. Вказано, що всупереч вимогам п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем недостатньо викладені обставини, якими він обгрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач фактично оспорює своє звільнення, яке відбулося 25.06.2019 року, а з позовом до суду звернувся лише 26.09.2019 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
Позивач на виконання вимог ухвали суду подав позовну заяву, в якій просив:
1.Визнати протиправним та скасувати накладене на позивача наказом №24 від 25 червня 2019 року дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул.
2.Визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул.
3.Визнати протиправними та скасувати документи, видані відповідачем у зв`язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул.
4.Покласти судові витрати на відповідача.
18 листопада 2019 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області Половко В.А. подано заяву про збільшення позовних вимог.
09 грудня 2019 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області Половко В.А. подано заяву про уточнення позовних вимог, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору № 97 від 06.12.2019 року в розмірі 2305 грн. 20 коп.
Позивач просив: 1. Визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до юрисконсульта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 99 від 20 червня 2019 року «Про створення комісії щодо розслідування відсутності на роботі». 3. Визнати протиправним і скасувати акт без номеру від 24 червня 2019 року «Про результати службового розслідування причин відсутності працівника ОСОБА_1 , юрисконсульта ПП «Торговий центр Д». 4. Покласти судові витрати на відповідача.
20 лютого 2020 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області Половко В.А. подано заяву про уточнення позовних вимог.
24 лютого 2020 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 подав заяву про залишення заяви про збільшення позовних вимог від 18.11.2019 року, заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2019 року та заяви про уточнення позовних вимог від 20.02.2020 року без розгляду. Також подано заяву про вихід за межі позовних вимог в порядку ч.3 ст.264 ЦПК України, клопотання про доповнення підстав позову та заяву про зміну предмету позову.
Позивач просить: 1. Визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до юрисконсульта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ №99 від 20 червня 2019 року «Про створення комісії щодо розслідування відсутності на роботі». 3. Визнати протиправним і скасувати акт без номеру від 24 червня 2019 року «Про результати службового розслідування причин відсутності працівника ОСОБА_1 , юрисконсульта ПП «Торговий центр Д» на роботі. 4. Покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2020 року заява про збільшення позовних вимог від 18.11.2019 року, заява про уточнення позовних вимог від 09.12.2019 року та заява про уточнення позовних вимог від 20.02.2020 року залишені без розгляду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2020 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 24 лютого 2020 року залишено без руху.
На виконання вимог ухвали позивачем через канцелярію суду подано супровідний лист та квитанція про сплату судового збору.
Представники відповідача - ОСОБА_2 та адвокат Ярмольчук В.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просять відмовити у їх задоволенні. Крім того, вказують, що звільнення позивача відбулося відповідно до закону, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Заслухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
03 грудня 2012 року ОСОБА_1 написав заяву про прийняття на роботу юрисконсультом в ТОВ «Торговий центр Д» з ненормованим робочим днем.
Позивач прийнятий на роботу юрисконсультом в ТОВ «Торговий центр Д»на підставі наказу № 72 від 03 грудня 2012 року.
Позивач був ознайомлений з Колективним договором та Посадовою інструкцією юрисконсульта підприємства. Зауважень до Посадової інструкції не подавалося.
20 червня 2019 року директором ТОВ «Торговий центр Д» видано наказ
№ 99 про створення службового розслідування щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.
20, 21, 24 червня 2019 року складено акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Акти підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказані особи в судовому засіданні підтвердили факт складання цих актів.
Так, ОСОБА_3 показав суду про те, що позивач не мав окремого графіку роботи. Відносно нього не вівся підсумковий облік робочого часу. Не фіксувалися окремі години роботи позивача. В червні 2019 року відносно ОСОБА_1 склали 4 акти про відсутність його на роботі понад три години. ОСОБА_1 пропонували щоразу надати пояснення з приводу поважності причин відсутності на роботі. Позивач такі пояснення відмовився надавати, про що складено акти.
Аналогічні показання надала свідок ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_5 показала суду про те, що в травні 2019 року відбулася розмова між засновниками ПП «Торговий центр Д» та позивачем з приводу неналежного виконання останнім своїх трудових обов`язків та ходіння на роботу коли йому захочеться. Позивач був попереджений про недопустимість такої поведінки та можливе звільнення з роботи, якщо продовжить так відноситися до роботи. Вона писала доповідні про відсутність позивача на роботі.
25 червня 2019 року на підставі наказу директора ТОВ «Торговий центр Д» №24 ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул). Наказ вручено позивачу того ж дня.
Позивач, оспорюючи наказ про своє звільнення, посилаєтьсяна те, що він прийнятий на посаду юрисконсульта з ненормованим робочим днем та підсумованим обліком робочого часу. За такою організацією робочого часу встановити факт прогулу (на думку позивача) неможливо. При цьому позивач покликаєтьсяна ст. 61 КЗпП України та п. 4.1. Колективного договору підприємства.
Статтею 61 КЗпП України передбачено підстави для встановлення на підприємстві підсумованого обліку робочого часу.
На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Умови ж та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу з урахуванням законодавства викладено у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19.04.2006 року № 138.
Згідно з п. 2. Методичних рекомендацій підсумований облік робочогочасузапроваджуєтьсяна підприємстві роботодавцемзапогодженнямзвиборниморганом первинної профспілкової організації,а у разі його відсутності це питання відповіднодост.7ЗаконуУкраїни "Проколективні договори і угоди"може бути врегульовано колективним договором.
Пунктом 3 Методичних рекомендацій визначено, що під час складання графіків змінності необхідно додержувати таких правил: при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляє роботодавець і погоджує з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі (ст. 52 КЗпП).
Пунктом 6 Методичних рекомендацій визначено, що обліковий період (декада, місяць, квартал, півріччя, рік) установлюють у колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Відповідно до п. 12 Методичних рекомендацій підсумованийоблікробочогочасукожного,працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи(змінності)заобліковий період.Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду.
Аналізуючи наведені норми, підсумований обік робочого часу встановлюється за наявності певних умов: на безперервно діючих підприємствах, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу; підсумований облік робочого часу врегульовано колективним договором; складено графіки роботи (змінності), які передбачені в колективному договорі; підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.
ТОВ «Торговий центр Д» не є безперервно діючим.
У Колективному договорі підприємства запроваджений підсумований облік робочого часу для відповідних посад.
Згідно п. 4.1 Колективного договору підприємства, відповідно до ст. 61 КЗпП України на підприємстві запроваджується підсумований облік робочого часу. При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи(змінності), що розроблені роботодавцемі погоджені з уповноваженим представником трудового колективу. Графіки роботи (змінності) розроблені таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період (місяць) не перевищувала нормальної кількості робочих годин, передбаченої чинним законодавством.
Підсумований облік робочого часу встановлювався для певних категорій працівників згідно умов виробництва.
Підсумований облік робочого часу для посади юрисконсульта, яку займав ОСОБА_1 ,не встановлювався.
Більше того, п. 4.2 того ж Колективного договорувстановлений відповідний режим роботи, який є обов`язковим до виконання всіма працівниками.
Зокрема, п.п. 4.2.3 Колективного договору визначений режим роботи Адміністрації, до якої відноситься посада юрисконсульта:
4.2.3.1. початок роботи - 08.00, закінчення - 17.00,
4.2.3.2 перерва для відпочинку і харчування 13.00 до 14.00.
4.2.3.3 вихідні субота, неділя.
Згідно штатного розпису на 2012 рік, коли позивач був прийнятий на роботу, та на 2019 рік, коли він з роботи був звільнений,посада юрисконсульта віднесена до адміністрації підприємства.
Колективним договором чітко встановлений графік роботи юрисконсульта.
Графіки роботи (змінності) за підсумованим обліком робочого часу для позивача ніколи не розроблялися. Жодним чином не фіксувалося вихід та закінчення роботи юрисконсульта. Табеля виходів на роботи вказують, що позивач працював згідно розпорядку режиму роботи, встановленого в п.п. 4.2.3 Колективного договору.
Отже юрисконсульт ОСОБА_1 мав працювати на загальних підставах за п`ятиденним робочим тижнем (40 годин на тиждень.)
Позивач підпорядковувався Правилам внутрішнього трудового розпорядку (додаток № 9 до Колективного договору).
Вказана обставина стверджується посадовою інструкцією юрисконсульта підприємства, згідно з п. 3 розділу 4 котрої юрисконсульт несе відповідальність за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
Враховуючи викладене, покликання позивача на те, що у нього був встановлений «вільний» режим робочого часу він встановлював час початку роботи та час її закінчення самостійно, йому встановлений підсумований облік робочого часу - є безпідставними. Позивач не надав суду доказів на ствердження цих обставин, судом їх також не здобуто.
Позивач не оспорював факт відсутності його на роботі понад три години. Визнав факт своєї відсутності на роботі в години, які зафіксовані в актах. Ці ж обставини в судовому засіданні підтвердили свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Суд не приймає до уваги покликання позивача, що поведінка відповідача не відповідає попереднім заявам. Адже відповідач тричі до звільнення складав акти про відсутність позивача на робочому місці. Просив надати пояснення. Звільнення відбулося, коли позивач в четверте допустив прогул на роботі. Отже попередня поведінка відповідача чітко свідчила про вимоги до позивача.
Є безпідставними покликання на ст. 58 Конституції України та застосування ст.ст. 21, 60 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року.
Зміни до цих норм відбулися значно пізніше після звільнення. Вказаними нормами не визначено відповідальність. Вони не можуть мати зворотної дії в часі. Враховуючи наведене мають застосовуватися норми закону, які діяли на момент звільнення.
Стаття 60 КЗпП України, в новій редакції, передбачає, що за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Гнучкий графік встановлюється в наказі (розпорядженні).
Між сторонами не існувало згоди щодо гнучкого графіку роботи. Наказ з цього приводу не приймався.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивачем оспорюється наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року встановлені статтями 228, 223 КЗпП (322-08) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з`ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК (1501-06) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з`ясуванні інших обставин справи не має.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 він був звільнений з роботи 25 червня 2019 року. Цього ж самого дня йому було видано копію оспорюваного наказу про звільнення № 24 від 25 червня 2019 року.
Позовна заява датована 26 вересня 2019 року. Ця заява подана з пропуском місячного строку, передбаченого ч.1 ст.233 КЗПП України.
Позивач не навів жодних обставин щодо поважності пропуску місячного строку. Навпаки позивач оспорив в суді своє звільнення з підстав відсутності у директора повноважень звільняти працівників.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року,вирішенов задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства " Торговий центр - Д" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Жодних підстав для задоволення позових вимог судом не встановлено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування дисциплінарного стягнення суд визнає недоведеними та безпідставними, а тому вони задоволенню не підлягають, оскільки встановлено, що в даному випадку, факту порушення трудових прав позивача, ним не доведено.
Керуючись положеннями ст.ст. 232, 233 КЗпП України та ст.ст. 76-82, 89, 90, 259, 263, 265,268, 273,354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Торговий центр-Д» про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул, визнання протиправним та скасування наказу щодо створення комісії, визнання протиправним та скасування акту - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлений 09 грудня 2020 року.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук
