УХВАЛА
09 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 907/568/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Берднік І.С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 (у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2019 (суддя Ремецькі О.Ф.)
у справі № 907/568/19
за позовом Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області
до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, Фермерського господарства «Фенікс БНГ»
про визнання недійсним договору про надання послуг у сфері сільськогосподарського господарства від 01.02.2019 № 01/02 та звільнення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
18.11.2020 Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (далі - Дослідна станція НААН України) подала безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2019 у справі № 907/568/19.
Касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК.
У касаційній скарзі Дослідна станція НААН України викладає обставини справи №907/568/19, обґрунтовує, в чому, на її думку, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень, зазначаючи, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 907/568/19 є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
Обґрунтовуючи наявність зазначеного випадку, Дослідна станція НААН України вказує на те, що в оскарженій постанові апеляційного суду відсутні покликання на практику Верховного Суду; висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Вищого господарського суду України у справі № 906/223/16 (постанова від 05.10.2016); висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 923/241/18 (постанова від 26.12.2019), на який покликався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене судове рішення у справі №907/568/19, не є висновком у подібних правовідносинах.
Разом із цим, формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах у касаційній скарзі Дослідної станції НААН України відсутні.
Ураховуючи те, що касаційну скаргу Дослідної станції НААН України оформлено з порушенням вимог, установлених пунктом 5 частини 2, пунктом 2 частини 4 статті 290 ГПК, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
За змістом частини 2 статті 174 ГПК в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали).
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 907/568/19, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2019 у справі № 907/568/19 залишити без руху.
2. Надати Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків до 04.01.2021.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. С. Берднік
