КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/3635/20 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12843/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Рейнарт І.М.
Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Васькіної Вероніки Валеріївни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення заборгованості за договором підряду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 липня 2019 року між ПАТ «Укрпластик», як замовником, та ОСОБА_1 , як підрядником, укладено договір підряду № 130, з додатком № 1 до нього, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання протягом дії даного договору у період з 01 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року надавати консультативні послуги з питань, що визначені предметом договору, а замовник оплачує виконавцю винагороду, що становить 491 921,00 грн., протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг. 15 серпня 2019 року між сторонами зобов`язання підписано акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 491 921,00 грн., строк сплати винагороди сплив 25 серпня 2019 року, однак замовник в обумовлені договором строки винагороду підряднику не сплатив. 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 направив замовнику ПАТ «Укрпластик» вимогу про сплату заборгованості в сумі 491 921,00 грн., та 22 жовтня 2019 року надіслав судове застереження, на які замовник ПАТ «Укрпластик» відповіді не надав, заборгованість на момент звернення до суду не сплатив.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором підряду, позивач просив стягнути з ПАТ «Укрпластик» на свою користь суму боргу у розмірі 491 921,00 грн., з урахуванням 3 % річних від простроченої суми за період з 25 серпня 2019 року по 25 лютого 2020 року, що складає 7 399,03 грн., а вього 499 320,03 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором підряду у розмірі 491 921 грн., три відсотки річних у розмірі 7 399 грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 4 993 грн. 20 коп., а всього суму 504 313 (п`ятсот чотири тисячі триста тринадцять) грн. 23 коп.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року заяву позивача про розподіл судових витрат у цивільній справі задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 31 липня 2020 року та додатковим рішенням від 13 серпня 2020 року, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення заборгованості відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивач не довів належними та допустимим доказами факт передання відповідачу результату виконаних робіт, а саме звіту про виконані роботи, обов`язок передання якого визначено у п. 5.1. договору підряду. Однак, суд першої інстанції за відсутності такого доказу, встановив факт виконання та передачі результатів робіт. При цьому, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, в яких зазначено, що суд має дослідити не тільки акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), але і обставини виконання робіт, передання результату робіт, використання робіт в діяльності замовника, тощо.
Не відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції про те, що акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.08.2019 є єдиною підставою для здійснення оплати за договором підряду, оскільки такий документ не передбачений умовами договору підряду. Судом першої інстанції не враховано, що за пунктом 4.1. договору підряду встановлено, що документ, який сторони підписують по фактичному обсягу наданих послуг має назву - акт наданих послуг, а не акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а також не надано правову оцінку запереченням відповідача про те, що замовником ( ПАТ «Укрпластик») не підписувались будь-які акти виконаних робіт з ОСОБА_1 , що свідчить про можливу підробку вказаного документа.
В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідач у доводах апеляційної скарги посилався на те, що позивач не виконав ухвалу суду від 18 травня 2020 року про витребування доказів, а саме: не надав звіт про виконані роботи та не повідомив суд про причини неможливості його надання. Ненадання витребуваного доказу має наслідком визнання обставини, для якої він витребовувався. Вважає, що в даному випадку ненадання позивачем звіту про виконані роботи підтверджує факт невиконання робіт за договором підряду. Однак, суд першої інстанції, в порушення ч. 10 ст. 84 ЦПК України, проігнорував клопотання відповідача та не визнав факт невиконання робіт, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі. Також в порушення ст. 278 ЦПК України, суд першої інстанції долучив до матеріалів справи та врахував при ухваленні рішення пояснення представника позивача від 20 липня 2020 року, які містять неправдиву інформацію, а отже рішення суду ґрунтується на недостовірних доказах.
Вважає, що суд першої інстанції помилково визнав акт № 1 первинним бухгалтерським документом, який нібито, підтверджує факт виконаних робіт, який не містить обов`язкових реквізитів первинного платіжного документу, передбачених нормою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
До того, суд першої інстанції не надав правову оцінку тим обставина, що позивач фізично не міг виконувати роботу за договором підряду, оскільки з 01.07.2019 по 15.08.2019 відповідно до наказу ПАТ «Укрпластик» № 475-л/с від 26 червня 2019 року позивач працював на посаді аудитора відділу внутрішнього аудиту по строковому трудовому договору. У цей період позивач у робочі дні виконував роботу, як найманий працівник, підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку ПАТ «Укрпластик», отримував заробітну плату за виконану роботу (ст. 21 КЗпП). З огляду на зазначені обставини, вважає, що позивач не міг одночасно виконувати роботу за договором підряду №130 від 01.07.2019 та виконувати роботу як найманий працівник.
Щодо додаткового рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн., просив суд апеляційної інстанції врахувати, заявлений розмір компенсації не співмірний зі складністю справи, з обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. До того ж, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , відсутні підстави і стягнення судових витрат (п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України).
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Васькіної Вероніки Валеріївни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції справа розглянута повно, об`єктивно та всебічно без порушень норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вважає, що відповідач у справі побудував свій захист лише на припущеннях, які не підтвердив належними та допустимий доказами.
У судовому засіданні представник відповідача Васькіна В.В. підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_2 - заперечував, просив судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2019 року між ПАТ «Укрпластик», як замовником, та ОСОБА_1 , як підрядником, укладено договір підряду № 130, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання протягом дії даного договору у період з 01 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року за завданням замовника та переданою ним необхідною інформацією, що стосуються цього договору, надавати консультаційні послуги з питань: підготовки фінансової інформації; ведення бухгалтерського обліку; обрання облікової політики; впровадження та дотримання методології бухгалтерського обліку; систем внутрішнього контролю; оподаткування, в тому числі з питань організації податкового обліку та податкової звітності (надалі - послуги), а замовник зобов`язується своєчасно прийняти й оплатити надані підрядником послуги у розмірах і в терміни, передбачені цим договором та додатком № 1 до нього - пункт 1.1., 1.4., 5.3.,9.1. договору (а.с. 9-11).
Відповідно до пункту 2.1., 3.3. договору та підписаного додатку № 1 до договору підряду сторонами визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду, що становить 491 921,00 грн., протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (а.с. 12).
Порядок прийняття послуг за договором підряду узгоджений сторонами у розділі 4 договору.
Пунктами 4.1.-4.3. розділу 4 договору підряду передбачено, що послуги за цим договором вважаються наданими підрядником після підписання сторонами акта наданих послуг, який підпісується по фактичному обсягу наданих послуг. Підрядник надає замовнику акт наданих послуг не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Замовник, отримавши від підрядника акт наданих послуг, протягом 2 календарних днів підписує його або надає мотивовану відмову. У разі мотивової відмови замовника прийняти надані послуги сторонами складається акт з переліком претензій замовника, у якому вказуються терміни усунення недоліків в послугах, що були надані. Якщо підрядник не виправить у встановлений термін недоліки в наданих послугах, замовник має право залучити для цього третіх осіб з компенсацією витрат за рахунок підрядника, у тому числі, шляхом утримання відповідних сум при розрахунках за надані послуги.
У договорі підряду, серед інших умов, сторонами погоджена і умова щодо збереження у конфідіційності інформацію, що стала відома стороні, у зв`язку з виконанням цього договору, яка містить дані стосовно предмету, ціни, інших умов цього договору, та розголошення якої може завдати шкоди будь-якій із сторін - пункт 8.1. договору. Як передбачено у пункті 8.2 договору конфіційна інформація (вся у сукупності і будь-яка окрема інформація, яка передана однією стороною іншій стороні, у зв`язку з виконанням цього договору) не підлягає розголошенню будь-яким чином третім особам, без попередньої письмової згоди сторін, а також у випадках, передбачених законами України.
15 серпня 2019 року між ПАТ «Укрпластик» в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписано акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено, що відповідно до договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року підрядник передав, а замовник прийняв роботу з надання консультативних послуг з питань: підготовки фінансової інформації; ведення бухгалтерського обліку; обрання облікової політики; впровадження та дотримання методології бухгалтерського обліку; систем внутрішнього контролю; оподаткування, в тому числі з питань організації податкового обліку та податкової звітності на загальну суму 491 921,00 грн. з урахуванням податків згідно законодавства України. Роботи виконувались з 01 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року. Стосовно якості послуг сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 13).
Протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг, як це передбачено пунктами 2.1., 3.3. договору підряду, замовник зобов`язананий був оплатити надані послуги підряднику, яку не здійснив.
У зв`язку з неналежним виконанням обов`язку щодо сплати винагороди позивачем на адресу відповідача ПАТ «Укрпластик» 21 вересня 2019 року направлена вимога про сплату заборгованості у розмірі 491 921,00 грн. та 22 жовтня 2019 року - досудове застереження, які вручені відповідачу (а.с. 14, 15, 16, 17).
Не заперечуючи факт укладення договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року між ПАТ «Укрпластик», як замовником, та ОСОБА_1 , з додатком № 1 до нього, відповідач у відзиві на позов та судовому засіданні підтвердив неоплату послуг підряднику ОСОБА_1 в сумі 491 921,00 грн., посилаючись на те, що позивач не виконав вимогу відповідача про надання звіту про виявлені порушення ведення бухгалтерського обліку, а отже і не має права вимагати оплати вартості робіт за договором підряду. При цьому, акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року замовником ( ПАТ «Укрпластик») не підписувався.
Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів.
Досліджуючи вимоги та заперечення сторін у справі, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд першої інстанції, виходив з такого.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено судом першої інстанції й це вбачається із матеріалів справи, що між сторонами у справі виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного між ПАТ «Укрпластик», як замовником, та ОСОБА_1 договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року, з додатком № 1 до нього. Обставини укладення договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року на умовах, визначених у ньому, також визнані відповідачем ПАТ «Укрпластик».
На підтвердження виконаних робіт (наданих послуг) за договором підряду № 130 від 01 липня 2019 року, які прийняті замовником ПАТ «Укрпластик» в особі голови правління ОСОБА_4, позивачем надано підписаний акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
У ході розгляду справи в суді першої інстанції, такі доводи містяться і в апеляційній скарзі, відповідач, заперечуючи проти вимог позивача про стягнення заборгованості з ПАТ «Укрпластик», посилався на те, що акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року замовником ( ПАТ «Укрпластик») не підписувався, в системі документообігу ПАТ «Укрпластик» не реєструвався. Стверджував, що позивач зобов`язаний був на виконання умов договору підряду передати замовнику письмовий звіт про виявлені порушення ведення бухгалтерського обліку і таких доказів не надав суду. До того ж, позивач ОСОБА_1 з 01 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року працював в ПАТ «Укрпластик» по строковому трудовому договору на посаді аудитора відділу внутрішнього аудиту та отримував заробітну плату за виконану роботу (а.с. 68, 69, 70, 71).
Матеріалами справи підтверджується, що за клопотанням відповідача судом першої інстанції на виконання вимог частини 6 статті 95 ЦПК України витребовувався у позивача оригінал акта № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року, який разом з оригіналом договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року та оригіналом додатку № 1 до договору підряду були оглянуті судом першої інстанції за участі представника відповідача.
Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи стосовно дійсності підпису на акті № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року голови правління ПАТ «Укрпластик» ОСОБА_4 , відтиску печатки стороною відповідача, яка спростовує факт підписання акта, не заявлялось. Не надано суду актів і про проведення внутрішньої перевірки щодо обставин та умов складання і підписання акта з підрядником ОСОБА_1 .
Аналізуючи умови договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року, судом першої інстанції встановлено, що положеннями укладеного між сторонами договору підряду не покладено обов`язок на позивача ОСОБА_1 реєструвати підписаний акт виконаних робіт у системі документообігу підприємства ПАТ «Укрпластик», а також зберігати у себе копії виконаних робіт з надання за правочином консультаційних послуг, з огляду на погоджену сторонами умову щодо збереження конфіденційності відомостей щодо предмета договору.
У свою чергу, за умовами договору обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт заявити про них, у тому числі шляхом надання мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, складення акту з переліком претензій замовника із вказанням термінів усунення недоліків в послугах, що були надані, законом та договором підряду (пункт 4.2 договору) покладено саме на замовника (ПАТ «Укрпластик»).
При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, що з підписанням сторонами акта виконаних робіт послуги за договором підряду № 130 від 01 липня 2019 року вважаються наданими підрядником і таких акт підписується по фактичному обсягу наданих послуг (пункт 4.1., 4.1.1.).
Досліджуючи електронний лист від 01 серпня 2019 року, та визнаючи його як неналежний доказ на підтвердження обставин невиконання підрядником (позивачем у справі) умов договору щодо надання письмового звіту, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зі змісту вказаного листа, що адресований колегам від імені ОСОБА_4 (голови правління ПАТ «Укрпластик»), з вимогою надання щотижневих звітів або по факту виявлених порушень чи підозр на порушення не вбачається, що така письмова вимога заявлялась саме на виконання договору підряду № 130 від 01 липня 2019 року та не пов`язана з виконанням ОСОБА_1 його трудових обов`язків на підприємстві ПАТ «Укрпластик» по строковому трудовому договору на посаді аудитора відділу внутрішнього аудиту. До того ж, як встановлено судом першої інстанції, що електронний лист надісланий 01 серпня 2019 року, тоді як акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором підряду № 130 в часі підписувався пізніше, а саме 15 серпня 2019 року (а.с. 67).
Надаючи оцінку вищенаведеним доказам, якими обґрунтовувались заперечення відповідача проти вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив із того, що саме відповідач (ПАТ «Укрпластик») несе повну відповідальність за законність використання печатки, а підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджує правдивість та реальність господарської операції.
Під час судового розгляду справи відповідачем недоведено обставин протиправності використання печатки ПАТ «Укрпластик» та підроблення документа - акта № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року. Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про неналежне виконання підрядником (позивачем у справі) умов договору.
Виходячи з дійсного змісту та достовірності наданого позивачем письмового акта № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року, який підписаний уповноваженою особою ПАТ «Укрпластик» із засвідченням підпису відповідальної особи відтиском печатки підприємства, що свідчить про волевиявлення юридичної особи та схвалення умов, зазначених у ньому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року як належний, допустий та достовірний доказ на підтвердження обставин виконання позивачем ОСОБА_1 послуг за умовами договору підряду, які прийняті замовником ПАТ «Укрпластик».
Обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку зі сплати позивачеві винагороди у розмірі 491 921,00 грн. протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 серпня 2019 року, як це передбачено пунктами 2.1., 3.3. договору підряду, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами та свідчать про порушення прав позивача. Факт неоплати послуг підряднику ОСОБА_1 також не заперечувався відповідачем у ході розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для справи. А наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів, цих висновків суду першої інстанції не спростовують.
Як передбачено нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 ЦК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтею 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.
За змістом статті 625 ЦК України, зокрема, нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції з урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в обраний ним спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача ПАТ «Укрпластик» на його користь заборгованості за договором підряду у розмірі 491 921,00 грн. та трьох процентів річних в розмірі 7 399 грн. 03 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 26 серпня 2019 року по 25 лютого 2020 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився від виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення прав позивача.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом першої інстанції правильно застосовані.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції відповідної судової практики Верховного Суду є безпідставними, оскільки фактичні обставини, у наведених заявником справах, та у справі, яка переглядається, є різними.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не міг одночасно виконувати роботу за договором підряду № 130 від 01 липня 2019 року і як найманий працівник на підприємстві ПАТ «Укрпластик» ґрунтуються на припущеннях, що суперечить положенню частини шостої статті 81 ЦПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині визначеного розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Ткач В.Д., який здійснював представництво інтересів позивача в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги позивачем подані суду договір про надання правничої допомоги № 10-09/2019 від 10 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ткач В.Д.; акт № 11 про сплату за надання професійної правничої допомоги по договору № 10-09/2019 від 10 вересня 2019 року з детальним описом робіт (послуг), виконаних для надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордеру № 05 від 03 серпня 2020 року на суму 19 500,00 грн. (а.с. 28-31, 32, 33, 162-163, 164).
Зменшуючи розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою до 13 500,00 грн., суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Визначаючи розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 500,00 грн., та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, з покладенням результату оцінки доказів та висновку про розподіл судових витрат в основу додаткового судового рішення від 13 серпня 2020 року, судом першої інстанції враховані заперечення представника відповідача в частині певних видів витрат на професійну правничу допомогу, які не підлягають відшкодуванню, та на підставі досліджених доказів встановлено, що до обсягу наданих послуг і виконаних робіт позивачем включена послуга у вигляді підготовки та направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості від 21 вересня 2019 року та досудового застереження від 22 жовтня 2019 року, які не передбачені умовами укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги; послуга за вивчення матеріалів позовної заяви, які подані саме позивачем; завищена кількість годин для складання і подачі позовної заяви у справі про стягнення заборгованості.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд першої інстанції вірно визначив їх розмір в сумі 13 500,00 грн., а тому в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Васькіної Вероніки Валеріївни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. При ухваленні додаткового судового рішення як складової основи судового рішення судом першої інстанції порушення норм процесуального права не допущено.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Васькіної Вероніки Валеріївни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2020 року.
Головуючий
Судді:
