РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 листопада 2020 року м. Рівне№140/3752/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГромадської ради доброчесності третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку,В С Т А Н О В И В:

18.12.2019 до Волинського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Громадської ради доброчесності (далі - ГРД, відповідач)про визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого рішенням від 02.09.2019.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 на виконання вимог статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративну справу №140/3752/19 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі №140/3752/19 (№ПС/857/1/20) визначено підсудність щодо розгляду адміністративної справи №140/3752/19 Рівненському окружному адміністративному суду.

Розпорядженням голови Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 №01-78/1/20 адміністративну справу №140/3752/19 передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.

Адміністративна справа №140/3752/19 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 30.01.2020. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККС, Комісія).

Ухвалою від 08.04.2020 позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 скасовано, а справу №140/3752/19 направлено для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2020 справу передано головуючому судді Дорошенко Н.О. для продовження розгляду.

05.06.2020 позивач подав заяву про відвід судді Дорошенко Н.О. від розгляду справи.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Дорошенко Н.О. від 12.06.2020 відвід, заявлений судді Дорошенко Н.О., визнано необґрунтованим. Заяву про відвід передано відповідальній особі апарату суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Нор У.М. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дорошенко Н.О. у справі № 140/3752/19 залишено без задоволення.

Як встановлено з матеріалів судової справи, Указом Президента України «Про призначення суддів» від 16.05.2001 №311-01 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 05.10.2006 №210-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області безстроково.

Указом Президента України «Про призначення першого заступника голови та заступника голови апеляційних загальних судів, голів та заступників голів місцевих загальних судів» від 18.05.2007 №423/2007 ОСОБА_1 було призначено заступником голови Горохівського районного суду.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №301-VI ОСОБА_1 , раніше обраного суддею безстроково, обрано на посаду судді місцевого Волинського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402- VIII (далі Закон N 1402-VІІІ) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо ОСОБА_1 проводиться кваліфікаційне оцінювання.

Позивач у позові ствердив, що 02.07.2018 він склав анонімне письмове тестування, за результатом якого отримав 78,75 балів, а за результатами виконання практичного завдання 90,5 балів. У грудні 2018 року позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивача допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання дослідження досьє та проведення співбесіди.

23.09.2019 на сайті Громадської ради доброчесності позивач ознайомився з висновком про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (далі Висновок ГРД).

Суд встановив, що на час судового розгляду адміністративної справи на сайті Громадської ради доброчесності оприлюднений висновок про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 02.09.2019, а також протокол електронного голосування (є невід`ємною складовою рішення), які за змістом відповідають наданим позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с.15-17).

Позивач у позові зазначив, що 26.09.2019 ним було надано відповідь на висновок про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності і професійної етики на електронну адресу Громадської ради доброчесності (а.с.18-19), проте його відповідь була залишена без реагування. Докази направлення відповіді на електронну адресу відповідача в матеріалах судової справи відсутні.

Вважаючи протиправним висновок про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням Громадської ради доброчесності від 02 вересня 2019 року, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з протоколу електронного голосування, який є невід`ємною складовою рішення, 29 серпня 2019 року Громадська рада доброчесності затвердила рішення про надання інформації відносно нього 11-ма голосами з 18 голосів членів Ради. Відповідно до даного протоколу електронного голосування, відносно позивача мала б надаватися інформація до ВККС України. Отже, сформований Громадською радою доброчесності висновок не відповідає рішенню, яке було прийняте за результатами електронного голосування щодо надання відносно позивача інформації.

Окрім цього, позивач заперечив порушення, зазначені у Висновку ГРД.

Зокрема, позивач ствердив, що 15.05.2012 ним були ухвалені рішення у справах N2а/0370/1162/12, N2a/0370/1170/12, №2а/0370/1120/12 за позовами податкового органу до фізичної особи підприємця про припинення підприємницької діяльності, які розглядалися відповідно до статті 183-2 КАС України, в порядку скороченого провадження одноособово без проведення судового засідання та виклику сторін. Термін ухвалення рішень у даних справах настав 15.05.2012, у період його підготовки в Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів. Враховуючи, що строки розгляду даних справ могли бути порушені у термін більш як десять днів, він змушений був перервати навчання, 15.05.2012 вийшов роботу, ухвалив рішення і в цей же день повернувся на навчання у Львівське регіональне відділення Національної школи суддів. Зазначене спростовує порушення ним підпункту 6.5 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів критеріям доброчесності і професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019.

Окрім цього, позивач вказував, що незначна описка при обчисленні загального розміру земельних ділянок та відображення різного розміру земельної ділянки у деклараціях не з його вини, є незначними, що не може бути індикатором непрозорості статків як критерію доброчесності судді та не підпадає під ознаки підпункту 4.7 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів критеріям доброчесності і професійної етики, оскільки зазначений пункт передбачає безпідставне допущення значних розбіжностей.

Також позивач зауважував, що Громадська рада доброчесності не є спеціально уповноваженим суб`єктом, який здійснює контроль та перевірку декларацій в силу закону, її висновок ґрунтується на власних суб`єктивних припущеннях членів ГРД та на власному розумінні ними Закону, що не може бути покладено в основу прийняття акту індивідуальної дії.

Покликаючись до положень статті 87, пункту 16 частини 4 статті 85 3акону N 1402-VІІІ, позивач вказав, що на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Тобто, відповідач у зазначений спосіб приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є іншим суб`єктом при здійсненні владних управлінських функцій на підставі законодавства і відповідно, є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України та належним відповідачем за даним адміністративним позовом.

Вважає, що висновки ГРД, затверджені відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов`язковими для розгляду іншим суб`єктом, зокрема, Комісією, стосуються прав та інтересів конкретно визначеної особи та, відповідно, є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають публічно-правові відносини. За таких обставин, вважає, що висновок ГРД є актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений до адміністративного суду.

Відповідач та третя особа про розгляд даної адміністративної справи судом повідомлені у встановлений процесуальним законом спосіб.

Відповідач відзиву на позов, а третя особа пояснень на позов не подали.

Відповідно до приписів статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Така вимога щодо розгляду справи протягом розумного строку обумовлена передусім тим, що будь-який правовий спір для його сторін супроводжується невизначеністю у правовідносинах, яка триває протягом строку розгляду справи, й, відповідно, перешкоджає сторонам, повноцінно користуватися своїми правами.

Правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначений Законом № 1402-VIII, відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону N 1402-VІІІ, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Частиною дев`ятою статті 87 Закону N 1402-VІІІ, члени Громадської ради доброчесності призначаються зборами представників громадських об`єднань строком на два роки і можуть бути призначені повторно.

Згідно з частиною десятою статті 87 Закону N 1402-VІІІ, збори представників громадських об`єднань скликаються Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Оголошення про скликання зборів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 № 193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, припинено повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

На час вирішення судового спору новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не сформований. Отже, фактичне неіснування складу Комісії є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.

Зазначені обставини об`єктивно перешкоджають відповідачу та третій особі реалізувати права та обов`язки учасників справи, у тому числі встановлені статтею 44 КАС України.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до судової практики Європейського Суду з прав людини, труднощі держави щодо створення відповідного органу не можуть перешкоджати особі у належному судовому захисті.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «належного урядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Отже державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74).

Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

За таких обставин, після тривалої відсутності повноважень у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та, як наслідок, нездійснення передбачених законом функцій Громадською радою доброчесності, та водночас беручи до уваги відсутність визначених законом підстав для зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника, суд вважає можливим вирішити судовий спір за відсутності в матеріалах судової справи заяв по суті спору та пояснень відповідача та третьої особи, з урахуванням доводів та аргументів, наведених позивачем в позовній заяві, та наданих ним доказів.

Суд виходить з такого.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про протиправність висновку щодо невідповідності судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 02.09.2019, під час проведення щодо позивача кваліфікаційного оцінювання.

Суд наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 83 Закону №1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Статтею 85 Закону №1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.

Частиною четвертою статті 85 Закону №1402-VIII встановлено, що суддівське досьє має містити:

1) копії всіх заяв судді, пов`язаних з його кар`єрою, та доданих до них документів;

2) копії всіх рішень, прийнятих щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя, Вищою радою юстиції, органами суддівського самоврядування, Президентом України або іншими органами, які приймали відповідні рішення;

3) інформацію про результати участі судді у конкурсах на зайняття посади судді;

4) інформацію про результати проходження в Національній школі суддів України спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, підготовки судді упродовж перебування на посаді судді;

5) інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання судді та регулярної оцінки судді упродовж перебування на посаді;

6) інформацію про здійснення викладацької діяльності;

7) інформацію про зайняття суддею адміністративних посад з копіями відповідних рішень;

8) інформацію про обрання (призначення) судді до органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції;

9) інформацію про ефективність здійснення судочинства суддею, зокрема: а) загальну кількість розглянутих справ; б) кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; в) кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов`язань; г) кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; ґ) дотримання строків розгляду справ; д) середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення; е) судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді;

10) інформацію про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема: а) кількість скарг на дії судді; б) кількість дисциплінарних проваджень та їх результати;

11) інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики: а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики;

12) інформацію щодо відповідності судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції;

13) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді;

14) результати тестувань щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх проведення);

15) результати застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх застосування);

16) висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності);

17) інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яку іншу інформацію щодо судді, визнану рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такою, що підлягає включенню до суддівського досьє.

Згідно з частиною п`ятою статті 85 Закону №1402-VIII, досьє кандидата на посаду судді має містити:

1) документи, подані кандидатом на посаду судді відповідно до частини четвертої статті 81 цього Закону;

2) інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної етики;

3) матеріали проведення спеціальної перевірки та іншу інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії декларацій, поданих відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції;

4) іншу інформацію та матеріали, визначені пунктами 6, 13-17 частини четвертої цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 85 Закону №1402-VIII, формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі.

Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України.

Частиною сьомою статті 85 Закону №1402-VIII встановлено, що суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком:

1) відомостей про місця проживання або перебування, дати народження фізичних осіб, їх адрес, номерів телефонів чи інших засобів зв`язку, адрес електронної пошти, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, серій та номерів паспортів, військових квитків, місцезнаходження об`єктів власності (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), реєстраційних номерів транспортних засобів;

2) відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей судді (кандидата на посаду судді), загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді), а також медичних відомостей;

3) будь-яких відомостей та даних щодо неповнолітніх дітей, крім відомостей щодо майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що перебувають у їх власності відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею (кандидатом на посаду судді);

4) інформації, що містить державну таємницю.

Доступ до матеріалів суддівського досьє (крім вказаних вище в частині сьомій цієї статті) як до публічної інформації здійснюється виключно через веб-сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Повний та безпосередній доступ до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) мають члени та уповноважені працівники секретаріатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя відповідно, а також уповноважені працівники Державної судової адміністрації України.

Судді (кандидату на посаду судді) забезпечується доступ для перегляду його досьє в повному обсязі (частина восьма статті 85 Закону №1402-VIII).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє (частина дев`ята статті 85 Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч.10 статті 85 Закону №1402-VIII, за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Статтею 87 Закону №1402-VIII встановлено, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів.

Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.

Не можуть бути членами Громадської ради доброчесності: 1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними; 2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку; 3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією; 4) особи, які протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; 5) особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; 6) особи, які є суддями або суддями у відставці.

Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради.

Колегія Громадської ради доброчесності діє від імені Ради.

Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді (частина шоста статті 87 Закону №1402-VIII).

Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів (частина сьома статті 87 Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч.8 ст.87 Закону №1402-VIII, член Громадської ради доброчесності зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках: 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді; 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Члени Громадської ради доброчесності призначаються зборами представників громадських об`єднань строком на два роки і можуть бути призначені повторно (ч.9 ст.87 Закону №1402-VIII).

Збори представників громадських об`єднань скликаються Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Оголошення про скликання зборів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії (ч.10 ст.87 Закону №1402-VIII).

У зборах представників громадських об`єднань беруть участь громадські організації або громадські спілки, які протягом щонайменше останніх двох років, що передують дню проведення зборів, здійснюють діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, захист прав людини, підтримку інституційних реформ, в тому числі реалізують проекти у цих сферах (ч.11 ст.87 Закону №1402-VIII).

У зборах представників громадських об`єднань не можуть брати участь громадські організації або громадські спілки, які здійснювали чи здійснюють діяльність із залученням міжнародної технічної допомоги, донорами якої є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації чи підприємства країни, яка визнана Верховною Радою України агресором, або фінансувалися ними (ч.12 ст.87 Закону №1402-VIII).

Згідно з ч.13 ст.87 Закону №1402-VIII, для участі у зборах громадські об`єднання у п`ятнадцятиденний строк з дня оприлюднення оголошення про скликання зборів представників громадських об`єднань подають: 1) заяву довільної форми, підписану керівником громадського об`єднання, із зазначенням особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання на зборах; 2) копію статуту та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 3) копії звітів за результатами виконання проектів із залученням міжнародної технічної допомоги (за наявності); 4) рекомендаційний лист від міжнародної організації з бездоганною репутацією про успішний досвід співпраці або від виконавця проекту міжнародної технічної допомоги; 5) копії звітів за результатами фінансового аудиту не менше двох реалізованих проектів із залученням міжнародної технічної допомоги або копію звіту за результатами аудиту діяльності громадського об`єднання; 6) біографічну довідку представника громадського об`єднання; 7) біографічну довідку кандидата (кандидатів) до складу Громадської ради доброчесності, якого (яких) висуває громадське об`єднання, а також мотиваційний лист кандидата та декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо такого кандидата за його підписом.

Питання про відповідність громадського об`єднання вимогам до участі у зборах представників громадських об`єднань вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України у десятиденний строк з дня отримання заяви та доданих до неї документів (ч.14 ст.87 Закону №1402-VIII).

Перелік громадських об`єднань, які відповідають вимогам для участі у зборах представників громадських об`єднань, копії поданих ними документів, а також перелік кандидатів до складу Громадської ради доброчесності оприлюднюються на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч.15 ст.87 Закону №1402-VIII).

Час і місце проведення зборів представників громадських об`єднань визначаються Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який направляє громадським об`єднанням відповідні запрошення для участі у зборах. Повідомлення про час і місце проведення зборів представників громадських об`єднань не пізніше ніж за десять днів до їх проведення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч.16 ст.87 Закону №1402-VIII).

Збори представників громадських об`єднань вважаються правомочними за умови участі в них не менше п`яти громадських об`єднань.

Збори представників громадських об`єднань проводяться відкрито (ч.17 ст.87 Закону №1402-VIII).

Порядок проведення зборів представників громадських об`єднань визначається рішенням зборів (ч.18 ст.87 Закону №1402-VIII).

Громадська рада доброчесності вважається правомочною за умови призначення щонайменше десяти її членів (ч.19 ст.87 Закону №1402-VIII).

Перелік призначених членів Громадської ради доброчесності у п`ятиденний строк з дня завершення роботи зборів представників громадських об`єднань направляється до секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії (ч.20 ст.87 Закону №1402-VIII).

Слід зазначити, що 29.12.2017 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення №140/зп-17, яким внесені зміни до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16.

Вказаним рішенням Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було, зокрема, доповнено п. 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності», який складається з 11 підпунктів:

4.10.1. Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 робочих днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

4.10.2. Суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Громадською радою доброчесності з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати Громадській раді доброчесності відповідні пояснення.

4.10.3. Інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4-5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання Громадською радою доброчесності зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.

4.10.4. Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

4.10.5. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

4.10.6. Повноваження представника Громадської ради доброчесності підтверджуються письмовим рішенням Громадської ради доброчесності, ухваленим на її зборах, яке подається відповідальному працівнику секретаріату Комісії до початку розгляду відповідного питання на засіданні Комісії.

4.10.7. Уповноважений представник Громадської ради доброчесності під час співбесіди має право: 1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 13 3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 4) надавати відповіді на поставлені запитання.

4.10.8. За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.

4.10.9. На засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди. Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії-доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді).

4.10.10. За результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень: - про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; - про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

4.10.11. У разі ухвалення Комісією у пленарному складі рішення про підтримку рішення Комісії, ухваленого у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, 14 обставини, викладені у висновку, не підлягають повторному розгляду під час наступних процедур кваліфікаційного оцінювання відповідного судді (кандидата на посаду судді).

Рішенням Громадської ради доброчесності № 1/2016 від 23.11.2016 схвалено Регламент Громадської ради доброчесності.

Згідно із ст. ст. 1-4 та ч. 1 ст. 5 Регламенту Громадської ради доброчесності, цей Регламент містить правила організації та діяльності Громадської ради доброчесності (далі - Рада), якими члени Ради погодилися керуватися.

Регламент оприлюднюється на інтернет-ресурсах Ради, а також передається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для оприлюднення його на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Рада схвалює Регламент і зміни до нього на зборах Ради.

Завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.

З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Члени Ради поділяють такі цінності як гідність, справедливість, права людини, доброчесність, повага до незалежності суддів і керуються ними у своїй діяльності.

Рада та її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності.

Рада здійснює свою діяльність у таких організаційних формах:

збори Громадської ради доброчесності; колегія Громадської ради доброчесності; участь уповноваженого представника Громадської ради доброчесності у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Розгляд і вирішення питань, віднесених до компетенції зборів Ради, колегій Ради, також може відбуватися за допомогою засобів електронного зв`язку (електронна пошта, комунікаційна інтернет-платформа тощо) за умови технічної можливості усіх членів Ради або членів відповідної колегії Ради брати участь у такому розгляді і вирішенні питань. У цьому випадку статті 7-9, 13-15 цього Регламенту не застосовуються.

Призначення члена Ради відбувається відповідно до статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 88 Закону №1402-VIII, Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ч.2 ст.88 Закону №1402-VIII).

Згідно з ч.3 ст.88 Закону №1402-VIII, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Статтею 92 Закону №1402-VIII визначено статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

3. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів України має офіційний веб-сайт та офіційний друкований орган, які є офіційними джерелами інформації про роботу Комісії. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.

Статтею 93 цього Закону визначено повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Так, Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних;

2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді;

4) вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції;

5) визначає потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та інші процедури виконання Комісією її функцій;

7) проводить кваліфікаційне оцінювання;

8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді;

9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв`язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Аналізуючи зміст статті 87 Закону №1402-VII, а також Регламент Громадської ради доброчесності, які визначають статус ГРД та порядок формування її складу, суд дійшов висновку, що законодавець поставив собі за мету максимальним чином відмежувати ГРД від органів державної влади, насамперед ВККС, виключивши існування будь-яких механізмів, які б дозволяли ВККС (або іншим органам публічної влади) впливати на формування складу ГРД та процес прийняття нею відповідних рішень. При цьому слід відзначити, що мова йде про відсутність як прямих важелів впливу на ГРД, як то: погодження призначень членів ГРД, формування списку кандидатів до ГРД, затвердження рішень ГРД актом ВККС, участь у засіданнях ГРД члена ВККС тощо, так і опосередкованих - надання державного фінансування ГРД, створення умов для роботи, надання пільг тощо. У цьому контексті необхідно окремо наголосити і на вимогах нормативних актів щодо персонального складу ГРД, до якої можуть входити лише "представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності" та відповідно членства у ній не можуть набувати: "особи, протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; особи, які є суддями або суддями у відставці".

Таким чином, означений порядок утворення та організація роботи ГРД виключає висновок про те, що ГРД є суб`єктом делегованих повноважень, бо ніякого делегування повноважень та відповідного публічного супроводу (забезпечення) їх передачі не відбувається. ГРД максимальним чином (юридично, організаційно, функціонально) є відмежованою від органів публічної влади та їх службовців. Що ж до визначення правового статусу ГРД у Законі №1402-VIII, то це також не може бути свідченням того, що ГРД є суб`єктом владних повноважень, адже у такий спосіб створювалися лише юридичні підстави для участі громадськості (ГРД) у процесі формування складу професійних суддів, і такий процес адмініструється органом публічної влади (суб`єктом владних повноважень) - ВККС.

Таким чином, суд вважає необхідним наголосити на тому, що:

- ГРД є інституцією громадянського суспільства, яка незалежно від держави та її органів бере участь у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів у судді);

- метою залучення ГРД до процедури оцінювання суддів є подальше сприяння розвитку громадянського суспільства, розширення можливостей для громадян впливати на владу та реалізовувати їх право на участь в управлінні державою, закріплене Конституцією України;

- ГРД ані на постійній, ані на тимчасовій основі не реалізує повноваження органів державної влади у частині кваліфікаційного оцінювання суддів. ГРД реалізує виключно власні повноваження, тобто ті, які надані їй не як представнику держави чи органу публічної влади, а як інституції громадянського суспільства, повністю відмежованій від публічної влади;

- оскільки ГРД не є суб`єктом делегованих повноважень, то вона не може бути, відповідно, і суб`єктом владних повноважень, оскільки до кола таких суб`єктів належать органи публічної влади (їх посадова чи службова особа) або інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що, як вже було сказано, не стосується ГРД.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що висновок ГРД є рішенням інституції громадянського суспільства, яке не може бути предметом адміністративного оскарження, з огляду на те, що таке рішення приймається суб`єктом, який не є суб`єктом владних повноважень та який, у зв`язку з цим, не виконує владні управлінські функції.

Отже, висновок ГРД не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Такий висновок не є обов`язковим елементом суддівського досьє, в якому, відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 85 Закону №1402-VIII, його може і не бути. Висновок ГРД не є обов`язковим для ВККС, оскільки ВККС має дати йому відповідну оцінку та врахувати або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). При цьому необхідно наголосити і на тому, що у судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених ГРД та зафіксованих у її висновку. Інакше кажучи, висновок ГРД є лише одним з можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККС має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

Аналізуючи правову природу висновку ГРД, не можна оминути увагою й положення ч.2 ст.88 Закону №1402-VIII, відповідно до якого, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, то його наявність пояснюється лише прагненням законодавця спонукати ВККС реагувати та приймати до уваги позицію громадськості. З процитованого положення Закону не випливає очевидного висновку про те, що висновок ГРД є обов`язковим для ВККС у безальтернативному порядку, що додатково підтверджує його проміжний статус.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в п.69 постанови від 20.05.2020 у справі № 9901/257/19 провадження № 11-1236заі19, про те, що ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Громадська рада доброчесності не є суб`єктом владних повноважень, не виконує жодної владної управлінської функції, а її висновок, прийнятий щодо судді (кандидата на посаду судді), не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що виключає можливість його оскарження до адміністративного суду, тобто ГРД не може бути відповідачем в адміністративному суді.

Суд звертає увагу на те, що в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що відсутність владних управлінських функцій у відповідача у спірних правовідносинах, відсутність правових наслідків для позивача, а отже й відсутність порушеного права позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення свідчать про відсутність правового спору, що, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вищезазначені правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №9901/663/18, від 12.12.2018р. у справі №802/2474/17-а; від 22.03.2018р. у справі №800/559/17, від 03.04.2018р. у справі №9901/152/18, від 30.05.2018р. у справі №9901/497/18, від 05.02.2019р. у справі №9901/638/18 та від 27.02.2019р. у справі №9901/798/18.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід закрити.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.2 ст.238 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сплачена при пред`явленні позову сума судового збору може бути повернута за клопотанням позивача.

Керуючись статтями п.1 ч.1 ст. 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі №140/3752/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Громадської ради доброчесності (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала,9), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України (93109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала,9, ідентифікаційний код юридичної особи 37316378) про визнання протиправним та скасування висновку - закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 16 листопада 2020 року

Суддя Н.О. Дорошенко